Єврейська автономна область
Єврейська автономна область  | |
|---|---|
| рос. Еврейская автономная область ייִדישע אװטאָנאָמע געגנט | |
 | |
|
| |
| Країна |  Росія |
| Фед. округ | Далекосхідний |
| Адмін. центр | Біробіджан |
| Глава | Костюк Марія Федорівна |
| Глава парламенту | Голуб Андрій |
| Дата утворення | 7 травня 1934 |
| Оф. вебсайт | eao |
| Географія | |
| Координати | 48°28′43″ пн. ш. 132°08′21″ сх. д. / 48.478611° пн. ш. 132.139167° сх. д. |
| Площа | 36 271 км² (60-е) |
| • найвища точка | Q132733440 |
| Часовий пояс | MSK+7 (UTC+10) |
| Населення | |
| Чисельність | 144 428 осіб (82-га) (2025) |
| Густота | 3,98 осіб/км² |
| Оф. мови | російська і їдиш |
| Економіка | |
| Економ. район | Далекосхідний |
| Коди | |
| ISO 3166-2 | RU-YEV |
| ЗКАТО | 99 |
| Суб'єкта РФ | 79 |
| Телефонний | (+7)426 |
| Карти | |
 | |
 Єврейська автономна область у Вікісховищі | |
Євре́йська автоно́мна о́бласть (рос. Евре́йская автоно́мная о́бласть; їд. ייִדישע אװטאָנאָמע געגנט — їдише автономе ґеґнт)[1] — автономна область Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.
Адміністративний центр — місто Біробіджан.
Утворена 7 травня 1934 року.
Географія
Розташування
Єврейська автономна область межує на півдні з Китаєм (по річці Амур), на заході — з Амурською областю, на сході — з Хабаровським краєм.
Рельєф
Територія є представленою двома типами рельєфу — гірським і рівнинним. Гірські області — південна частина великої Хінгано-Буреїнської гірської системи, що займає приблизно половину всієї площі. Рівнинна частина, що простягається на півдні й сході, представляє західну окраїну Середньо-Амурської низовини.
Клімат
Клімат помірний, мусонний. Зима малосніжна й холодна (середні температури −25…−40 °C), літо тепле й вологе. Значний вплив на клімат робить рельєф місцевості. Протягом року на рівнині випадає 450—500 мм опадів, причому близько 75 відсотків опадів випадає в період із травня по вересень.
Водні ресурси
З південного заходу, півдня й південного сходу протягом 584 км територія області омивається водами однієї з найбільших річок Євразії — Амуру. Ширина русла в західних межах області (біля села Пашково) — 1,5 км, у східних — 2,5 км. Амур покритий льодом 5 місяців — з кінця листопада до двадцятих чисел квітня. Узимку товщина льоду досягає 2 м, що дозволяє здійснювати по річці вантажні й пасажирські перевезення. Навігація триває в середньому 180 днів. До басейну Амуру належить ряд великих (завдовжки більше 10 км) і 1146 малих (завдовжки менш 10 км) річок. Це Біра, Біджан, Біракан, Ін, Урмі, Ікура й інші. Загальна довжина річкової мережі становить 8231 км. Верхів'я річок Біра й Біджан служать нерестовищем для далекосхідної кети.
Флора та фауна
Флора області налічує сотні найменувань рослин, у тому числі більше 200 медоносних, близько 300 видів лікарських, тайга багата ягодами, грибами й горіхом. Різноманітний тваринний світ: тут водяться бурий і гімалайський ведмеді, непальська куниця, лисиця, норка, соболь, кабан, лось, ізюбр, фазан, різні породи качок. Фауна ссавців нараховує 59 видів.
У водоймах області живе 73 види риб, у тому числі білий і чорний амур, верхогляд, калуга, кета, ленок, амурський лящ, осетер, короп, минь, таймень, товстолоб, харіус, щука й інші. Сім видів, що перебувають під особливою охороною, занесені в Червону книгу Росії. Для відтворення далекосхідної популяції лососевих риб в області діє два риборозплідні заводи потужністю закладки 64,5 млн ікринок на рік.
Лісові ресурси та заповідна зона
З 2,2 млн га лісових угідь 170 тис. га зайнято кедровими лісами, 223 тис. га — ялиново-ялицевими, 145 тис. га — листяними. Запас деревини становить 167 млн м³.
П'ять державних природних комплексних заповідників займають 225 тис. га, що становить 7 % території області.
Земельні ресурси та сільськогосподарські культури
Земельні ресурси області становлять 36 266 км². Є 391,1 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі близько 136,1 тис. га орних земель. При проведенні меліоративних робіт площа ріллі може бути збільшена в 3—4 рази.
Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, значна тривалість вегетаційного періоду, висока річна сума позитивних температур і достаток опадів у теплий період року дозволяють вирощувати багато сільськогосподарських культур — зернові й зернобобові (у тому числі сою), овочі, картоплю, баштанні. Важливими галузями сільськогосподарського виробництва є м'ясне й молочне тваринництво, птахівництво.
Мінеральні ресурси
На території ЄАО виявлені й розвідані родовища більше 20 видів корисних копалин, у тому числі великі родовища заліза, марганцю, олова, золота, графіту, брусита, магнезитів, цеолітів та будматеріалів. По насиченості родовищ і рудопроявлень, концентрації корисних копалин область є однієї з найбагатших територій Росії. Однак потенціал її природних ресурсів не є до кінця вивченим та розвіданим. До того ж переважна частина продукції мінерально-сировинного комплексу вивозиться, переробних підприємств украй мало. Найперспективніші поклади корисних копалин можуть привернути увагу вітчизняних і закордонних інвесторів. Це дозволило б повніше використовувати мінерально-сировинну базу ЄАО.
Історія
До 1917 року територія ЄАО перебувала у складі Амурської області та була переважно заселена амурськими козаками, а також українськими та російськими селянами.
28 березня 1928 року Президія ЦВК СРСР ухвалює постанову «Про закріплення за КОМЗЄТом для потреб суцільного заселення працюючими євреями вільних земель у приамурській смузі Далекосхідного краю». 20 серпня 1930 року ЦВК РРФСР приймає постанову «Про утворення в складі Далекосхідного краю Біро-Біджанського національного району».
Після перетворення всіх інших автономних областей РРФСР/РФ у республіки на початку 1990-х років Єврейська АО залишилася єдиною автономною областю РФ. Від інших національних автономій у складі Росії (а раніше й усього СРСР) Єврейська АО відрізняється унікальною історією; вона створена на початку 1930-х років як національно-територіальне утворення для переселенців, що прибули туди вже в роки Радянської влади, на території, що ніколи раніше не була місцем компактного проживання цього народу. Євреї-переселенці, що прибули в Приамур'я в 1930-ті роки, і їхні нащадки ніколи не становили більшості населення АО, а після масштабної еміграції в Ізраїль в 1990-ті роки стали дуже невеликою меншістю. Однак назва й статус автономної області, що підтримується неповторним символічно-культурним колоритом і історичною долею, зберігається.
Адміністративний устрій
Міський округ:
- Місто Біробіджан
Райони:
- Біробіджанський район
- Ленінський район
- Облученський район
- Октябрський район
- Смідовицький район
Населені пункти
|
Населення
Загальні характеристики
- Населення — 144 428 осіб (2025)[2]
- Щільність населення — 3,98 ос./км² (2025)
- Питома вага міського населення — 73,31 % (2022)[3]
- Природний рух населення, на 1000 осіб: −5,6 (2020)[4]
- Середнє число дітей на одну жінку — 1,383 (2025)[5]
- Середня очікувана тривалість життя, років: 66,12 (чоловіки — 61,73; жінки — 70,58) (2021)[6]
- Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1110 (2017)[7]
Етнічний склад населення
| Етнос | 1939[8] | 1959[9] | 1979[10] | 1989[11] | 2002[12] | 2010[13] | 2021[14] | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | |
| Росіяни | 75 093 | 68,9 | 127 281 | 78,2 | 158 765 | 84,1 | 178 087 | 83,2 | 171 697 | 90,1 | 160 185 | 92,7 | 133 625 | 95,7 |
| Українці | 9 933 | 9,1 | 14 425 | 8,9 | 11 870 | 6,3 | 15 921 | 7,4 | 8 483 | 4,5 | 4 871 | 2,8 | 1 292 | 0,9 |
| Євреї | 17 695 | 16,2 | 14 269 | 8,8 | 10 163 | 5,4 | 8 887 | 4,2 | 2 327 | 1,2 | 1 628 | 0,9 | 837 | 0,6 |
| Інші | 6 194 | 5,7 | 6 881 | 4,2 | 7 912 | 4,2 | 11 182 | 5,2 | 8 092 | 4,2 | 6 042 | 3,5 | 3 925 | 2,8 |
| Не вказали етнос | 23 | – | 0 | – | 0 | – | 8 | – | 316 | – | 3 832 | – | 10 774 | – |
Українці
У 1989 році Біробіджанським відділенням Фонду культури СРСР було проведено свято української культури «Ласкаво просимо на свято», у межах якого було влаштовано виставки української літератури, народної творчості та української національної кухні. У святі взяв участь український поет Станіслав Тельнюк.
У 1990 році в ЄАО побували українські літератори — поети Л. Горлач, А. Міщенко, письменник А. Деко.
На початку 1990-х у Біробіджані робилися спроби організації українського громадського життя — створено клуб української культури «Світанок» (голова — Ніна Брєдова), гуртки української пісні та вишивки, проводилися дні української культури тощо. Представники ЄАО брали участь у V Українському Далекосхідному з'їзді (1993).
У селі імені Тельмана діяла незареєстрована парафія Української Православної Церкви — Київського Патріархату, організована ієреєм о. В. Бубнюком (1999—2001). Станом на 2010 рік, у Камишовці діяв український фольклорний ансамбль «Камишинка».[15]
Нині українське населення області неухильно скорочується через смертність старшого покоління та тотальне зросійщення молодшого, а також через від'їзд уродженців України до Батьківщини.
Економіка
Культура
Релігія
На 1 жовтня 2004 року в області зареєстровано 34 релігійні юдейські організації, а також 17 організацій євангельських християн-баптистів та інші. У дні святкування 70-річчя Єврейської автономної області відбулося відкриття Головної синагоги, побудованої за всіма канонами юдаїзму.
Голови
1-ші секретарі Єврейського обласного комітету ВКП(б)/КПРС
- 1934—1937 — Хавкін Матвій Павлович
- 1937—1937 — Риськін Арон Борисович
- 1937—1941 — Сухарєв Гірш Нохимович
- 1941—1943 — Савік Павло Степанович
- 1943—1949 — Бахмутський Олександр Наумович
- 1949—1952 — Симонов Павло Васильович
- 1952—1955 — Шитиков Олексій Павлович
- 1955—1957 — Бенькович Лев Єфремович
- 1957—1959 — Патлай Інокентій Якимович
- 1959—1962 — Чорний Олексій Клементійович
- 1962—1970 — Подгаєв Григорій Юхимович
- 1970—1987 — Шапіро Лев Борисович
- 1987—1990 — Корсунський Борис Леонідович
- 1990—1991 — Капеїстов Анатолій Володимирович
Голови виконавчого комітету Єврейської обласної ради
- 1934—1936 — Ліберберг Йосип Ізраїльович
- 1936—1937 — Каттель Михайло Абрамович
- 1937—1938 — Геллер Мирон Борисович, в.о.
- 1938—1939 — Біглер Микола Соломонович, в.о.
- 1939—1940 — Усик Єгор Дмитрович, в.о.
- 1940—1941 — Захаров Петро Матвійович
- 1941—1947 — Зільберштейн Михайло Нафтулович
- 1947—1949 — Левітін Михайло Євелевич
- 1949—1955 — Бенькович Лев Єфремович
- 1955—1960 — Клименко Пилип Трохимович
- 1961—1962 — Подгаєв Григорій Юхимович
- 1962—1971 — Оковитов Андрій Іванович
- 1971—1985 — Дувакін Сергій Тимофійович
- 1985—1991 — Кауфман Марк Матвійович
Особистості
Див. також
Примітки
- ↑ У стандартному їдиші: ייִדישע אױטאָנאָמע געגנט, їдише ойтономе ґеґнт
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
- ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.). Федеральная служба государственной статистики.
- ↑ а б в Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
- ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
- ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
- ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения по регионам России: Еврейская автономная область. Демоскоп.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Еврейская автономная область. Демоскоп.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Еврейская автономная область. Демоскоп.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Еврейская автономная область. Демоскоп.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года.
- ↑ Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года.
- ↑ Национальный состав населения. Federal State Statistics Service.
- ↑ Administrator. «Українська пісня з Далекого Сходу». kobza.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 10 вересня 2026.
Джерела
- Єврейська автономна область — офіційний сайт [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Єврейська автономна область в довіднику-каталозі «Уся Росія» (рос.)
- Біробіджан // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Геральдика області (рос.)
Посилання
- Гриневич В. А. Біробіджанський проект [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).