Яловицькі

Яловецькі^[1], чи Боженець-Єловицькі (пол. Jełowiccy) власного гербу — український шляхетський рід.Внесений до VI частини родовідної книги.Та, І , частини

Згідно пізньої родової легенди походять від переяславських князів Із Роду Рюриковичів. від Ізясла́ва Мстиславича, переяславського (1142—1146) та київського князя (1146—1154)).Онука Володимира Мономаха. Хрещене ім'я — Пантелеймон. Представники роду володіли маєтками і займали важливі посади, зокрема, у Кременецькому повіті XV—XVII ст.Прізвище Jełowicki має місцевий характер, точніше від Jałowicz ( Jełowicz ), які нині знаходяться на Волині, де вони згадуються у Волинській метриці 1528.Вони належали до одного з найвизначніших і видатних родів Речі Посполитої. Протягом історії члени цієї родини виконували численні сановні та церковні функції. Протягом своєї історії родина Єловицьких багато разів проливала кров на захист польської політичної системи.

Засновник роду — Пашко Єловицький, (р.н-невід-р.см-1450) переміг татар під проводом Казимира IV Ягеллона який у середині XV ст. отримав від польського короля Казимира IV Ягеллончика у володіння Ланівці та інші маєтки на Волині. Рід здавна користувався шляхетним майном та Княжим гербом Єловицький званий.На початку XVI сторіччя від Єловицьких відділилась гілка роду, яка стала писатись Лешницькими та Андрузькими від Лішні та Андруги Місто Ланівці, переходячи з покоління в покоління, в середині XVI століття було у володінні нащадків Пашка — Гнєвоша, сина Івана. Про цю подію свідчить збережена грамота про дарування міста королем Сигізмундом ІІ Августом у 1565 році. З цього моменту місто Ланівці належало родині Єловицьких до 1848 року .Виписка з Коронного Гербовника 1738 року складеного в якій значиться що предок цього роду Гнівош Боженец Єловицький до 1528 року існуючи на волині має нерухомий маєток ппоходить від Князів Переяславських і має власний герб Єловицький назваемий і виводить нащадків від Гневоша Боженець Еловицького.

За родоводом Єловицьких, доведеним до 1 липня 1883 року й наведеним Олексієм Вінниченком, рішення легітимаційної комісії, затверджене Герольдією 28 лютого 1841 року, визнавало користування родом князівським гербом: білою табірною брамою в червоному полі, хрестом над нею та митрою. У цьому родоводі також зазначено походження Єловицьких від переяславських князів. Наведене формулювання походить із родоводу 1883 року, який посилається на рішення 1841 року.

«…ród ten pochodzący od Książąt Pereasłaskich używa herbu książęcego wyżej opisanego.» << Герольдія Російської імперії, 28.02.1841

офіційне закріплення походження + визнання князівського герба Але важливе уточнення: це не означало надання Єловицьким російського князівського титулу. Було офіційно прийнято генеалогічне твердження про походження від переяславських князів і князівську геральдичну традицію >>.Тобто конкретний представник міг бути Шляхтичем/Дворянином Єловицьким, користуватися родовим гербом Брама з Князівською митрою але не підписуватися <<Князь Єловицький>> якщо князівський титул окремо не був юридично визнаний.

Отже, не <<російська імперія>> дала Єловицьким князівську символіку». За знайденим формулюванням 1841 року Російська Герольдія визнала вже існуючу родову традицію та зафіксувала її у своєму дворянсько-гербовому контексті.

Такої ж думки був впливовий генеолог Юзеф Яблоновський , який відвів їх від Ізяслава, князя Переяслава, разом з іншими князівськими родами . Рід Єловіцьких, який ідентифікував себе як дворянство у Волинській губернії у 1835 році, надав, серед іншого, документи та витяг з Гербовника К.Несецького від 1738 року, згідно з яким вони вважалися нащадками Переяславських князів, і, ймовірно, тому вони розмістили князівську митру над щитом.Історик Теодор Жихлінський описує будинок Єловіцьких як один з найстаріших на Волині, пов'язаний з найстарішими родинами з цього регіону .

Пашко Яловицький свідчить у 1463 році в Луцьку на ділянках князів Збараських . Івашко та Яцко Єловицькі, присутні в Кременці в 1469 році, під час продажу Новоселця. Той самий Івашко, або інший, живий у 1497 році. Гнєвош Івашкович продав Волкошув князю Острозькому в 1522 році , а в 1528 році подарував на показ Волинською землею п'ять коней. Також Бонецький залишає надзвичайно важливу підказку. Гневош Іванович володів 1/4 спадщини князя Андрія Сангушка в Дерні, Одерадах і Мощениці. Саме ця майнова обставина й змусила Вольфа припустити споріднення Єловицьких із Сангушками. Але Бонецький запропонував альтернативу: мати Гневоша могла бути дочкою Пашка Дохновича, і частка могла перейти до Гневоша саме через неї.

• Гнівош Іванович — кременецький гродський суддя з 1544.р (р.н1490--р.с1568)др.Овдотья Іванівна ,NN.
• Савин Гнівошович —будівничий ланівецького замку, кременецький земський підсудок 1566–1591, кременецький войський 1595;Др, Дорота Скаршевська.
• Теодор меценат, музикант-аматор,повітовий маршалок
• Антон  Гнівошович Єловицький— кременецький земський суддя 1572–1584 Дружина 1м Шлюбом NN-Евдоксія . 2м Раїна Лаголовська (рід, який брав свій початок від короля Русі( Данила Галицького.)
• Матвій — зять князя Острозького, чоловік княжни Марусі
• Захарій — войський крем'янецький, королівський секретар і писар, київський стольник 1621–1629;
• Дмитро Гнівошович---др.Дорота Рахальська...
• Мартін — войський крем'янецький у 1649, разом з Михайлом Яловицьким власник маєтку в Мильчі.
• Данило — Кременецький підкоморій 1632–1648 років, дружини — Пілявська, Чолганська
• Єронім Олександр — ловчий Волинський, др. Курдвановська, донька завихостського каштеляна та Браніцької, мав 4 сини
• І ван (Ян) — ловчий волинський
• Йосиф (Юзеф) — мечник волинський
• Антоніна — др.Кароля Юзефа Немирича^[2]
• Єронім Матвій Яловицький— (рн.1672--рс.1732)--замолоду військовик, потім духівник РКЦ: канцлер львівський, кантор луцький, канонік краківський та холмський, 13 разів був депутатом Коронного трибуналу, єпископ Пелленський; суфраган, пробощ і генеральний офіціял львівський, коронний секретар.Личаківський цринтар
• Едуард Єловіцький — учасник Листопадового повстання, офіцер закордонного легіону Virtuti Militari
• Магдалена Єловицька--др. Кн Марка Солтановича Сокольского(р.см.1583)
• Маруха Гнівошівна Єдовицька----др.Кн Матвія Васильовича Святополк Четвертинського
• Ядвіга Єловицька др.Князя Станіслава Себастіана Любомирського
• Дмитро Григорович Єловицький (? _?)Др Дорота Троянівна Роханська

Єловицька Гелена дружина — Олександра Вишеневецького Магнат

• Северин Єловицький---(? - 1843) військо Варшавського князівства Учасник наполеонівських війн virtuti military капітан і власник Козенця
• Ігнацій Марцінович Єловицький (1758–1815). Власник Сокільського Замку 1803 р
• Казимир — староста гуляницький

Микола — зять князя Івана (Януша) Івановича Чорторийського (†1581), чоловік княжни Олександри

• Марія Єловицька др. Князя Адама Любомирського
• Філон — суддя каптуровий волинський 1632, войський, певне, суддя гродський, крем'янецький
• Єронім — староста холмський
• Дмитро — військовик, хорунжий чернігівський, дідич на Соколі (пол. na Sokolu)
• Іван (Ян) — луцький канонік РКЦ 1680
• Миколай (1794---16.02.1867) — письменник масон ложа «Cnota uwieńczona» Підпорядкована Великому Сходу в Варшаві Н.ОлізараЛистопадовий, повстанець
• Богдана Гнівошівна Яловицька --Михайло Єло-Малинський (*д/н —бл. 1572) — війт Луцька у 1566—1572 роках

• NN~Єловицька Дружина Станіслава Івановича Виговського, внука Гетьмана Івана^[3]
• Тереза — донька ловчого Матвія, дружина холмського каштеляна Войцеха Олендзького
• Юстина — мати київського каштеляна Максиміліяна Бжозовського^[4].
• Олександр Єловицький громацький і релігійний діяч літератор Близький товариш Фридеріка Шопена .... .Листопадовий повстанець Virtuti Militari.
• Фелиціян Єловицький (рн.1786-рс?) — Кременецький повітовий маршалок
• Йосип (1667-1708) — майстер королівського полювання на волині
• Игнацій Єловицький (р.н.1758 Р.см.1815).Лицар Ордену Святотго Станіслава (1791).Др.Анна Поляновська.
• Яловицький (Єловицький) Василь Федорович — сот1ник Глухівської сотні у 1678—1696 роках (з перервами)^[5].
• Станіслав-мечник волинський
• Антоній Єловицький---Шляхтич(р.н бл.1680.)др.Магдалена Ледуховська
• Данило Савинович Єловицький (--Після1652)Войський Кременецький Згодом Кременецький Підкоморій
• Яків Данилович(Якуб Станіслав) Єловицький --Кременецький Земський Писар(1650--1680)Найдавніший з відомих Єловицьких який додавав до свого прізвища -- Придонок -- Боженець і відтоді нащадки по його лінії називалися Боженцями-Єловицькими
• Михайло Якубович Єловицький (р.с.--1709)Мечник Волинський
• Кшиштоф Єловицький ---Волинський Підстолій.1м Кн.Воронецька,2м,Княж, Олександра Марківна Сокольска

Каспер Нісецький SJ, історик і впливовий генеолог, вважає рід нащадками князів Переяславських, а Юзеф Яблоновський оголошує їхнім предком Ізаслава, князя Переяславського.  Згідно з іншим джерелом, Адамом Косинським, Єловицькі, ймовірно, є нащадками родинної гілки Кропотки Єловицьких, яка, очевидно, вимерла в 16 столітті. Він стверджує це, оскільки їхнім основним володінням були Яловичі/Єловичі, і вони використовували печатку Єловицьких, що вказує на їхнє походження з Єловіч. Більше того, 28 лютого 1841 року указом спеціальної легітимної комісії було надано родині право на княжий статус, підтверджене Російським геральдичним бюро в Санкт-Петербурзі. Юридичне визнання Князівського титулу ≠ сучасний доказ безперервного середньовічного родоводу. Комісія XIX ст. могла спиратися саме на старі генеалогії, та гербовники, родові докази документи. Отже, якщо питання поставити вузько: «Чи визнала імперська Герольдія за Єловицькими князівське походження і князівський характер герба?» — за знайденим родовим документом, який посилається на затвердження Герольдії 28.02.1841, ТАК.

Отже, не <<російська імперія>> дала Єловицьким князівську символіку». За знайденим формулюванням 1841 року Російська Герольдія визнала вже існуючу родову традицію та зафіксувала її у своєму дворянсько-гербовому контексті.

Герб Єловицьких‑Боженців — «Обозова брама» у червоному полі. Звідки походить первісне вживання цього герба, через давність часів невідомо. Вітчизняні хроністи й геральдисти, зокрема Папроцький і Несецький, подають відповідні відомості. Юзеф Яблоновський, новогрудський воєвода, дотримувався переказу, що Єловицькі та Боженець з Боженців належать усі сходяться в одному: що Єловицькі є одного роду (фамілії) з домами Огінських та Пузин, до однієї родини і по прямій лінії походять від переяславських князів, які 1300 року приєдналися до Польської Корони. Цей акт міститься у Коронній метриці, а його оригінал або відповідний запис зберігався у книгах та родинному архіві Єловицьких.

Гнєвош Єловіцький (пом. 1565), мав чотирьох синів. З них другий син, Антоній, почав Мільчансько-Каменецьку лінію, а від третього сина, Сави, Лановецьку лінію.

У Сави були сини Ієронім, Адріан і Кшиштоф. Гієронім, каштелян хелмський, походив без потомства.

Адріана, дало початок Озенській лінії, яка розділилася на Озенську та Мирогоську. Озенінська була поділена на Озенінську Арентовську та Михлінську. Плем'я Міроховських розпалося на гранівську та миробоську гілки.

Кшиштоф же започаткував лановецький рід, який залишився в маєтках його діда; на прохання княгині Сокульської воно було поділено на два племені: Сокульських і Лановецьких. Плем'я Сокульських пішло без нащадків чоловічої статі.

З роду Лановців походять три брати, Листопадові Повстанці Константин Стефан і Вацлав. Вацлав загинув біля Данова, він є батьком убитих Едуарда та Олександра. Нащадки і сьогодні живуть у Польщі, Украііні та Солученому королівствіПопрощатися з ними прийшла група на чолі зі священиком. Він пояснював селянам причини повстання, викривав їх у тяжкому рабстві, їх право на свободу, оголосив їм, що відтепер вони вільні, що земля, якою вони володіють, стає їхньою власністю.У 1830 році родина Єловицьких показала приклад щирої відданості батьківщині. Вацлав і три його сини ( Едуард , Євстахій і Олександр ) брали участь у Листопадовому повстанні . Коли його попросили повернутися додому з синами, він відповів, що хоче повернути свій борг і ніхто не може замінити його в цій справі . Жертовність Єловицьких увінчалася смертю Вацлава на полі бою 1831 року.Головною причиною спалаху Листопадового повстання було невиконання правителями Російської імперії положень конституції Королівства Польського з 1815 року. У 1819 році Олександр I скасував свободу друку і ввів превентивну цензуру. У 1821 році свобода зібрань була призупинена, а масонство заборонено.

• Адольф Станіслав Боженець Єловицький, князь, 1877 р
• Гербівник

Княжі роди Речі Посполитої

• Вінниченко О. О. Князі і некнязі: Про князівський титул Єловицьких [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — Київ, 2009. — № 5 (488) (вересень-жовтень). — С. 47—65.
• Гуцал П. Єловицькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 565. — ISBN 966-528-197-6.
• Boniecki A. Jełowiccy… // Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — T. 9. — S. 4—… (пол.)
• Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — Т. 2. — 761 s. — S. 429—431. (пол.)https://en.m.wikipedia.org/wiki/Kropotkin_family

http://elib.shpl.ru/ru/nodes/52216-istoricheskaya-rodoslovnaya-elovitskih-spb-1877 [Архівовано 20 серпня 2019 у Wayback Machine.] https://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication/130049/edition/139252/content

Княжі роди Речі Посполитої