Інтербачення

Інтербачення
Жанр	пісенний конкурс
Місце проведення	Прага (1965) Братислава (1966—1967) Карлові Вари (1968) Сопот (1977—1980) Сочі (2008) Москва (2025)
Країна	Польща,  Чехословаччина,  Росія і  Саудівська Аравія
Роки існування	1965—1968, 1977—1980, 2008, 2025
Відкрито	1965
Засновано	Міжнародна організація радіомовлення та телебачення
Організовано	Міжнародна організація радіомовлення та телебачення Чехословацьке телебачення (1965—1968) Польське телебачення (1977—1980) Перший канал (2008, 2025)
intervision.world​(рос.) intervision.world/en/​(англ.)

Пісенний конкурс «Інтерба́чення» (рос. Интервидение; чеськ. Intervize; пол. Interwizja) — міжнародний пісенний конкурс, уперше організований країнами радянського блоку у Центрально-Східній Європі 1965 року на противагу Євробаченню, участь у якому брали країни Західної Європи з 1956 року. На початках конкурс організовувала Міжнародна організація радіомовлення та телебачення. У 1965—1968 роках Інтербачення проводили у різних містах Чехословаччини, у 1977—1980 роках — у Польщі. Після довгої перерви конкурс провели 2008 року у Сочі в Росії. 2025 року Росія, дискваліфікована від участі на Євробаченні через вторгнення в Україну, провела Інтербачення як власний «аналог» європейського конкурсу у Підмосков'ї.

Уперше конкурс Інтербачення провели 1965 року Чехословаччині під офіційною назвою «Золотий ключ Інтербачення» (чеськ. Zlatý klíč Intervize)^[1][2]. Конкурс 1965 року провели в музичному театрі Карлін у Празі. У 1966—1967 роках конкурс відбувся у Братиславі, 1968 року — у Карлових Варах^[3]. Інтербачення було задумане у країнах соціалістичного табору Центрально-Східної Європи (СРСР та інші країни Організації Варшавського договору) як альтернатива «Євробаченню» — пісенному конкурсу, що з 1965 року проходив у країнах Західної Європи під егідою Європейської мовної спілки. Метою Інтербачення було продемонструвати солідарність між країнами ОВД^[4].

Конкурс 1968 року відбувся на тлі подій «Празької весни» — суттєвої лібералізації суспільно-політичного життя Чехословаччини, що супроводжувалася виступами проти радянського впливу. Інтербачення провели у Карлових Варах, що поблизу кордону між Чехословаччиною та Західною Німеччиною. Участь у конкурсі взяла і низка країн Західного блоку. Зокрема, представниця Іспанії Саломе наступного 1969 року стала однією з чотирьох переможниць Євробачення. Проте «Празька весна» закінчилася збройним вторгненням СРСР та інших країн Варшавського пакту. Після цього Інтербачення припинили проводити^[1].

У 1977—1980 роках Інтербачення замінило собою Міжнародний музичний фестиваль у Сопоті^[5]. Фестиваль щорічно проводили з 1961 року на півночі Польщі: спершу в залі корабельні Ґданська, а з 1964 року — у Лісовій опері в Сопоті. Засновником фестивалю був видатний польський музикант Владислав Шпільман^[6]. Конкурс Інтербачення у 1977—1980 роках, у період «розрядки», проходив там же, де Сопотський фестиваль.

На відміну від Євробачення, Інтербачення в Сопоті часто змінювало правила визначення переможця конкурсу та влаштовувало багато музичних змагань для своїх конкурсантів. Зокрема, 1980 року організатори влаштували для учасників два змагання: одне для тих, що представляли телевізійні компанії, а інше — для тих, що представляли компанії звукозапису. У першому змаганні журі оцінювало художні якості поданих пісень, а в другому — художні інтерпретації виконавців^[7]. В Інтербаченні в Сопоті брали участь і низка європейських несоціалістичних країн (Іспанія, Фінляндія), а також країн поза межами Європейського континенту. Участю в конкурсі різних країн мали на меті показати, що СРСР начебто більш відкритий до світу, ніж організатори Євробачення^[8].

Конкурс 1980 року проводили в умовах масового страйку робітників, що розпочався влітку того року й був організований профспілкою «Солідарність». 1981 року в Польщі ввели воєнний стан. Конкурс у Сопоті відновили лише 1984 року під старою назвою без згадки про Інтербачення^[8][9].

2008 року у Росії вирішили відновити Інтербачення під назвою «П'ять зірок. Інтербачення». Над проєктом працювала компанія «Червоний квадрат» і російський Перший канал. Попередньо фестиваль «П'ять зірок» уже проводився у Сочі^[10].

Участь взяли 11 країн: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан та Україна. Переможницею стала представниця Таджикистану Тахміна Ніязова^[11].

Конкурс 2009 року мав пройти у Душанбе, столиці Таджикистану, проте так і не був організований^[12]. Також для конкурсу 2009 року тодішній прем'єр-міністр Росії Владімір Путін запропонував включити країни Шанхайської організації співробітництва^[13].

2014 року Інтербачення спробували відродити знову на тлі перемоги Кончіти Вурст, представника Австрії, на Євробаченні у Копенгагені. Образ переможця, що виступав як жінка з бородою, викликав негативну реакцію в російському політикумі та суспільстві, де заявляли про «моральний занепад Заходу» і «злість Росії»^[14][15].

У травні 2014 року Росія заявила, що у жовтні того ж року проведе пісенний конкурс Інтербачення 2014^[16]. Співак і продюсер Ігор Матвієнко заявив, що конкурс пройде у Сочі, де напередодні відбулися Зимові Олімпійські ігри^[17]. У червні 2014 року росіяни провели відбір на Інтербачення — конкурс «П'ять зірок» у Ялті в нещодавно окупованому і анексованому Криму. Переможцем став Олександр Іванов^[18]. Про участь у конкурсі заявили 7 країн: Казахстан, Киргизстан, Китай, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан.

Конкурс, що мав пройти у жовтні 2014 року, був скасований, його переносили кілька разів 2015 року, проте зрештою він не відбувся^[19][20].

На Санкт-Петербурзькому міжнародному культурному форумі у листопаді 2023 року міністерка культури Росії Ольга Любимова і гендиректор російського Першого каналу Костянтин Ернст заявили про російські плани вчергове відновити Інтербачення, учасниками якого могли б стати країни БРІКС^[21]. Таке рішення прийнято на тлі виключення Росії з Європейської мовної спілки та її дискваліфікації від участі в Євробаченні, причиною чого стало вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.

3 лютого 2025 року президент Росії Владімір Путін підписав указ про «відновлення» Інтербачення. Головою оргкомітету став віцепрем'єр міністр Дмитро Чернишенко, а контроль над організацією покладено на наглядову раду на чолі з Сергієм Кирієнком^[22].

Зрештою, конкурс пройшов 20 вересня 2025 року на LiveArena в селі Новоівановське Московської області^[23]. Участь взяли 23 країни: Білорусь, Бразилія, Венесуела, В'єтнам, Ефіопія, Єгипет, Індія, Казахстан, Катар, Киргизстан, Китай, Кенія, Колумбія, Куба, Мадагаскар, Південна Африка, Росія, Саудівська Аравія, Сербія, США, Таджикистан, Узбекистан. Представниця США, співачка Vassy, громадянка США та Австралії, не змогла представити країну, за повідомленням організаторів, начебто через «політичний тиск з боку уряду Австралії»^[24]. Росія, яку представляв співак Shaman, не була відображена у конкурсній таблиці з балами у фіналі, оскільки її представник просив журі не оцінювати його виступ^[25]. На Інтербаченні 2025 переміг в'єтнамський співак Дик Фук. Хоча конкурс позиціонували як противагу «нетрадиційному» Євробаченню, переможець Дик Фук є відкритим геєм^[26]. Після конкурсу російські ЗМІ поширювали фейкове повідомлення, що конкурс дивилися в прямому етері 4 млрд осіб (такою є сумарна кількість населення всіх країн-учасниць, а справжня кількість глядачів — невідома)^[27][28].

2026 року конкурс мали провести в Ер-Ріяді — столиці Саудівської Аравії^[29]. Проте проведення Інтербачення 2026 під загрозою через американсько-іранську війну на Близькому Сході^[30].