YaChudo

Pleurocybella porrigens

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

?Pleurocybella porrigens

Біологічна класифікація
Царство:Гриби (Fungi)
Відділ:Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Підвідділ:Agaricomycotina
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас:Agaricomycetidae
Порядок:Агарикальні (Agaricales)
Родина:Phyllotopsidaceae
Рід:Pleurocybella
Вид:Pleurocybella porrigens
Біноміальна назва
Pleurocybella porrigens
(Pers.) Singer, 1947[1][2]
Синоніми
Agaricus porrigens Pers., 1796
Calathinus porrigens (Schrad.) Quél., 1886
Dendrosarcus porrigens (Pers.) Kuntze, 1898
Nothopanus porrigens (Pers.) Singer, 1973
Phyllotus porrigens (Pers.) P. Karst., 1879
Pleurotellus porrigens (Pers.) Kühner & Romagn., 1953
Pleurotus porrigens (Pers.) P. Kumm., 1871
Посилання
Вікісховище:Pleurocybella porrigens
EOL:1005313
NCBI:71910
MB:289763
IF:289763

Pleurocybella porrigens (яп. スギヒラタケ, «сугіхіратаке»; 杉平茸[3]) — один із дрібних і середніх за розміром грибів роду Pleurocybella родини Phyllotopsidaceae[a]. Росте переважно на деревині в лісах криптомерії японської. Раніше його вважали їстівним грибом із приємним смаком і ароматом, його навіть продавали в консервах, але від 2004 року стало відомо, що це отруйний гриб, вживання якого призводило, зокрема, до смертельних випадків[5][6][7][8]. Він відомий під різними народними назвами залежно від місцевості[4][9][10][11]. Рід Pleurocybella — монотиповий: він містить лише один вид.[джерело?]

Поширення та екологія

Поширений у різних місцях Японії, на Сахаліні, в Європі, Північній Америці та інших регіонах — загалом у районах північної півкулі в помірному поясі і північніше[3][12]. В Японії він поширений широко, насамперед від префектури Нагано на схід, у східній Японії, а в низовинах західної Японії трапляється рідко[4].

Білий дереворуйнівний гриб[13] (гриб білої гнилі[14], сапротроф[15]). З пізнього літа до осені трапляється в хвойних лісах поблизу населених місць[13][15]. Росте численними скупченнями, що нашаровуються одне на одне, на хвойних деревах, як-от криптомерія японська та червона сосна (Pinus densiflora), особливо на повалених стовбурах і пеньках криптомерії[13][3][15][10].

Морфологія

Плодове тіло типу плеврота черепичастого, повністю біле, плоске, прикріплюється до гнилої деревини тощо коротенькою ніжкою біля краю капелюшка[14]. Розмір капелюшка — приблизно 2–7 см[16]. За даними Арори та Audubon, ширина капелюшка становить близько 4–9 см, він має форму пелюстки або віяла.[17][18] Спочатку він круглий, у міру росту стає вухоподібним, віялоподібним або лопатоподібним чи напівкруглим[13][3]. На поверхні капелюшка немає нальоту чи слизу[1][12], біля основи є волосоподібний міцелій, край загорнутий досередини[3][12]. У зрілому віці чисто білий колір переходить у світло-коричневий відтінок[13]. Пластинки також білі, збігають по ніжці, тонкі й густо розташовані[3][15]; посередині пластинок є розгалуження. Ніжка вкрай коротка або майже непомітна[3]. М'якоть біла, тонка[3]. Має характерний свіжий аромат[14].

Базидіоспори субсферичні, розміром 5,5–6,5 × 4,5–5,5 мкм, неамілоїдні (амілоїдність)[1][12]. Відбиток спор білий[12].

  • Pleurocybella porrigens, що густо вкриває гнилу криптомерію японську
    Pleurocybella porrigens, що густо вкриває гнилу криптомерію японську
  • Пластинки на нижній стороні капелюшка також білі
    Пластинки на нижній стороні капелюшка також білі
  • Вкрай коротка ніжка біля краю капелюшка
    Вкрай коротка ніжка біля краю капелюшка

Використання в минулому

Здавна, головним чином у регіонах узбережжя Японського моря та на півночі країни, його тривалий час використовували як чудовий їстівний гриб; він мав смак і текстуру без неприємних відтінків, його можна було збирати у великій кількості, і не було схожих отруйних грибів, на які слід було б звертати увагу, тому його широко знали як їстівний[14][4][16][5][6][10][19]. Особливо в регіоні Тохоку він був звичним продуктом; під час церемонії 1990 року, пов'язаної з інтронізацією імператора в епоху Хейсей, його було обрано одним із дарів від префектури Акіта[10]. Проте 2004 року на великій території сталися випадки отруєнь, імовірно спричинені Pleurocybella porrigens, і з'ясувалося, що це вкрай отруйний гриб, який спричиняє гостру енцефалопатію, зокрема в людей із порушенням функції нирок[14][16][4][5][6]. Відтоді Міністерство охорони здоров'я, праці й добробуту закликало до обережності, і гриб, що був першокласним їстівним, почали розглядати як отруйний[16]; а на аналогічній церемонії епохи Рейва, що відбулася 2019 року, серед дарів гриб замінили на грифолу кучерявеньку.

Дослідження щодо вирощування

До виявлення випадків харчових отруєнь 2004 року гриб вважали їстівним, тому проводили дослідження з вирощування на колодах з використанням прорідних деревин криптомерії[20]. Проте він не плодоносить на свіжих колодах; потрібно, щоб колоди пролежали один-два роки, а від інокуляції посівного міцелію до початку появи плодових тіл минає від трьох до шести років; до того ж урожай малий і вирощування нерентабельне, тому випробувань з комерційного виробництва не проводили. Тому запропонували використовувати гриб для розкладання прорідних деревин, які через малу товщину не використовуються й залишаються в лісі[20]. Також за вирощування на штучному середовищі вегетативний ріст надзвичайно повільний, спостерігається мінливість росту, і відповідних умов вирощування для кожного штаму не знайдено[21].

Токсичність

Виявлення токсичності

Раніше він був улюбленим як смачний гриб зі свіжим смаком, його подавали як їстівний у старих визначниках грибів тощо[13][14], а також продавали перероблені продукти, як-от консерви[3]. Проте 2004 року, коли було зареєстровано численні випадки гострої енцефалопатії та смертей, імовірно пов'язаних із цим грибом, його почали визнавати отруйним[3][15][5][6][22][23][24][25][26].

Восени 2004 року один за одним повідомляли про випадки, коли люди з порушенням функції нирок після вживання гриба захворювали на гостру енцефалопатію, і підозра щодо причетності цього виду посилилася[27][5][6][28][29][30][31][32]. Того ж року в дев'яти префектурах Тохоку та Хокурику було підтверджено 59 випадків захворювання[33], з яких 17 закінчилися смертю[13]. Оскільки серед хворих були й люди без історії захворювань нирок[b], уряд закликав утримуватися від вживання цього гриба навіть за відсутності в анамнезі захворювань нирок, доки не буде з'ясовано причину[13][5][6][35][10].

Середній вік постраждалих становив 70 років[36]. Другий випадок стався 2009 року: 65-річний чоловік, який перебував на гемодіалізі, помер від гострої енцефалопатії після вживання Pleurocybella porrigens[36].

Щодо причини того, що гостру енцефалопатію, імовірно спричинену Pleurocybella porrigens, раптово почали виявляти з 2004 року, доктор сільськогосподарських наук Тосіміцу Фукіхару у своїй книзі вказує на закон про інфекційні хвороби, переглянутий 2003 року, — «Закон про профілактику інфекційних захворювань і медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби» [3].

За його словами, коли закон про інфекційні хвороби було переглянуто для протидії новим інфекційним хворобам, що тоді поширювалися, як-от тяжкий гострий респіраторний синдром (SARS), та біотероризму, зокрема з використанням сибіркової палички, гострий енцефаліт було віднесено до захворювань, облік усіх випадків яких є обов'язковим; відтак у разі виникнення випадку гострого енцефаліту потрібно повідомляти органи влади (лікар, який поставив діагноз, повідомляє через найближчий центр охорони здоров'я губернатора префектури або мера міста, визначеного урядовим указом )[33]. Тому з наступного грибного сезону (осінь 2004 року) докладно почали вивчати зв'язок гострого енцефаліту з цим видом, який дотоді, через славу відомого їстівного гриба, зовсім не розглядали як можливу причину, і в результаті токсичність виду, на його думку, могла бути вперше виявлена (тобто гіпотеза полягає в тому, що Pleurocybella porrigens від початку був отруйним грибом, отруєння траплялися й раніше, але ніхто цього не помічав)[37].

Також Фукіхару, говорячи про гіпотезу, що Pleurocybella porrigens зазнав мутації, зазначає, що навіть якщо припустити, що гриб мутував і став отруйним, малоймовірно, щоб це відбулося одночасно на великій території Тохоку й Хокурику і до того ж одразу витіснило первісний неотруйний гриб між 2003 і 2004 роками[37].

Клінічна картина

Повідомляли про симптоми інтоксикації, як-от рухові розлади, порушення свідомості й судоми, а в найгіршому випадку — про смерть[16][25][26][38]. Шлунково-кишкових симптомів отруєння, як-от діареї чи болю в животі, немає; після споживання настає безсимптомний період приблизно від 2 днів до 1 місяця, а початковими симптомами є «тремор» (повторювані мимовільні скорочення й розслаблення м'язів), «дизартрія» (неправильна вимова) і параліч нижніх кінцівок. Згодом розвиваються різні порушення свідомості, як-от затьмарення свідомості та кома; на одужання потрібно приблизно 1–2 місяці, але в період одужання можуть виникати симптоми, схожі на паркінсонізм. Ураження виникають у базальних гангліях, таламусі, огорожі, глибоких шарах кори головного мозку тощо; гістологічно характерні руйнування мієлінових оболонок та розростання астроцитів. Крім того, різких коливань осмолярності сироватки та рівня натрію в сироватці не виявлено, а функція гематоенцефалічного бар'єра порушена. Клінічно симптоми цієї енцефалопатії не мають запальної природи, і припускають стан, подібний до «понтинного та екстрапонтинного мієлінолізу»[39]. За даними клінічного аналізу Като та співавт. (2004), смерть наставала через 13–29 днів після появи симптомів, які виникали щонайбільше через три тижні після вживання гриба[40].

Серед людей, які їли Pleurocybella porrigens, у тих, у кого знижена функція нирок, симптоми інтоксикації виникають із досить високою ймовірністю[33][3][41][42][38][43]. Це вказує на те, що причиною є сполука, яка за порушення функції нирок не метаболізується і не знешкоджується, а її концентрація зростає та виявляє токсичність[33]. Також було висловлено припущення щодо механізму, за якого від споживання до появи симптомів минає тривалий час[33].

Лікування

Специфічного методу лікування не розроблено; лікування переважно симптоматичне: діаліз та лікування ускладнень, як-от енцефаліт.[джерело?]

Дослідження токсичних компонентів

Дослідження проводять із 2004 року, але токсичний компонент довго залишався невідомим[3][44][45]. Серед компонентів Pleurocybella porrigens відомі β-гідроксивалін, стероли і один із лектинів (компонент із кров'яно-згортальною дією), але причинного зв'язку цих компонентів з випадками отруєнь не встановлено[33]. Зазначалося, що за руйнування клітин крові ураження нирок може посилюватися, і висловлювалося твердження, що в Pleurocybella porrigens є токсична речовина, яка руйнує еритроцити та лейкоцити крові й спричиняє гостру анемію[3]. Також, оскільки цей вид є продуцентом ціанідів, висувалася гіпотеза, що причина в цьому[33][46]. Як підозрювані речовини розглядали вільний ціанід, ціаногенні глікозиди, лектини, жирні кислоти та аномальні амінокислоти, але виявити й виділити смертельно токсичний компонент та з'ясувати механізм розвитку захворювання не вдалося, і Міністерство охорони здоров'я, праці й добробуту також дійшло висновку, що «причина невідома»[47][48].

Механізм токсичної дії Pleurocybella porrigens остаточно не встановлено[36]. Було показано, що гриб містить незвичайну амінокислоту pleurocybellaziridine, токсичну для клітин мозку щурів у клітинних культурах, але остаточно визначити, що саме вона була причиною смертельних енцефалопатій, не вдалося[36][49].

Згодом, 2023 року, Хіроказу Кавагісі та колеги з Університету Сідзуока запропонували механізм розвитку гострої енцефалопатії[48][50]. За словами Кавагісі, під час аналізу Pleurocybella porrigens, зібраного 2004 року, було виявлено кілька компонентів, що вважалися токсичними, зокрема лектин, але вони були водорозчинними, термостійкими й високомолекулярними, і з'ясувати токсичність не вдалося[51]. Проте Кавагісі та ін. (2013) вказали, що до розвитку захворювання можуть бути причетні лектин, що руйнує функцію гематоенцефалічного бар'єра, нез'ясований смертельний глікопротеїн та кілька низькомолекулярних речовин, зокрема азиридинкарбонова кислота (pleurocybellaziridine)[52]. Далі Кавагісі та ін. (2023) запропонували, що токсичність зумовлена трьома складниками, які діють у поєднанні й спричиняють енцефалопатію: pleurocybelline (PC) — термостабільний високомолекулярний глікопротеїн, Pleurocybella porrigens lectin (PPL) — очищений лектин, і pleurocybellaziridine (PA) — низькомолекулярна похідна амінокислоти[50][48]. Експериментальні дослідження на гризунах показали, що PC і PPL утворюють комплекс із неспецифічною протеолітичною активністю, який руйнує гематоенцефалічний бар'єр. Введення цієї комбінації мишам призводило до деградації білкових субстратів і зникнення маркера GLUT1, що вказує на порушення гематоенцефалічного бар'єра. Припускають, що ця активність виникає внаслідок функціональної взаємодії двох білків: їхня комбінація набуває протеолітичних властивостей, яких немає в жодного з них окремо. Це призводить до широкої деградації позаклітинних і мембранно-асоційованих білків. Хоча жоден із цих білків окремо не є безпосередньо нейротоксичним, припускають, що саме таке порушення дає змогу pleurocybellaziridine проникати в клітини мозку. Вважають, що після порушення бар'єра pleurocybellaziridine потрапляє в нервову тканину, де, як гадають, чинить цитотоксичну дію, зокрема на олігодендроцити. Експерименти показали, що введення всіх трьох сполук разом спричиняло апоптоз у гіпокампі та патологічні зміни, сумісні з гострою енцефалопатією; введення сполук поодинці або попарно таких ефектів не спричиняло[50].

Нижче наведено інші основні дослідження та результати.

  • Про можливість токсичності, що руйнує м'язові клітини, повідомив Фуміо Егуті з Університету охорони здоров'я і добробуту Такасакі [53].
  • У дослідженні медичного факультету Університету Хіросакі зазначено: «У дослідах на тваринах із мишами BALB/c та мишами з імунодефіцитом (дефіцит функції T- і B-лімфоцитів) SCIDS було виявлено „пригнічувальну дію щодо росту пухлин“, але водночас і токсичність; за внутрішньоочеревинного введення гарячого водного екстракту компонентів (у концентрації 50 мг/мл) загинуло 40 % мишей». Також смертельно токсичний компонент не було ідентифіковано, і зв'язок цієї токсичної речовини з харчовими отруєннями 2004 року не з'ясований[54].
  • Схожим за симптомами отруєнням є енцефалопатія, пов'язана з пліснявою на цукровій тростині, чинником якої вважають 3-нітропропіонову кислоту (3-NPA). У Pleurocybella porrigens спробували виявити 3-нітропропіонову кислоту (3-NPA), але її виявлено не було[55].
  • Національний інститут наук про здоров'я і виробник приладів для хімічних і фізичних досліджень Nihon Waters K.K. у спільному дослідженні, використовуючи як зразки Pleurocybella porrigens та звичайні їстівні гриби, зібрані в районах, де відбувалися випадки захворювання, і в районах, де їх не було, шукають сполуки, специфічні для районів із захворюванням, застосовуючи аналітичні прилади та багатовимірний статистичний аналіз. Було виявлено аналоги вітаміну D3, що вказує на можливість гострої енцефалопатії, спричиненої кальціємією, але наукових доказів не було наведено[56].
  • Як хімічний компонент, що міститься лише в Pleurocybella porrigens, повідомляли про небілкову амінокислоту 3-гідрокси-L-валін (3-Hydroxy-L-valine), але з'ясувалося, що цей 3-гідрокси-L-валін є продуктом розпаду похідної азиридину — 3,3-dimethylaziridine-2-carboxylic acid[57]. До того ж похідні азиридину токсичні для гліальних клітин[58], і їх вважали вагомим кандидатом на роль токсичної речовини. Ця похідна азиридину є нестійкою речовиною й не була отримана за традиційних методів екстракції.

Схожі гриби

Схожий на їстівний Trametes pubescens, але Trametes pubescens має на капелюшку візерунок, схожий на річні кільця, подібний до трутовика справжнього, тож їх можна відрізнити за наявністю або відсутністю візерунка. Біла форма (Pleurotus djamor) з родини Плевротові зовні схожа на Pleurocybella porrigens, але відрізняється тим, що росте на листяних деревах[12].

Коментарі

  1. ↑ У старих визначниках його колись відносили до родини Трихоломові (Tricholomataceae).[4]
  2. ↑ Повідомляли також про смертельний випадок у людини віком двадцяти з чимось років з нормальною функцією нирок.[1][34]

Примітки

  1. ↑ а б в г 今関六也・大谷吉雄・本郷次雄 編著, 2011, p. 106
  2. ↑ Pleurocybella porrigens. MYCOBANK Database. Міжнародна мікологічна асоціація (IMA) та Інститут біорізноманіття грибів Вестердейка. Процитовано 15 лютого 2025.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р 吹春俊光, 2010, p. 113.
  4. ↑ а б в г д 大作晃一, 2005, p. 92.
  5. ↑ а б в г д е 「スギヒラタケ」で？5人死亡…急性脳症と診断. 読売新聞 (яп.). 読売新聞社. 22 жовтня 2004. Архів оригіналу за 23 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  6. ↑ а б в г д е 急性脳症で5人死亡、大半がキノコ食べる　新潟・山形. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 22 жовтня 2004. Архів оригіналу за 23 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  7. ↑ スギヒラタケの摂食に関する注意喚起について (яп.). 秋田県. 23 квітня 2012. Процитовано 8 серпня 2025.
  8. ↑ スギヒラタケの摂食に関する注意喚起 (яп.). 男鹿市. 31 березня 2021. Процитовано 8 серпня 2025.
  9. ↑ スギヒラタケは食べないで！ (яп.). 農林水産省. Процитовано 3 липня 2025.
  10. ↑ а б в г д 林野庁、スギヒラタケの特徴をHPに掲載. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 26 жовтня 2004. Архів оригіналу за 28 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  11. ↑ スギヒラタケの摂食を見合わせましょう (яп.). 湯沢市. 25 вересня 2020. Процитовано 8 серпня 2025.
  12. ↑ а б в г д е 前川二太郎 編著, 2021, p. 265.
  13. ↑ а б в г д е ж и 瀬畑雄三 監修, 2006, p. 154.
  14. ↑ а б в г д е 秋山弘之, 2024, p. 72.
  15. ↑ а б в г д 牛島秀爾, 2021, p. 76.
  16. ↑ а б в г д 白水貴 監修, 2014, p. 73.
  17. ↑ Audubon (2023). Mushrooms of North America (англ.). Knopf. с. 419. ISBN 978-0-593-31998-7.
  18. ↑ Arora, David (1986). Mushrooms Demystified: A Comprehensive Guide to the Fleshy Fungi (англ.) (вид. 2nd). Berkeley, CA: Ten Speed Press. с. 135—136. ISBN 978-0-89815-170-1.
  19. ↑ 「キノコの成分変化？」／急性脳症に不安と困惑. 秋田魁新報 (яп.). 秋田魁新報社. 24 жовтня 2004. Архів оригіналу за 27 жовтня 2004. Процитовано 8 серпня 2025.
  20. ↑ а б 能勢育夫: スギ間伐材によるスギヒラタケ原木栽培の試み 石川県林業試験場研究報告 29号, с. 12–13 (1998-03)
  21. ↑ 鈴木彰 (2011) ほか, 日本産スギヒラタケの個体群の顕著な生長変異 日本食品化学学会誌 18(1), с. 18–24, 2011-04-26, doi:10.18891/jjfcs.18.1_18, NAID 110008661323
  22. ↑ 山形で新たに3人が急性脳症　スギヒラタケで. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 26 жовтня 2004. Архів оригіналу за 26 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  23. ↑ 宮城でも60代女性が急性脳症発症の疑い　スギヒラタケ. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 26 жовтня 2004. Архів оригіналу за 27 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  24. ↑ 石川では80代女性が急性脳症　スギヒラタケで. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 26 жовтня 2004. Архів оригіналу за 26 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  25. ↑ а б また腎機能低下にスギヒラタケ、秋田で2女性死亡. 読売新聞 (яп.). 読売新聞社. 27 жовтня 2004. Архів оригіналу за 27 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  26. ↑ а б またスギヒラタケで死亡…福井の70歳代の女性. 読売新聞 (яп.). 読売新聞社. 30 жовтня 2004. Архів оригіналу за 31 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  27. ↑ 下条文武; 成田一衛 (10 липня 2006). 腎不全患者に集中発症したスギヒラタケ脳症. 日本内科学会雑誌 (яп.). 日本内科学会. 95 (7): 1310—1315. doi:10.2169/naika.95.1310. NAID 10018198538.
  28. ↑ 急性脳症、新たに患者2人　スギヒラタケ食べる　秋田. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 23 жовтня 2004. Архів оригіналу за 27 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  29. ↑ 秋田で新たに10人が急性脳症　うち2人死亡. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 25 жовтня 2004. Архів оригіналу за 27 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  30. ↑ 急性脳症で新たに2人の死亡確認　スギヒラタケ食べる. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 27 жовтня 2004. Архів оригіналу за 29 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  31. ↑ 急性脳症の疑い、秋田で新たに4人　スギヒラタケ食べる. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 28 жовтня 2004. Архів оригіналу за 30 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  32. ↑ スギヒラタケ死14人目、人工透析の80代男性…山形. 読売新聞 (яп.). 読売新聞社. 2 листопада 2004. Архів оригіналу за 4 листопада 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  33. ↑ а б в г д е ж 橋本貴美子・紺野勝弘・白濱晴久 «スギヒラタケは毒キノコか?», 長沢栄史 監修, 2009, p. 105 (колонка)
  34. ↑ スギヒラタケ食べ死亡の20代男性、急性脳症か. 読売新聞 (яп.). 読売新聞社. 5 листопада 2004. Архів оригіналу за 9 листопада 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  35. ↑ スギヒラタケ、厚労省が注意　「腎患者、食べないで」. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 22 жовтня 2004. Архів оригіналу за 24 жовтня 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  36. ↑ а б в г Michael W. Beug. Pleurocybella porrigens toxin unmasked? (англ.). McIlvainea, Journal of American Amateur Mycology. Архів оригіналу за 30 жовтня 2012. Процитовано 1 червня 2011.
  37. ↑ а б 吹春俊光. きのこの下には死体が眠る！？ 菌糸が織りなす不思議な世界 (яп.). 技術評論社. с. 95—98. ISBN 978-4-7741-3873-2.
  38. ↑ а б スギヒラタケの脳症、過去にも2件. 朝日新聞 (яп.). 朝日新聞社. 6 листопада 2004. Архів оригіналу за 7 листопада 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  39. ↑ 川並透 (10 липня 2006). 脳画像と神経病理の立場から. 日本内科学会雑誌 (яп.). 日本内科学会. 95 (7): 1323—1327. doi:10.2169/naika.95.1323. NAID 10018198553.
  40. ↑ Kato T, Kawanami T, Shimizu H, Kurokawa K, Sato H, Nakajima K, Nomoto T, Seta T, Kamei T, Yoshino H, Sasagawa I, Ito M, Karasawa S, Kimura H, Suzuki Y, Degawa N, Tagawa A, Ataka K, Ando S, Omae T, Shikama Y (2004). An outbreak of encephalopathy after eating autumn mushroom (Sugihiratake; Pleurocybella porrigens) in patients with renal failure: A clinical analysis of ten cases in Yamagata, Japan. No to Shinkei = Brain and Nerve (англ.). 56 (12): 999—1007. PMID 15729876.
  41. ↑ いずれも腎機能低下患者／急性脳症で死亡の2人、発症前にスギヒラタケ. 秋田魁新報 (яп.). 秋田魁新報社. 27 жовтня 2004. Архів оригіналу за 28 жовтня 2004. Процитовано 8 серпня 2025.
  42. ↑ 県内の急性脳症患者は22人に／新たに4人発症. 秋田魁新報 (яп.). 秋田魁新報社. 28 жовтня 2004. Архів оригіналу за 29 жовтня 2004. Процитовано 8 серпня 2025.
  43. ↑ スギヒラタケ食べ急性脳症で新潟の男性死亡、15人. 読売新聞 (яп.). 読売新聞社. 11 листопада 2004. Архів оригіналу за 13 листопада 2004. Процитовано 3 липня 2025.
  44. ↑ スギヒラタケを食べないでください (яп.). 上越市. 2 жовтня 2018. Процитовано 8 серпня 2025.
  45. ↑ スギヒラタケの摂食に注意！！ (яп.). 広島県. 11 вересня 2020. Процитовано 8 серпня 2025.
  46. ↑ Akiyama H, Toshihko T, Shinobu S, Yoshiaki A, Kazunari K, Yoshiko S-K, Tamio M (2006). Determination of cyanide and thiocyanate in Sugihiratake mushroom using HPLC method with fluorometric detection (PDF). Journal of Health Science (англ.). 52 (1): 73—77. doi:10.1248/jhs.52.73. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2011.
  47. ↑ 森林研究所たより　スギヒラタケはどうなった？（林業にいがた2014年9月号記事） (яп.). 新潟県. 25 березня 2019. Процитовано 8 серпня 2025.
  48. ↑ а б в スギヒラタケ摂取による急性脳症の化学的解明 －発症における3つの成分の関与－ (яп.). 静岡大学. 7 вересня 2023. Процитовано 27 березня 2024.
  49. ↑ Wakimoto T, Asakawa T, Akahoshi S, Suzuki T, Nagai K, Kawagishi H, Kan T (2011). Proof of the existence of an unstable amino acid: pleurocybellaziridine in Pleurocybella porrigens. Angewandte Chemie International Edition (англ.). 50 (5): 1168—1170. doi:10.1002/anie.201004646. PMID 21268219.
  50. ↑ а б в Kawagishi H. (2023). Chemical elucidation of acute encephalopathy by ingestion of angel-wing mushroom (Pleurocybella porrigens) - involvement of three constituents in onset. Proceedings of the Japan Academy. Series B, Physical and Biological Sciences (англ.). 99 (7): 191—197. doi:10.2183/pjab.99.012. PMC 10700016. PMID 37518008.
  51. ↑ 鈴木智大; 川口卓巳; 天野裕子; 小林夕香; 森田達也; 長井薫; 新井信隆; 河岸洋和 (15 вересня 2006). スギヒラタケ食中毒事件の化学的解明. 天然有機化合物討論会講演要旨集 (яп.). 天然有機化合物討論会 (48): 325—330. doi:10.24496/tennenyuki.48.0_325. NAID 110006682675.
  52. ↑ 河岸洋和, 菅敏幸: スギヒラタケ急性脳症事件の化学的解明の試み 複数の物質がかかわる発症機構 化学と生物 Vol.51 (2013) No.3, с. 134–137, doi:10.1271/kagakutoseibutsu.51.134
  53. ↑ 高崎健康福祉大学 江口文陽公式サイト (яп.). Архів оригіналу за 27 березня 2007.
  54. ↑ スギヒラタケにある生物活性 弘前大学医学部PDF
  55. ↑ 小原講二, 武藤一, 伊藤英晃 ほか: 【原著】スギヒラタケ関連脳症の原因物質の探索─3-ニトロプロピオン酸原因仮説の検討 脳と神経 58(4), с. 311–317, 2006-04, NAID 40007283232, doi:10.11477/mf.1406100157
  56. ↑ SASAKI Hideki; AKIYAMA Hiroshi; YOSHIDA Yoshifumi; KONDO Kazunari; AMAKURA Yoshiaki; KASAHARA Yoshimasa; MAITANI Tamio (1 грудня 2006). Sugihiratake Mushroom (Angel's Wing Mushroom)-Induced Cryptogenic Encephalopathy may Involve Vitamin D Analogues (Pharmacognosy). Biological & pharmaceutical bulletin. 公益社団法人日本薬学会. 29 (12): 2514—2518. doi:10.1248/bpb.29.2514. NAID 110006148682.
  57. ↑ 天然ではじめてのアジリジン誘導体
  58. ↑ スギヒラタケ毒性分の合成と構造決定PDF 北海道大学 大学院薬学研究院 薬品製造化学研究室

Література

  • 秋山弘之 (20 вересня 2024). 知りたい会いたい 色と形ですぐわかる 身近なキノコ図鑑 (яп.). 家の光協会. ISBN 978-4-259-56812-2.
  • 今関六也・大谷吉雄・本郷次雄 編著 (25 грудня 2011). 日本のきのこ. 山渓カラー名鑑 (яп.) (вид. 増補改訂新版). 山と渓谷社. ISBN 978-4-635-09044-5.
  • 牛島秀爾 (1 листопада 2021). 道端から奥山まで採って食べて楽しむ菌活 きのこ図鑑 (яп.). つり人社. ISBN 978-4-86447-382-8.
  • 大作晃一 (20 вересня 2005). 山菜&きのこ採り入門 : 見分け方とおいしく食べるコツを解説. Outdoor Books 5 (яп.). 山と渓谷社. ISBN 4-635-00755-3.
  • 白水貴 監修、ネイチャー&サイエンス 編 (20 вересня 2014). 毒きのこ : 世にもかわいい危険な生きもの (яп.). 新井文彦 写真. 幻冬舎. ISBN 978-4-344-02640-7.
  • 瀬畑雄三 監修 家の光協会 編 (1 вересня 2006). 名人が教える きのこの採り方・食べ方 (яп.). 家の光協会. ISBN 4-259-56162-6.
  • 長沢栄史 監修 Gakken 編 (28 вересня 2009). 日本の毒きのこ. 増補改訂フィールドベスト図鑑 13 (яп.). 学習研究社. ISBN 978-4-05-404263-6.
  • 吹春俊光 (30 вересня 2010). おいしいきのこ 毒きのこ (яп.). 大作晃一（写真）. 主婦の友社. ISBN 978-4-07-273560-2.
  • 前川二太郎 編著 (10 липня 2021). 新分類 キノコ図鑑：スタンダード版 (яп.). 北隆館. ISBN 978-4-8326-0747-7.
  • 自然毒のリスクプロファイル：スギヒラタケPleurocybella porrigens（キシメジ科スギヒラタケ属） — Міністерство охорони здоров'я, праці й добробуту Японії (厚生労働省)

Див. також

  • Дереворуйнівні гриби

Посилання

  • Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Pleurocybella porrigens
  • スギヒラタケ — Міністерство охорони здоров'я, праці й добробуту Японії (厚生労働省)
  • スギヒラタケ — Агентство лісового господарства Японії (林野庁)
  • スギヒラタケの毒性に関する調査研究 — Міністерство сільського, лісового й водного господарств Японії (農林水産省)
  • 天倉吉章; 近藤一成; 穐山浩; 伊東秀之; 波多野力; 吉田隆志; 米谷民雄 (2006). スギヒラタケに含まれる特徴的な長鎖脂肪酸について. 食品衛生学雑誌 (яп.). 公益社団法人 日本食品衛生学会. 47 (4): 178—181. doi:10.3358/shokueishi.47.178. NAID 130000054200.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).