YaChudo

Ледуховські

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Ледуховські
Герб роду
ДержаваРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ледуховські у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ледухо́вські (також Лідиховські, Лєдуховські, Лі́дихівські; пол. Ledóchowscy, Leduchowscy) — спольщений руський шляхетський (графський) рід гербу Шалава. Представлений у Волинському воєводстві. Назва походить від «гнізда» роду — містечка Лідихів.[1]

Інші назви прізвища — Ледоховські (пол. Ledochowski), Галки-Ледуховські (пол. Halka-Ledóchowski), Галки (пол. Halka).

Історія роду

Згідно з легендою перший представник роду Галка був відомим ще за часів київського князя Володимира Великого, прославився як ревний захисник християнства і був пов'язаний з князівською родиною.[2]

Легенда за Б.Папроцьким 1578 року записана на папері. Бог захотів із ласки своєї просвітити Русь і дав людям добрі здібності та звичаї. Почувши про незвичайні чудеса, що відбуваються у Греції, у Візантії, було послано чоловіка, вправного як у звичаях, так і в мужності, щоб він приніс повну звістку про побачене.Коли Галка прибув туди, він побачив ті знаки/чуда і увірував у Христа. Він охрестився, прийнявши повну віру в Бога, а повернувшись у свою землю, почав усім про цю віру розповідати.

Але невірна Русь не хотіла йому вірити. Його почали викликати й насміхатися: чи наважиться він довести свої слова в поєдинку.

Галка відповів, що готовий битися не з одним, а одразу з трьома, і що заради Христа готовий перед очима присутніх здолати їх.

За цю сміливість його назвали «шаленим» — szalonym, бо він настільки сильно покладався на нового Бога.

Тоді проти нього виставили трьох мужів, випробуваних у мужності, бажаючи перевірити, чи справдяться його сміливі слова.

Галка вступив з усіма трьома в бій у малому колі і мужньо переміг їх.

Після цього він сказав присутнім приблизно: якщо ви й тепер мені не повірите — ось перед вами троє переможених, яких ви щойно бачили живими.

Присутні були вражені й почали покірно просити Галку пояснити їм віру. Галка це зробив.

За його подвиг його нагородили та дали йому три хрести. Від його надзвичайно сміливих слів його назвали Szaława, а в тій країні шанували його як святого мужа.

У Марціна Бельського в його «Хроніці Польській» за 1300 рік (за часів короля Вацлава ІІ), згадується Петро Галка з Романова гербу Салава (Шалава), який названий там гетьманом руським.[3] Мешкали на Київщині, пізніше перебралися до Червоної Русі.

До кінця XVI століття деякі представники роду Галка мешкали в Руському воєводстві.[2]

Поступово рід розділився на три гілки — Свірських, Стрижів та Ледуховських (Swirskich, Strzyzów i Ledochowskich), зберігши один герб.

Першим Ледуховським стає Нестор Галка, який мужньо воював з литвинами і отримав у володіння Ледихів приблизно у 1457 р. від Великого князя Литовського Казимира Ягеллончика.[4] Після нього згадуються Іван та Вацлав Ледуховські, гербу Шалава, які прославилися у боротьбі з Тевтонським орденом та Павел, Яцек і Богдан, які жили у XV ст.[2]

У 1528 році у Метриці Волинській згадується Дениско Ледуховський.

В опису Кременецького замку у Люстрації 1552 року згадуються землі недалеко від Кремінця, які знаходяться у власності зем'ян Михна, Богдана, Гаска, Вінка, Гнівоша Ледуховських. В акті Люстрації Кременецького замку від 1563 року згадується будинок на вул. Жидовській, який належить зем'янину Гнівошу Ледуховському.[5] В наказах Сигізмунда І та Сигізмунда II Августа, пізніше Сигізмунда ІІІ Ледуховські позначаються титулом Comites, що на латині означає граф.

Також відомий Рафал Галка з Романова, який був похований 1572 р. у Львові у Домініканському костелі і Станіслав Галка (пом.1602 р.), похований там же, але невідомо чи були вони представниками цього роду.

Ян, Юрій, Самуїл Ледуховські є серед тих, що поставили підпис на виборах короля Владисла́ва IV. За кількома винятками серед княжих родів, у Королівстві Польському не присуджувалися дворянські титули. Родини або мали титули, надані за кордоном, або отримали їх лише після поділу Польщі. Тому назва не є відповідним показником історичної важливості родин. Кількість сенаторів, яку надала родина за час існування королівства, є більш відповідною.  З сімома сенаторами родина Ледуховських посідає 34 місце серед 129 княжих і графських польських шляхетських родин.

Серед інших відзначилися члени графської родини Ледуховських, через служби в імператорському домі, між іншим, як вихователь пізнішого імператора Франца-Йосифа, ад'ютант імператора Карла та офіцерів генерального штабу, а також на службі католицької церкви через єзуїтського генерала, кардинала, блаженного та святого.

Представники


У Генеалогії потомків Сейму Великого зазначено якнайменше 203 представника роду[18]

Нині представники роду Галка-Ледуховських проживають у Польщі, Австрії, Англії, Україні, Південній Африці

Володіння

Мали численні володіння. Крім сел Лідихів та Крупа[8][19] протягом XVIII-ХІХ ст. різні представники роду були дідичами містечка Киселин на Волині[4], Волочиська, Смордви, Свищіва, Матвійковичів (Кременецького повіту), Островця на Волині, Хотина (тепер Рівненська обл.).25 серпня 1698 року король Речі Посполитої Август ІІ дарує село Тетликівці (в оригіналі Tetlykowce) Кам'янецького повіту, Волинського воєводства з усіма жителями, лісами, млинами, доходами і т.ін. волинському каштелянові Францишку Ледуховському та його дружині, Гелені Семашковні. Також у власність Ледуховських переходять Смідин (як Свідин), Обарів та інші володіння.[4] У XVIII ст. володіли с. Варковичі[20], с. Печихвости та околиці, Хотин та околиці (всі-сучасна Волинська обл).[6] Крім того, у 1745 році Франциск-Антоній у посаг за Людвікою Денгоф отримав володіння на території нинішньої Польщі-Клімонтув, Оссолін і Тетіїв (тепер Київська обл).

У к. ХІХ-поч. ХХ ст. у власності Ледуховських були с. Кодня[21] та с. Старий Солотвин Волинської губернії (тепер Житомирська обл.)[22] Будували палаци у Смордві, Волочиську, С.Солотвині.

Внески

У різний час представники роду жертвували значні суми на потреби монастирів, костелів, монаших орденів. Зокрема Станіслав Ледуховський був засновником монастиря о. Тринитаріів у Хотині, костелу о. Домініканів у Підкаміню, інші представники роду були жертводавцями цього монастиря. Також донька Франциска-Антонія Анна (нар.1750) пожертвувала на шпиталі та монастирі у Варшаві 71 600 злотих.[4]

Примітки

  1. ↑ Ledóchów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 121. (пол.)
  2. ↑ а б в Niesiecki, Kasper (1841). Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. (пол.). Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertela. с. 32—38.
  3. ↑ Zbior dzieiopisow polskich: Kronika Marcina Bielskiego (пол) . Warszawa: XX Societatis Jesu. видання 1764. с. 172.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  4. ↑ а б в г Barącz S (1879). Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu (pol) . Lwów :: "Gaz. narod." J. Dobrzańskiego i K. Gromana. с. 4, 23, 114.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  5. ↑ Архив Юго-Западной России. Часть 7. Том II. runivers.ru. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 12 червня 2021.
  6. ↑ а б Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.]… — S. 8—9, 109—110
  7. ↑ Barącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Tarnopol : Druk. Józefa Pawłowskiego, 1870. — S. 69. (пол.)
  8. ↑ а б в Marshal Stanislaw Ledochowski 1666 - 1725, Marshal, Silent Sejm, Marshal, Tarnogrod Confederation, Franciszek Ledochowski 1663 - 1704. www.ledochowski.eu. Процитовано 11 лютого 2023.
  9. ↑ Kasper Niesiecki (1841). Herbarz Polski ... powiekszony dodatkami z pozniejszych autorow, rekopismow, dowodow urzedowy (pol) . Lipsk. с. 32—38.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 20 січня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Książęta Czetwertyńscy (03) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  12. ↑ Mikołaj Ledóchowski z Leduchowa h. Szaława (ID: 14.63.626). Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  13. ↑ Matka Elżbieta Róża Czacka. Ludzie Lasek (пол.). 11 березня 2014. Архів оригіналу за 11 лютого 2023. Процитовано 11 лютого 2023.
  14. ↑ Missionary Sisters of St. Peter Claver. web.archive.org. 23 червня 2012. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 28 травня 2024.
  15. ↑ Zdybicka, Zofia Jozefa. JULIA MARIA (IMIĘ ZAKONNE URSZULA) LEDÓCHOWSKA. ipsb (pol) . Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 14.04.2019.
  16. ↑ rjBase 0.40. web.archive.org. 8 липня 2020. Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 14 липня 2022.
  17. ↑ Ignacy Ledóchowski Generał WP 1871 - 1945. The Ledóchowski Family. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 14.04.2019.
  18. ↑ M.J. Minakowski. Osoby o nazwisku „Ledóchowski” w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego. Genealogia potomków Sejmu Wielkiego (пол) . Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 16.04.2019.
  19. ↑ Древнє село поблизу Луцька: тут народився козак Яцько і тримали оборону австрійці. Волинські новини. Процитовано 11 лютого 2023.
  20. ↑ Пустиннікова, Ірина. Варковичі. Замки та храми України (укр) . Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 14.04.19.
  21. ↑ Antoni Urbański (1929). Memento kresowe (пол) . Warszawa: nakladem autora. с. 60—61.
  22. ↑ Sulimierski, Walewski, red.Chlebowski (1890). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X (polska) . Warszawa: druk. "Wieku" Nowy-Swiat, nakl.Władysław Walewski. с. 65. Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 23 березня 2019.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).