Колумбія

Республіка Колумбія ісп. República de Colombia
Прапор Герб
Девіз: Libertad y Orden Свобода і порядок
Гімн: «Oh, Gloria Inmarcesible!»
Столиця (та найбільше місто)	Богота 4°39′ пн. ш. 74°3′ зх. д. / 4.650° пн. ш. 74.050° зх. д.
Офіційні мови	іспанська мова
Форма правління	Республіка
• Президент	Абелардо де ла Еспріелья
• від Іспанії	20 липня 1810
Площа
• Загалом	1 141 748 км² (26)
• Внутр. води	8,8 %
Населення
• оцінка 2021	51 895 000 (28)
• перепис 2021	51 049 498
• Густота	42/км² (161)
ВВП (ПКС)	2019 р., оцінка
• Повний	$867 190 мільярдів (32)
• На душу населення	$16,803 (82)
ІЛР (2007)	0,807 (medium) (77)
Валюта	Колумбійський песо (COP)
Часовий пояс	(UTC-5)
Коди ISO 3166	CO  / COL  / 170
Домен	.co
Телефонний код	+57
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Колумбія

Колу́мбія (ісп. Colombia МФА: [koˈlombja] Коло́мб'я), офіційно Респу́бліка Колу́мбія — унітарна конституційна республіка, розташована в північно-західній частині Південної Америки. Маючи площу приблизно 1 141 748 км², вона є четвертою за величиною країною континенту. Унікальність її геополітичного положення полягає в тому, що це єдина південноамериканська держава, яка має вихід як до Тихого океану, так і до Карибського моря (Атлантичний океан), що історично робило її стратегічним мостом між океанами та континентами.

Демографічно Колумбія є третьою за чисельністю населення країною Латинської Америки. Її суспільство — це складний етнічний «котел», що сформувався внаслідок злиття корінних індіанських народів, іспанських колоністів та африканців, примусово привезених у колоніальну епоху. Близько 75 % населення проживає у гірських районах Анд та на Карибському узбережжі, тоді як величезні простори Амазонії та Орінокії залишаються малозаселеними.

Адміністративно країна поділена на 32 департаменти та столичний округ Богота. Колумбія класифікується як країна з доходом вище середнього і є членом ОЕСР (OECD), що свідчить про її прагнення до впровадження високих стандартів державного управління. Економіка базується на диверсифікованому експорті: від енергоносіїв (нафта, вугілля) до сільськогосподарської продукції (найкраща у світі м'яка арабіка, квіти, банани) та дорогоцінного каміння.

Культурний ландшафт Колумбії визначений високим рівнем урбанізації та концентрацією інтелектуального капіталу в таких центрах, як Богота, Медельїн та Калі. Країна володіє колосальною м'якою силою через свою літературу, музику та мистецтво, інтегруючи традиційні католицькі цінності з прогресивними соціальними реформами останніх десятиліть.

Колумбія межує з Панамою на північному заході, Венесуелою на сході і північному сході, Бразилією на південному сході, Перу і Еквадором на південному заході, з півночі та заходу омивається Карибським морем і Тихим океаном. Колумбія — єдина південноамериканська країна, що має вихід як до Атлантичного (через Карибське море), так і до Тихого океану.

Природні умови Колумбії дуже різноманітні. Західну частину країни, що становить приблизно 2/5 її площі, займає високогірна область Колумбійських Анд (гора Крістобаль-Колон, 5800 м) з Прикарибською і Тихоокеанською низовинами. Інші 3/5 території на схід від Анд займають степи, або льянос, басейну Оріноко і дощові ліси, або сельва, басейну Амазонки. Східна частина країни — плоскогір'я, обрамоване Орінокською та Амазонською низовинами.

Геологічна історія Колумбії — це літопис колосальних тектонічних зіткнень. Країна розташована в межах Тихоокеанського вогняного кола, на стику трьох великих літосферних плит. Колумбія розташована на північно-західному краї Південноамериканської плити, де вона взаємодіє з плитою Наска (що підсувається під континент на заході) та Карибською плитою на півночі. Саме взаємодія цих плит сформувала сучасний вигляд Андійської системи. Ця складна тектонічна будова робить Колумбію однією з найбільш геологічно активних точок планети.

Основною геологічною особливістю є процес субдукції — занурення плити Наска під Південноамериканську плиту. Цей процес спричинив підняття Анд, які в Колумбії розгалужуються на три основні хребти:

• Західна Кордильєра. Складається переважно з океанічних осадових та вулканічних порід, що піднялися під час акреції (нарощування) земної кори.
• Центральна Кордильєра. Найдавніша частина колумбійських Анд. Її фундамент становлять метаморфічні породи палеозою та великі гранітні інтрузії. Це головна вісь вулканізму, де височіють активні стратовулкани, такі як Невадо-дель-Толіма та Невадо-дель-Руїс.
• Східна Кордильєра. Сформована здебільшого з морських осадових порід мезозойського походження, які були зім'яті у складки та підняті на велику висоту.

Фундамент країни складається з давніх кристалічних порід Гвіанського щита на сході, вік яких перевищує мільярд років. Проте західна частина значно молодша. Підняття Анд розпочалося в мезозої та активно тривало в кайнозої, коли океанічна кора плити Наска, занурюючись, плавила породи мантії, що призвело до інтенсивного вулканізму та формування складчастих гір.

Завдяки активним розломам (наприклад, розлом Ромераль), Колумбія є зоною високого сейсмічного ризику. Геологічна активність проявляється через часті землетруси та діючі вулкани, такі як Ґалерас та Невадо-дель-Руїс. Вулканічна активність Центральної Кордильєри не лише створює загрозу, але й збагачує ґрунти попелом, що робить їх надзвичайно родючими для вирощування кави, але водночас створюючи ризики для населення.

Рельєф Колумбії є чи не найрізноманітнішим у Латинській Америці. Його можна чітко розділити на дві великі зони: гірський Захід та рівнинний Схід.

Головна особливість — розходження Анд на три окремі гірські хребти, розділені глибокими річковими долинами:

• Західна Кордильєра. Складена переважно океанічними породами, вона є найнижчою та найвужчою. Її схили круто обриваються до Тихого океану.
• Центральна Кордильєра. Це «хребет» країни. Тут зосереджені найвищі вулканічні конуси, вкриті вічними снігами. Висоти часто перевищують 5000 м. Тут знаходиться масив Колумбійського вузла — гідрографічна зірка, де беруть початок найбільші річки.
• Східна Кордильєра. Найдовша та найширша. Вона відрізняється наявністю великих високогірних плато — алтіплано. Саме на такому плато (Савана Боготи) на висоті 2640 м розташована столиця Колумбії.

Долини річок Магдалена та Каука є тектонічними западинами. Це плоскі, родючі землі, які є центрами сільського господарства. Магдалена розділяє Центральну та Східну Кордильєри, слугуючи головним природним шляхом всередину континенту.

Окремої уваги заслуговують гори Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта. Це ізольований пірамідальний гірський масив на березі Карибського моря. Усього за 42 км від берегової лінії гори злітають до позначки 5775 м.

На схід від Анд лежить понад 50 % території країни. Північна частина — Льянос — це плоскі акумулятивні рівнини басейну Оріноко. Південна частина — басейн Амазонки — представлена низинними плато та заболоченими рівнинами, вкритими густими джунглями. На заході країни низовина Чоко представляє собою одну з найбільш заболочених територій світу.

Унікальне географічне положення подарувало країні неймовірне різноманіття острівних екосистем. Від білосніжних пісків Карибів до суворих базальтових скель Тихоокеанського вогняного кола — острови Колумбії є справжніми «лабораторіями еволюції» та природними скарбницями.

Найвідомішим і найвіддаленішим від материкової частини Колумбії є архіпелаг Сан-Андрес-і-Провіденсія. Розташований ближче до Нікарагуа, ніж до колумбійського узбережжя, цей архіпелаг має статус біосферного резервата ЮНЕСКО під назвою Seaflower (Морська квітка). Головна особливість цих островів — морська вода яка переливається всіма відтінками синього: від прозоро-бірюзового до глибокого індиго. Це явище пояснюється складною структурою коралових рифів та піщаним дном. Сан-Андрес — острів у формі морського коника, відомий своєю безмитною торгівлею та розвиненою інфраструктурою; проте його справжнє багатство сховане під водою — це третій за величиною бар'єрний риф у світі. Провіденсія — повна протилежність галасливому Сан-Андресу; тут заборонено будівництво великих готелів, а місцеве населення (раїсальці) досі розмовляє англо-карибським креолом; острів має вулканічне походження, що робить її рельєф гористим і зеленим. Архіпелаг містить близько 78 % коралових рифів Колумбії. Вони є домівкою для сотень видів риб, морських черепах та губок. Проблема зміни клімату та підвищення температури води є критичною для цього регіону, оскільки це призводить до знебарвлення коралів.

Якщо від'їхати на 45 хвилин від історичної Картахени, можна потрапити до Національного природного парку коралів Росаріо та Сан-Бернардо. Це група з 27 невеликих коралових островів. Більшість із них є приватними або частиною екологічних готелів. Геологічно вони сформувалися в результаті активності підводних грязьових вулканів та подальшого росту коралів на цих підняттях.

Острів Бару технічно є півостровом (відділений каналом Діке), його часто сприймають як острів. Бару славиться пляжем Плайя-Бланка — одним з небагатьох місць у материковій Колумбії з класичним «баунті-пейзажем»: білим піском та кришталевою водою.

За 35 км від узбережжя Тихого океану знаходиться острів Горгона, який має одну з найзахопливіших історій у Латинській Америці. З 1950-х по 1980-ті роки Горгона була колумбійською версією Алькатраса — в'язницею суворого режиму для найнебезпечніших злочинців. Вологі тропічні ліси, отруйні змії та акули навколо острова робили втечу практично неможливою. Наразі Горгона — це національний парк. Після закриття в'язниці природа швидко повернула своє. Тепер це місце називають «Островом науки». Щороку з липня по жовтень до берегів Горгони припливають горбаті кити, щоб народити дитинчат у теплих водах. На острові мешкає унікальна ендемічна ящірка Anolis agassizi, яку не зустрінеш більше ніде на планеті.

Мальпело — це сувора базальтова скеля посеред Тихого океану, що височіє на сотні метрів над рівнем моря. Це не курорт, проте для дайверів та вчених це одне з найважливіших місць у світі. Води навколо Мальпело є морським резерватом, де заборонено будь-яке рибальство. Це дозволило зберегти гігантські популяції морських хижаків. Тут можна побачити «школи» з сотень акул-молотів та рідкісних акул шовкових (Carcharhinus falciformis).

Клімат Колумбії визначається її екваторіальним положенням та величезними перепадами висот. Тут немає літа чи зими в нашому розумінні; натомість рік ділиться на вологі та сухі сезони, які місцеві жителі називають «invierno» (зима/дощі) та «verano» (літо/спека).

Основним регулятором температури є висота над рівнем моря:

• Екваторіальний клімат (до 1000 м). Панує на 80 % території. Середня температура від +24 до +30 °C. Висока вологість характерна для Амазонії та узбережжя Тихого океану.
• Субекваторіальний клімат. Характерний для північних низовин (Карибське узбережжя), де чітко виражений сухий сезон, що триває з грудня по березень.
• Високогірний клімат. У таких містах як Медельїн (1500  м) панує клімат «вічної весни» (+22 °C). У Боготі (2600 м) середня температура становить +14 °C, а вночі можуть бути заморозки.

Колумбія — одна з найвологіших країн світу. Регіон Чоко на тихоокеанському узбережжі отримує до 10000—13000 мм опадів на рік. Це зумовлено впливом теплих океанічних течій та підняттям вологих повітряних мас схилами Анд. На противагу цьому, півострів Ла-Гвахіра на крайній півночі має напівпустельний клімат, де опади складають лише 300—500  мм, а ландшафт нагадує африканські савани.

Важливим фактором є явища Ель-Ніньйо та Ла-Нінья. Ель-Ніньйо приносить у Колумбію тривалі засухи, що шкодять гідроелектростанціям, тоді як Ла-Нінья спричиняє катастрофічні повені та зсуви ґрунту в гірських районах.

Колумбія — це справжня «країна води». Завдяки надмірним опадам та специфіці рельєфу, вона посідає одне з перших місць у світі за обсягом відновлюваних водних ресурсів на душу населення.

Річкова мережа дуже густа, річки порожисті, головним чином дощового живлення. Вони розподіляються між п'ятьма великими водозбірними басейнами: Карибським, Тихоокеанським, басейнами Амазонки, Оріноко та озера Кататумбо.

• Басейн Карибського моря. Тут протікає головна водна магістраль країни — Магдалена (довжиною близько 1540 км). Разом зі своєю основною притокою, річкою Каукою, вона дренує міжгірні долини Анд, де зосереджена більша частина населення та промисловості. Ці річки мають величезне транспортне та енергетичне значення, хоча з них тільки Магдалена придатна для судноплавства.
• Басейн Оріноко та Амазонки. Річки Мета, Ґуав'яре, Путумайо та Какета  — це повноводні гіганти, що течуть через східні рівнини. Вони характеризуються повільною течією та величезною площею водозбору, відіграючи роль основних шляхів сполучення в джунглях.
• Тихоокеанський басейн. Річки цього регіону (наприклад, Атрато та Сан-Хуан короткі, але надзвичайно повноводні через рекордні опади в регіоні Чоко. Атрато вважається однією з найбільш судноплавних річок світу відносно своєї довжини.

Природних великих озер у Колумбії небагато. Найбільшим є озеро Тота в Східній Кордильєрі. Проте країна має тисячі дрібних озер у високогір'ях (парамос) та заплавних озер (сьєнагас) у низов'ях річок. Сьєнага-Гранде-де-Санта-Марта — це величезна прибережна лагуна зі змішаною прісною та солоною водою, що є критично важливою екосистемою.

Колумбія володіє колосальною морською акваторією (близько 928 тис км²), у тому числі:

• Карибське море. Характеризується прозорою водою, кораловими рифами (зокрема навколо архіпелагу Сан-Андрес) та широким континентальним шельфом. Це район туризму та видобутку нафти.
• Тихий океан. Має вузький шельф, великі глибини та сильні припливи (до 4 м). Води тут холодніші та багатші на планктон, що приваблює китів-горбачів для розмноження.

Ґрунтовий покрив Колумбії так само різноманітний, як і її рельєф. Через активні геологічні процеси та тропічний клімат сформувалося кілька основних типів:

• Андосолі. Це найбільш родючі ґрунти країни, сформовані на вулканічному попелі в Андійському регіоні. Вони мають відмінну здатність утримувати вологу та багаті на мінерали, що робить їх ідеальними для вирощування кави та квітів.

• Оксісолі та ультісолі. Панують в Амазонії та Льяносі. Це давні, сильно вивітрені кислі ґрунти червоного або жовтого кольору. Вони бідні на поживні речовини, оскільки інтенсивні дощі вимивають мінерали. Родючість тут підтримується переважно за рахунок швидкого розкладання органіки джунглів.
• Алювіальні ґрунти. Розташовані в долинах річок Магдалена, Каука та в зоні Карибського узбережжя. Вони постійно оновлюються за рахунок річкових наносів і є основою для вирощування рису, бананів та цукрової тростини.
• Ґрунти парамос. Високогірні ґрунти з високим вмістом органіки, які діють як природні фільтри та накопичувачі води.

Флора Колумбії вражає своєю масштабністю: за різними оцінками, у країні налічується від 26 до 30 тис видів судинних рослин. За цим показником країна посідає друге місце у світі після Бразилії, але за кількістю видів на одиницю площі вона є безумовним лідером. Колумбія займає перше місце у світі за різноманітністю орхідей (понад 4270 видів, з яких 1500 — ендеміки) та пальм (258 видів).

Символом країни є воскова пальма Кінду (Ceroxylon quindiuense), яка росте в хмарних лісах Анд. Це найвища однодольна рослина у світі, що сягає 60 м. Серед ендеміків особливе місце посідають фрайлехони (Espeletia). Ці рослини мають товсте стебло та розетку опушеного листя, що захищає їх від ультрафіолету та нічних заморозків. Вид Espeletia paipana перебуває під загрозою зникнення і росте лише в невеликому районі департаменту Бояка.

Серед орхідей національним символом країни є катлея Тріана (Cattleya trianae), відома як «травнева квітка». Її природне середовище проживання — басейн річки Магдалена — постійно скорочується. Також варто згадати рідкісну чорну орхідею (Cycnoches barthiorum).

Одним із домінантів Амазонії є вікторія амазонська (Victoria amazonica) — найбільше латаття у світі, листя якого витримує вагу дитини. У сухих лісах Карибського регіону поширене «залізне дерево» або гуаякан (Handroanthus chrysanthus), яке під час цвітіння повністю вкривається золотисто-жовтими квітами.

Завдяки вертикальній поясності Анд, рослинний покрив змінюється від екваторіальних джунглів до нівальних пустель:

• Гілея (вологі тропічні ліси). Охоплюють Амазонію та узбережжя Тихого океану. Характеризуються багатоярусністю та гігантизмом. Тут домінують дерева родин Fabaceae, Malvaceae та Rubiaceae.
• Парамо (високогірні луки) — унікальні екосистеми Анд, поширені вище межі лісу (понад 3000 м). Це «фабрики води», де панують туманоуловлюючі рослини.
• Мангрові ліси. Поширені вздовж обох океанічних узбереж, виконуючи роль бар'єра проти ерозії.

Фауна Колумбії — це суміш видів, що мігрували з Північної та Південної Америки після утворення Панамського перешийка. Країна утримує світову першість за кількістю видів птахів (близько 1950 видів, 20 % світового різноманіття; понад 90 ендеміків) та амфібій (понад 800 видів). Теріофауна представлена близько 520 видами ссавців (понад 30 ендеміків), герпетофауна — близько 600 видами рептилій, іхтіофауна — близько 1500 видами прісноводних та близько 1200 видами морських риб. В Колумбії мешкають сотні тисяч видів безхребетних, зокрема понад 3200 видів метеликів (одна з найбільших кількостей у світі).

За зоогеографічним районуванням світу країна належить до чотирьох підобластей Неотропічної зоогеографічної області: 1 — Амазонської (Гвіанської); 2 — Андської; 3 — Карибської; 4 — Панамської.

Фауна Колумбії відрізняється високим рівнем ендемізму. Багато представників тваринного світу країни є вузькими ендеміками, поширеними лише в окремих гірських районах чи в локальних екосистемах. Одним із найбільш впізнаваних ендеміків є тамарин Едипів (Saguinus oedipus) — маленька мавпа з білою «гривою», що живе лише на північному заході країни; вид перебуває на межі зникнення через руйнування лісів. Ендеміком гір Сьєрра-Невада є рідкісний папуга колумбійський (Pyrrhura viridicata). Серед амфібій критично важливим є вид листолаз жахливий (Phyllobates terribilis); ця яскраво-жовта жаба, що мешкає на тихоокеанському узбережжі, є однією з найотруйніших істот на Землі. У водах Амазонки та Оріноко мешкають річковий дельфін рожевий (Inia geoffrensis) та видра гігантська (Pteronura brasiliensis), довжина якої може сягати 1,7 м.

У Колумбії виділяють два основних типи тваринного населення:

• Амазонський тип. Характеризується домінуванням приматів та великих котячих. Тут мешкає ягуар (Panthera onca) — найбільший хижак континенту.
• Андійський тип. Адаптований до розрідженого повітря. Характерними видами є кондор андійський (Vultur gryphus) та очковий ведмідь (Vultur gryphus) — єдиний представник родини ведмежих у Південній Америці.

Основною формою охорони природи в Колумбії є система природоохоронних територій (SINAP), що є однією з найбільш прогресивних у Латинській Америці. Станом на 2025 рік під захистом перебуває понад 15—17 % суші та значні акваторії. Їх загальна площа перевищує 180 тис км2. Загальна кількість природоохоронних об'єктів у системі Національних природних парків (PNN) становить 60 одиниць, які поділяються на національні природні парки (43), природні резервати (Flora and Fauna Sanctuaries; 10), національні охоронювані території (National Protected Areas; 2), унікальні природні території (Unique Natural areas; 1), паркові зони (Road Parks; 1).

Основними природоохоронними територіями вважаються:

• Національний парк Чирібікете. Найбільший тропічний національний парк у світі (об'єкт ЮНЕСКО). Він захищає унікальні столові гори — тепуї — та тисячі стародавніх наскельних малюнків. Це «серце» Амазонії.

• Національний парк Тайрона. Розташований на березі Карибського моря, він поєднує в собі тропічні сухі ліси, морські екосистеми та коралові рифи.
• Біосферний резерват Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта, де охороняється градієнт екосистем від рівня моря до вічних снігів на висоті 5700 м.
• Природний резерват Острів Мальпело. Острів у Тихому океані, відомий як одне з найкращих місць у світі для спостереження за акулами (включаючи тисячні зграї акул-молотів).

Охорона природи в Колумбії часто стикається з соціальними конфліктами. Уряд впроваджує програму «Pago por Servicios Ambientales» («Оплата за екологічні послуги»), де місцевим громадам та фермерам платять за збереження лісів замість їх вирубки. Важливим аспектом є також визнання прав корінних народів на управління територіями, що часто є більш ефективним за державний нагляд.

Геологічна будова зумовила багатство надр. Метаморфізм у Східній Кордильєрі створив унікальні умови для формування найбільших у світі покладів високоякісних смарагдів у гідротермальних жилах чорних сланців (родовища Музо та Чивор).

Седиментаційні басейни між хребтами та на сході країни (наприклад, басейн Льянос та долина річки Магдалена) містять великі поклади горючих корисних копалин — нафти, природного газу та кам'яного вугілля (зокрема, славнозвісний розріз Серрехон).

Золотоносні провінції пов'язані з магматичними процесами в Центральній та Західній Кордильєрах, де золото залягає як у корінних родовищах, так і в розсипах. Магматична активність сприяла також формуванню мідних руд.

Історична хроніка: До приходу іспанців у 1499 році, територія Колумбії належала державам індіанців.
1499 р. — іспанські конкистадори проникли на територію країни.
1533 р. — засновано іспанський порт Картахену. Встановлення в країні колоніального режиму.
1538 р. — м. Богота стала центром колонії, названої «Нова Гранада».
1542 — землі Колумбії ввійшли до складу віце-королівства Перу.
1718 — землі Колумбії ввійшли до складу віце-королівства Велика Гранада.
1810 р. — початок озброєної боротьби за незалежність під керівництвом Сімона Болівара.
1819 р. — розгром іспанських військ у битві при Бояке. Проголошення федеративної республіки Велика Колумбія.
1818–1830 — Симон Болівар проголошує незалежність Великої Колумбії.
1830 р. — розпад федерації та утворення самостійних держав — Колумбії, Венесуели, Еквадору.
1832 — утворення незалежної республіки Нова Гранада.
1851 р. — скасування рабства в країні.
1863 — Сполучені Штати Колумбії.
1886 — унітарна республіка Колумбія.
1903 р. — зі складу Колумбії вийшла республіка Панама.
1932–1934 рр. — безрезультатна війна з Перу.
1952 р. — пакт про військову допомогу з США.
1990-і рр. — війна уряду з наркобізнесом.
1996 р. — розгром калійського кокаїнового картелю.
XX—XXI століття — громадянська війна між урядом і повстанцями з ФАРК.

Повну незалежність від Іспанії Колумбія здобула в 1886 році. У 1949 році розпочалася громадянська війна, консерватори та ліберали створили Народний фронт. Віргіліо Барко Вагас був обраний главою держави в 1986 році, в 1989 він оголосив війну наркобізнесу. У 1991 році прийнято нову Конституцію, лідерів наркомафії було заарештовано.

Чисельність населення — 47 846 160 осіб.

Щорічний приріст населення — 1,2 %.

Середня тривалість життя — 71 рік у чоловіків і 77,8 року у жінок.

Міське населення — 74 % (у 2008 році).

Грамотність — 90,4 % (за переписом 2005 року).

Расовий склад:

• метиси 48 %
• білі 39 %
• чорні 10,6 %
• індіанці 2,4 %

Є аграрно-індустріальною країною. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, нафтова, хімічна, цементна, гірнича. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Найбільші порти: Картахена, Барранкілья, Буенавентура, Тумако, Ковеньяс і Мамональ (останні два — нафтові). Обсяг повітряних перевезень вантажів наприкінці XX століття різко зріс і склав у 1996 близько 60 тис. тонн.

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A (2001): ВВП — $ 97,5 млрд. Темп зростання ВВП — 0,6 %. ВВП на душу населення — $ 2392. Прямі закордонні інвестиції — $ 1,5 млрд. Імпорт — $ 18 млрд (головним чином США — 41,5 %, Венесуела — 10,0 %, Німеччина — 5,0 %, Японія — 4,3 %). Експорт — $ 15,2 млрд (головним чином США — 48,5 %, Венесуела — 7,9 %, Німеччина — 9,0 %, Італія — 6,0 %).

Обробна промисловість продовжує грати ключову роль в економіці Колумбії; на її частку припадає 19 % ВВП (дані на 1996 рік) і 16 % трудових ресурсів (за даними на 1990 рік). Велика частина обладнання і машин ввозиться з-за кордону. На початку 1990-х років продукція обробних галузей становила 20-30 % від обсягу експорту.

Мережа доріг в Колумбії завдовжки приблизно 215000 км, з них 23000 км мають тверде покриття.^[1] Залізничний транспорт Колумбії призначений в основному для вантажних перевезень, а загальна протяжність залізничної мережі становить 1,700 км потенційно активних залізничних шляхів.^[1] Колумбія має 3960 кілометрів газопроводів, 4900 кілометрів нафтопроводів, і 2990 кілометрів трубопроводів для транспортування нафтопродуктів.^[1]

26 % працездатного населення зайнято в сільському господарстві. 5 % земель використовується під посіви, 38 % — під випасання худоби. Найродючіші ґрунти знаходяться на плато і в деяких рівнинних регіонах. Колумбія — другий у світі виробник кави. Для гірських районів товарними культурами є бавовна і тютюн. У низинах розташовані плантації експортних культур — бананів, квітів і цукрової тростини. Для внутрішнього ринку вирощують рис, кукурудзу, картоплю і сорго. У тваринництві переважає розведення великої рогатої худоби, свинарство і вівчарство.

Протягом всієї своєї історії сільське господарство — головна стаття економіки країни. Колумбія самодостатня у власному забезпеченні всіма сільгосптоварами. Однак, оскільки велика частина країни має гористий рельєф, сільськогосподарські землі становлять приблизно тільки одну п'яту частину території країни, і лише невелика частина з них використовується під посіви. На великих територіях, де ґрунти менш родючі, практикується екстенсивне тваринництво. Робітники, зайняті у сільськогосподарському секторі, зосереджені головним чином у землеробських районах, при цьому триває освоєння нових земель. Саме сільське господарство здавна забезпечувало активний торговельний баланс в країні, надаючи значну перевагу експорту над імпортом.

Хоч частка придатних для обробки земель невелика, Колумбія все-таки має значні ресурси родючих земель, розташованих у найрізноманітніших кліматичних умовах. Завдяки цьому Колумбія не тільки експортує сільськогосподарську продукцію, але й повністю задовольняє власні потреби в харчових продуктах і сировині для наявної в країні розвиненої текстильної промисловості. У Південній Америці Колумбія займає друге місце за виробництвом сільськогосподарських продуктів.

Оброблювані землі розташовані у різних висотних поясах — від тропіків до холодного пояса на позначках вищих за 2000 м. На морському узбережжі та в долині річки Магдалена вирощується ряд комерційних культур — банани (колись — основна стаття колумбійського експорту), цукрова тростина, бавовник, рис, кукурудза, гвінейська олійна пальма; інші культури, такі як какао, боби, касава (юка) і різноманітні фрукти, вирощуються головним чином для внутрішнього споживання. Розташовані вище родючі долини річок у межах департаментів Каука і Толіма використовуються переважно для виробництва цукрової тростини та соєвих бобів (Каука), тютюну, рису і кави (Толіма); в обох районах є плантації бавовнику. Вище на схилах Анд вирощується кава особливих м'яких ароматних сортів, якими славиться Колумбія; в цій області з рівним помірним кліматом практично не буває ні заморозків, які періодично уражають кавові плантації Бразилії, ні сильних вітрів, від яких страждають деякі інші країни — виробники кави. За даними на початку 1990-х, обсяг виробництва кави в Колумбії становив близько 950 тис. тонн; за експортом кави країна знаходиться на другому місці у світі (після Бразилії), однак внаслідок зниження цін на світовому ринку частка кави у доходах від колумбійського експорту зменшилася до 1991 нижче за 20 %, тоді як десять років тому вона була близькою до 50 %.

У межах холодного поясу, зокрема в околицях Боготи та інших міст, розташованих у горах, можна вирощувати картоплю, боби, маїс, пшеницю, ячмінь та деякі фрукти. На плато неподалік Боготи вирощуються квіти, які протягом 1980-х років поступово зайняли одне з провідних місць у колумбійському експорті.

Хоч значна частина території країни (за деякими оцінками — більш ніж половина) покрита лісами, у тому числі цінних порід, вартість цих ресурсів підвищується через їх важкодоступність, що пояснюється рельєфом країни, а також тим, що значна частина цінних порід знаходиться в Амазонці; таким чином частка цього сектора у ВВП не перевищує 1 %.

За даними 1989, поголів'я великої худоби оцінювалося приблизно у 25 млн голів або дещо менше. В інтервалі 1970–1988 у секторі тваринництва відзначалося стійке, хоч і не надто швидке зростання виробництва, що становило приблизно 2,8 % на рік; 60 % цього зростання припадає на велику рогату худобу. Темпи розвитку свинарства були помірними, а птахівництво, навпаки, розвивалося швидше. Тваринництвом, яке раніше було зосереджено у долинах річок і на північному узбережжі, зараз займаються і на східних рівнинах (льянос).

Слабко розвинуте рибальство відіграє незначну роль у господарстві Колумбії; заходи щодо розвитку цієї галузі призвели до зростання обсягу виробництва, що становив 7,7 % у 1993 р.

Колумбія має великі запаси корисних копалин, зосереджених переважно у гірських районах Анд. В країні видобувають золото, срібло, платину, смарагди (90 % світового видобутку), кам'яне вугілля (12,5 млн тонн/року), нафту (19 млн тонн/року), природний газ. Знайдені родовища міді, ртуті, свинцю і марганцю.

Колумбія — друга найбільша за населенням країна світу, де іспанська мова є офіційною (після Мексики й перед Іспанією). У конституції вказано: «Кастильська мова є офіційною мовою Колумбії. Мови та діалекти етнічних груп є офіційними на їхніх територіях. Навчання в громадах з власними мовними традиціями є двомовним»^[2]. Відповідно до перепису 2005 року, близько 99 % населення володіє іспанською. У Колумбії майже нема іммігрантів (0,3 % населення), тому іспанська мова загальнозрозуміла на всій території країни.

Існує 87 корінних народностей (1,4 млн осіб — 3,4 % населення), які розмовляють 64 мовами^[3]. Більшість корінного населення живе в сільській місцевості, часто це важкодоступні джунглі, савани та гори. За оцінкою, лише 20 % корінного населення розмовляє мовами рідних народів, решта перейшла на іспанську. Статус живих мов Колумбії за каталогом Ethnologue:

• 3 — лінгва франка у своїх регіонах: іспанська (вся країна), кубео (північний захід департаменту Ваупес) і тукано (південний схід департаменту Ваупес);
• 23 — розвиваються (найбільші: аруако, ваю (ґуахіро), воун-меу, гуамбіано або кононуко, ембера-чамі, епена, камса, мініканська вітотська, піапоко);
• 7 — міцні, енергійні барі, інґа (діалект кічуа), катіо, когі, нукак і тунебо), райсальська креольська англійська);
• 36 — під загрозою;
• 13 — майже мертві (до 50 носіїв, усі старшого віку, нема шансів на відновлення).

Серед мов:

• кічуа — північний варіант макромови кечуа, давньої мови імперії інків.
• жестова мова острова Провіденсія — жестова мова, рідна для людей із вродженими вадами слуху (дев'ятнадцять осіб станом на 1986 р.^[4]) з острова Провіденсія. На острові вищий, ніж у світі, відсоток вродженої глухоти, більшість 5-тисячного населення розуміє місцеву жестову мову.
• паленкеро — мова афроколумбійців, нащадків колишніх рабів, які компактно мешкають у місті Сан-Базіліо-де-Паленке (департамент Болівар). У паленкеро потужний субстрат мов банту із впливом іспанської й, можливо, португальської. Кількість мовців оцінюють у 500 людей^[5].
• райсальська креольська англійська або Сан-Андреська креольська виникла на основі англійської, має бл. 12 тисяч носіїв, які живуть на островах Сан-Андрес-і-Провіденсія в Карибському морі.

Більш ніж століття, політика Колумбії була монополізована двома політичними партіями: Ліберальною та Консервативною. Ліберальна партія була створена у 1848 році на засадах антиклерикалізму, федералізму та ліберального шляху ведення економіки. Консервативна (1849 р.) — відстоювала ідеї протекціонізму, централізованої влади та католицизму. Кульмінацією довготривалої боротьби між цими партіями стало створення Народного Фронту, який закріпив чергування влади між двома партіями, дозволяючи кожній бути при владі протягом чотирьох президентських термінів, також була виключена будь-яка можливість заснування інших партій чи політичних угрупувань, що могли отримати владу. Це стало вагомим поштовхом до зародження військового конфлікту всередині держави.

Після розпуску Народного фронту (1974 р.) традиційні політичні об'єднання почали фрагментуватися. Процес поділу партій продовжується з того часу і до сьогодні. Це підтверджується результатами останніх президентських виборів, проведених 28 травня 2006 року, на яких переміг Альваро Урібе з 62 % голосів, обраний на 2-й термін. (Починав свою кар'єру президент Урібе приєднавшись до партії лібералів, та балотувався на посаду президента країни, як незалежний кандидат у рамках свого новоствореного Руху «Спочатку Колумбія» з підтримкою вже Консервативної партії. Приділення великої уваги питанням національної безпеки та ліберальний тип ведення економіки поставили його у «крило правих» в сучасному політичному спектрі.) На другому місці з 22 % голосів був Карлос Ґавіріа, лідер Альтернативно-Демократичного Полюсу (Alternative Democratic Pole), новосформованого соціально-демократичного альянсу, який включає елементи формального руху М-19 (guerilla).

У Колумбії активно діє лівий партизанський рух (герілья). Починаючи з листопаду 2011 року його очолює Родріґо Лондоньйо-Ечеверрі.

Колумбія — унітарна республіка, що поділяється на 32 департаменти (ісп. departamentos) і Столичний округ (Distrito Capital).

Колумбія має розвинуті зовнішні зв'язки з більшістю країн світу.

Дипломатичні відносини Колумбії і України встановлені 18 серпня 1992 р.^[7]

Докладніше:Колумбійська кухня

Колумбійська кухня багата і різноманітна, в кожному регіоні своя, кухня представлена стравами з птиці, свинини, картоплі, рису, бобових і супів:

• Ахіако — суп з курчам, картоплею й овочами, популярний у Боготі, який подається зі сметаною, качаном кукурудзи й каперсами, «арепас»;
• Арепа — несолоні кукурудзяні коржі, що подаються замість хліба під суп;
• Аррос-кон-коко — рис, приготовлений у кокосовій олії, делікатес узбережжя;
• Бандеха пайса — (страва з яловичого фаршу, сосисок, бобових, рису, бананів і авокадо), — м'ясна страва з маніоком, рисом, смаженим подорожником і квасолею — що подається в Медельїні;
• Касуела-де-маріскос — тушковані морепродукти — На узбережжі Карибського моря дуже багато страв готується з морських продуктів. Наприклад, страви з лобстера (морського рака) славляться своїм ароматом.
• Орміга кулона — незвичайна страва, характерна для Сантандера, з особливого виду смажених мурашок,
• Лечона — запечене цілим поросятко з рисом, характерне для Толіми.

У багатьох ресторанах подають недорогі страви, наприклад  комідас корр'єнтес — шматок смаженого м'яса з бобами і рисом. Вражає різноманітність фруктів, можна замовити каву і пиво.

Колумбійці рідко вживають алкоголь з м'ясом. Безалкогольні газовані напої називають «Гасеоса». Попросите «тінто» і вам можуть подати чашечку чорної кави, це слово означає і червоне вино або «вино тінто». Колумбійські вина невисокої якості В Колумбії виробляється безліч марок рому. Можна порекомендувати «канеласо» — коктейль на основі рому, який п'ють і гарячим, і холодним.

Культура Колумбії знаходиться на перехресті культур латинської Америки та відзначається неймовірною багатогранністю. Європейський вплив, африканський, вплив корінних американців, вплив Близького Сходу та інші латино-американські культурні впливи, такі як Мексиканський і Карибський є добре відчутними у сучасній культурі Колумбії. Географія країни та роки соціальної та політичної екстабільності фрагментували її на п'ять культурних областей, які також відповідають національним районам Колумбії.

Внутрішні міграції, індустріалізація, глобалізація та інші політичні та соціально-економічні проблеми роками змінювали колумбійський стиль життя.

Однією з найвідоміших співачок є Шакіра. Популярність у всьому світі (і в першу чергу в США) до неї прийшла після випуску англомовного альбому. Гурт Los Iankovers заснований у 2018 році колумбійським українцем Янко-Богданом Пеньяфорт-Лобунцем (мама Наталія — приїжджа, українка, родом із Києва, а тато Хав'єр — місцевий, колумбієць із Боготи) відомий у Європі та в Україні.

Докладніше:Свята Колумбії

• Список міст Колумбії
• Населення Колумбії
• Австрійсько-колумбійські відносини
• Газопроводи карибського узбережжя Колумбії