YaChudo

Полное собрание русских летописей

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Полное собрание русских летописей
рос. Полное собрание русских летописей Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрхроніка Редагувати інформацію у Вікіданих
Мовасхіднослов'янські мови Редагувати інформацію у Вікіданих
Опубліковано1841 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Цей твір у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Полное собрание русских летописей» (українською — «Повне зібрання руських літописів»; скорочено ПСРЛ) — багатотомна серія наукових публікацій літописів та інших пам'яток історичного письменства Русі, започаткована Археографічною комісією в Санкт-Петербурзі 1841 року.[1]

Видання виходило в Російській імперії, СРСР та Російській Федерації. До 2018 року включно було опубліковано 46 нумерованих томів; частина з них виходила кількома частинами або випусками, а окремі томи неодноразово перевидавалися.[2] До серії належать, зокрема, Лаврентіївський, Іпатіївський, новгородські, псковські, Никонівський, білорусько-литовські, Радзивіллівський і Густинський літописи, а також хронографи та Степенна книга.[3]

Історія видання

Підготовка серії почалася в 1830-х роках. Початковий план розробив Микола Устрялов, а першим редактором став Яків Бередников. Першим опублікованим томом був третій — «Новгородские летописи» (1841); другий том, з Іпатіївським літописом, вийшов 1843 року, а перший, з Лаврентіївським і Троїцьким літописами, — 1846 року.[1][4]

У другій половині XIX століття до підготовки видань долучився Афанасій Бичков, а на початку XX століття — нове покоління дослідників, зокрема Олексій Шахматов. Публікацію перервано наприкінці 1920-х років, а відновлено у 1930-х—1940-х. Після війни робота активізувалася, зокрема після відновлення Археографічної комісії 1956 року під головуванням Михайла Тихомирова.[1]

Радянські видання виходили як у Москві, так і в Ленінграді. Із 1997 року видавництво «Языки русской культуры» розпочало перевидання низки томів із новими передмовами Бориса Клосса. У деяких випадках до перевиданих томів включали пізніші публікації тих самих пам'яток або новопідготовлені тексти, тому їхній склад відрізнявся від ранніх видань.[2][5]

У 2018 році Санкт-Петербурзький державний університет видав томи 44—46: нове видання Літопису Авраамки, Варшавський літописний збірник і Літопис Лавровського.[6][7][8]

Склад і принципи публікації

Серія містить різні списки та редакції літописів, літописні зводи, короткі літописці, хронографи й інші історичні твори. Нумерація томів не відповідає послідовності їхнього виходу: наприклад, том 37 опубліковано 1982 року, а том 36 — 1987 року.[3][4]

Редакційні засади змінювалися протягом історії проєкту. У ранніх виданнях орфографію частково уніфікували, а деякі списки друкували неповністю. Згодом видавці відмовлялися від цих практик; із часу Олексія Шахматова підготовка текстів поступово набувала більш стандартизованого характеру.[1]

Склад тому слід розрізняти за конкретним виданням. Так, том 3 спочатку містив Новгородські перший, другий і третій літописи, а в перевиданні 2000 року — Новгородський перший літопис старшого й молодшого ізводів. У нових випусках тому 5 опубліковано Псковські літописи за виданнями Арсенія Насонова 1941 і 1955 років, які спочатку вийшли поза серією ПСРЛ.[2]

Значення для історії України

Серед опублікованих у серії джерел — Іпатіївський літопис, до складу якого входять «Повість временних літ», Київський літопис і Галицько-Волинський літопис. Видання за Іпатіївським списком 1871 року, здійснене поза серією ПСРЛ, містило повний текст цих пам'яток; друге видання тому 2 у складі серії підготував Олексій Шахматов 1908 року.[9]

У першому виданні тому 2 (1843) як додаток надруковано Густинський літопис; окремий том 40 із його текстом вийшов 2003 року.[9][10] Томи 17, 32 і 35 містять білорусько-литовські літописи та хроніки, пов'язані з історією Великого князівства Литовського.[3]

Літопис Лавровського в томі 46 вперше опубліковано за копіями, що зберігаються у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника; його оригінал, який належав Іванові Лавровському, втрачено.[8]

Видання за томами

Нижче наведено основні видання та вибрані перевидання. Назви книг відтворено мовою оригіналу. Окремі публікації тих самих пам'яток, які вийшли поза серією ПСРЛ, зазначено окремо; їхню нумерацію не слід ототожнювати з нумерацією ПСРЛ.[2]

Скорочення місць видання: СПб. — Санкт-Петербург; Пг. — Петроград; Л. — Ленінград; М. — Москва; М.—Л. — Москва—Ленінград.

Скорочення видавництв: ЯРК — «Языки русской культуры»; ЯСК — «Языки славянской культуры» / «Языки славянских культур».

Бібліографічні дані ранніх видань і перевидань наведено також у зведених каталогах Російської державної бібліотеки.[4][5]

Перше видання містило також Троїцький літопис. Друге видання тому підготовлено за редакцією Юхима Карського у трьох випусках (1926—1928).[11]

  • Т. 1. I. II. Лаврентьевская и Троицкая летописи. — СПб.: Типография Эдуарда Праца, 1846.
  • Летопись по Лаврентьевскому списку. СПб., 1872. (Окреме видання поза серією ПСРЛ.) (включає Московсько-Академічний літопис)
  • Летопись по Лаврентьевскому списку. 1897. (Окреме видання поза серією ПСРЛ.)
  • Т. 1. Лаврентьевская летопись. 2-е изд. / За ред. Е. Ф. Карского.
    • Вып. 1. Повесть временных лет. Л., 1926. pdf
    • Вып. 2. Суздальская летопись по Лаврентьевскому списку. Л., 1927. pdf
    • Вып. 3. Приложения: Продолжение Суздальской летописи по Академическому списку. Указатели. Л., 1928. pdf
  • (фототипний репринт вип. 1—3 = М., 1962).
  • Т. 1. Лаврентьевская летопись. М., ЯРК. 1997. ISBN 5-7859-0026-2. Додрук: М., 2001.

До видання 1843 року включено Густинський літопис як додаток. Видання за Іпатіївським списком 1871 року вийшло поза серією ПСРЛ; незавершене видання 1923 року обривається на подіях 1146 року.[9]

Перше видання містило Новгородські перший, другий і третій літописи. Публікація 1950 року під редакцією Арсенія Насонова спочатку вийшла поза серією; згодом її включено до перевидання тому 3.[2]

У першому виданні надруковано Новгородський четвертий і Псковський перший літописи; окрема частина, опублікована 1917 року, містить Новгородський п’ятий літопис.[3]

Том 5. Псковські та Софійські літописи

Перше видання містило Псковський другий і Софійський перший літописи. Видання Софійського першого літопису 1925 року залишилося незавершеним; у перевиданнях 2000 і 2003 років під номером тому 5 опубліковано Псковські літописи.[12]

Том 6. Софійські літописи

Том 1853 року містив продовження Софійського першого та Софійський другий літописи; у виданнях 2000—2001 років їх надруковано окремими випусками.[2]

Том 8. Воскресенський літопис. Продовження

Том 9. Літописний збірник, що називається Патріаршим або Никонівським літописом

Том 10. Літописний збірник, що називається Патріаршим або Никонівським літописом. Продовження

Том 11. Літописний збірник, що називається Патріаршим або Никонівським літописом. Продовження

Том 12. Літописний збірник, що називається Патріаршим або Никонівським літописом. Продовження

Том 13. Літописний збірник, що називається Патріаршим або Никонівським літописом. Закінчення

Том 14. Повість про Федора Івановича. Новий літописець. Покажчик

Том 15. Тверський збірник. Рогозький літописець

Том 16. Літописний збірник, що називається літописом Авраамки

Том 17. Західноруські літописи (білорусько-литовські)

Частину пам’яток, надрукованих у цьому томі, згодом перевидано в томах 32 і 35.[3][2]

Том 19. Історія про Казанське царство

Том 20. Літопис М. О. Львова

Том 21. Степенна книга царського родоводу

Том 22. Руський хронограф

Том 23. Єрмолинський літопис

  • Т. 23. Ермолинская летопись. За ред. Ф. И. Покровского. — СПб.: Типография М. А. Александрова, 1910.
  • Т. 23. Ермолинская летопись. М., ЯСК. 2004. ISBN 5-7859-0150-1.

Том 24. Типографський літопис

Том 25. Московський літописний звід кінця XV століття

Том 26. Вологодсько-Пермський літопис

Том 27. Никанорівський літопис. Скорочені літописні зводи кінця XV століття

Том 28. Літописний звід 1497 року. Літописний звід 1518 року (Уваровський літопис)

Том 29. Літопис початку царства царя і великого князя Івана Васильовича. Олександро-Невський літопис. Лебедєвський літопис

Том 30. Володимирський літопис. Новгородський другий (Архівський) літопис

Том 31. Літописи останньої чверті XVII століття

Том 32. Литовсько-білоруські хроніки та літописи

У томі опубліковано Хроніку Биховця, Литовську і Жмудську хроніку, Баркулабівський літопис, а також літописи Аверки та Панцирного. Том вийшов 1975 року.[14]

Том 33. Холмогорський літопис. Двінський літопис

Том 34. Постніковський літопис. Піскарьовський літопис. Московський літопис. Бєльський літопис

Том 35. Літописи білорусько-литовські

Том 36. Сибірські літописи

Том 37. Устюжські та Вологодські літописи XVI—XVIII століть

Том 39. Софійський перший літопис за списком І. Н. Царського

Видання Софійського першого літопису за списком Івана Никитича Царського; редактори тому — Віктор Буганов і Борис Клосс.[16]

Окреме видання Густинського літопису в серії ПСРЛ.[10]

Том 41. Літопис Переяславля-Суздальського (літопис руських царів)

У бібліографічному описі видання назва подана як «Летописец Переславля Суздальского (Летописец русских царей)».[17]

Том 42. Новгородський Карамзинський літопис

Том 43. Новгородський літопис за списком П. П. Дубровського

Том 44. Літопис Авраамки

Повний текст збірника заново підготовлено за оригіналом у Бібліотеці імені Врублевських Литовської академії наук (F 22–49). Раніше його частини друкували в томах 16, 17 і 35.[6]

Том 45. Варшавський літописний збірник

Містить тексти Новгородського п’ятого літопису за 1169—1446 роки та Псковського першого літопису за 1447—1547 роки. Рукопис 1548 року зберігається в Національній бібліотеці Польщі у Варшаві (BOZ, 78).[7]

Том 46. Літопис Лавровського

Перша публікація літопису за копіями зі збірок Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника.[8]

  • Т. 46. Летопись Лавровского. — СПб.: Видавництво Санкт-Петербурзького державного університету, 2018. ISBN 978-5-288-05880-6.

Покажчики

До перших восьми томів видавали окремі покажчики. Ранні випуски виходили 1868, 1869 і 1875 років; пізніше опубліковано «Указатель лиц» (1898) та «Указатель географический» (1907).[18][19][4]

Окремі видання тих самих пам'яток

Поза ПСРЛ виходили також інші видання літописів, частина яких пізніше використовувалася для перевидання томів серії. Зокрема, «Русские летописи» — інша видавнича серія зі своєю нумерацією; наведені нижче її томи не є томами ПСРЛ.

  • Лаврентьевская летопись. (Серія «Русские летописи», т.12). Рязань, Александрия. 2001.
  • Ипатьевская летопись. (Серія «Русские летописи», т.11). Рязань, Александрия. 2001.
  • Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. (Серія «Русские летописи», т.10). Рязань, Александрия. 2001.
  • Новгородские летописи. В 2 кн. Рязань, Александрия. 2002.
  • Воскресенская летопись, т.1. (Серія «Русские летописи», т.2). Рязань, Узорочье. 1998.
  • Воскресенская летопись, т.2. (Серія «Русские летописи», т.3). Рязань, Узорочье. 1998.
  • Тверские летописи. Тверь, Тверское областное книжно-журнальное изд-во, 1999.
  • Рогожский летописец. Тверская летопись. (Серія «Русские летописи», т.6). Рязань, Узорочье. 2000.
  • Симеоновская летопись. (Серія «Русские летописи», т.1). Рязань, Узорочье. 1997.
  • Львовская летопись. (Серія «Русские летописи», т. 4, 5). Рязань, Узорочье. 1999. Т. 1—2.
  • Т. 1. Степенная книга царского родословия по древнейшим спискам. М., ЯСК. 2007. ISBN 5-9551-0169-1.
  • Т. 2. Степенная книга царского родословия по древнейшим спискам. М., ЯСК. 2008. ISBN 978-5-9551-0274-0.
  • Ермолинская летопись. (Серія «Русские летописи», т.7). Рязань, Узорочье. 2000.
  • Типографская летопись. (Серія «Русские летописи», т.9). Рязань, Узорочье. 2000.
  • Московский летописный свод конца XV века. (Серія «Русские летописи», т.8). Рязань, Узорочье. 2000.
  • Сибирские летописи. Краткая сибирская летопись (Кунгурская). Рязань, Александрия. 2008.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г Арістов В. Ю. Полное собрание русских летописей // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 347. — ISBN 978-966-00-1142-7..
  2. ↑ а б в г д е ж «Полное собрание русских летописей». Православная энциклопедия. Т. 57. С. 168—169 (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  3. ↑ а б в г д Полное собрание русских летописей: перечень томов. Електронний проєкт Д. М. Котишева та І. В. Купцова (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  4. ↑ а б в г Полное собрание русских летописей: склад багатотомного видання. Російська державна бібліотека. Електронний каталог (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  5. ↑ а б в г Полное собрание русских летописей: перевидання з 1997 року. Російська державна бібліотека. Електронний каталог (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  6. ↑ а б Летопись Авраамки. Полное собрание русских летописей. Т. XLIV. Видавництво Санкт-Петербурзького державного університету (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  7. ↑ а б Варшавский летописный сборник. Полное собрание русских летописей. Т. XLV. Видавництво Санкт-Петербурзького державного університету (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  8. ↑ а б в Летопись Лавровского. Полное собрание русских летописей. Т. XLVI. Видавництво Санкт-Петербурзького державного університету (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  9. ↑ а б в Том 2. Ипатьевская летопись. Полное собрание русских летописей. Електронний проєкт (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  10. ↑ а б Густынская летопись. CiNii Books. Національний інститут інформатики Японії (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  11. ↑ Том 1. Лаврентьевская летопись. Полное собрание русских летописей. Електронний проєкт (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  12. ↑ Том 5. Псковские и Софийские летописи. Полное собрание русских летописей. Електронний проєкт (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  13. ↑ Полное собрание русских летописей. Т. 18: Симеоновская летопись. Москва: Знак, 2007. Національна електронна бібліотека. Каталог Російської національної бібліотеки (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  14. ↑ Хроники: литовская и жмойтская, и быховца; Летописи: баркулабовская, аверки и панцырного. CiNii Books. Національний інститут інформатики Японії (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  15. ↑ Полное собрание русских летописей. Т. 38: Радзивиловская летопись. 1989. Російська державна бібліотека. Електронний каталог (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  16. ↑ Софийская первая летопись по списку И. Н. Царского. CiNii Books. Національний інститут інформатики Японії (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  17. ↑ Летописец Переславля Суздальского (летописец русских царей). CiNii Books. Національний інститут інформатики Японії (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  18. ↑ Указатель к осьми томам Полнаго собрания русских летописей. Т. 1. Вып. 1. 1868. Російська державна бібліотека. Електронний каталог (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.
  19. ↑ Указатель к первым осьми томам Полнаго собрания русских летописей. Отдел 2: Указатель географический. 1907. Російська державна бібліотека. Електронний каталог (рос.). Процитовано 10 жовтня 2026.

Джерела та література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).