YaChudo

Хуан Соріля де Сан Мартін

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Хуан Соріля де Сан Мартін
ПсевдоJulio M. Monteiro[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 грудня 1855[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Монтевідео, Уругвай[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер3 листопада 1931[2][3][…] (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Монтевідео, Уругвай[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЦентральний цвинтар (Монтевідео)d Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Уругвай[7][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, поет, дипломат, політик, суддя, журналіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіспанська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладРеспубліканський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадачлен Палати депутатів Уругваюd і посол Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяCivic Uniond Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицька церква Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиХосе Луїс Сорілья де Сан Мартінd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Grand Cross of the Order of Charles III Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички
Скульптура Хуана Соріля де Сан Мартіна в Монтевідео (скульптор — його син, Хосе Луїс Соріля де Сан Мартін)
Патріарх Хуан Соріля де Сан Мартін та його родина
Музей Соріля в Монтевідео

Хуан Соріля де Сан Мартін (28 грудня 1855 — 3 листопада 1931) — католицький уругвайський епічний поет і політичний діяч.

Відомі поеми

Дві найвідоміші його поеми — «Tabare» (національна поема для уругвайців) та Легенда про Вітчизну (La leyenda patria).

Сан Мартін є автором відомого іспанського вірша «Гімн до дерева» («Himno al Arbol»), який пізніше став піснею в декількох країнах Латинської Америки.

Життєпис

Як політичний діяч Хуан Соріля де Сан-Мартін працював депутатом Монтевідео з 1888 по 1891 і кілька разів обіймав посаду посла.

Двічі овдовів і залишив по собі 13 дітей.

Батько скульптора Хосе Луїса Соріля де Сан-Мартіна і дід відомої актриси Чіна Сорілья.

Його онук Алехандро Зоррілла де Сан-Мартін був видатним заступником, міністром та сенатором.

Одна з кількох його онучок Чіна Сорілья стала найвідомішою актрисою Уругвая. Була ученицею Маргарити Сіргу і переїхала до Аргентини в 1971, де зробила визначну кар'єру в театрі, на телебаченні та в кіно, а також в Іспанії та інших країнах Південної Америки. Її найбільші успіхи в кіно: «Besos en la frente», «Esperando la carroza» («Очікування катафалка»), «Ельза та Фред» та «Розмови з матір'ю».

Онука Хуана Соріля де Сан Мартіна — Гума Соріля була дизайнеркою театральних костюмів.

Відзнаки

Будинок Хуана Соріля де Сан Мартіна у Монтевідео став музеєм.

Хуан Соріль був представлений на купюрі в 20 000 песо (1989–1991)[8] а також на купюрі у 20 песо (з 1994).[9]

Див. також

Список літератури

  1. ↑ а б в Autores.uy — 2014.
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #133283186 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  6. ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/658148/Juan-Zorrilla-de-San-Martin
  7. ↑ authority file of the National Library of Uruguay
  8. ↑ Uruguay 20.000 Nuevos Pesos [Архівовано 7 січня 2020 у Wayback Machine.] Bank note museum
  9. ↑ Uruguay 20 Pesos Uruguayos [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.] Bank note museum

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).