YaChudo

Меморіал Вітовта

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Меморіал Вітовта
Жанрхроніка
Авторневідомий
Мовалатина
НаписаноXV ст.
Опубліковано1888, Львів

Меморіал Вітовта (пол. Memorial Witolda, скорочено нім. Witoldes sache, скорочено лат. Origo regis; між 1382[1] і 1390[2][3]) — невеликий середньовічний твір, написаний старобілоруською мовою, який був записом промови 1382 року литовського князя Вітовта перед очільниками Тевтонського ордену, коли той був вигнанцем у державі хрестоносців після втечі з ув'язнення у Кревському замку під час громадянської війни у Великому князівстві Литовському (1381—1384).[4][5] Початковий документ не зберігся, але текст твору відомий завдяки тому, що він увійшов до низки білорусько-литовських літописів, де він не має власної назви; також збереглися два переклади у вигляді окремих документів, які відомі під назвами:[6]

  • середньоверхньонім. Dis ist Witoldes sache wedir Jagaln vnd Skirgaln (укр. Це справа Вітовта проти Ягайла і Скиргайла), скорочено Witoldes sache;
  • лат. Origo regis Jagyelo et Wytholdi ducum Lithuanie (укр. Походження короля Ягайла і Вітовта, князів литовських), скорочено Origo regis.

У другій половині XIX ст. середньовічний німецький документ було перекладено і опубліковано:[6]

  • польською мовою під назвою «Memorial Witolda» (укр. Меморіал Вітовта), яка згодом перейшла в українську історіографію (а також в білоруську і російську).
  • литовською мовою під назвою «Vytauto skundas» (укр. Скарга Вітовта) — і ця назва теж інколи використовується українськими істориками, як і білоруськими та російськими.

Архетип

Як відомо, оригінальний документ (архетип[a]) не зберігся, відтак його зміст був реконструйований білоруським дослідником Олегом Ліцкевичем.

Мова. Вивчаючи німецький варіант твору («Witoldes sache»), дослідники звернули увагу на кілька тез, які не властиві середньоверхньонімецькій мові і які вони розглядають як кальки перекладу зі старобілоруської.[7] Незалежно від цього польський дослідник Антоній Прохаска вивчав латиномовний документ («Origo regis») і довів, що цей твір є перекладом першої частини «Літописця великих князів литовських», який, в свою чергу, теж написаний старобілоруською мовою.[8]

Origo regis

«Похо́дження короля́ Яга́йла і Віто́вта, кня́зів лито́вських» (лат. Origo regis Jagyelo et Wytholdi ducum Lithuanie) — литовська середньовічна хроніка. Написана латиною в XV ст. Скорочена назва — «Похо́дження короля́» (лат. Origo regis). Описує події ранньої історії Великого князівства Литовського, перераховує синів Гедиміна, зазначає про правління Ольгерда, втечу Вітовта до Тевтонського ордену тощо. Переклад руської хроніки «Литовському роду починок» («Літописець великих князів литовських») XIV століття. Вперше опублікована 1888 року у Львові істориком Антонієм Прохаскою[9]. 1907 року передрукована росіянами в 17-му томі «Повного зібрання руських літописів»[10] як літопис. Рукопис знаходився у 3-му томі Libri legationum Коронної метрики (колишнього Державного архіву Польського королівства, що був вивезений росіянами й зберігався у Московському головному архіві Міністерства внутрішніх справ). На думку Прохаски ця хроніка — повний або частковий латинський переклад староруської хроніки, створений на замовлення Яна Длугоша; цей переклад включили до складу Королівської метрики наприкінці XV — початку XVI століття. Ян Длугош використовував його у вступі 10-ї книги «Історії Польщі». Під час перекладу оригінальний текст дещо спотворено, але хроніка містить відомості, відсутні в інших джерелах[11]. Видаючи хроніку в «Повному зібранні руських літописів» упорядник Станіслав Пташицький порівняв її з відомими літописами й помилково зазначив, що вона зберігалася у документах Литовської метрики[12]. Пташицький видав хроніку за оригіналом, не зазначаючи розбіжностей із виданням Прохаски (вони стосуються ряду букв: u замість v у Прохаски, ch замість th; деяких власних назв: Połoczko замість Płoczko у Прохаски). Інші видання, не звірені з оригіналом, надають перевагу тексту Пташицького.

Witoldes sache

Dis ist Witoldes sache wedir Jagaln vnd Skirgaln (укр. Це справа Вітовта проти Ягайла і Скиргайла) є одним з одним із найстаріших документів з історії ВКЛ другої пол. XV ст. Написаний середньоверхньонімецькою мовою, якою велося офіційне діловодство в пруській частині Тевтонського ордену. Зберігся у єдиному екземплярі, який знаходиться в Берліні у Таємному державному архіві Прусської культурної спадщини (Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz) у кодексі Registrant F (А228), де містився на 19—58 аркушах. У 1876 цей кодекс був поділений на кілька частин, «Witoldes sache» увійшов до збірника ОF 1b.[13]

Зауваження

  1. ↑ В текстології архетипом називається найбільш древня писемна пам'ятка, яка виступає джерелом для всіх інших відомих копій документа.

Примітки

  1. ↑ Станіслав Келембет. Рецензия, 2022, с. 146.
  2. ↑ Лицкевич О. В., 2019, с. 114.
  3. ↑ Енциклопедія ВКЛ, Том 3, 2010, с. 348.
  4. ↑ Лицкевич О. В., 2019, с. 59, 114.
  5. ↑ Станіслав Келембет. Рецензия, 2022, с. 145—146.
  6. ↑ а б Лицкевич О. В., 2019, с. 47.
  7. ↑ Лицкевич О. В., 2019, с. 58—59.
  8. ↑ Лицкевич О. В., 2019, с. 17.
  9. ↑ Prochaska A. Przekład ruskiego latopisca ks. Litewskiego na jązyk łaciński… Lwów, 1888.
  10. ↑ ПСРЛ, т. 17, стб. 219—226.
  11. ↑ Prochaska A. Op. cit., s. 196, 197.
  12. ↑ ПСРЛ, т. 17, с. X—XI.
  13. ↑ Лицкевич О. В., 2019, с. 50.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).