Магнезит
| Магнезит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[1]  |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Абревіатура | Mgs[2] |
| Хімічна формула | MgCO₃ |
| Nickel-Strunz 8 | Vb/A.02[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 5.AB.05[4] |
| Dana 8 | 14.1.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія |
| Вид симетрії | дітригональна-скаленоедричнаd |
| Просторова група | space group R-3cd[5] |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,96 ± 0,01 г/см³[6] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | магній[7] |
| Типова місцевість | Bettolinod[4], Магнісія[4] |
 Магнезит у Вікісховищі | |
Магнезит — мінерал, карбонат магнію острівної будови. Утворює дві серії, з гаспеїтом і з сидеритом.
Етимологія та історія
Мінерал вперше виявив 1803 року Д. Мітчел у Моравії[8] та описаний німецьким геологом Абрахамом Готлобом Вернером (1749 — 1817), який описав білосніжні до червонувато-білі землисто-шорсткі фрагменти як «чистий тальк» (карбонат тальку, природний карбонат магнію).[9]
У 1808 році німецький мінералог Дітріх Людвіг Густав Карстен назвав мінерал магнезитом. За назвою хімічного елемента магнію (лат. magnesium).[10]
Загальний опис
Хімічна формула: Mg[CO3]. Внаслідок повного ізоморфізму Mg і Fe утворюють безперервний ряд з сидеритом, залізистий магнезит називають брейнеритом. Домішки: MnO і СаО до 2 %, СоО і NiO до 0,n %. Сингонія тригональна. Густина 2,96. Твердість 3,5-4,5. Спайність досконала по ромбоедру. Білого, сіруватого, жовтуватого кольору. Блиск скляний, чисті кристали прозорі.
Утворюється при гідротермальних процесах у доломітах та доломітизованих вапняках, серед серпентинітів, а також інфільтраційним способом при вивітрюванні серпентинітів.
Зустрічається як первинний мінерал у вивержених або осадових породах; метаморфізованих породах; рідко зустрічається в морських евапоритах, карбонатитах і гідротермальних жилах. Асоціація: тальк, антигорит, хлорит, доломіт, кальцит.
Поширення у світі: ном Магнісія, периферія Фессалія, Греція. У муніцмпалітеті Бальдіссеро-Канавезе, П'ємонт, Італія. Великі кристали знайдені в Штирії та Каринтії, Австрія. У Снарумі, район Бускерюд, Норвегія. Шахти в муніципалітеті Брумадо, штат Байя, Бразилія. У Канаді — провінції Британська Колумбія, Онтаріо. У США — штати Невада, Каліфорнія, Вашингтон. Великі родовища в провінції Ляонін, Китай, на Уралі (РФ), в Австрії (Вейтче в Альпах), Словаччині.
В Україні зустрічається рідко. Його виявили у Криворізькому басейні, на Донбасі (доломітні товщі та вапняково-магнієві скарни), у Придністров'ї, Передкарпатті.
Різновиди
Розрізняють:
- магнезит аморфний (фарфороподібний тонкодисперсний різновид магнезиту);
- магнезит драглистий (агрегати магнезиту, складені з аморфних і прихованокристалічних індивідів);
- магнезит залізистий (магнезит, феромагнезит, який містить до 7,5 % FeO);
- магнезит кальціїстий (магнезит, який містить до 6,4 % CaO);
- магнезит кременистий (дрібнозерниста суміш магнезиту з кварцом);
- магнезит кристалічний (магнезит, складений з великих витягнутих кристалів. За своєю будовою нагадує грубозернистий мармур);
- магнезит манґанистий (магнезит, який містить до 7,5 % MnO);
- магнезит нікелистий (магнезит з родов. Хош, Китай, який містить до 37 % NiO).
Використання
Магнезит використовують для виробництва вогнетривких та в'яжучих матеріалів у хімічній промисловості. Застосовується для виробництва вогнетривкої цегли, магнезіального цементу, одержання солей магнію тощо.
- Магнезит
-
-
-
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ https://www.crystallography.net/cod/9002810.html
- ↑ http://www.cdc.gov/niosh/npg/npgd0373.html
- ↑ Magnesite — Mineralogical Society of America.
- ↑ Dietrich Ludwig Gustav Karsten: Mineralogische Tabellen mit Rüksicht auf die neuesten Entdekkungen. 2., verbesserte und vermehrte Auflage. Heinrich August Rottmann, Berlin 1808, S. 93 (eingeschränkte Vorschau in der Google-Buchsuche – Einzelnachweis 62).
- ↑ Christian Friedrich Ludwig: Handbuch der Mineralogie nach A. G. Werner. Band 2. Siegfried Lebrecht Crusius, Leipzig 1804, S. 154 (eingeschränkte Vorschau in der Google-Buchsuche).
- ↑ Dietrich Ludwig Gustav Karsten: Mineralogische Tabellen mit Rüksicht auf die neuesten Entdekkungen. 2., verbesserte und vermehrte Auflage. Heinrich August Rottmann, Berlin 1808, S. 48 (eingeschränkte Vorschau in der Google-Buchsuche – I. Erd- und Steinarten. 6. Der Bittererde. Magnesit. Reine Talkerde).
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Магнезит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Магнезит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 162–166.
Посилання
- Магнезит в каталозі мінералів [Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Магнезит в базі webmineral.com [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).