YaChudo

Persona 5

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Persona 5
Офіційний бокс-арт японської версії гри. Персонажі, проти годинникової стрілки, починаючи зліва: Футаба Сакура, Юсуке Кітаґава, Енн Такамакі, Моргана, Протагоніст, Рюджі Сакамото, Макото Нііджіма, Хару Окумура, Горо Акечі. Зверху персона протагоніста Арсен.
РозробникЯпоніяAtlus
ВидавецьЯпоніяAtlus
США Atlus USA
Європейський СоюзDeep Silver
Дистриб'юторSteam і PlayStation Store Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанр(и)рольова відеогра Редагувати інформацію у Вікіданих
Платформа PlayStation 3
 PlayStation 4
 PlayStation 5
 Xbox One
 Xbox Series X/S
 Microsoft Windows
 Nintendo Switch
Дата випуску15 вересня 2016[1], 4 квітня 2017, 23 березня 2017 і 8 червня 2017 Редагувати інформацію у Вікіданих
Режим гриоднокористувацька гра Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваяпонська і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Вік. обмеження16+
Творці
Композитор(и)Меґуро Шьоджі Редагувати інформацію у Вікіданих
Технічні деталі
НосійBlu-ray Disc і цифрове завантаження Редагувати інформацію у Вікіданих
Persona і Persona 5 Редагувати інформацію у Вікіданих
Наступна граPersona 5 Strikers Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайт​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Persona 5 у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Persona 5 (укр. Персона 5, яп. ペ ル ソ ナ 5 Перусона Файбу) — рольова відеогра, створена японською студією P-Studio і видана компанією Atlus. Реліз гри в Японії відбувся 15 вересня 2016 року для PlayStation 3 і PlayStation 4, в Європі гра видавалась компанією Deep Silver і надійшла в продаж 4 квітня 2017 року. Покращена версія гри Persona 5 Royal (укр. Персона 5 Роял, яп. ペルソナ5 ザ・ロイヤル Перусона Файбу Зе Роіяру) вийшла 31 жовтня 2019 в Японії на PlayStation 4, а 31 березня 2020 для всього світу. В жовтні 2020 року компанія Sega випустила гру на Nintendo Switch, PlayStation 5, Windows, Xbox One, and Xbox Series X/S.

Persona 5 — шоста основна гра в серії Persona, яка сама є частиною медіа-франшизи Megami Tensei. Дія гри розгортається в тому ж всесвіті, що і попередні частини серії, але сюжетно з ними не пов'язана. Головним героєм виступає 16-річний мовчазний хлопець з кодовим іменем Джокер. Протагоністу довелося переїхати в Токіо для проходження пробаційного періоду після неправдивого обвинувачення в нападі на конгресмена і вступити в другий клас старшої школи Шюдзин. Пізніше він знайомиться з учнями зі схожими проблемами і вони разом об'єднуються в групу «Примарних крадіїв сердець»,[Вин. 1] мета якої — боротися з вадами людей в Метаверсі, надприродному вимірі створеному з підсвідомих бажань людства, де ті постають в подобі лиходіїв. Як і в попередніх іграх серії, основними ворогами в Метаверсі є Тіні здолати яких можна за допомогою фізичної маніфестації своєї Персони в вигляді міфологічних героїв минулого. Сюжет гри сильно надихався пікаресними романами, зокрема початковими Персонами героїв стали розбійники і відлюдники з творів літератури.

Розробкою Persona 5 займалася внутрішня студія Atlus — P-Studio під керівництвом геймдизайнера і сценариста Кацури Хашіно, який працював над попередніми іграми серії. Разом з Хашіно до розробки приєднались інші ветерани серії, зокрема дизайнер персонажів Шіґенорі Соеджіма і композитор Шьоджі Меґуро. Початкова робота над грою почалась ще до виходу попередньої гри Persona 4, але повноцінно команда сконцентрувалась на розробці після виходу гри Catherine в 2011 році. Persona 5 була анонсована в 2013 році з запланованою датою виходу наприкінці 2014, але розробка затримувалась і дата випуску неодноразово переносилась.

Persona 5 отримала відмінні відгуки від гравців і критиків, деякі видання назвали її кращою японською RPG[2][3][4], особливо через візуальну презентацію, ігровий процес, сюжет і музику. Разом з Royal гра продалась кількістю більше 7.2 мільйонів копій до квітня 2023 року, що зробило її найпопулярнішою грою серед усіх ігор Atlus. Окрім основної гри видавалось декілька інших пов'язаних творів медіа, зокрема чотири відеогри-спінофи — Dancing in Starlight, Persona 5 Strikers, Persona 5 Tactica і Persona 5: The Phantom X, а також манґа, аніме і мюзикли. Персонажі гри з'являлися в інших іграх, зокрема протагоніст Джокер став першим завантажуваним бійцем в бійцівському талоні для Super Smash Bros. Ultimate 17 квітня 2019 року.

Ігровий процес

Persona 5 — це рольова відеогра, де гравець бере на себе роль другокурсника старшої школи під кодовим іменем Джокер,[Вин. 2] і дозволяє прожити рік у вигаданому Токіо відвідуючи японську школу Шюджін. Гра використовує цикл зміни дня-ночі і прогрес календаря, а також враховує погоду яка впливає на доступність різноманітних активностей, як в іграх-симуляторах життя. Частина можливих активностей, як наприклад відвідування уроків в школі, чи інші заскриптовані події є обов'язковими, інші ж залежать від вибору гравця. Порівняно з попередніми іграми серії, кількість додаткових активностей помітно зросла, які відкриваються з проходженням гри, купівлею предметів чи підвищенням соціальних характеристик. Самі активності винагороджують гравця бонусами до соціальних (знання, мужність, майстерність, доброта і шарм) чи бойових характеристик, предметами чи ігровою валютою. В реальному світі протагоніст може розвивати стосунки з іншими персонажами, ця система відома під назвою «Конфіденти» (англ. Confidants, «Довірені»), і є розвитком системи «Соціальних зв'язків» з попередніх ігор, стосунки з жіночими персонажами можуть перерости в романтичні. Прогрес в відносинах з «Конфідентом» розблоковує нові можливості, наприклад доступ до нових товарів в магазині, бонуси до отриманих очок досвіду чи ігрової валюти, нових Персон протагоніста, нових здібностей в бою чи поза ним в паралельному вимірі «Метаверсі».[5][6]

В грі «Метаверс» представлений два типами: унікальними «Палацами» пов'язані з сюжетними лиходіями і процедурно згенероване підземелля «Мементос». В цьому вимірі різні аспекти психіки людей постають у формі істот Тіней, з якими належить битися, щоб так чи інакше вплинути на відповідну людину в реальності. Палаци мають складну будову і просування ними часто вимагає розгадування невеликих головоломок, часто пов'язаних з основним сюжетом. В Палацах герої можуть скрадатися за елементами інтер'єру, що дозволяє атакувати ворога непоміченим чи уникнути його повністю. Для полегшення ігрового процесу можна використовувати здібність Джокера під назвою «Третє око» (англ. Third Eye), яке підсвічує інтерактивні елементи всередині підземелля (в реальному вимірі теж) та оцінює силу ворогів до контакту. На відміну від реального виміру, гравець не може зберегти гру в будь-який момент, збереження можливе тільки на вході в палац/підземелля чи в «Безпечних кімнатах» — спеціальних кімнатах розкинених по підземеллю. Окрім збереження в «Безпечній кімнаті» можна поговорити з іншими персонажами, використати спеціальні предмети чи швидко переміститися в іншу «Безпечну кімнату» або до входу в підземелля. Здебільшого метою для гравця в «Палаці» є досягнення «Скарбу» — фізичної маніфестації викривлених бажань людей, і подальше викрадення його. Просте зазвичай «Скарб» не вдається забрати без конфлікту з тіньовою версією власника «Палацу», що приводить до битви з босом. Коли «Скарб» забрано, а його охоронця переможено, відповідна людина в реальності змінює свій світогляд, а її «Палац» зникає.[7][8] «Мементос» значно простіше підземелля без елементів стелсу чи головоломок, але в ньому можна виконувати додаткові завдання для прогресу «Конфідентів» чи іншої винагороди. Також «Мементос» майже завжди доступний і може використовуватись для здобуття ігрової валюти чи досвіду.[5][9]

Бої з тінями являють собою стандартну покрокову бойову систему, де кожен союзник і ворог мають визначену чергу для дії. Битва ініціюється коли гравець взаємодіє з ворогом: якщо гравець зміг завдати атаки непоміченим — команда гравця отримує право першого удару, якщо ворог зміг атакувати перший — навпаки, в інших випадках і боях з босами порядок дії визначається спритністю персонажів. Під час бою гравець може використовувати оснащену зброю і предмети з інвентарю, а також здібності Персони, які можуть завдавати різноманітних типів шкоди, лікувати, посилювати союзників чи послаблювати ворогів.[9][6][10] Якщо гравець завдає типу шкоди до якої ворог слабкий, чи завдає критичного удару, ворог непритомніє, а гравець отримує додаткову дію.[11] Якщо всі вороги знепритомніли, гра переходить в стан «Пограбування» (англ. Hold Up), під час якого можна здійснити спільну «Тотальну атаку» (англ. All-Out Attack), вимагати в ворога гроші чи предмет, або переконати одну з тіней стати Персоною Джокера.[12][13] Якщо здоров'я союзника знижується до нуля, персонаж непритомніє, а гра завершується програшем якщо сам Джокер гине.[14]

Для того що б отримати нову Персону під час «Пограбування» гравцеві треба успішно провести переговори з тінню. Кожна Персона належить до певної аркани, яка в свою чергу пов'язана з конкретним «Конфідентом». Персони можна об'єднувати (зливати) для отримання нових Персон в спеціальній «Оксамитовій кімнаті» (англ. Velvet Room, Велвет Рум), яка грає важливу роль в сюжеті всієї серії.[15] Під час злиття нова Персона може успадкувати вибрані здібності «батьківських» Персон, а також додатковий досвід в залежності від прогресу відповідного аркані Персони «Конфідента». В «Оксамитовій кімнаті» також можна пожертвувати одну з Персон для посилення іншої за допомогою «Повішення», або отримати унікальний предмет чи спорядження за допомогою «Електричного стільця». Також можна залишити одну з Персон в «Карцері» на декілька днів, де вона отримує додаткові очки атрибутів, а деколи і нове вміння.[16]

При підключенні до мережі з'являється онлайн функція «Гільдія Крадіїв» (англ. Thieves Guild), за допомогою якої можна побачити які активності вибрали інші гравці, чи отримати незначний бонус в підземеллі.[5]

Сюжет

Світ гри і персонажі

Persona 5 відбуваються в всесвіті серії Персона — сучасній (на момент виходу гри) Японії, де існує фізична маніфестація колективного несвідомого, як окремого виміру який можуть відвідувати герої ігор. В Персоні 5 цей вимір отримав назву Метаверс, в якому люди з особливо викривленими бажаннями створюють «Палаци» — вкривлені копії місць з реального світу. Ми слідкуємо за Власне історія гри починається в 20XX[Вин. 3] році в Токіо і в грі фігурують реальні видатні місця міста такі як Акіхабара, Сіндзюку, Сібуя та інші.[17] Проте більшість часу проводитимиться в вигаданих місцях: головний герой навчатиметься в школі Шуджін а проживатиме в кафе в районі Йонґен-джая[Вин. 4].[18][19][20]

Як і в інших іграх серії головним ігровим персонажем є мовчазний протагоніст з кодовим ім'ям Джокер, справжнє ім'я якого задається гравцем[Вин. 5]. Він стає лідером групи вігілантів під назвою «Примарні крадії сердець», які використовують Метаверс і силу своїх Персон для виправлення сердець злочинців і інших злих людей.[20] В групу ввійшли шкільний хуліган Рюджі Сакамото, модель Анн Такамакі, котоподібна істота Моргана, дивного художника Юсуке Кітаґава, президентка шкільної ради Макото Нііджіма, замкнута хакерка Футаба Сакура, спадкоємиця ресторанної мережі Хару Окумура, і хитрий детектив Ґоро Акечі. В Persona 5 Royal до Викрадачів приєднується новий член — художня гімнастка Касумі Йошідзава. З протагоністом також працюють його довірені, включаючи його тимчасового опікуна і прийомного батька Футаби Соджіро Сакуру, однокласника Юкі Мішіму, класну керівницю і служницю Садає Кавакамі, прокурорку Сає Ніджіму, аркадного геймера Шін'ю Оду, господаря магазину зброї Мунехісу Іваї, журналістку Ічіко Ою, фахівця з шьоґі Хіфумі Того, ворожку Чіхаю Міфуне, лікарку Тае Такемі, політика Тораносуке Йошіду, і психолога Такуто Марукі (P5R), також мешканці Оксамитової Кімнати: хранитель кімнати Ігор і його асистентки, дівчинки-близнюки Кароліна і Юстина (пізніше Лавенца). Кожному персонажу відповідає певна аркана, і кожен член «Примарних крадіїв сердець» є проблемним підлітком з травмами і причинами на те, чому вони хочуть змінити суспільство на краще.[18]

Події гри

Головний герой під кодовим ім'ям Джокер намагається втекти з казино разом з товаришами, але його ловить поліція і герой виявляється на допиті. Там його сильно б'ють і вколюють сироватку правди. Допит веде прокурорка на ім'я Сае Нііджіма, яка просить героя розповісти їй свою історію.

За півроку до подій в казино, герой спробував захистити дівчину від п'яного чоловіка, який до неї чіплявся. Поки він їх розбороняв, чоловік впав і розбив собі лоба. Він сказав, що буде судити протагоніста, а дівчину змусив збрехати про те, що Джокер його вдарив. Протагоніста виключають зі школи, призначають випробувальний термін і відправляють жити до столиці Японії, де він повинен прожити рік не порушуючи закон, інакше термін замінять на реальний. Протагоністу доведеться жити з Соджіро Сакурою, літнім господарем кафе «Leblanc», який погодився доглянути за героєм на прохання одного клієнта, знайомого батьків протагоніста.

У перші дні гри, головний герой потрапляє в потойбічну Оксамитову Кімнату (англ. Velvet Room), де живуть хранитель кімнати Ігор і його асистентки, Юстина і Кароліна. Ігор пояснює протагоністу, що йому належить «реабілітація» яка допоможе уникнути таємничої загрози, а також дарує хлопцеві додаток для смартфона Nav, який приводить його в паралельну реальність підсвідомості, так звані «Палаци». Наступного дня на вулиці йде дощ, а герой вирушає в школу. По дорозі він знайомиться з хлопцем на ім'я Рюджі Сакамото, який поливає брудом вчителя фізкультури. Поки він говорив, навігатор почув слова Рюджі і хлопці випадково опиняються в Палаці.

У Палаці, хлопців ловить сторожа і садить за ґрати. Пізніше, до них приходить господар палацу, спотворений учитель фізкультури, який бачить себе королем школи, а учнів— своїми рабами. Він наказує убити полонених, але в героя прокидається втілення його внутрішніх якостей, персона Арсен. З її допомогою хлопці тікають і на шляху зустрічають істоту на ім'я Морґана, яка дуже схоже на кота, але сам він упевнений, що насправді не кіт.

Згодом герой і Рюджі дізнаються, що вчитель фізкультури б'є і сексуально домагається до учнів. Останньою краплею став інцидент, коли подруга однокласниці героя Шіхо Судзуї зробила невдалу спробу суїциду через те, що вчитель фізкультури її зґвалтував. Герой і Рюджі намагаються повстати проти нього, але той пригрозив відрахуванням із школи. В той же день, Морґана знаходить хлопців і говорить їм, що якщо пограбувати Палац вчителя, викравши «серце» Палацу, він зізнається у всіх злочинах. Розмову підслухала подруга Шіхо Анн Такамакі, яка теж хоче в цьому брати участь. Школярі разом з Морганою перемагають вчителя фізкультури, через пару днів він зізнається в своїх злочинах і його відправляють за ґрати. Дізнавшись, наскільки сильний ефект створює маніпуляція з Палацами, герої об'єднуються під прапором «Примарних крадіїв сердець», щоб змінити суспільство і позбавити його від злочинців і амбітних лиходіїв. Герої дають кожному члену банди кодове ім'я: протагоніст — Джокер, Рюджі — Череп, Морґана — Мона, Анн — Пантера.

У міру здійснення все нових викрадень сердець, група поступово розростається до Джокера, Рюджі, Анн, Моргани, художника Юске, президента шкільної ради Макото, хакерки Футаби і спадкоємиці ресторанної мережі Хару, привертає увагу влади і правоохоронних органів, а їх популярність в як народних месників починає рости. Сае, що веде розслідування, починає полювання за крадіями Сердець, а сама група розкриває тіньову змову, яка виводить їх на випадки «ментального відключення», які відбуваються, якщо господаря Палацу в підсвідомої насправді не пограбувати, а вбити.

Після чотирьох успішних викрадень, відбувається нещасний випадок: у господаря Палацу, ресторанного магната Кунікадзу Окумури стається «відключення» і в реальному світі він помирає. «крадії сердець» розуміють, що їх підставили, а детектив Ґоро Акечі розкрив особи «крадіїв сердець», але замість того щоб здати їх в поліцію, приєднується до них за умови, що це їхня остання справа. Останнє пограбування приводить гру до початкової сцени, де герої нападають на казино, а головний герой виявляється на допиті. З'ясовується, що Ґоро— зрадник і весь цей час працював з боку змови з ментальними відключеннями, і саме він відповідальний за вбивство батька Хару. В ході допиту протагоніст переконує Сае в своїх щирих намірах і просить її підіграти «Примарним Викрадачам Сердець». Після відходу Сае з кімнати допиту з'являється Ґоро і вбиває протагоніста. У той же час, він ще не знає, що група знала про його зраду, і він уже потрапив в пастку, за допомогою Сае опинившись у Палаці, де він вбиває не справжнього протагоніста, а його спотворену копію.

Вирішивши помститися, Джокер і його друзі планують завдати удару тому, хто несе відповідальність за змову— політик Масаєші Шідо, який хоче стати главою Японії. В Палаці політика «крадії сердець» зустрічають Ґоро, який розповів їм правду: він позашлюбний син політика і весь цей час хотів помститися йому за те, що той його покинув в дитинстві, і через нього він ріс в негуманних дитячих будинках. Після невдалої спроби вбити Джокера, детектив жертвує собою, просячи банду дістатися до батька і завершити справу, що вони обіцяють йому зробити. Виявилося, що Шідо — той хто зруйнував Джокеру майбутнє. «крадії сердець» перемагають конгресмена і той зізнається в злочинах.

Однак, жителі Токіо досі вважають банду злочинцями і вбивцями. Щоб виправити становище, Джокер і його друзі вирушають в глибину Мементоса (Палацу для всіх) де вони знаходять величезний кубок, Святий Грааль. Після невдалої спроби перемогти кубок, Святий Грааль викидає підлітків з Мементоса, а потім і взагалі стирає з існування. На тлі реальність і Мементос зливається в одне ціле, і ніхто крім довірених протагоніста цього не помічає.

Джокер прокидається в Оксамитовій Кімнаті, де дізнається всю правду: Ігор виявився фальшивкою, насправді це бог влади Ялдабаоф (або Деміург), який викрав справжнього Ігоря, а його асистентку Лавенцу розділив на двох особистостей. Морґана виявляється створінням Ігоря. Джокер звільняє своїх друзів, вони вирушають назад в Мементос, перемагають Ялдабаофа, і все встає на свої місця.

Після перемоги Джокер виявляється в районі Шібуя, де його зустрічає Сае і велить йому здатися владі, інакше Шідо можуть виправдати. Джокер погоджується і його садять у в'язницю. Решта «Примарні крадії» роблять все можливе щоб допомогти виправдати і звільнити одного, в результаті через 2 місяці протагоніста відпустили і виправдали. Коли Джокер повертається до Соджіро доживати останній місяць в столиці, повертається і Морґана, який назавжди залишився котом. В кінці, Юске зустрічає протагоніста в районі Шібуя і веде його до мікроавтобуса, який вони взяли напрокат щоб провести ще якийсь час разом. На цій машині «крадії сердець» всі разом везуть Джокера додому в рідне місто, а Морґана лишається жити у протагоніста.

Події Royal

На відміну від оригіналу, в Royal з «крадіями Сердець» взаємодіють два нових героя: Касумі Йошізава, гімнастка, яка прибула в школу «Шюдзин» одночасно з Джокером, і Такуто Марукі, шкільний психолог з привабливою зовнішністю, якого найняли на роботу після того, як «крадії сердець» пограбували Палац вчителя фізкультури. 3 жовтня, поки «крадії сердець» займалися нападом на підсвідому космічну станцію Окумури, Касумі запросила Джокера в район Одайба, де вони знаходять невідомий Палац. Там же у неї пробуджується Персона — Попелюшка. Касумі також дізнається, що герой і його друзі є «крадіями Сердець», але відмовляється ставати одним з них. Марукі ж по черзі веде сеанси з кожним членом банди і дізнається про їхні найбільші бажання.

У переддень Різдва, «Примарні крадії сердець» перемагають бога влади Ялдабаофа і звільняють суспільство від його підступів. Після перемоги, Джокер збирався здатися владі, але раптово з'являється детектив Ґоро Акечі і заявляє, що зробить це сам. На початку січня, Джокер і Йошізава вирушають до святилища, щоб відзначити новий рік. Джокер зауважує, що відбуваються дуже дивні речі, все надто добре: Морґана став людиною, Рюджі знову чемпіон з бігу, Юске знову живе з наставником, батьки Хару і Макото воскресли, рідна мати Футаби Вакаба Ішшікі повернулася до життя, Акечі раптово звільнили, а з Шіхо все в порядку і вона спокійно гуляє з Анн.

Ґоро теж розуміє, що тут щось негаразд, і з Джокером приходить до рішення, що потрібно щось змінювати. Хлопці разом з Касумі йдуть до Палацу в районі Одайба. Вони дізнаються, що господар цього Палацу — психолог Марукі, і що «Касумі» насправді її сестра Суміре, яка намагалася покінчити з собою, але справжня Касумі врятувала її ціною життя. Марукі через Палаци перетворив її на Касумі, що спричинило серію ланцюгових змін.

Ґоро і Джокер повертають інших «крадіїв сердець» до реальності, і ті погоджуються зупинити психолога, а Суміре приєднується до них. Якщо гравець не буде боротися з Марукі, світ і надалі житиме фальшивою дійсністю, де мрії всіх збуваються: Джокер залишиться жити в Токіо назовсім, Рюджі буде чемпіоном з бігу, Акечі залишається в живих, а також хорошим другом Джокера, з Шіхо буде все добре, Суміре буде жити в тілі Касуми, Юске буде жити зі своїм наставником, Соджіро, Вакаба і Футаба стають сім'єю, батьки Макото і Хару залишаться в живих, а Морґана буде людиною. Після титрів показується фото, на якому «Примарні крадії» розважаються в гостях у Джокера, і де Ґоро і Джокер стоять осторонь і дивляться на гравця з поглядом «Хіба це дійсно правильний вибір?»

Якщо гравець вирішить завершити справу, «крадії сердець» перемагають психолога в його Палаці, Акечі залишає цей світ, Морґана і Метареальність зникає, а Джокера садять за ґрати. «крадії сердець» і товариші Джокера всіляко намагаються його виправдати, і в підсумку всі звинувачення з нього знімаються. В останній день Джокера в Токіо, його друзі збираються разом і говорять про свої цілі в дійсній реальності: Рюджі хоче вилікувати зламану ногу і повернуться в атлетику, Анн буде навчатись закордоном, Юске буде писати нову картину, Макото надійде на юридичний факультет, Футаба піде в школу після довгих років сидіння вдома, а Хару реалізовуватиме мрію: відкрити затишне кафе. Раптово повертається Морґана, який назавжди залишається котом, хоча і каже, що хоче продовжувати вивчати себе.

Наступного дня, «Примарні крадії» збираються відвести протагоніста з Морганою додому, але відчувають, що їх переслідує поліція. Поки «Примарні крадії» відволікають правоохоронців, на вокзал Джокера відвозить Такуто Марукі, який тепер таксист. «крадії сердець» прощаються з протагоністом і обіцяють один одному, що це не остання їхня зустріч. На вокзалі Джокер бачить Суміре, в якої тепер все добре і вона бажає Джокеру того ж. Герой з Морганою їдуть додому на електричці, а їхні токійські друзі працюють над досягненням своїх мрій. По дорозі додому, Джокер бачить на станції хлопця, чия форма повністю повторює зовнішність Ґоро, а у вікні відбивається протагоніст в своєму вбранні «Викрадача Сердець».

Розробка

Persona 5 розроблялася студією P-Studio — внутрішньою студією компанії Atlus відповідальною за серію. Попередня розробка наступної гри серії почалась відразу після релізу Persona 4 в 2018 році, але повне залучення студії до розробки почалось тільки після релізу Catherine в 2011 році.[21][22] Головний геймдизайнер серії Кацура Хашіно теж приєднався до команди тільки після завершення Catherine, пізніше згадуючи останню як тест для нової гри. Persona 5 стала останньою грою Хашіно як голови P-Studio, оскільки після її релізу він створив окрему команду розробників Studio Zero.[23][24] На початку роботи над грою студія складалась з 40 осіб, але з часом ця кількість зросла до 70: 15 розробників, 15 програмістів та від 30 до 45 дизайнерів. До них належав і провідний дизайнер гри Наоя Маеда, котрий раніше займався моделюванням для серії Trauma Center. Розробка стала викликом для команди, оскільки це була перша гра для потужніших консолей (PS3/PS4) і вимагало помітної реструктуризації команди.[25].

Гра створювалася на окремому рушієві, на відміну від Catherine, створеної на Gamebryo. Хашіно вирішив що використання нового рушія дозволить краще втілити ідеї команди, навіть якщо доведеться витратити більше часу на розробку гри.[26] Також студія сама створила інструменти для створення кат-сцен, яких в фінальній грі стало більше тисячі.[25]

У грудні 2013 року відбувся офіційний анонс, супроводжуваний коротким тизером, але без конкретної інформації. В лютому 2014 року Atlus подтвердила, що гра видаватиметься і в Північноамериканському регіоні[27]. На прес-конференції Sony Computer Entertainment Japan/Asia прозвучала заява, що гра вийде як для PlayStation 3, так і PlayStation 4[28].

Автором концепції сюжету та продюсером був Кацура Хашіно. Деталі сюжету написали Шінджі Ямамото та Ючіро Танака[29]. Persona 5 продовжила традицію Persona 3 і 4 робити головними темами самодослідження та подорож[30]. Джерелами натхнення слугували китайський роман «Річкове прибережжя» (XV ст.), японський детективний фільм «Сліпа пляма серед білого дня» (1979) та іспанський роман «Ласарильйо з Тормеса» (1554)[31], а також манґою про шляхетного грабіжника Арсена Люпена III. Сюжет загалом наслідує крутійські романи, подаючи сюжет про авантюристів у сучасних умовах[32].

Третій трейлер гри було показано 17 вересня 2015 року на виставці Tokyo Game Show 2015. Там же відбулося повідомлення про перенесення релізу на літо 2016 року. Кацура Хашіно прокоментував це словами, що додатковий час був необхідний для доопрацювання «найбільшої гри, розробкою якої він коли-небудь керував»[33].

Оцінки й відгуки

Критика

Persona 5 здобула «загальне визнання» на агрегаторі Metacritic, зібравши середню оцінку 93 бали зі 100[34]. Низкою видань її було визнано однією з найвидатніших рольових відеоігор усіх часів[2][3][4][63][64].

Згідно з рецензією Люсі Джеймс із GameSpot, «У Persona 5 є складний набір взаємопов'язаних ігрових механік, і майже в усіх аспектах Atlus реалізували своє бачення винятково, доводячи своїй задуми до кінця. На кожному кроці вона надає щось, чим можна здивуватися, будь то плавні бої, яскравий світ чи безліч яскравих персонажів… або гучний саундтрек, наповнений кислотою і джазом… або навіть просто радість бачити, як стильно перемикаються меню. Але загалом це те, чому Persona 5 — гра, яку не можна пропускати. Її наповнено найрізноманітнішими ігровими ідеями і чудовими презентаціями — у кожній главі Persona 5 є надзвичайний рівень артистизму, що робить її справді видатною частиною серії. Це вишукана стильна рольова гра, про яку говоритимуть упродовж багатьох років»[11].

Кріс Картер з Destructoid написав у рецензії: «Хоча й розвивається повільно, Persona 5 рано затягує вас у війну проти таємного товариства. Тут вона, прямуючи до фіналу, трохи прив'язана до окремих історій, хоча їй все ж вдається залишитися на своїй колії. Persona 5 не просто зосереджується на фантастичному, вона прив'язана до буденного». Бойова система часом призводить до того, що «деякі битви відчуваються як просто перебирання прийомів. Але ці рухи, зазвичай, гарні. Коли у вас є акустичний саундтрек, який лунає з колонок, і крихітна мила кішка, яка прикликає на екран страшних Персон, ви, принаймні, проникнитесь ідеєю гамселення по кнопці атаки під час виправних боїв. Навіть користувальницький інтерфейс магічний, і сам по собі твір мистецтва»[38].

Ендрю Ґолдфарб з IGN написав у вердикті: «Persona 5 — це суцільна, чудова JRPG з понад 100-годинним ігровим процесом для поціновувачів. Маючи найбільше подій, ніж будь-коли, і найсильнішу історію в серії на сьогоднішній день, вона виділяється надзвичайним, незабутнім досвідом і легко стає однією з найглибших JRPG останнього десятиліття. Дизайн її обширних підземель та стильний, повністю реалізований світ — цілковита радість для вивчення, і навіть після трьох проходжень та трофею Platinum, мені свербить повернутися, щоб спробувати різні варіанти діалогів з довіреними чи переграти особливо веселі головоломки. Це новий золотий стандарт для японських RPG і, безумовно, найкраща частина серії»[53].

Кассандра Кау з Eurogamer відгукнулася про деталізацію світу: «Persona 5 виблискує невеликими штрихами, як щодо школи, так і загалом. На уроці ваші персонажі обмінюються таємними текстовими повідомленнями. Учні пліткують, коли ви проходите повз. За межами школи Токіо — це багата детальна обстановка, повна провулків і закутків для вивчення, капсульних машин, крамниць з раменом, лазень, поміщених у тихі квартали»[42].

Продажі

Попередні замовлення гри зросли з огляду на відкладення випуску Final Fantasy XV, що спочатку планувалася на той самий місяць, що й Persona 5. В магазині Amazon Japan вони зросли на 450 %, вивівши гру на друге місце в чартах бестселерів після Tales of Berseria[65]. За перший тиждень після випуску версія для PS4 зайняла перше місце, продавшись накладом 264 793 копії, тоді як версія PS3 зайняла друге місце з продажами 72 974 копій. Це зробило Persona 5 найшвидше продаваною грою в серії, перевершивши Revelations: Persona[66][67]. Пізніше продюсер гри Кацура Хашіно повідомив, що до вересня 2016 року продажі фізичних і цифрових копій разом склали 550 000 примірників[68]. Протягом трьох тижнів після запуску в Японії гра стала найпродаванішою грою Atlus в країні[69].

До грудня 2019 року світові продажі звичайної версії Persona 5 та Royal загалом склали 3,2 млн копій[70]. До липня 2020 року продажі перевищили 4,2 млн копій[71].

Див. також

Примітки

  1. ↑ IGDB — 2012.
  2. ↑ а б PERSONA 5 Might Be the Best RPG Ever Made (Review) | Nerdist. web.archive.org. 2 серпня 2017. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 19 січня 2021. [Архівовано 2017-08-02 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б Persona 5 is the best Japanese RPG in over a decade. VG247. 29 березня 2017. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 19 січня 2021.
  4. ↑ а б Game review: Persona 5 is the best Japanese role-player ever. Metro (англ.). 29 березня 2017. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 19 січня 2021.
  5. ↑ а б в 続報 (Follow-up) - ペルソナ5 (P5: Persona 5): 好敵手,現る!?. Famitsu (яп.). № 1443. Enterbrain. 28 липня 2016. с. 46—53.
  6. ↑ а б 続報 (Follow-up) - ペルソナ5 (P5: Persona 5): 勝負はつねに觧ヤかに.. Famitsu (яп.). № 1437. Enterbrain. 16 червня 2016. с. 36—39.
  7. ↑ Persona 5 Wiki Guide - IGN (англ.), архів оригіналу за 20 грудня 2020, процитовано 9 січня 2021
  8. ↑ Learn how to make turn-based battles from Persona 5. www.gamasutra.com (англ.). Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 9 січня 2021.
  9. ↑ а б Farokhmanesh, Megan (15 червня 2016). Persona 5 will let you chat with Shadows, get a job and hang with your cat. Polygon. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 18 травня 2026.
  10. ↑ James, Thomas (9 лютого 2015). Persona 5 protagonist, first Persona, and more detailed in Famitsu. Gematsu. Архів оригіналу за 22 квітня 2016.
  11. ↑ а б в James, Lucy (29 березня 2017). Persona 5 Review - Style and substance. GameSpot. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  12. ↑ Persona 5 - Review Take Your Heart. RPGamer. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 18 травня 2026.
  13. ↑ Fenner, Robert (9 травня 2017). Persona 5 Review. RPGFan.com (англ.). Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 10 травня 2017.
  14. ↑ Hamilton, Kirk (4 квітня 2017). Persona 5: The Kotaku Review. Kotaku (англ.). Процитовано 24 жовтня 2023.
  15. ↑ Farokhmanesh, Megan (14 вересня 2016). The Persona Series, Explained. Polygon. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 16 вересня 2016.
  16. ↑ Romano, Sal (16 Серпня 2016). Persona 5 introduces Mementos Dungeon, Persona Fusion. Gematsu (амер.). Процитовано 17 Жовтня 2023.
  17. ↑ Tolentino, Joe (12 травня 2016). I translated the new Persona 5 trailer, so let's analyze it. Destructoid. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
  18. ↑ а б Romano, Sal (10 травня 2016). Persona 5 introduces three new party members [Update]. Gematsu. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 21 травня 2016.
  19. ↑ 『ペルソナ5』新たなPVの気になるところについて、ディレクター・橋野桂氏に一問一答！ (яп.). Famitsu. 17 вересня 2015. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 21 травня 2016.
  20. ↑ а б Romano, Sal (2 жовтня 2015). Persona 5 reveals new Persona artwork, updated character descriptions. Gematsu. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 21 травня 2016.
  21. ↑ ペルソナチャンネル | 『ペルソナ５』開発チームより. web.archive.org. 31 березня 2016. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 20 січня 2021.
  22. ↑ 「ペルソナ5」橋野 桂氏インタビュー。“心を盗む怪盗”をテーマにした本作と，20周年を迎える「ペルソナ」シリーズに込められた思いを聞いた - 4Gamer.net. web.archive.org. 19 серпня 2016. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 20 січня 2021.
  23. ↑ Ike, Sato (23 грудня 2016). Atlus' Katsura Hashino Expects Project Re Fantasy To "Take A Long Time Until Completion". Siliconera. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  24. ↑ Frank, Allegra (4 травня 2017). Longtime Persona director hands off series after more than a decade. Polygon. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  25. ↑ а б Game Graphics Studio — ペルソナ5: 今世代機グラフィックで魅せる人気ジュブナイルシリーズ最新作. CGWorld (in Japanese). Works Corporation (218): 86–72. September 10, 2016.
  26. ↑ Persona 5 uses Atlus' internal engine (англ.). Destructoid. 31 августа 2013. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 29 листопада 2013.
  27. ↑ Atlus USA Confirms Localization of Persona 5, Spinoffs. Escapist. 25 февраля 2014. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 6 марта 2014.
  28. ↑ Garrett, P. (1 вересня 2014). Persona 5 announced for PS4. VG247. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  29. ↑ Kadokawa. (2017.8). Perusona faivu maniakusu. Kadokawa. ISBN 978-4-04-892803-8. OCLC 1003125732.
  30. ↑ かつてないプレイ体験を──満を持して発売された『ペルソナ５』の開発裏話【特集最終回】. PlayStation.Blog (яп.). 21 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  31. ↑ Persona Magazine (in Japanese). ASCII Media Works (July 2015): 243—244. June 29, 2015.
  32. ↑ Persona 5 director discusses characters, themes, and development. Gematsu (амер.). 5 лютого 2015. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 21 січня 2021. [Архівовано 2020-05-08 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Persona 5 Gets Delayed To Summer 2016 In Japan. Siliconera. 17 вересня 2015. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 5 жовтня 2016.
  34. ↑ а б Persona 5 for PlayStation 4 Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  35. ↑ Persona 5 Royal for PlayStation 4 Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  36. ↑ Test: Persona 5 (Rollenspiel). 4Players.de. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  37. ↑ Test: Persona 5 Royal (Rollenspiel). 4Players.de. Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  38. ↑ а б Carter, Chris (29 березня 2017). Review: Persona 5. Destructoid. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  39. ↑ Review: Persona 5. Easy Allies. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 11 серпня 2020.
  40. ↑ Persona 5. Edge. № 305. Future Publishing. Травень 2017. с. 110.
  41. ↑ Persona 5 review. Electronic Gaming Monthly. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  42. ↑ а б Khaw, Cassandra (29 березня 2017). Persona 5 review. Eurogamer. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 24 серпня 2017.
  43. ↑ プレイステーション3/プレイステーション4 - ペルソナ5. Famitsu Weekly (яп.). Enterbrain (1449). 7 вересня 2016.
  44. ↑ Romano, Sal. Famitsu Review Scores: Issue 1612. Gematsu. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  45. ↑ Juba, Joe (29 березня 2017). Persona 5 - The Triumph Of Thievery. Game Informer. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017. [Архівовано 2017-03-29 у Wayback Machine.]
  46. ↑ Shea, Brian (31 березня 2020). Persona 5 Royal Review – Revealing Its True Form. Game Informer. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020. [Архівовано 2020-04-04 у Wayback Machine.]
  47. ↑ Persona 5 Review. Game Revolution. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  48. ↑ Higham, Michael (3 квітня 2020). Persona 5 Royal Review - Ideal And The Real. GameSpot. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  49. ↑ Arendt, Susan (29 березня 2017). Persona 5 Review. GamesRadar. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  50. ↑ Persona 5. GamesTM. № 186. Future plc. 20 квітня 2017. с. 76.
  51. ↑ Review: Persona 5. Hardcore Gamer. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020. [Архівовано 2020-08-12 у Wayback Machine.]
  52. ↑ Review: Persona 5 Royal. Hardcore Gamer. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020. [Архівовано 2020-08-12 у Wayback Machine.]
  53. ↑ а б Goldfarb, Andrew (29 березня 2017). Persona 5 Review. IGN. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  54. ↑ Hafer, T.J. (1 квітня 2020). Persona 5 Royal Review. IGN. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  55. ↑ Test : Persona 5 Royal, le retour du roi des J-RPG. Jeuxvideo.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  56. ↑ Persona 5. PlayStation Official Magazine – Australia. № 133. Future plc. Травень 2017. с. 62.
  57. ↑ Simpkins, Jen (14 березня 2017). Persona 5; Get psyched for the ultimate JRPG. PlayStation Official Magazine – UK. Future plc (134): 70—75.
  58. ↑ Persona 5 Royal. PlayStation Official Magazine – UK. № 174. Future plc. Травень 2020. с. 84.
  59. ↑ Kollar, Philip (29 березня 2017). Persona 5 review. Polygon. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  60. ↑ Persona 5 Royal review: A great game gets an even better second draft. Polygon. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  61. ↑ Persona 5 Review (PS4). Push Square. Архів оригіналу за 4 вересня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  62. ↑ Persona 5 Royal Review (PS4). Push Square. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  63. ↑ News, Karen Flores, ABS-CBN (18 квітня 2017). Game review: Persona 5 is one of the best JRPGs ever made. ABS-CBN News (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  64. ↑ Video Games, News, Reviews. comicbook.com. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 19 січня 2021.
  65. ↑ Persona 5 pre-orders spike in Japan after Final Fantasy XV delay announcement. Destructoid (english) . Процитовано 19 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  66. ↑ Media Create Sales: 9/12/16 – 9/18/16. Gematsu (амер.). 21 вересня 2016. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  67. ↑ Media Create Sales: 9/19/16 – 9/25/16. Gematsu (амер.). 28 вересня 2016. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  68. ↑ Persona 5 Ships 550,000 Copies; Getting Catherine Costumes and Free Bikinis. DualShockers (англ.). 30 вересня 2016. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  69. ↑ Square, Push (5 жовтня 2016). Persona 5 Is Three Weeks Old and It's Already Atlus' Best Selling Game Ever in Japan. Push Square (брит.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  70. ↑ Persona 5 sales pass 3.2 million. VentureBeat (амер.). 3 грудня 2019. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  71. ↑ Persona 5 Royal Sales Over 1.4 Million Worldwide, Series at 13 Million. Siliconera (амер.). 22 липня 2020. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 19 січня 2021.

Виноски

  1. ↑ англ. Phantom Thieves of Hearts, яп. 心の怪盗団 Кокоро но кайто: дан.
  2. ↑ "Справжнє" ім'я протагоніста гравець задає на початку гри.
  3. ↑ 2016. В грі рік явно не вказується, але ігровий календар відповідає йому, а також 2016 згадується в файлах бета-версії гри.
  4. ↑ Видозмінений район Санґенджая в Сетаґая, Токіо
  5. ↑ В пов'язаних медіа він має ім'я: в манзі - Акіра Курусу, в аніме Рен Амамія.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).