П'єр Антуан Пуато

П'єр Антуан Пуато
Pierre Antoine Poiteau
Народився	23 березня 1766  Амблені
Помер	27 лютого 1854 (87 років)  Париж
Країна	Франція
Діяльність	ботанічний ілюстратор, ботанік, помолог, ботанічний колектор, художник, ілюстратор, садівник
П'єр Антуан Пуато у Вікісховищі

Систематик живої природи
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Poit.». Список таких таксонів на сайті IPNI Персональна сторінка на сайті IPNI

П'єр Антуан Пуато (фр. Pierre Antoine Poiteau; 23 березня 1766 — 27 лютого 1854) — французький ботанік, садівник, ботанічний ілюстратор^[1].

Пуато народився в Амблені, Франція. У 1790 році Андре Туен призначив його садівником у Національному музеї природознавства у Парижі. Там він вивчав «Systema vegetabilium» Ліннея та мистецтво живопису у художника музею Герарда ван Спандонка, але найбільший вплив на нього справив П'єр-Жозеф Редуте. Два роки по тому Туен призначив його керівником Ботанічної школи Парижа, але у 1793 році Луї Жан-Марі Добантон обрав його для заснування ботанічної школи та саду в Бержераку. Цей проєкт провалився, і у 1796 році Туен запропонував Пуато поїхати до Санто-Домінго. Його заарештували, щойно він прибув, оскільки в нього не було офіційних документів, що підтверджували б його дозвіл на перебування. Невдовзі після цього він опинився на Гаїті та очолив новий ботанічний сад. Не отримуючи зарплати, він був змушений приєднатися до адміністрації як помічник губернаторів острова. У 1802 році він привіз до Франції шістсот пакетів насіння та 1200 видів рослин, усі з яких він назвав та класифікував. Серед них було 97 видів грибів та 30 видів лишайників. У 1808 році у Парижі разом з П'єром Жаном Франсуа Тюрпеном він опублікував Flora Parisiensis secundum systema sexuale deposita et plantarum circa Lutetiam sponte nascentium descriptiones, icones....

Декілька років Пуато займався вільною літературною діяльністю, у 1815 році його призначили керівником Королівського розсадника дерев Версальського палацу. У 1816 році він опублікував опис рослин, які росли у ботанічному саду Медичної школи Парижа. Два роки по тому, разом з Антуаном Ріссо, він опублікував Histoire naturelle des orangers (Природна історія апельсинових дерев).

У 1818 році Пуато вирушив до Французької Гвіани, де керував вирощуванням рослин на плантаціях біля королівських будинків. Повернувшись до Франції у 1822 році, він був призначений головним садівником замку Фонтенбло. З 1829 по 1851 рік він керував журналом «Revue horticole». У 1835 році разом з П'єром-Жаном-Франсуа Тюрпеном він опублікував нове видання «Traité des arbres frutiers» («Трактат про фруктові дерева») Анрі Луї Дюамеля дю Монсо, а у 1846 році — «Pomologie française. Recueil des plus beaux fruits cultés en France...» («Французька помологія»). У 1848 та 1853 роках були опубліковані два томи його праці «Cours d'horticulture» («Уроки садівництва»). Будучи членом багатьох наукових товариств, Пуато згодом став керівником Національного музею природознавства у Парижі, якому він пожертвував усіх тварин і рослин, яких привіз з Гвіани. Як садівник і помолог, він зробив великий внесок у покращення якості їстівних плодів.

Пуато помер у Парижі у 1854 році.

• Traité des arbres fruitiers Анрі Луї Дюамеля дю Монсо, нове розширене видання, опубліковане спільно із разом з П'єром-Жаном-Франсуа Тюрпеном, Париж, 1818-28, puis 1844 ;
• Flore parisienne, спільно із разом з П'єром-Жаном-Франсуа Тюрпеном, 1813.
• Jardin botanique de l'école de médecine de Paris, ou description des plantes qui y sont cultivées, Париж, 1816: Gallica.
• Histoire naturelle des orangers, 109 пластин, спільно із Ріссо. Париж, 1818-1820: Gallica.
• Histoire des palmiers de la Guyane française, Париж, 1822.
• Notice sur M. Bosc, Париж, 1828.
• Le Voyageur botaniste, Париж, 1829.
• Sur l'origine, la direction des fibres ligneuses dans les végétaux, Париж, 1834.
• Sur la culture de la patate, rapport d'une commission, Париж, 1835.
• Sur la théorie Jean-Baptiste Van Mons, ou notice historique sur les moyens qu'emploie M. Van Mons pour obtenir d'excellents fruits de semis, Париж, 1835.
• Pomologie française, ou recueil des plus beaux fruits cultivés en France, Париж, 1838.
• Cours d'horticulture, Париж, 1847 & 1848: Gallica.
• Notice nécrologique sur M. Jamin, 1848.

• 
  Пластина з l’Histoire Naturelle des Orangers'
• 
  "Passiflora quadrangularis" L.
• 
  Груша
• 
  Мигдаль
• 
  Померанець
• 
  Яблуко Josephine

• Список ботаніків за скороченням
• Ботанічна ілюстрація

• On WorldCat
• Histoire naturelle des orangers
• Plantes équinoxiales recueillies...etc. by A.von Humboldt, A. Bonpland, A Poiteau, P J F Turpin and F. Schoell at Botanicus

Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.