YaChudo

Іоан Гурі Паску

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Іоан Гурі Паску
рум. Ioan Gyuri Pascu Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився31 серпня 1961 Редагувати інформацію у Вікіданих
Агніта, Brașov Regiond, Румунська Народна Республіка[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 вересня 2016[1] (55 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бухарест, Румунія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьджазмен, актор, композитор, есеїст, піаніст, пісняр, музичний продюсер, телеактор, комік, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКлузький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моврумунська і угорська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1977
Жанррок-музика Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0664420 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтioangyuripascu.ro Редагувати інформацію у Вікіданих

Іоан Гурі Паску (рум. Ioan Gyuri Pascu; нар. 31 серпня 1961, Агніта, Сібіу, Румунія — 26 вересня 2016, Бухарест, Румунія) — румунський співак, продюсер, актор і комік. Також відомий своєю участю в комедійній трупі Divertis і діяльністю в румунському кіно і на телебаченні. Паску був менеджером декількох альтернативних музичних творів зі своїм лейблом Tempo Music і залишався відвертим критиком румунського комерційного радіо. Граючи в жанрах рок, ритм-енд-блюз, реггі та джаз, мультиінструменталіст Паску заснував кілька груп і став успішним музикантом, особливо на початку 1990-х, коли він був солістом групи, відомої як The Blue Workers.

Відомий своїми виступами в політичному сатиричному шоу Divertis, Паску був також успішним актором. Він з'являвся в таких кінофільмах як «Незабутнє літо» Лучіана Пінтіліе і «Захід» Крістіана Мунджіу. Виконав ряд ролей в румунських театрах. Він також був спортивним колумністом і автором християнської літератури.

Біографія

Ранні роки

Паску народився в місті Агніта (нині в повіті Сібіу), де він закінчив початкову школу. Його батько за національністю румун, а мати — наполовину угорка[3][4]. З боку матері у нього також є польські та словацькі корені. Його мати була католичкою, а його батько, як і Гурі, був православним. Його ім'я відображає його походження: Іоан було вибрано як румунське ім'я, його другим ім'ям було угорське Гуріка (Дьюріка), але воно було записано як Ghiurico в його свідоцтві про народження і в інших документах. Як Паску пізніше пояснював, це було через те, що ні батько ні мати не були знайомі з угорської фонологією. Паску побічно володів угорською мовою і вважав за краще зменшувальне ім'я Гурі (Дьюрі).

Паску почав вчитися грі на фортепіано, коли йому було дев'ять років. Співав у шкільному хорі, розважаючи своїх друзів виконанням пісень відомих поп-співаків[3][5]. У п'ятому класі він почав грати в гандбол в аматорській команді, відмовившись від уроків гри на фортепіано і роздумуючи над кар'єрою актора[6]. Він також навчався грати на гітарі.

У чотирнадцять років голос Паску змінився, але він продовжив співати в хорі. Будучи школярем, Паску вступив в румунський комсомол. У 1976 році він вступив до середньої школи Агніта. У тому ж році він відмовився від гандболу і почав більш серйозне вивчення гітарної музики, використовуючи підручник Марії Боєр[3] . Він дебютував як актор-аматор в 1977 році в спектаклі на сцені Будинку культури Агніта.

Паску також зацікавився концертами Cenaclul Flacăra, румунським об'єднанням музикантів, натхнених американським фолк-роком. Він познайомився з творчістю західних виконавців, таких як Олівія Ньютон-Джон і Queen. Брав активну участь в комсомольській культурній бригаді, писав і виконував свої перші твори в стилі фолк-рок.

Групи Trandafirii Negri і Fundal

У травні 1978 року Паску взяв участь у святкуванні Міжнародного дня солідарності трудящих в Медіаш, де подружився з братами Септіміу і Хорія Молдован, які були в тій же групі, що і поп-співачка Олена Чарстея[3] . Згідно з офіційним сайтом Паску, вони грали для нього західні рок-хіти, в тому числі «Child in Time» групи «Deep Purple» і «July Morning» групи «Uriah Heep». Між 1978 і 1980 роками Паску співав з молдавської групою Trandafirii Negri, і його запрошували співати разом з ними на весіллях та інших торжествах . На зароблені гроші він купив свою першу акустичну гітару прямо на фабриці в Регіні та навчився грати на барабанах . Він написав одну зі своїх перших опублікованих пісень «Melancolie» («Меланхолія») в 1979 році.

У 1980 році Паску подав заявку в школу драматургії Іштвана Сентдьордьі в Тиргу-Муреші, але провалив вступний іспит[3][5]. Потім він кілька місяців пропрацював токарем на державному заводі, після чого був покликаний в Сухопутні війська Румунії, де зустрівся з іншими музикантами-аматорами, що проходили службу. Разом вони заснували рок-групу Fundal, а Паску став її солістом і барабанщиком . Вони виступали на загальнонаціональному фестивалі Cîntarea României.

У 1982 році їх термін служби закінчився, Паску і Fundal повернулися в Медіаш. Там Паску помітила румунська радіостанція Radio Vacanţa. Він був запрошений виступити на молодіжних концертах радіостанції, де познайомився і потоваришував з Тео Петером, басистом для групи Compact, і музичним промоутером Андрієм Партошем[3] . У 1982 році Паску також грав на концертах Cenaclul Flacăra, і брав участь в шоу Scinteia Tineretului[5]. Пізніше він описував наставництво музикантів Крісті Мінкулеску, Лівіу Тудана, Аді Ордяна і Владі Кнеджевічіа як свою «третю реальну школу» . У 1980 році Паску захопився музикою реггі. Він познайомився зі стилем реггі завдяки творчості групи The Police, а потім став фанатом номерів в стилі реггі, виконуваних африканськими студентами в румунських університетах. Двадцять років по тому Паску заявив журналістам: «Між 1980 і 1985 роками я був у захваті від Боба Марлі».

Університетські роки і дебют в Divertis

У 1984 році Паску переїхав в Клуж-Напока і поступив на факультет літератури Клужський університету, вивчав там румунську та іспанську мови. Він двічі подавав заявку на аналогічний факультет до Бухарестського університету, але не здав вступний іспит[3]. Незабаром після вступу він поступив в театральну трупу університету Ars Amatoria şi Fiii, якою керував літературний критик Іон Вартіч[5][6]. В цей час він виступав в радіо-комедіях і в театрі пародії, був залучений в літературний клуб Вартіча «Ехінокс». Паску зберігав свій інтерес до спорту, особливо до футболу, і був відомим фанатом футбольної команди Університатя[7].

У 1986 році, коли трупа Ars Amatoria гастролювала в Бухаресті з адаптацією п'єс Іона Луки Караджале, Паску познайомився і потоваришував з членами комедійного ансамблю та студентської групи Divertis[3][6], яка виконувала тонку політичну сатиру проти комуністичного правління Ніколае Чаушеску[8] . Паску був фанатом Divertis з 1982 року і згадував: «Я зустрівся з хлопцями Divertis після шоу, вони мені сподобалися і попросили мене приєднатися до групи». Його перший виступ з Divertis відбулося в 1987 році на курорті Ізвору Мурешулуй в повіті Харгіта . Паску відновив свою музичну кар'єру і в тому же 1987 році був запрошений Партошем заспівати на літньому фестивалі в місті Діві.

У 1988—1989 роках, після закінчення університету, Паску викладав румунську мову і літературу в початковій школі в Улму в жудець (повіт) Келераші, відмовившись від продовження своєї кар'єри співака[3] . В кінці 1989 року він був в Семеніче, де познайомився з Мірчею Банічу, колишнім учасником провідної рок-групи Румунії Transsylvania Phoenix . Він гостював у будинку Банічі, коли в Тімішоарі спалахнула антикомуністична революція. Він повернувся в Divertis в Яссах, але їх заплановане шоу було скасоване комуністичною владою.

Після падіння комунізму він зайнявся кар'єрою виконавця. Виступивши з сольним концертом в лютому 1990 року, відновив контракт з Divertis і об'їхав з ними країну. У тому ж році Divertis вперше виконали серію комедійних шоу, що транслювалися по Румунському телебаченню. Група працювала з кінорежисером і офіцером дорожньої поліції Вірджілом Вокіне, додаючи комедійні елементи в його серіалізовану кампанію по безпеці дорожнього руху «Reflecţii rutiere» («Придорожні роздуми»)[9]. З грудня 1990 по 1992 рік Паску був редактором передачі на тому ж каналі[3].

У 1992 році спільно з Мірчею Русу Паску випустив міні-альбом «Ar putea fi». У партнерстві зі своєю подругою Даньелою Марін він заснував Tempo Music, який претендував на звання першого незалежного музичного лейблу Румунії[3]. Паску також заснував свою власну групу The Blue Workers.

Перші музичні хіти

У 1993 році Паску домігся першого значного успіху в музиці з альбомом Mixed Grill і синглом «Ţara arde şi babele se piaptănă»[6]. Опитування, проведене журналом Evenimentul Zilei, назвав цей трек кращою піснею 1993 року, а загальнонаціональна радіостанція Radio Contact присудила Паску звання «Композитор року». Mixed Grill став експериментом Паску з синтезом року і реггі. Завдяки таким хітам як «Gizzi» і «Mi-am luat colac», деякі стали вважати його одним з піонерів румунського реггі. Змішання жанрів стало характерним для робіт Паску в музиці. Крім фортепіано, гітари і ударних, Паску також почав грати на гармоніці.

Незабаром після одруження на Даньелі Марін в серпні 1993 року[10], Паску був запрошений режисером Лучіаном Пінтіліе зіграти в його фільмі «Незабутнє літо». Акторська гра Паску отримала хороші відгуки[11].

У наступні роки Паску і The Blue Workers випустили два міні-альбоми в стилі ритм-н-блюз: Maşina cu jazzolină і Caseta pentru minte, inimă şi gură. Паску також з'явився на ряді комедійних записів, випущених Divertis[6], заслуживши репутацію автора протестних пісень. Румунська політика і соціальні дебати 1990-х років надихнули його на створення таких хітів як «Morcovul românesc» і «Instalatorul»[12]. Резонанс викликала одна з його пародійних пісень під назвою «Africa, Africa», в якій говорилося що сучасна Румунія не краще середньої африканської країни[13].

У 1995 році, після серії фестивалів, де він співав разом з The Blue Workers, Паску виступив з сольним концертом на фестивалі Cerbul de Aur в Брашові і був нагороджений музичним журналом Actualitatea Muzicală премією за «Кращий альбом» за Maşina cu jazzolină[14]. Будучи телевізійним актором, Паску також брав участь в рекламі[15]. У лютому 1997 року Паску випустив альбом Gânduri nevinovate. Дочка Паску, Ана Яріна, народилася пізніше в тому ж місяці.

Після 1997 року в своїй діяльності Паску став віддавати перевагу музичному продюсування. У період з 1998 по 2000 рік він і його дружина допомогли добитися успіху поп- і рок-групам Vama Veche, Domnişoara Pogany і Dinu Olăraşu[3]. Після випуску збірника пісень Poveştile lui Gyuri в 1999 році він відійшов від музики, заявивши що розчарувався в нових поп-тенденціях, проте повернувся в 2000 році, випустивши обмежений реліз Lasă (muzică de casă).

Від фільму Захід до шоу Felix şi Otilea

У 2000 році Паску почав співпрацювати з кінорежисером Крістіаном Мунджіу. Він написав саундтрек до короткометражного фільму Мунджіу «Зеппінг» і зіграв у фільмі Мунджіу «Хор пожежних». Їх співпраця проявилася і в фільмі «Захід», для якого Паску написав музику і виконав роль Гіке. Ця робота Паску була прихильно прийнята критиками[16].

Через два роки після прем'єри «Заходу» Паску випустив альбом Stângul de a visa, який не мав великого комерційного успіху, оскільки, як відзначав Паску, він суперечив редакційній політиці комерційних радіостанцій.

20-річчя своєї музичної діяльності Паску відзначив гастрольним туром по країні, виступаючи переважно в провінційних клубах. Він продовжив брати участь в різних концертах, а з 2003 року брав участь у музичному ток-шоу Taverna на національному телеканалі TVR 1. З Divertis Паску став співведучим регулярної комедійної передачі на телеканалі Antena 1, зйомки якої проходили в США. Він також виступав зі скетчами в шоу Felix şi Otilea, за участю поп-співачок Моніки Ангел і Джоджо, коміків Кетелін Міреуце і Даньела Буздугана. Він був актором озвучування в Animat Planet, мультиплікаційному шоу Divertis на Antena 1[4]. За ці роботи Паску був названий «кращим коміком 2003 року» в опитуванні TVR 1.

У 2004 році Паску випустив сольні альбоми O stea і Jocul de-a joaca. У 2005 році він випустив збірку своїх найкращих хітів, що отримала назву 12 ani, 12 balade[4][6]. Паску возз'єднався з The Blue Workers для загальнонаціонального турне 2005 року і виступу 2006 року в Дитячому палаці в Бухаресті[17]. Вони з'явилися також на фестивалі ProEtnica в Сігішоарі.

Паску пішов з Divertis в 2007 році, оскільки не міг підлаштуватися під їх жорсткий графік[4][5]. Цей розрив не був повним, оскільки Паску продовжував брати участь в Animat Planet. У 2012 році він заявив, що остаточно відходить від політичного гумору[18].

Паску випустив альбом La jumătatea vieţii на концерті в Клуж-Напока в листопаді 2007 року. У цей час він також відновив свою кар'єру актора. Навесні 2007 року він виконав головну роль Ріке Вентурано в адаптації п'єси Караджале O noapte furtunoasă[5][19]. Паску з'явився в документальному фільмі Маріуса Барни «Utopia impusă».

Письменницький дебют і проекти Pro TV

У віці сорока років Паску почав публікувати християнську літературу, спеціалізуючись на містичних есе[4]. Його надихали православний священик Арсеній (Бока) і болгарський окультист Омраам Мікаель Айванхов.

Паску також виконав роль румунського поліцейського в угорському фільмі[5], і зіграв у п'єсі Ежена Йонеско Le Viscomte[4] . Він виступав з камео в телевізійних рекламних роликах і вів спортивні колонки в періодичних виданнях, включаючи журнал Time Out Bucharest[3]. У сезоні 2008—2009 років зіграв головного інспектора Фане Поповича в Vine poliţia!, комедійному серіалі Pro TV[20]. Телевізійний критик Чезар Паул-Бедеску назвав це «катастрофічним» провалом[11].

У квітні 2009 року Паску виконав комедійні комедійні інтермедії на церемонії нагородження UNITER Awards Gala, але його виступ отримав неоднозначні відгуки. Три місяці по тому він відкривав виступ американської фолк-співачки Сюзанни Веги на її шоу в Бухаресті[12][21].

Восени він возз'єднався з більшістю своїх колег з Divertis, після того, як вони перейшли з Antena 1 на Pro TV[18][22]. Він з'явився в театрі «Метрополіс» в постановці «На дні» Максима Горького. П'єса отримала хороші рецензії, і присутність Паску разом з іншими комедійними акторами було названо незвичайним режисерським прочитанням трагедії Горького. Паску і The Blue Workers виступили на джазовому фестивалі в Сібіу. В кінці 2009 року Паску і його дружина розлучилися[10][23].

У квітні 2010 року Паску розкритикували у ЗМІ, коли він погодився виступити на мітингу в Тімішоарі, влаштованого рухом йога Грегор'яна Біволару (MISA). Критика була викликана юридичними проблемами MISA і звинуваченнями Біволару в сексуальних злочинах, однак Паску заявив: «Ці люди ніколи не завдавали мені шкоди, і у мене немає причин уникати їх компанії»[24]. Цього року Паску взяв участь і в інших концертах, в тому числі під час заходу Bookfest в червні. У листопаді він був гостем на концерті Мірчі Банічу[25]. Паску також став власником свого власного питного закладу і музичного майданчика, бухарестської таверни, яку він назвав пабом Гурі.

Інсульт 2010 року і розкол Divertis

В кінці 2010 року Паску переніс інсульт і відновлювався в університетській лікарні в Бухаресті[10][26]. Румунські ЗМІ припустили, що інсульт був викликаний стресом через його розлучення, хоча Паску заявив, що розставання було мирним. Після інсульту Паску вирішив відмовитися від вживання алкоголю[18]. Він відновив сценічну діяльність, взяв участь в комедійній постановці Віктора Іона Попи Take, Ianke and Cadâr на початку 2011 року[27].

Паску повернувся в Land of Jokes, комедійний серіал, що випускався однією половиною складу Divertis для Pro TV, де він зіграв провідного персонажа Немурічула[18][28]. Його повернення висунуло на перший план конфлікт між Тоні Греку, який випускав політичне шоу комедії того ж телеканала, і менш політизованою Land of Jokes. У червні 2011 року Паску та інші коміки Land of Jokes оголосили, що їх розкол з Divertis був остаточним, і їх контракт з Pro TV закінчився[29]. Вони створили нову комедійну трупу, що отримала назву Distractis, оскільки бренд Land of Jokes залишився з Pro TV, і в серпні 2011 року підписали контракт з TVR 1[30]. Передача Distractis відразу стала набирати високі рейтинги[31].

У жовтні 2011 року він приїхав в Клуж-Напоку на церемонію інавгурації Клуж-Арени, домашнього майданчика футбольного клубу Університатя[7][32]. Він їздив в Сіетл і виступав на зборі коштів для нового румунського православного культурного центру в Америці[18]. На початку 2012 року він зосередив свою музичну діяльність в жудець Сучава, де працював з місцевим автором і виконавцем Льяном Кублешаном. Їх співпраця привела до створення альбому балад Tropa, Tropa … € uropa!, випущеного 20 січня в Кимполунг-Молдовенеську, де Паску і The Blue Workers виконали концерт[33]. Паско з'явився зі своїм колегою по фільму «Запад» Мірчею Діякону в короткометражному фільмі Loto, зігравши роль продавця автомобілів.

Смерть

Вночі 26 вересня 2016 року його дружина двічі викликала швидку допомогу. У перший раз Паску скаржився на панічну атаку і на 3 дні безсоння. Як повідомив лікар швидкої допомоги, Паску не згадав про перенесений інсульт, а розповів тільки про діабет і біль в коліні, що заважає спати. Від госпіталізації він відмовився і тільки попросив дати йому снодійне. Другий дзвінок надійщов через пару годин, в цей раз Паску був уже без свідомості. Лікарі боролися за його життя протягом 45 хвилин, але безрезультатно. Медична експертиза постановила, що він помер через серцевий напад.

Дискографія і фільмографія

Примітки

  1. ↑ а б Bădoiu R. Ioan Gyuri Pascu a murit în această dimineaţă la vârsta de 55 de ani. El trecuse pe lângă moarte în 2010 atunci când a suferit un atac cerebral — 2016.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1062277333 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п (рум.) «Gyuri Pascu, un artist de succes» (interview with Ioan Gyuri Pascu) [Архівовано 6 серпня 2011 у Wayback Machine.], in Evenimentul Zilei, April 29, 2007
  4. ↑ а б в г д е (рум.) Corina Pavel, «Ioan Gyuri Pascu» (interview) [Архівовано 30 жовтня 2007 у Wayback Machine.], in Formula As, Nr. 786, September 2007
  5. ↑ а б в г д е ж (рум.) Patricia Marinescu, «Ioan Gyuri Pascu s-ar întoarce la Divertis, dar nu face faţă», in Gardianul, February 20, 2008
  6. ↑ а б в г д е (рум.) Ioan Gyuri Pascu: E bine când mori, că atunci devii genial [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.], HotNews.ro, June 30, 2009
  7. ↑ а б (рум.) Laurenţiu Boariu, «Un nou stadion, trei generaţii» [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.], in Monitorul de Cluj, October 12, 2011
  8. ↑ (рум.) «De la Mariana Cosînzeana la Felix, via Iliescu» (interview with Toni Grecu) [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.], in Dilema Veche, Nr. 136, September 2006
  9. ↑ (рум.) Ramona Vintilă, «Astăzi e ziua ta… Virgil Vochină» [Архівовано 19 серпня 2012 у Wayback Machine.], in Jurnalul Naţional, July 23, 2009
  10. ↑ а б в (рум.) Andra Dumitru, «Ioan Gyuri Pascu a suferit un atac cerebral» [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.], in România Liberă, December 15, 2010
  11. ↑ а б (рум.) Cezar Paul-Bădescu, «De ce e înlocuit Divertis-ul» [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.], in Dilema Veche, Nr. 244, October 2008
  12. ↑ а б (рум.) Mihai Gavrilă, Sînziana Boaru, "Ioan Gyuri Pascu: 'Fetiţa mea m-a convins să cânt la Suzanne Vega' " [Архівовано 10 серпня 2011 у Wayback Machine.], in Adevărul, July 16, 2009
  13. ↑ Sorin Mitu, National Identity of Romanians in Transylvania, Central European University Press, Budapest, 2001, p.121-122. ISBN 963-9116-95-5
  14. ↑ Octavian Ursulescu, «Global Music Pulse. Romania», in Billboard, July 22, 1995, p.43
  15. ↑ (рум.) Anca Arsene-Bărbulescu, «Istoria telefoniei mobile din România» [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.], in Business Magazin, December 16, 2010; Maria Bercea, «Bercea Mondiala» [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.], in Dilema Veche, Nr. 375, April 2011; Florin Dumitrescu, «Publicitate. Conu' Chiriţa în balon (I)» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], in Observator Cultural, Nr. 16, June 2000
  16. ↑ (рум.) Alex. Leo Şerban, «Un road-movie imobil — Occident» [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.], Editura LiterNet (originally published in Libertatea, September 2002); retrieved May 12, 2011
  17. ↑ (рум.) «Antimonden. Recital — Gyuri Pascu, la balet», in Jurnalul Naţional, June 15, 2006
  18. ↑ а б в г д (рум.) Anca Simionescu, «Ruptura Divertişilor. Cum s-a destrămat cel mai mare grup de umor din istoria României după o prietenie de 30 de ani» [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.], in Evenimentul Zilei, January 6, 2012
  19. ↑ (рум.) Doinel Tronaru, « 'O noapte furtunoasă', în comunism», in Evenimentul Zilei, February 5, 2008
  20. ↑ (рум.) «Vine poliţia!, la Pro TV», in Evenimentul Zilei, September 25, 2008
  21. ↑ (рум.) «Suzanne Vega şi Ioan Gyuri Pascu au cântat pe aceeaşi scenă» [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.], in Jurnalul Naţional, July 18, 2009
  22. ↑ (рум.) Diana Popescu, "Gyuri Pascu se întoarce în echipa Divertis, pe post de 'călător în timp' " [Архівовано 22 серпня 2009 у Wayback Machine.], in Gândul, August 20, 2009
  23. ↑ (рум.) Valentin Bâlă, «Soţia lui Ioan Gyuri Pascu cere, în instanţă, custodia fiicei lor» [Архівовано 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.], in Adevărul, January 15, 2010
  24. ↑ (рум.) Gerhald Ernst, Liliana Năstase, «MISA caută 'satisfacţia' la Casa Armatei din Timişoara cu Dan Puric şi Ioan Gyuri Pascu» [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.], in Adevărul, April 19, 2010
  25. ↑ (рум.) Cosmin Navadaru, Ioan Gyuri Pascu, acest Nicu Alifantis şi Victor Socaciu de România [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.], HotNews.ro, November 13, 2010
  26. ↑ (рум.) «Ioan Gyuri Pascu a suferit un atac cerebral» [Архівовано 18 грудня 2010 у Wayback Machine.], in Evenimentul Zilei, December 15, 2010
  27. ↑ (рум.) A. Roşu, «Ioan Gyuri Pascu, la Piteşti, în Take, Ianke şi Cadîr» [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.], in Curierul Zilei, January 10, 2011; Iulian Bunilă, «Gyuri Pascu vine mâine la Buzău cu Take, Ianke şi Cadâr» [Архівовано 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.], in Adevărul, Buzău evening edition, February 20, 2011; Nicoleta Chelaru, «Ioan Gyuri Pascu revine la Focşani cu Take, Ianke şi Cadâr» [Архівовано 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.], in Adevărul, Focşani evening edition, February 20, 2011
  28. ↑ (рум.) Ioan Gyuri Pascu s-a întors pe platourile de filmare «Land of Jokes» [Архівовано 19 вересня 2018 у Wayback Machine.], Pro TV release, March 29, 2011; retrieved May 12, 2011
  29. ↑ (рум.) Raluca Moisă, «Din toamnă râdem cu trupa Distractis» [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.], in Adevărul, June 14, 2011
  30. ↑ (рум.) «Distractis, aripa Ioan Gyuri Pascu a grupului Divertis, la TVR» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], in Jurnalul Naţional, August 31, 2011
  31. ↑ Iulian Comanescu, «Cînd presa a fost subiect de ştiri», in Dilema Veche, Nr. 412: Dosar: Anul Vechi, January 2012
  32. ↑ (рум.) Robert Gal-Pal, «Universitatea Cluj, umilită la meciul de inaugurare a noului stadion» [Архівовано 15 січня 2012 у Wayback Machine.], in Adevărul, Cluj-Napoca edition, October 12, 2011
  33. ↑ (рум.) Dan Coman, «Lian Cubleşan şi Ioan Gyuri Pascu îşi lansează, astăzi, la clubul Aquarius, albumul înregistrat împreună» [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.], in Monitorul de Suceava, January 20, 2012
  34. ↑ Ioan Gyuri Pascu Discography at Discogs, Discogs, архів оригіналу за 14 лютого 2020, процитовано 3 septembrie 2015
  35. ↑ Ioan Gyuri Pascu spune povestea noului album “Electromagnetic Love” [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.], Alexandra Necula, 24 aprilie 2013, infomusic.ro
  36. ↑ Ioan Gyuri Pascu, IMDb, архів оригіналу за 16 березня 2021, процитовано 3 septembrie 2015
  37. ↑ Ioan Gyuri Pascu - Actor, Cinemagia, архів оригіналу за 14 лютого 2021, процитовано 3 septembrie 2015

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).