YaChudo

Parva Domus

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Parva Domus
Прапор
Герб
34°55′34″ пд. ш. 56°09′40″ зх. д. / 34.926132° пд. ш. 56.161133° зх. д.
Дата створення / заснування1878 Редагувати інформацію у Вікіданих
Логотип
Зображення
Офіційна моваіспанська Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Уругвай Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиницяМонтевідео Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування штаб-квартириPunta Carretasd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Parva Domus у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Parva Domus, офіційна назва — Республіка Parva Domus Magna Quies (ісп. República de Parva Domus Magna Quies, від лат. «маленький будинок, великий спокій» — віртуальна держава, заснована 25 серпня 1878 р. у районі Пунта-Карретас міста Монтевідео, Уругвай.

Республіка має власний «кабінет міністрів» та дипломатичний корпус. Parva Domus офіційно зареєстрована в Уругваї як культурне об'єднання.[1]

Територія республіки становить 0,2 км² і складається з Президентського палацу — просторого особняка в неокласичному стилі, оточеного садом з деревами, статуями та алеями. «Держава» розташована в районі Монтевідео Пунта Карретас, навпроти міського гольф-клубу, на розі бульвару Генерала Артігаса та вулиці Парва Домус, названої на честь республіки.[2]

Створення

Засновником республіки був Хосе «Пепе» Ачінеллі, який мав звичай у неділю їздити на кінному трамваї на рибалку в прибережну точку міста на річці Ріо-де-ла-Плата, відому як «Рибальський завод», в районі Пунта-Карретас. На той час це була сільська місцевість із дуже невеликою кількістю будівель та малолюдним населенням. Втомившись від незручностей, які доставляли йому поїздки на трамваї з рибальським спорядженням, Хосе вирішив орендувати одну із земельних ділянок, якими в цьому районі володів Ліборіо Ечеваррія, менеджер залізничної компанії «Tren del Este». За три песо на місяць Ачинеллі зняв невеликий будиночок, щоб зберігати свої речі і мати місце.[3]

Назву «Parva Domus» («малий будинок» латиною) для суспільства запропонував художник Хуан Ріва-Зучеллі під впливом роману французького письменника Альфонса Доде «Джек». У п'ятому розділі роману Аморі д'Аржантон, майбутній чоловік Іди, матері Джека, мріє придбати гарний заміський будинок на околиці Парижа, над входом до якого планує повісити табличку з девізом Parva domus, magna quies (Маленький будинок, великий спокій). Натхненний цим уривком, Хуан за допомогою вугілля написав ту ж фразу на двері кімнати номер 4. Коли Ачинеллі дізнався про переклад девізу, він вирішив, що це буде назвою для товариства, яке збиратиметься у будинку.[4]

Банкнота республіки номіналом 499 песо

З самого початку товариство приймало до своїх лав як білих, і кольорових, які ставилися одне до одного з повагою. Датою заснування Parva Domus вважається 25 серпня 1878 року. Того дня о 4-й годині ранку навпроти кімнати номер 4 вперше було піднято прапор нової держави. Також було написано гімн на музику Луїса Лонгхідера, автором тексту виступив Фермін Рохас. Вперше його виконав тенор Хосе Оксілія. Згодом кількість «громадян» республіки зростала, решта вільних кімнат здавалася в оренду, щоб звільнити більше місця. Крім того, в суспільстві було створено напрямок витончених мистецтв, першим керівником якого став італійський художник Джино Пагано, народжений у Мілані. Його карикатури на перших «громадян» зберігаються у нинішній штаб-квартирі, де також є музей з експонатами з історії республіки. Крім того, на території є вулиці, названі на честь видатних «громадян» держави.[5]

Керівництво республіки у травні 2016 року

Позачергові Загальні збори, скликані 4 серпня 1895 року, призначили комісію у складі 32 членів парламенту з метою розробки проекту конституції, яку було прийнято 21 серпня того ж року. З цього моменту товариство було офіційно перейменовано на Республіку Parva Domus Magna Quies. Головою комісії з розробки конституції був Хосе Ачінеллі, а віце-президентом — Хуан Тюренн. Конституція Parva Domus зазначає, що за формою правління суспільство є президентською республікою, глава держави обирається кожні два роки загальним голосуванням. Також відповідно до статті 6 Конституції офіційною державною релігією біля республіки є радість.[6]

Територія

Президентський палац
Одна зі статуй на території республіки

Пізніше землю, на якій розташовувалась перша штаб-квартира товариства, було експропрійовано для будівництва бульвару Генерала Артігаса. На отримані гроші «Республіка» придбала іншу ділянку, яка доходила до прилеглої вулиці Рамбла, і де було збудовано нинішню штаб-квартиру.

Президентський палац — великий будинок у неокласичному стилі, розташований в районі Монтевідео Пунта Карретас навпроти міського гольф-клубу, в оточенні саду з деревами, статуями та алеями.[7]

Громадянство та діяльність

«Громадянство» республіки доступне виключно чоловікам, запрошеним кимось, хто вже є громадянином і хто поділяє філософію гармонії, дружби та терпимості.[3] Жінки можуть брати участь у деяких заходах, їх запрошують 29 числа, у період з березня по листопад. Протягом перших десятиліть існування держави жінки брали участь у низці заходів. Доступ у республіку був більш обмеженим, проте згодом він став більш гнучким, хоча статут установчих зборів обмежує максимальну кількість одночасних громадян республіки в 250 осіб.[8]

Для в'їзду в республіку не встановлено жодних політичних чи релігійних обмежень, проте під час офіційних заходів громадянам заборонено говорити про політику, релігію чи спорт. По обидва боки від входу до президентського палацу знаходяться два невеликі фонтани, відомі як «Ливарські фонтани», в яких громадяни за традицією змочують пальці на знак забуття страждань зовнішнього світу.[3]

Зазвичай збори проводяться двічі на тиждень, у середу ввечері та в суботу опівдні, зустрічі завжди проходять за одним столом, за їжею, напоями, співом та прослуховуванням музики. Інші заходи включають виставки та концерти.[9]

У республіки є власний прапор, герб, конституція, президент, віце-президент та п'ять міністрів: уряди та закордонних справ, війни та флоту, розвитку та сільського господарства, фінансів та культу. Держава також має свого «посла» на Місяці.[6]

Серед найвідоміших громадян держави були, зокрема, Хосе Ірурета Гойєна, Хуан Соррілья де Сан-Мартін, Ісідоро де Марія, Едуардо Родрігес Ларрета, Едуардо Фабіні, Далміро Коста, Сесар Дзаньолі та ін[10]

Хуан Кампістегі, президент Уругваю з 1927 по 1931 роки, особисто сервірував столи під час недільних банкетів громадян республіки під час свого президентського терміну.[4] Серед відвідувачів зустрічей були поет Рубен Даріо в 1912 році, а також іспанський баритон Рамон Новарес, музиканти Артуро Тосканіні та Луїс Самбучетті.[11]

Громадяни республіки святкують день незалежності щороку 25 серпня, цього дня вони проходять ходою вулицями неподалік президентського палацу з музичними інструментами у костюмах, що імітують парадний одяг. Вони також проводять зустрічі, на яких приймають політиків та членів дипломатичного корпусу, зокрема іноземців.[3] У 2007 році в цій мікродержаві відбулися переговори уругвайських та аргентинських дипломатів, спрямовані на врегулювання міждержавної суперечки про целюлозний завод на річці Уругвай.[12]

Претензії

Пам'ятна монета, викарбувана до 125-річчя незалежності

Періодично влада країни випускає офіційні комюніке в гумористичному стилі, в яких виражаються інтереси та вимоги Республіки. Наприклад, деякі з претензій полягають у отриманні виходу до моря, наявності власного повітряного простору та входженні до Організації Об'єднаних Націй. У липні 2025 року Міністерство транспорту та громадських робіт, очолюване Хосе Луїсом Фальєро, передало йому у володіння ділянку землі площею близько 370 м² на краю стоянки порту Пунта-Карретас строком на 15 років, досягнувши тим самим бажаного виходу до моря.[13]

Що стосується ООН, то влада республіки заявляє, що відхилила пропозицію організації увійти до складу Ради Безпеки. Натомість вони звернулися з проханням про створення нового органу — Ради миру, Радості, Гарного настрою, Терпимості та Дружби.[14]

Жителі країни називають Уругвай «сусідною Республікою».[15] Щороку в День спадщини Уругваю країна відкриває свої двері для відвідувачів і пропонує екскурсії по національному музею, садам та театру.[16]

25 серпня 2008 року, з нагоди святкування 130-річчя від дня державотворення, його президент заявив про те, що за республікою з цікавістю спостерігають з-за кордону і що завдяки її прагненню до гармонії та терпимості «ми опосередковано проводимо навчання співіснуванню в неспокійні часи».[3]

Відображення у філателії

2003 року поштова служба Уругваю випустила поштову марку на честь 125-річчя від дня створення Республіки.[17]

Примітки

  1. ↑ Republic of Parva Domus Magna Quies - Pax Historia. www.paxhistoria.co (рос.). Процитовано 13 березня 2026.
  2. ↑ La Parva Domus Magna Quies Coins, Rulers with brief History. chiefacoins.com. Процитовано 13 березня 2026.
  3. ↑ а б в г д ANIVERSARIO DE PARVA DOMUS. Montevideo Portal (ісп.). Процитовано 13 березня 2026.
  4. ↑ а б La República de Parva Domus. www.magicasruinas.com.ar. Процитовано 13 березня 2026.
  5. ↑ Nueva fecha patria en la Parva Domus. EL PAIS (англ.). 30 серпня 2015. Процитовано 13 березня 2026.
  6. ↑ а б Prats, Luis (13 листопада 2016). República del humor. EL PAIS (англ.). Процитовано 13 березня 2026.
  7. ↑ Bello, Camila (12 травня 2019). La mansión de Punta Carretas que quiere ser país y pide salida al mar. EL PAIS (англ.). Процитовано 13 березня 2026.
  8. ↑ Jaiswal, Arushi; News, India TV (24 липня 2025). Fake embassy of micronation busted in Ghaziabad: What are micronations? Here's a list of the most notable ones. India TV News (англ.). Процитовано 13 березня 2026.
  9. ↑ Parva Domus Magna Quies. yorugupino.com (es-es) . 6 березня 2025. Процитовано 13 березня 2026.
  10. ↑ HISTORIA PARVA DOMUS MAGNA QUIES 1878 1928 FASC 1 Juan Chirizola.
  11. ↑ José Luis Pomi - Parva Domus Magna Quies. www.grijalvo.com. Процитовано 13 березня 2026.
  12. ↑ Las "gestiones" de Parva Domus. LA NACION (ісп.). 20 травня 2007. Процитовано 13 березня 2026.
  13. ↑ La “república” Parva Domus vuelve a tener “salida al mar”: gobierno anterior le cedió un terreno en el puerto de Punta Carretas. El Observador (es-UY) . Процитовано 13 березня 2026.
  14. ↑ "Parva Domus", una república ficticia en Uruguay que celebra ya 147 años. AP News (ісп.). 30 серпня 2025. Процитовано 13 березня 2026.
  15. ↑ The Uruguayan 'micronation' where fun is the goal. The Straits Times (англ.). Singapore. 28 вересня 2021. 0585-3923. Процитовано 13 березня 2026.
  16. ↑ Viaje a la sede de un país imposible. El Observador (es-UY) . Процитовано 13 березня 2026.
  17. ↑ Sellos - Correo Uruguayo. www.correo.com.uy. Процитовано 13 березня 2026.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).