YaChudo

Аненербе

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Аненербе
нім. Forschungsgemeinschaft Deutsches Ahnenerbe Редагувати інформацію у Вікіданих
ТипІнститут
ЗасновникГенріх Гіммлер[1]
Герман Вірт Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1 липня 1935
Розпущено1945
Правовий статусзареєстроване об'єднанняd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Третій Райх Редагувати інформацію у Вікіданих
52°28′09″ пн. ш. 13°17′02″ сх. д. / 52.4693° пн. ш. 13.2838° сх. д.
Офіційні мовинімецька мова
ПрезидентГенріх Гіммлер
Ключові особиВольфрам Зіверс[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Материнська
організація		СС
Дочірня(і)
організація(ї)		Institut für wehrwissenschaftliche Zweckforschungd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Аненербе у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Анене́рбе (нім. Ahnenerbe — «Спадок предків», повна назва — «Німецьке товариство з вивчення давньої германської історії та спадку предків») — організація, створена для вивчення традицій, історії та спадку германської раси. Заснована 1 липня 1935 року Генріхом Гіммлером, Германом Віртом та Вальтером Дарре. З січня 1939 року входила до складу СС.

Штаб-квартира Аненербе знаходилася в замку Вевельсбург. Генеральний секретар — Вольфрам Зіверс. Керівник медичних програм Август Хірт.

Початковою метою товариства Аненербе був пошук доказів теорії расових переваг німців шляхом історичних, антропологічних та археологічних досліджень.

Історія

Передісторія

В 1928 році Герман Вірт видав книгу «Походження людства», в якій стверджував, що біля витоків людства стоять дві протораси: «нордична», яка є духовною расою з Півночі, і прибульці з південного континенту Гондвана, охоплені низинними інстинктами, раса Півдня. У книзі він повідомив, що звірі — це особливий вид істот, який в принципі відрізняється від людини. Він протиставив високодуховну людину і людину-звіра, яка є не тільки не людиною (як звичайні звірі), а й анти-людиною. Причиною деструктивних процесів у суспільстві нордичної раси («гіперборейців»), згідно з Віртом полягало у появі расового змішання гіперборейців з безсловесним і примітивними істотами звіроподібних, що населяли інший континент — Гондвану (його погляди надалі були науковим обґрунтуванням для проведення нацистами так званої «расової гігієни»).

Істоти з Півдня пародіювали мову, так як використовували мовні концепції для підпорядкування їх грубою конкретикою речей. Їх мова є анти-мовою, а замість думки і зведення конкретного предмета до ідеї думка людей-тварин перетворюється на спотворення інтелектуальних пропорцій, у причину розумової недуги — це анти-думка, коли вклоняються самому предмету-фетишу або навіть сатанинському анти-богу, або ж це інтелектуальне виродження може призвести до матеріалізму, світу об'єктів. Таких істот він називає людьми-об'єктами.[4]

Створення угруповання

Більша частина досліджень Аненербе пов'язана з окультизмом. Товариство було поділено на 50 відділів, що займалися вивченням кельтів, скандинавської міфології, рунічного символізму, теорії Світового льоду Ганса Гербигера та багатьма іншими питаннями.

У 1936 році Генріх Гімлер переконав Отто Рана вступити до Аненербе, пообіцявши майже необмежене фінансування його проекту з пошуків Святого Грааля. Цей проект став одним з найвідоміших аспектів діяльності товариства. В наступному році Отто Ран наклав на себе руки, після того як був покараний за гомосексуальні стосунки. Товариство Аненербе прийняло версію Рана про те, що Святий Грааль знаходився у катарів, та продовжило пошуки в районі гори Монсегюр після його смерті.

Структура Аненербе

Керівництво

  • Президент: Генріх Гіммлер
  • Директор, науковий куратор: Вальтер Вюст
  • Адміністративне управління: Вольфрам Зіверс
  • Фінансове управління: Фітцнер.
  • Фонд «Спадщина предків»: Бруно Гальки
  • Видавництво Фонду «Спадщина предків». Керівник — Фрідхельм Кайзер. Знаходилося в берлінському районі Далем.

За різними джерелами, кількість відділів «Спадщини предків» коливається від 13 до 50, що пов'язано з поступовим розростанням організації. Тридцять п'ять наукових відділень перебували під керівництвом професора Фюста з Мюнхена.

Список відділів

  • Дослідницький відділ астрономії. Керівник — Філіпп Фаут
  • Дослідницький відділ біології. Керівник — Вальтер Грайте
  • Дослідницький відділ ботаніки. Керівник — барон Філіпп фон Лютцельбург
  • Дослідницький відділ геології і мінералогії. Керівник — Рольф Хьоне
  • Дослідницький відділ розкопок. Керівник — Рольф Хене, тоді Ханс Шляйф, після нього — Герберт Янкун
  • Дослідницький відділ німецького мистецтва. Керівник — Емеріх Шаффран. Відділ почав свою роботу 15 травня 1938 р., а вже в кінці року був закритий.
  • Дослідницький відділ геральдики та родових емблем. Керівник — Карл Конрад Руппель
  • Дослідницький відділ німецької архітектури. Керівник — Мартін Рудольф
  • Дослідницький відділ німецької філології та місцевого фольклору. Керівник — Бруно Швейцер
  • Дослідницький відділ природознавства доісторичного періоду. Керівник — Рудольф Шютрумпф
  • Дослідницький відділ індогерманських і фінських культурних зв'язків. Керівник — Ірьє фон Гренхаген. Відділ функціонував у 1937—1939 рр.
  • Дослідницький відділ карстів і печер (для військових цілей). Керівник — Ханс Бранд
  • Дослідницький відділ метеорології і геофізичних досліджень. Керівник — Ханс Роберт Скултетус
  • Навчально-дослідний відділ ентомології і боротьби з паразитами. Керівник — Едуард Май.
  • Навчально-дослідний відділ генетики рослин. Керівник — Хайнц Брюхер
  • Навчально-дослідний відділ індогерманської арійської культури та мов. Вивчення санскриту і ведичної мови. Керівник — Вальтер Вюст.
  • Навчально-дослідний відділ індогерманської німецької культури та мов. Керівник — Ріхард фон Кінлі
  • Навчально-дослідний відділ історії індоєвропейської релігії. Керівник — Отто Хут
  • Навчально-дослідний відділ народних легенд, казок і саг (був розпущений незабаром після його створення). Керівник — Йозеф Плассманн
  • Навчально-дослідний відділ німецької культури та місцевого фольклору. Керівник — Йозеф Плассманн.
  • Навчально-дослідний відділ народної медицини (вивчення цілющих трав, проіснував до 1939 року). Керівник — Олександр Берг
  • Дослідницький відділ насипних жилих пагорбів. Керівник — Вернер Хаарнагель
  • Дослідницький відділ препарування рослин. Керівник — Ернст Пфолем
  • Дослідницький відділ прикладної геології. Керівник — Йозеф Віммер
  • Дослідницький відділ прикладної соціології мови. Керівник — Георг Шмідт-Рор
  • Дослідницький відділ Середніх віків і Новітньої історії. Керівник — Герман Леффлер
  • Навчально-дослідний відділ Близького Сходу. Керівник — Віктор Християн
  • Відділення досліджень індогерманської німецької музики. Керівник — Альфред Квельмальц
  • Навчально-дослідний відділ германістики. Керівник — Вільгельм Тойдт. Пізніше відділом керував Бруно Швейцер, тоді Йозеф Плассманн
  • Навчально-дослідний відділ німецької фольклористики. Керівник — Ріхард Вольфрам
  • Навчально-дослідне відділення німецької традиції та етнографії. Керівник — Генріх Хармьянц
  • Навчально-дослідний відділ топографії та ландшафтного символізму. Керівник — Вернер Мюллер
  • Навчально-дослідний відділ давньої історії. Керівник — Франц Альтхайм
  • Навчально-дослідний відділ образотворчого та прикладного природознавства. Керівник — Едуард Тратц
  • Навчально-дослідний відділ кельтських народів. Керівник — Людвіг Мюльхаузен
  • Навчально-дослідний відділ середньовічної латинської мови. Керівник — Пауль Леманн
  • Навчально-дослідний відділ історії індогерманського німецького права. Керівник — Вільгельм Ебель
  • Навчально-дослідний відділ історії первісного суспільства. Керівник — Густав Беренс.
  • Навчально-дослідний відділ історії первісної історії. Керівник — Аззіен Боммерс.
  • Навчально-дослідний відділ конярства. Керівник — Ернст Шефер
  • Дослідницький відділ класичної філології та Стародавнього світу. Керівник — Рудольф Тілль, одночасно очолював латинське відділення; грецьким відділенням керував Франц Дірльмайєр
  • Навчально-дослідний відділ культури Північної Африки. Керівник — Отто Ресслер
  • Навчально-дослідний відділ з письмен і символів. У 1935—1938 рр. керівником був Герман Вірт. Включав сектор дослідження символів (керівник — Карл Теодор Вайгель). Згодом Вайгель став керівником відділу. Відділ був пізніше об'єднаний з відділом рунології.
  • Навчально-дослідний відділ рунології. Керівник — Вольфганг Краузе
  • Навчально-дослідний відділ філософії. Керівник — Курт Шиллінг
  • Відділ «Німецький науковий потенціал в дії». Керівник — Ханс Шнайдер
  • Відділення досліджень окультних наук. Дослідження з парапсихології, спіритизму, окультизму та інших офіційно заборонених у Німеччині наук.
  • Навчально-дослідний відділ Центральної Азії та експедицій. Керівник — Ернст Шефер
  • Зондеркоманда «Н» (Аш). Створення картотеки відьом і збір даних про процеси проти відьм. Керівник — Рудольф Левін

Відділи, про діяльність яких немає відомостей

  • Дослідницький відділ зоогеографії та зооісторії.
  • Дослідницький відділ загального природознавства.
  • Дослідницький відділ остеології.

Інститут наукових досліджень цільового військового значення

  • Відділ «P» (пектин). Дослідження застосування пектину і глютамінової кислоти як клінічного засобу для згортання крові). Керівник — Курт Плетнер
  • Відділ «H». Експериментальні дослідження раку. Керівник — професор Август Хірт з Тюбінгенського університету). Зіверс стверджував на допиті 29 червня 1945,[5] що саме Хірту вперше вдалося виявити клітину раку у миші, використовуючи флюоресцентну мікроскопію, знищити цю клітину завдяки своєму новому методу лікування. Це є першим в історії відомим випадком лікування раку.
  • Відділ «М» (математика). Керівнику відділу Карл-Хайнцу Бозеку допомагали 25 асистентів з в'язнів концентраційного табору Оранієнбург. Завдання виходили з вермахту, ВМС, ВПС, а також від Ради з наукових досліджень.
  • Відділ «R». Керівник — Зигмунд Рашер

Національні підвідділи Аненербе

  • «Данія». Керівник — Карл Керстен
  • «Нідерланди». Керівник — Фрідріх Май
  • «Норвегія». Керівник — Ханс Швальм
  • «Фландрія». Керівник — Аларіх Августин.
  • «Швейцарія». Керівник — Вільгельм Генріх Руофф
  • «Франція». Керівник — Людвіг Мюльхаузен
  • «Швеція». Керівник — граф Ерік Оксенштірна

Бібліотека «Спадщини предків» розташовувалася в замку Оберайхльберг поблизу Ульма. Бібліотекарем була Аннегрет Шмідт.

Також товариством були проведені археологічні дослідження в Кафірістані, на Тибеті, а також на островах Ла-Маншу, в Румунії, Болгарії, Хорватії, Польщі, Греції та інших країнах Європи.

Аненербе в Україні

Гімлер в Криму (розглядає жмут бавовни)

За повідомленнями журналу «Музеї України» в окупованій Україні діяло 7 зондеркоманд Аненербе. Аненербе в Україні очолював обергрупенфюрер Вафен СС доктор Похл. Дослідження, розшуки, розкопки зондеркоманди Аненербе проводили у Києві, Могильові, Брянську, Криму, Мінську, Вінниці, Дніпропетровську, Тирасполі, Харкові, Херсоні, Миколаєві та ін. містах і регіонах.[6]

Зокрема в Криму передбачалося створити Кримські колонії Gotengau, або «гот район» — назва на честь кримських готів, які оселилися там і, як вважалося, були арійськими предками німців.[7]

Експедиції Аненербе

Товариство Аненербе організовувало археологічні експедиції в Румунію, Болгарію, Хорватію, Польщу, Грецію, Кафіристан, на острови Ла-Маншу та у Тибет. Також була організована велика експедиція в Антарктиду.

«Спадщина предків» і германська історія

З початком Другої світової війни, фахівці організації «Спадщина предків» слідуючи за частинами вермахту, брали участь у розграбуванні європейських музеїв і бібліотек. Вони перш за все вибирали експонати, які пов'язані з давньогерманською історією.

17 липня 1940, за дорученням фюрера на підставі наказу шефа Верховного командування вермахту від 5.07.1940 Розенбергом був створений Айнзацштаб,[8] відділення якого були у всіх великих містах Європи. У ньому працювало близько 350 фахівців, які вели розкопки, шукали і знаходили стародавні стоянки і навіть скарби.[9]

«Спадщина предків» і СС

Використання живих людей для антигуманних дослідів було не єдиним в організації з СС. Родоводи, складені для будь-якого керівника рейху, були інструментом тиску і шантажу в руках рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера. З точки зору нацистської расової теорії наявність слов'ян або євреїв у родоводі була компрометуючим фактом. Всі ці матеріали увійшли у досьє Гіммлера.[10] Есесівці, що входять до «Спадщини предків», керували проектом створення «зброї відплати» — Фау-2. До припинення своєї діяльності Аненербе являла собою велику бюрократичну машину, котра подібно Спруту охоплювала найрізноманітніші сфери діяльності.

Окремі факти

  • У 1936 році Карл Марія Вілігут (Вайстор) разом з Гюнтером Кірхоффом в рамках інституту Аненербе почав розкопки на пагорбі Мурга в Чорному лісі поблизу Баден-Бадену, де, за його словами, знаходилися руїни древнього поселення ірміністів — послідовників давньогерманської релігії.

Аненербе в комп'ютерних іграх

  • У серії комп'ютерних ігор ÜberSoldier — ÜberSoldier I («Східний фронт») та ÜberSoldier II («Крах Аненербе») — гравець-вояк Опору бореться проти Аненербе й солдатів СА. Кістяк Аненербе нібито становлять елітні солдати СС, яких воскресили з мертвих за допомогою порошку, що винайдений у німецьких лабораторіях Тибету.
  • У комп'ютерній грі BloodRayne Рейн намагається розібратися в організації Аненербе, шукає артефакти, потрапляє в лабораторії, скоює серію вбивств німецьких воєначальників, мутантів. Протягом гри Рейн стикається з мутацією паразитів-демонів, які породили дослідження організації Аненербе.
  • У грі Uncharted 3: Drake's Deception Дрейк намагається віднайти скарби свого прадідуся-пірата і натрапляє на спогади Аненербе.
  • В комп'ютерній грі The Return to The Castle Wolfenstein Аненербе має назву «Паранормальна Дивізія СС». Лідером якої, як не дивно є Генріх Гіммлер та вигаданий персонаж Мар'яна Блаватська.
  • У грі Wolfenstein The Old Blood Аненербе теж називається «Паранормальною Дивізією СС» лідером якої є також Генріх Гіммлер. Дивізія займається розкопками під проводом вигаданого персонажа Хельга Фон Шабсс.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
  2. ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
  3. ↑ https://nuremberg.law.harvard.edu/200758
  4. ↑ Дугін О. Г. Гіперборейська теорія [Архівовано 10 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ # g14-6 Скорочений переклад допиту Зіверса у справі нацистських медиків від 29 червня 1945 року. Архів оригіналу за 16 лютого 2007. Процитовано 16 квітня 2011.
  6. ↑ Віктор Тригуб. Бурштинова кімната, Вервольф, Аненербе та інші скарби фюрера. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 16 квітня 2011.
  7. ↑ Pringle, Heather, The Master Plan: Himmler's Scholars and the Holocaust, Hyperion, 2006. (Gratzer, Walter Bruno (2001). The Undergrowth of Science: Delusion, Self-deception, and Human Frailty. Oxford University Press. pp. 235—236. ISBN 0-19-860435-1
  8. ↑ СЕБТА Тетяна Миколаївна: Архівні джерела про українські культурні цінності, вивезені нацистами в роки II світової війни. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 28 липня 2010. [Архівовано 2014-01-10 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Ганс-Ульріх фон Кранц. Аненербе. Op. cit, c. 69
  10. ↑ Ганс-Ульріх фон Кранц. Аненербе. Op. cit, c. 72

анэнэрбэ на сегодняшний день сродни Консорциуму обьеденившую во всех областях и дисциплинах, науки и не только(Алхимия и её производной

Джерела

  • Проект «Аненербе». Наследие предков и Третий рейх, Телицын В. Л., АСТ, 2001 рік, ISBN 5-17-006056-4 (рос.)
  • Воробьевский Ю., «Аненербе — оккультный меч рейха», Эксмо, 2004 рік, ISBN 5-699-06279-3 (рос.)
  • Петрик В. М. та ін. СС-Аненербе: уроки минулого й актуальні висновки. / В. М. Петрик, В. В. Цибулькін, В. М. Кудирко. — К.: Видавництво «КНТ», 2025. — 344 с.
  • Цибулькін В. В. СС-Аненербе: розсекречені файли / В. В. Цибулькін, І. П. Лисюк. — К. : [б. в.], 2010. — 288 с. ISBN 2000070166833

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).