YaChudo

Next Generation EU

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Стародавня Римська агора в Атенах, підсвічена написом Next Generation EU

Next Generation EU (NGEU) — пакет заходів з економічного відновлення, ініційований Європейською комісією для підтримки держав-членів Європейського Союзу у відновленні після пандемії COVID-19, зокрема тих, що постраждали найбільше. Іноді його позначають як NextGenerationEU та Next Gen EU, а також називають Інструментом відновлення Європейського Союзу.[1] В принципі погоджений Європейською Радою 21 липня 2020 року та остаточно ухвалений 14 грудня 2020 року, інструмент має обсяг 750 мільярдів євро, які приблизно порівну розділені між грантами та кредитами. NGEU діятиме з 2021 по 2026 рік[2] і буде прив'язаний до регулярного бюджету Багаторічної фінансової рамки (MFF) на 2021–2027 роки. Гроші, запозичені ЄС для фінансування грантів, повертатимуться за рахунок власних ресурсів ЄС до 2058 року.[3] Прогнозується, що комплексні пакети NGEU та MFF сягнуть 1824,3 млрд євро,[4] тож NGEU фактично подвоює бюджет ЄС на час своєї дії. Це революційний інструмент ЄС у багатьох аспектах: за розміром (найбільший фонд ЄС на сьогодні), за використанням грантів як важеля для реформ, а також за новаторськими методами фінансування[5] та розподілу грантів.

Програма є дуже масштабною (лише грантова частина NGEU вдвічі перевищує допомогу за Планом Маршалла[6]) та перерозподільчою (NGEU надає перевагу півдню блоку: Італія та Іспанія отримують найбільші частки, тоді як Греція є лідером за розподілом на душу населення — майже 20 % її ВВП[3]).[7] Грантова частина NGEU становить приблизно 3 % від ВВП ЄС.[6] Як і План Маршалла, NGEU має певні умови, однак він націлений на інвестиції та державні послуги, а не на стабілізацію бюджетів чи просування торгівлі.[8] 37 % коштів призначені для зеленого переходу, а ще 20 % — для цифрової економіки.[6]

Передумови

Парамедики несуть пацієнта в боксі біозахисту в Італії

Європа зіткнулася з першою хвилею пандемії COVID-19 у березні 2020 року. Першою і найбільше постраждалою країною в ЄС стала Італія, яка оперативно закрила свої заражені зони на карантин, поставивши питання охорони здоров'я вище за фінансові. Поступово з першою хвилею пандемії зіткнулися й інші держави-члени; до 17 березня 2020 року про випадки COVID-19 повідомили всі країни-члени.[9] Швидкість реагування залежала від країни: більшість держав-членів спочатку вагалися, не бажаючи закривати все чи запроваджувати загальнонаціональний карантин через побоювання паралізувати економіку. Проте через два тижні після перших підтверджених випадків більшість країн закрили кордони та ввели обмеження на поїздки.[10] Поширення вірусу COVID-19 по всій Європі занурило континент у глибоку економічну кризу, і національні економіки потерпали від масштабних локдаунів. Із середини березня 2020 року всі держави-члени зіткнулися зі зростанням національного боргу та державних видатків, переважно через збільшення витрат на охорону здоров'я та заходи з подолання економічної кризи. Загалом більшість держав-членів вжили схожих заходів, надавши значні пакети допомоги підприємствам та бізнесу.[11]

Поступово інституції ЄС домовилися про вжиття подальших заходів для боротьби з економічною кризою та допомоги державам-членам. У середині березня Крістін Лагард, президент Європейського центрального банку (ЄЦБ), затвердила Програму екстрених закупівель на випадок пандемії (PEPP) — тимчасову програму викупу активів на суму 750 млрд євро. Керівна рада ЄЦБ встановила, що закупівлі мають здійснюватися тією мірою, якою вони є «необхідними та пропорційними» для досягнення «цілей мандату».[12] 4 червня 2020 року ЄЦБ вирішив продовжити цю програму і додав до неї ще 600 млрд євро (загалом 1350 млрд євро).[13] 19 березня 2020 року Європейська комісія ухвалила тимчасові рамки, які надали державам-членам гнучкість для підтримки їхніх національних економік за допомогою державних пакетів стимулювання,[14] а через два дні Керівна рада ЄЦБ погодилася на більш гнучкі фіскальні правила «шляхом ініціювання загального застереження про відхилення (general escape clause) пакту стабільності та зростання».[10] 15 травня також долучився Європейський механізм стабільності (ESM), створивши інструмент «підтримки під час пандемічної кризи».[15]

Згодом стало зрозуміло, що вжитих заходів недостатньо для боротьби з економічною кризою; дебати щодо того, як діяти далі, призвели до конфронтації між північними та південними державами-членами. Прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте за підтримки прем'єр-міністра Іспанії Педро Санчеса запропонував коронабонди як захід для відновлення після кризи, що полягав у створенні спільного державного боргу на рівні союзу і, таким чином, у встановленні механізму солідарності для перерозподілу боргу між державами.[16] Цей захід підтримали ще 7 країн: Франція, Бельгія, Греція, Португалія, Ірландія, Словенія та Люксембург.[17] Однак так звана «Ощадлива четвірка» (Австрія, Швеція, Нідерланди та Данія) на чолі з Німеччиною відхилила цю пропозицію, побоюючись, що їм доведеться виплачувати борг у разі дефолту. Значний крок уперед був зроблений франко-німецькою віссю: 18 травня 2020 року вони запропонували пакет допомоги на 500 млрд євро у вигляді грантів для забезпечення ліквідністю постраждалих держав. Цей «Фонд відновлення» мав бути створений Європейською Комісією, яка позичила б гроші на фінансових ринках, включила їх до бюджету ЄС і розподілила між державами-членами.[18] 27 травня 2020 року Комісія представила план «Next Generation EU» вартістю 750 млрд євро — компроміс між 1000 млрд євро, які просили найбільш постраждалі країни (Італія та Іспанія), і 500 млрд євро, запропонованими Францією та Німеччиною. Цей величезний фонд відновлення мав бути інтегрований у бюджет ЄС, який загалом склав би 1,85 трлн євро.[19]

Незважаючи на першу невдалу спробу, на засіданні Європейської Ради 17 липня 2020 року було досягнуто домовленості щодо пакета відновлення та MFF 2021–2027. Тим не менш, залишалися деякі питання, які розглядалися на наступних засіданнях Ради.[20] По-перше, «Ощадлива четвірка» хотіла зменшити суму грантів і вимагала посилення умов витрачання коштів. Крім того, були розбіжності щодо того, які саме програми фінансувати: «Ощадлива четвірка» хотіла виділити більше коштів на дослідження та розробки (R&D), цифрову економіку та зелені інвестиції, тоді як «Друзі згуртованості» (південно- та східноєвропейські держави-члени) наполягали на збереженні виділення коштів для Фондів згуртованості.[10] Зрештою, виникли проблеми, пов'язані з дотриманням принципу «верховенства права».[21] Остаточно 10 листопада 2020 року Європейський парламент і Рада досягли остаточної угоди, яка інтегрує Багаторічну фінансову перспективу на 2021–2027 роки (1074,3 млрд євро) та тимчасовий інструмент відновлення Next Generation EU (750 млрд євро).[22][23] Кінцевим терміном для подання національних планів стало 30 квітня 2021 року. Хоча перші пропозиції вже надсилалися до Комісії в середині жовтня 2020 року, вони скоріше допомагали Комісії зрозуміти напрямок руху держав-членів і за потреби допомагати урядам із коригуваннями.[23]

Угода NGEU

Цілі угоди

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у 2020 році

Next Generation EU (NGEU) — 360 млрд євро у вигляді кредитів і 390 млрд євро у вигляді грантів — є відходом від політики жорсткої економії, яка застосовувалася після фінансової кризи 2008 року як основна реакція ЄС на економічні кризи.[24] NGEU, ухвалений у поєднанні з Багаторічною фінансовою перспективою (MFF) на 2021–2027 роки, доводить, що держави-члени ЄС здатні колективно узгоджувати політику та фінансування для подолання масштабних криз.[24]

ЄС запустив план відновлення після COVID-19 із кількома цілями. Основна мета полягає в тому, щоб допомогти державам-членам усунути безпосередні економічні та соціальні збитки, спричинені пандемією коронавірусу,[25] а також підготувати краще майбутнє для наступного європейського покоління.[26]

По-друге, поряд із подоланням наслідків пандемії, план має й інші завдання. Він спрямований на підтримку зеленого переходу; цифрову трансформацію; розумне, стале та інклюзивне зростання і створення робочих місць; соціальну та територіальну згуртованість; охорону здоров'я та стійкість; а також політику для наступного покоління, включаючи покращення освіти та навичок.[27]

Третя мета — модернізація європейської економіки. Понад 50 відсотків коштів буде витрачено на модернізацію: зокрема на дослідження та інновації через програму «Горизонт Європа»; справедливі кліматичні та цифрові переходи через Фонд справедливого переходу; Програму «Цифрова Європа»; готовність, відновлення та стійкість через Механізм відновлення та стійкості (RRF) та rescEU; а також на нову програму охорони здоров'я EU4Health.[25]

Крім вищезазначених цілей, пакет також фокусується на модернізації традиційних політик (таких як політика згуртованості та спільна сільськогосподарська політика) задля їхнього максимального внеску в пріоритети Союзу: боротьбу зі зміною клімату (на це виділяється 30 % фондів ЄС — найбільша частка за всю історію європейського бюджету), захист біорізноманіття та гендерну рівність.[28] Таким чином, план передбачає посилення Єдиного ринку ЄС та інвестиції у спільні європейські пріоритети.

У ширшому сенсі угода Next Generation EU включає наступні цілі:

  1. Підтримка держав-членів через інвестиції та реформи:[29]
    Новий Механізм відновлення та стійкості обсягом 560 млрд євро запропонує фінансову підтримку інвестиціям та реформам, включаючи зелені та цифрові переходи, підвищення стійкості національних економік та пов'язування їх із пріоритетами ЄС. Цей механізм буде наділений грантами на суму до 310 млрд євро, а також можливістю отримати кредити до 250 млрд євро. Підтримка надаватиметься всім державам-членам, але буде зосереджена там, де потреби є найбільшими.
    До 2022 року в рамках нової ініціативи REACT-EU додатково 55 млрд євро буде виділено до програми політики згуртованості на основі серйозності соціально-економічних наслідків кризи та відносного добробуту держав-членів.
    Окрім Фонду справедливого переходу, буде запропоновано до 40 млрд євро, щоб допомогти державам-членам прискорити їхній перехід до кліматичної нейтральності.
    Додатковий бюджет у розмірі 15 млрд євро буде виділено для Європейського фонду сільського розвитку для підтримки сільських територій у здійсненні необхідних структурних змін відповідно до Європейського зеленого курсу та досягнення амбітних цілей згідно з новими стратегіями з біорізноманіття та «Від лану до столу».
  2. Стимулювання економіки ЄС шляхом заохочення приватних інвестицій:[29]
    Новий Інструмент підтримки платоспроможності (Solvency Support Instrument) мобілізує приватні ресурси для термінової підтримки стійких європейських компаній у найбільш постраждалих секторах. Він почне діяти з 2020 року і матиме бюджет 31 млрд євро, спрямований на надання підтримки в разі неплатоспроможності на суму 300 млрд євро для компаній усіх секторів економіки.
    InvestEU, флагманська інвестиційна програма Європи, буде збільшена до 15,3 млрд євро для стимулювання приватних інвестицій у проєкти Союзу.
    В рамках InvestEU буде створено новий Інструмент стратегічних інвестицій (Strategic Investment Facility) обсягом до 150 млрд євро для підвищення стійкості стратегічних секторів (особливо пов'язаних із зеленим і цифровим переходами) завдяки внеску у 15 млрд євро від NGEU.
  3. Заходи для запобігання повторенню криз на основі засвоєних уроків:[29]
    Буде створена нова програма охорони здоров'я EU4Health з бюджетом 9,4 млрд євро. Завдяки додатковому бюджету в 2 млрд євро Механізм цивільного захисту Союзу буде розширено. Для підтримки життєво важливих досліджень у сфері здоров'я, стійкості, зеленого та цифрового переходів програмі «Горизонт Європа» буде надано бюджет 94,4 млрд євро. Глобальні партнери Європи отримають 16,5 млрд євро на підтримку зовнішніх дій, включаючи гуманітарну допомогу.[29]
    Боротьба зі зміною клімату стала однією з найважливіших цілей NGEU. Єврокомісія встановила правило, згідно з яким щонайменше 37 % Планів відновлення та стійкості, запропонованих державами-членами, має бути виділено на проєкти, пов'язані зі зміною клімату.[30]
    Однією з цілей цієї угоди є поглиблення Економічного і монетарного союзу. Після років відновлення європейська економіка, зайнятість та інвестиції поступово стабілізуються. Державні фінанси продовжують покращуватися, а банківська система та фундамент Економічного і монетарного союзу стають міцнішими.[31] Тому ЄС визначає своїм пріоритетом подальше поглиблення цього союзу шляхом створення Бюджетного інструменту конвергенції та конкурентоспроможності (BICC) для єврозони, підтримки реформ зростання у державах-членах, завершення Банківського союзу та посилення міжнародної ролі євро.[31]

Джерела доходів ЄС

Для фінансування NextGenerationEU Європейська Комісія — від імені Європейського Союзу — запозичує кошти на ринках за вигіднішими ставками, ніж більшість держав-членів, і перерозподіляє ці суми.[32]

Випуск облігацій

Що стосується першого механізму, Європейська Комісія відіграє ключову роль у забезпеченні надійного довгострокового фінансування плану стимулювання. Після саміту лідерів ЄС у липні 2020 року Єврокомісія отримала мандат на випуск боргових зобов'язань на суму до 750 млрд євро на міжнародних ринках капіталу від імені 27 держав-членів Європейського Союзу.[33] Такий спільний випуск боргових зобов'язань не є першим в європейській історії, але він ніколи не здійснювався в таких великих масштабах.[34] Згідно з висновками Європейської Ради, чисті операції запозичення мають завершитися до 2026 року, тоді як кінцевий термін погашення відповідних кредитів і відсоткових ставок встановлено не пізніше 31 грудня 2058 року.[35] У такий спосіб спільні облігації розглядаються міжнародними інвесторами та кількома рейтинговими агентствами як цінні папери з найвищим рейтингом (AAA):[36] завдяки цьому Єврокомісія користується нижчими відсотковими ставками порівняно з державами-членами, особливо тими, що мають вищі витрати на запозичення.[37]

На практиці, щоб зробити угоду Next Generation EU здійсненною, Єврокомісії було необхідно змінити Рішення про систему власних ресурсів Європейського Союзу, яке визначає, як фінансується бюджет ЄС щороку.[38] Ця поправка передбачає дві основні зміни: (1) стеля Власних ресурсів збільшується на 0,6 %; (2) резерв (headroom), передбачений у Рішенні, підлягає додатковому розширенню в кількісному вираженні.[39]

Резерв бюджету ЄС (headroom) — це маржа між стелею Власних ресурсів довгострокового бюджету та видатками за той самий період.[40] Важливість цього резерву полягає в тому, що він є необхідним для повного виконання Євросоюзом усіх своїх фінансових зобов'язань, навіть у разі економічної рецесії.[41] Інакше ЄС не зміг би зберегти свій високий кредитний рейтинг, що призвело б до загального зростання вартості запозичень.[39]

Відповідно до Рішення Ради 2020/2053, підвищення стелі власних ресурсів має застосовуватися виключно з метою подолання кризи COVID-19.[38] Нова стеля становить 2,00 % від Валового національного доходу (ВНД) ЄС (тоді як раніше вона складала 1,40 %).[41] Рішення ЄС передбачає, що після повного погашення позичених грошей і кредитів розширена стеля буде знижена до колишнього рівня 1,40 % від загального ВНД ЄС.[38]

Додаткові джерела доходів

Джерела доходів річного бюджету ЄС є ще одним механізмом фінансування угоди Next Generation EU впродовж років її реалізації.[42] До 2020 року джерел доходу бюджету ЄС було в основному три: традиційні власні ресурси, власні ресурси на основі ПДВ та внески на основі ВНД.[40]

Ще до пандемії на європейському рівні велися дискусії про запровадження нової системи власних ресурсів, проте національні уряди вагалися. Вихід Сполученого Королівства (Брекзит) та зростаючі фінансові потреби Союзу відкрили шлях до реформи.[43] У травні 2018 року Єврокомісія опублікувала пропозицію про внесення змін до системи власних ресурсів, включивши Спільну консолідовану корпоративну податкову базу, Систему торгівлі викидами ЄС (ETS) та податок на неперероблені пластикові відходи упаковки.[44] Подальші дебати виявили сильну підтримку прийняття податку на пластик, який буде включено до MFF 2021–2027[45] як попередника ширшої реформи.[43]

Європейська Рада в липні 2020 року також схвалила реформування системи власних ресурсів з детальною дорожньою картою.[46] Для погашення частини масивного фінансування передбачено наступні нові ресурси:[47]

  • Механізм транскордонного вуглецевого регулювання (CBAM), відповідно до якого товари оподатковуватимуться залежно від вуглецевого сліду, залишеного під час їхнього виробництва.[48]
  • Цифровий податок на великі цифрові корпорації (оборот понад 750 млн євро у світі та мінімум 50 млн євро в межах ЄС).[48]
  • Перегляд схеми ETS з її можливим розширенням на авіаційний та морський сектори.[48]
  • Податок на фінансові транзакції: для забезпечення справедливого внеску фінансового сектору до національних податкових надходжень.[49]

Станом на 30 квітня 2021 року єдиним новим джерелом ресурсів, яке було створено, став податок на неперероблені пластикові відходи пакування, ухвалений на засіданні Європейської Ради 10–11 грудня 2020 року.[50]

Плани відновлення та фінансування

Європейський Союз ухвалив фонд відновлення в розмірі 750 млрд євро, з яких 390 млрд євро будуть у формі грантів, а решта — у формі кредитів на період 2021–2026 років, що фінансуватимуться шляхом випуску спільного боргу.[51] З цими коштами Європа хоче стати більш «зеленою», цифровою та стійкою для кращої адаптації до поточних і майбутніх викликів.[52] Найважливішим елементом залишається Механізм відновлення та стійкості (RRF), який складає 672,5 млрд євро (гранти і кредити).[51]

  • Механізм відновлення та стійкості: цей найбільший компонент має фінансування 672,5 млрд євро у формі кредитів та грантів.[52]
  • Допомога згуртованості та територіям Європи (REACT-EU): компонент має бюджет 47,5 млрд євро. Це нова ініціатива для вжиття заходів кризового реагування.[52]
  • NextGenerationEU також принесе додаткові кошти іншим європейським програмам або фондам, таким як Горизонт 2020, InvestEU, Розвиток сільських територій (FEADER) та Фонд справедливого переходу (FTJ).[52]
Загальний обсяг грантів та кредитів за темами (у млрд євро, 2018)[53]
Теми Загальний обсяг
1. Єдиний ринок, інновації та цифровізація 10.6
2. Згуртованість, стійкість та цінності 721.9
3. Природні ресурси та навколишнє середовище 17.5
Разом 750
Загальний обсяг грантів та кредитів за програмами, механізмами або фондами (у млрд євро, 2018)[52]
Програма Загальний обсяг
Механізм відновлення та стійкості 672.5 (кредити: 360 – гранти: 312.5)
REACT-EU (регіональна згуртованість) 47.5
Горизонт Європа (дослідження та інновації) 5.0
InvestEU 5.6
Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільських територій 7.5
Фонд справедливого переходу (кліматично нейтральна економіка) 10.0
RescEU (допомога при стихійних лихах та резерви на випадок надзвичайних ситуацій) 1.9
Разом 750
Загальний обсяг попередньо розподілених грантів[note 1] для всіх держав-членів (у млрд євро, 2021)
Механізм/Фонд Загальний обсяг
Механізм відновлення та стійкості[54] 338.0 (максимум)
REACT-EU [55] 39.8
Фонд справедливого переходу[56] 18.9[note 2]
Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільських територій[57] 8.1
Разом 379.3
  1. ↑ Попередньо розподілені гранти формують зарезервовані кошти для кожної держави-члена. Меншість грантів та всі кредити виділяються лише за запитом або відповідно до політики.
  2. ↑ Оцінка поточного загального обсягу базується на цифрах 2018 року, компенсованих з урахуванням інфляції шляхом застосування звичайного фіксованого дефлятора у 2 %. Див. посилання на Механізм відновлення та стійкості для отримання додаткової інформації. Всі інші цифри в цих таблицях є офіційними даними 2018 або 2021 років.

Комісія використовуватиме диверсифіковану стратегію фінансування для залучення до 800 млрд євро (5 % ВВП ЄС) до 2026 року для NextGenerationEU.[52] Стратегія фінансування поєднує щорічні рішення щодо запозичень, кілька інструментів фінансування, регулярні аукціони та синдикації.

Верховенство права

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан різко розкритикував регулювання «верховенства права» в 2020 році.

План відновлення Next Generation EU є одним із найамбітніших проєктів, фінанси якого пов'язані з ризиками. Основне занепокоєння полягало в державах-членах, які хочуть отримати вигоду від проєкту, але мають урядову корупцію та не дотримуються верховенства права.[58]

У 2020 році Польща та Угорщина продовжували виступати проти механізму верховенства права, прив'язаного до 7-річного бюджету ЄС. Верховенство права є фундаментальною вимогою для кожної країни ЄС. Однак у Польщі та Угорщині цей показник погіршився (спроби контролювати судову систему, напади на ЗМІ, порушення прав ЛГБТК та прав жінок).[59]

Стаття 7 Договору про Європейський Союз дозволяє розслідувати дії держав-членів, які не дотримуються верховенства права, і накладати санкції. Були відкриті розслідування проти Польщі, а потім проти Угорщини; поки що без рекомендацій, оскільки всі країни ЄС (крім тієї, щодо якої ведеться розслідування) повинні погодитися одноголосно. У цьому випадку Угорщина пригрозила накласти вето на санкції проти Польщі, а Польща зробила те саме для Угорщини, захищаючи одна одну.[60] Тому необхідно було впровадити голосування кваліфікованою більстю (QMV), щоб Угорщина і Польща не могли блокувати санкції.

Через прив'язку цього механізму до бюджету ЄС (де вимагається одностайність), їхнє вето політично заблокувало набрання чинності фондом відновлення NGEU та виплату коштів по всьому ЄС. Оскільки уряди Польщі та Угорщини передбачали, що їхні позиції призведуть до втрати фінансування ЄС, вони вирішили взяти в заручники весь бюджет — включаючи план відновлення від COVID-19.[61]

Затвердження національних планів відновлення та стійкості

Для отримання підтримки у вигляді грантів та кредитів з Механізму відновлення та стійкості (RRF) на період 2021–2026 років, держави-члени мали подати Національні плани відновлення та стійкості (NRRP), які повинні включати цілі, етапи та орієнтовні витрати.[62] Затвердження планів здійснюється Європейською Радою шляхом голосування кваліфікованою більстю.[63] Було встановлено дві вимоги: 37 % витрат мають спрямовуватися на зелені ініціативи, а 21 % — на дії, пов'язані з цифровізацією.[64]

Кліматичні заходи

Ціль у 30 % витрат з MFF та NGEU буде застосована до ініціатив, пов'язаних зі зміною клімату, відповідно до Паризької кліматичної угоди[65] та цілей Європейського зеленого курсу.[66] Щодо NGEU, ця частка становить 37 % від загальної суми після угоди, досягнутої 18 грудня 2020 року.[67]

Щоб уникнути ризиків грінвошингу, Єврокомісія 28 листопада 2020 року розробила таксономію для класифікації економічних видів діяльності відповідно до їхнього екологічного впливу для визнання їх «стійкими» та надання «зеленого лейблу».[68] Окремим питанням гострих дебатів стало класифікування джерел енергії: лобісти виступали за надання природному газу статусу «перехідної енергії»,[69] особливо в Німеччині та державах Східної Європи. Також Франція і Чехія захищали включення атомної енергії до таксономії. Це змусило комісію відкласти публікацію таксономії через побоювання, що вона буде відхилена більшістю голосів.[70]

Розподіл

Гранти NGEU розподіляються на основі формули, що використовує ВВП на душу населення, рівень безробіття у 2015–2019 роках, зростання ВВП у 2020 році та його зміни під час пандемії у 2020 та 2021 роках. Розподіл іде на користь південних країн ЄС, причому Італія та Іспанія отримують найбільші суми, Греція — найбільше коштів на душу населення, тоді як такі країни, як Угорщина та Польща, опиняються у невигідному становищі.[7] Станом на 2025 рік група країн "PIGS" (Португалія, Італія, Греція та Іспанія) отримала 78 % фондів, хоча їхній внесок до ВВП складає лише 28 %.[71]

Національні економіки та плани відновлення і стійкості

З виходом Великої Британії (Брекзит) з'явилася надія на поступове скасування національних знижок у бюджеті ЄС.[72] Але натомість бюджетна угода надає скептично налаштованій до NGEU Німеччині та так званій «Ощадливій четвірці» (Данії, Нідерландам, Австрії та Швеції) ще більші знижки, загалом на суму 53,2 млрд євро[73] на бюджетний період 2021–2027 років.

До початку економічної кризи Німеччина була найпалкішим прихильником фіскальної стриманості та жорсткої економії. Проте з появою COVID-19 вона змінила свою позицію, підтримавши інструмент грантів і масштабний випуск спільного боргу ЄС.[74] Країни Південної Європи, особливо Італія та Іспанія, хотіли, щоб гранти виділялися з якомога меншою кількістю умов.[75] Що стосується країн Східної Європи, то Польща та Угорщина виступали за міцний зв'язок між NGEU та MFF, оскільки вони були чистими бенефіціарами. Цю позицію підтримали інші країни Вишеградської групи та «Друзі згуртованості».[76]

Німеччина

Економічні наслідки

Канцлерка Анґела Меркель зробила значний внесок у схвалення Next Generation EU.

Пандемія мала значний вплив на економічне зростання Німеччини. У 2020 році економіка постраждала від сильної рецесії, і до кінця року ВВП з поправкою на ціни знизився на 5,0 %.[77] Уряд запровадив економічний план підтримки на 130 мільярдів євро, щоб запобігти банкрутствам, масовим звільненням та зростанню бідності.

Ставлення німецького уряду до плану відновлення було неоднозначним. Канцлерка Ангела Меркель спочатку відмовлялася платити за допомогу іншим європейським країнам у кризовому стані, але змінила свою думку навесні 2020 року і погодилася, що понад 300 млрд євро субсидій мають бути розподілені серед тих, хто найбільше постраждав від кризи охорони здоров'я.[78]

Урядові пріоритети

Уряд прагнув діяти дуже швидко, щоб протидіяти економічним наслідкам. Часткове безробіття взяла на себе держава, виплачуючи працівникам 60 % їхньої зарплати (понад 1,2 трлн євро). Для цього Німеччина покладалася на свої дуже здорові фінанси: профіцит бюджету у розмірі майже 50 млрд євро до кризи та державний борг, зменшений до 60 % ВВП.[79]

Соціал-демократичний міністр фінансів Німеччини Олаф Шольц з самого початку підтримував план відновлення.

Додаткові пріоритети включають підтримку технологій охорони здоров'я, прямі виплати малому бізнесу, прискорення цифрової трансформації державних послуг та розвиток стійких екологічних проєктів.[80]

Розподіл ресурсів

План відновлення дасть змогу Німеччині досягти короткострокового економічного зростання (близько 78 млрд євро), інвестувати у зелені та технології майбутнього (також близько 78 млрд євро), а також проявити європейську солідарність.[81] Німеччина планує виділити 2 млрд євро на фінансування проєктів з водневої енергетики, а ще 2 млрд євро — на енергоефективну реконструкцію будівель.[82] План відновлення та стійкості Німеччини передбачає загалом 27,9 млрд євро.[83]

Франція

Економічні наслідки

Коронавірус дістався Франції 24 січня 2020 року.[84] Загальнонаціональний карантин, закриття шкіл та бізнесу оголошувалися тричі у 2020 та 2021 роках.[85]

Національний інститут статистики та економічних досліджень (INSEE) звітував, що Франція зазнала найгіршої рецесії з часів Другої світової війни внаслідок пандемії.[86] ВВП скоротився на 8,3 % після трьох локдаунів.[86] Безробіття у Франції зросло з 7,1 % у 2018 році до 9,0 % у 2020 році.[87]

Урядові пріоритети

Президент Франції Емманюель Макрон активно підтримував план відновлення.

«France Relance», представлена урядом 3 вересня 2020 року, є планом розбудови Франції 2030 року шляхом трансформації економіки через акцент на трьох сферах: конкурентоспроможність, згуртованість та екологія.[88] План передбачає інвестиції у розмірі 100 мільярдів євро.

France Relance виділить 34 млрд євро на забезпечення конкурентоспроможності.[88] Також 36 млрд євро піде на забезпечення згуртованості (соціальна політика, працевлаштування молоді).[88] На екологію спрямують 30 млрд євро з амбіцією стати першою великою економікою в Європі, яка досягне кліматичної нейтральності до 2050 року.[88]

Розподіл ресурсів

Із загальної суми 100 млрд євро, необхідних для «France Relance», 40 млрд євро надійдуть безпосередньо з Next Generation EU (Франція запросила 40,9 млрд євро грантів за Механізмом відновлення). Франція буде третім за величиною бенефіціаром фондів Next Generation EU (11,7 % від усіх субсидій).[89] Франція не отримуватиме кредитів, лише гранти.

Італія

Економічні наслідки

На початку кризи уряд вирішив запровадити загальнонаціональний карантин, щоб захистити здоров'я своїх громадян. Ці умови мали руйнівний вплив на і без того крихку італійську економіку. З початку кризи країна увійшла в глибоку економічну рецесію, втративши 9 % свого ВВП у 2020 році, що дорівнює втраті 156 млрд євро.[90] Криза вразила всі сектори італійської економіки; промислове виробництво та експорт зменшилися на 9 % та 17 % відповідно порівняно з 2019 роком.[91] Карантин та закриття кордонів найбільше вдарили по сектору послуг, наприклад, по туризму, який є важливим джерелом доходів національної економіки. Національне агентство з туризму підрахувало, що у 2020 році іноземний туризм скоротився на 49 % порівняно з 2019 роком. Це вплинуло на суміжні сектори: сферу харчування, готельний бізнес та інші соціально-економічні види діяльності. Пандемія також глибоко вплинула на рівень зайнятості: в середині 2020 року було втрачено майже 1 мільйон робочих місць.[92] Для реагування на економічну кризу уряд ухвалив низку різних заходів, щоб надати допомогу та ліквідність сім'ям і підприємствам, що постраждали від кризи. Італійський державний борг стрімко зростав з початку епідемії. На початок 2021 року він досяг 160 % ВВП, що є поширеним явищем у всьому ЄС, оскільки збільшилися видатки на охорону здоров'я та економічно-соціальну допомогу.[93] У зв'язку з цим італійський уряд наполягав на спільних діях Європи для подолання кризи COVID-19. Після різних пропозицій та сильного спротиву з боку інших держав-членів, італійський уряд привітав пропозицію Комісії щодо плану Next Generation EU.

Урядові пріоритети

Джузеппе Конте відіграв важливу роль у впровадженні Next Generation EU.

Перший проєкт італійського плану відновлення був надісланий до Комісії 12 січня 2021 року попереднім урядом на чолі з Джузеппе Конте. Проте пропозиція зіткнулася зі скептицизмом в урядовій коаліції, що спричинило, серед іншого, розпад уряду. Як наслідок, з 13 лютого 2021 року новим прем'єр-міністром Італії став Маріо Драґі, який під час вступу на посаду чітко дав зрозуміти, що національний план відновлення є його пріоритетом номер один. Остаточна версія документа, що отримала назву Piano nazionale di ripresa e resilienza (PNRR), була надіслана до Комісії 30 квітня 2021 року з дотриманням терміну, встановленого Брюсселем, і містила значні відмінності від старого документа.[94]

В абсолютних цифрах Італія є найбільшим бенефіціаром фондів NGEU. Загальний обсяг ресурсів PNRR становить 235,1 млрд євро, з них кошти RRF, призначені для Італії, становлять 191,5 млрд євро: 68,9 млрд євро у вигляді грантів та 122,6 млрд євро у вигляді кредитів, які мають бути витрачені в період 2021–2023 років, з додатковими 13 млрд євро з фонду REACT-EU. Італійський уряд також виділив 30,6 млрд євро через додатковий фонд, що фінансується з національного бюджету.[95] Національний план узгоджується зі структурою, передбаченою угодою NGEU: 38 % коштів спрямовуються на проєкти «зеленого переходу», а 25 % — на проєкти «цифровізації». PNRR базується на трьох головних пріоритетах: гендерна інклюзія; освіта, навчання та працевлаштування молоді відповідно до флагманських європейських проєктів сталого зростання; та територіальна згуртованість, де 40 % ресурсів призначено для Меццоджорно.[96] Національний план передбачає 6 місій:

  • Цифровізація, інновації, конкурентоспроможність та культура
  • Зелена революція та екологічний перехід
  • Інфраструктура для сталої мобільності
  • Освіта та дослідження
  • Інклюзія та згуртованість
  • Охорона здоров'я

Паралельно з цими місіями уряд також впроваджуватиме різні структурні реформи, діючи за рекомендаціями Комісії. Уряд застосує 2 горизонтальні реформи: щодо державного управління та судової системи. Вони полягатимуть у структурних інноваціях цих секторів для підвищення ефективності, справедливості та конкурентоспроможності країни. Також будуть ухвалені стимулюючі реформи для спрощення та раціоналізації національного законодавства шляхом усунення адміністративних, правових та процедурних перешкод, які негативно впливають на якість державних послуг для громадян і бізнесу. Нарешті, уряд запровадить реформи підтримки для пом'якшення соціально-економічних наслідків кризи COVID-19. Ці реформи вплинуть на підвищення соціальної справедливості та конкурентоспроможності виробничої системи і прийматимуться протягом усього періоду реалізації PNRR.[97]

Розподіл ресурсів

Уряд Маріо Драґі підготував план Next Generation EU для Італії.

PNRR розподіляє свої ресурси на 16 конкретних компонентів, згрупованих у 6 місій, з метою здійснення інвестицій, проєктів та структурних реформ для досягнення цілей, передбачених угодою NGEU. Уряд вирішив використати всі можливі ресурси RFF, еквівалентні 191,5 млрд євро, вже виділивши на PNRR перші 70 % грантів, наданих країні, які мають бути витрачені в період 2020–2023 років. Ці місії будуть фінансово доповнені коштами REACT-EU, призначеними для Італії (13 млрд євро), та додатковим фондом (C.F.) у розмірі 30 млрд євро, який фінансується з державного бюджету країни.[98]

А. МІСІЯ 1: Цифровізація, інновації, конкурентоспроможність, культура (40,73 RRF / 0,80 REACT-EU / 8,54 C.F.) = 50,07 млрд євро

Перша місія спрямована на підвищення конкурентоспроможності, продуктивності та цифровізації італійської економіки та державного сектору, щоб позитивно вплинути на приватні інвестиції та надавати більш ефективні державні послуги громадянам і підприємствам. Вона ділить свої ресурси на три компоненти:

  • Перший компонент виділяє 9,75 млрд євро з RFF / 1,20 млрд євро з C.F. для цифровізації, інновацій та безпеки державного управління, з метою зробити його більш доступним і пропонувати ефективніші послуги. Передбачено різні проєкти з розвитку цифрової інфраструктури, переходу адміністрацій на оцифровані дані, їх завантаження у «хмару» та посилення систем кіберзахисту.[99]
  • Другий компонент виділяє 24,30 млрд євро з RFF / 0,80 млрд євро з REACT-EU / 5,88 млрд євро з C.F. на просування інновацій та цифровізації у виробництві. Вона діятиме в різних секторах економіки і стимулюватиме інвестиції в технології та НДДКР (R&D). Цей компонент також передбачає стратегічну допомогу в цифровізації та інноваціях для малих і середніх підприємств (МСП), підтримку процесів інтернаціоналізації та конкурентоспроможності промислових ланцюгів постачання.[100]
  • Третій компонент виділяє 6,68 млрд євро з RFF / 1,46 млрд євро з C.F. на розвиток туристичного та культурного секторів, що сильно постраждали від кризи, з акцентом на національну економіку.[100]

B. МІСІЯ 2: Зелена революція та екологічний перехід (59,33 RFF / 1,31 REACT-EU / 9,32 C.F.) = 69,96 млрд євро

Уряд використав PNRR як шанс виділити значні кошти для стимулювання розвитку та інвестицій в екологічний перехід, щоб відповідати цілям сталого розвитку та Європейського зеленого курсу до 2030 року, а також досягти чистої нейтральності до 2050 року. Ця місія складається з 4 компонентів:

  • Перший компонент виділяє 5,27 млрд євро з RFF / 0,50 млрд євро з REACT-EU / 1,20 млрд євро з C.F. на підвищення екологічності: з одного боку, шляхом модернізації та розробки нових заводів з переробки відходів та заповнення інфраструктурної прогалини на півдні Італії для реалізації флагманського проєкту циркулярної економіки; з іншого боку, для розробки розумного і сталого ланцюга постачання сільськогосподарської продукції.[101]
  • Другий компонент виділяє 23,78 млрд євро з RFF / 0,18 млрд євро з REACT-EU / 1,40 млрд євро з C.F. для розвитку промислових ноу-хау в перехідному секторі, підвищення конкурентоспроможності на європейському та міжнародному рівні, щоб зменшити залежність від зовнішніх інноваційних технологій (екологічний транспорт, акумулятори для електротранспорту тощо).[102]
  • Третій компонент виділяє 15,22 млрд євро з RFF / 0,32 млрд євро з REACT-EU / 6,72 млрд євро з C.F. на підвищення енергоефективності громадських і приватних будівель. Кошти видаватимуться безпосередньо громадянам через пільги/субсидії.[102]
  • Останній компонент із 15,06 млрд євро з RFF / 0,31 млрд євро з REACT-EU фінансуватиме різні проєкти та заходи, які зроблять країну більш стійкою до зміни клімату, захистять біорізноманіття та гарантуватимуть безпеку й ефективність водної системи.[103]

С. МІСІЯ 3: Інфраструктура для сталої мобільності (25,13 RFF / 0,00 REACT-EU / 6,33 C.F.) = 31,46 млрд євро

Третя місія має на меті створити до 2026 року більш сучасну і сталу систему транспортної інфраструктури та зменшити інфраструктурний розрив між півднем і північчю Італії, що перешкоджає економічній конвергенції в країні. Ця місія передбачає 2 компоненти:

  • Перший компонент виділяє 24,77 млрд євро з RFF / 3,20 млрд євро з C.F. на модернізацію та розвиток залізничної системи, а також на покращення залізничної інфраструктури на півдні Італії з метою поліпшення сполучення між регіонами.[104]
  • Другий компонент обсягом 0,36 млрд євро з RFF / 3,13 млрд євро з C.F. буде спрямований на повітряний транспорт.[104]

D. МІСІЯ 4: Освіта та дослідження (30,88 RFF / 1,93 REACT-EU / 1,00 C.F.) = 33,81 млрд євро

Четверта місія спрямована на покращення національної системи освіти шляхом інвестицій у підвищення ефективності та якості освітньої структури. Також ставиться за мету знизити рівень відсіву зі шкіл та збільшити кількість працівників з дипломом про вищу освіту. Місія складається з 2 компонентів:

  • Перший компонент (19,44 RFF / 1,45 REACT-EU) має на меті розширити пропозицію освітніх послуг — від дитячих садків до університетів.[105]
  • Другий компонент (11,44 RFF / 0,48 REACT-EU / 1 C.F.) спрямований на збільшення інвестицій у R&D, сприяючи переходу до економіки, заснованої на знаннях та ноу-хау.[106]

E. МІСІЯ 5: Інклюзія та згуртованість (19,81 RFF / 7,25 REACT-EU / 2,55 C.F.) = 29,62 млрд євро

П'ята місія має на меті виконати пріоритети PNRR шляхом збільшення інвестицій для боротьби з гендерною дискримінацією, розширення інклюзії молоді на ринку праці та вирівнювання територіальних диспропорцій у Меццоджорно. Місія передбачає 3 компоненти, що відповідають рекомендаціям Комісії і будуть доповнені різними структурними реформами:

  • Перший компонент виділяє 6,66 млрд євро з RFF / 5,97 млрд євро з REACT-EU на впровадження реформ, мета яких трансформувати ринок праці через створення інструментів, що полегшують перехід між роботами, захищають працівників та підвищують рівень зайнятості.[107]
  • Другий компонент надає 11,17 млрд євро з RFF / 1,28 млрд євро з REACT-EU / 0,13 млрд євро з C.F. для соціальної згуртованості та інклюзії.[108]
  • Третій компонент використає 1,98 млрд євро з RFF / 2,43 млрд євро з C.F. для територіальної згуртованості, зміцнюючи економічну конкурентоспроможність регіонів Меццоджорно.[108]

F. МІСІЯ 6: Охорона здоров'я. (15,63 RFF / 1,71 REACT-EU / 2,89 C.F.) = 20,22 млрд євро

Ресурси шостої й останньої місії будуть інвестовані для підвищення стійкості національної системи охорони здоров'я, послабленої пандемією.[109]

PNRR передбачає участь багатьох суб'єктів на внутрішньому рівні. Виконання структурних реформ буде завершено відповідними компетентними міністерствами та адміністраціями. Однак щодо залучення до конкретних інтервенцій та проєктів, їх координація та реалізація лягає на центральні адміністрації, а також регіональні та місцеві структури. Крім того, уряд розробив схему управління, яка забезпечує структуру для координації та моніторингу національного плану відновлення і стійкості. Ця структура буде створена при Міністерстві економіки та фінансів і одночасно стане контактним пунктом для Європейської Комісії.[110]

Суперечності

У квітні 2024 року італійські слідчі оголосили про розкриття міжнародної шахрайської схеми на суму 600 мільйонів євро, пов'язаної з фондом відновлення.[111] За даними поліції, шахрайство, організоване злочинними угрупованнями в Румунії, Італії, Словаччині та Австрії, включало «витончений апарат відмивання грошей... з використанням передових технологій, таких як хмарні сервери в країнах, що не співпрацюють [зі слідством], криптоактиви та штучний інтелект для створення підроблених документів». [112] У своєму річному звіті за 2023 рік Європейська прокуратура зазначила, що наразі в Італії відкрито 179 розслідувань, пов'язаних із використанням фондів відновлення.[113]

Данія

Економічні наслідки

Як держава-член ЄС, Данія має добре розвинену та надійну систему соціального забезпечення, що робить данське суспільство одним із найбільш егалітарних у світі. Данія є технологічно просунутою, високорозвиненою країною, де уряд та всі інші громадські організації виконують важливі регуляторні функції в суспільстві, надаючи комплексні послуги, які йдуть на користь усім громадянам.[114]

До COVID-19 данська економіка мала міцну промислову та торгову базу, без значних макроекономічних дисбалансів. Унаслідок кризи COVID-19, яка спалахнула в Європі загалом і в Данії зокрема, позитивні тенденції економічного розвитку раптово зупинилися на початку березня 2020 року, викликавши фінансову кризу, яка потребувала швидкого реагування.[115] Завдяки вчасним заходам, вжитим данським урядом для стримування епідемії, економіка зазнала раптового уповільнення, за яким відбулося падіння.

Данія була однією з перших держав Європи, яка діяла рішуче проти COVID-19, оголосивши національний карантин і закривши державні кордони. У першій половині 2020 року економіка Данії сильно постраждала. Будучи невеликою країною з відкритою економікою та структурним профіцитом платіжного балансу, економіка Данії сильно залежить від зовнішньої торгівлі. Відтак, через кризу COVID-19 країна зафіксувала найбільше падіння ВВП у першій половині 2020 року (−7,7 % у річному вимірі лише у 2-му кварталі).[116] Оскільки початкове поширення коронавірусу в Данії було здебільшого під контролем, данська економіка змогла відносно стійко витримати світову кризу, спричинену COVID-19.

Урядові пріоритети

Пріоритети уряду Данії та план стійкості включають підвищення енергоефективності, просування відновлюваних джерел енергії, посилення галузевої інтеграції через електрифікацію, трансформацію транспортного сектору для більшої сталої мобільності та перехід до циркулярної економіки.[117] Однак данський план додатково наголошує на важливості європейської цифрової трансформації та потреби ЄС бути більш самодостатнім щодо «певних технологій, критично важливих для майбутнього економічного розвитку та безпеки в Європі», особливо 5G.[117]

A. Масштабування та прискорення інвестицій у «зелений перехід», зокрема:[117]

  1. Розширення інфраструктури відновлюваної енергетики для забезпечення вільного потоку енергії в ЄС та сприяння швидкому розгортанню відновлюваних джерел.
  2. Стимулювання виробництва відновлюваної енергії, особливо офшорних гібридних проєктів, через регулювання ЄС та мобілізоване фінансування.
  3. Збільшення інтеграції промисловості, зокрема через розширення електрифікації.
  4. Підвищення енергоефективності будівель для створення нових робочих місць та зменшення викидів.
  5. Озеленення транспортної галузі, включаючи легкі й важкі транспортні засоби.
  6. Перехід до циркулярної економіки, просування найкращих доступних чистих технологій, ефективне використання води та рішення, засновані на біотехнологіях та природі.
  7. Просування найкращих доступних чистих технологій (вода, ресурси, повітря, хімікати).
  8. Біологічні та природоорієнтовані рішення, з акцентом на харчову промисловість.

B. Розробка нових технологічних механізмів та оновлення регуляторної бази, щоб зробити Європу цифровим лідером і змусити Єдиний ринок працювати на бізнес за допомогою 5G, штучного інтелекту та квантових комунікацій у прискореному темпі. Розширення та електрифікація європейської енергетичної системи, що підтримує ціль кліматичної нейтральності.[117]

C. Сприяння промисловим екосистемам, що мають вирішальне значення для стійкості Європи до криз, а також зеленого й цифрового переходу. Це включатиме подальший розвиток:[117]

  1. Індустрії наук про життя, яка забезпечує інноваційну спроможність Європи у підтримці та розробці життєво необхідних ліків та медичного обладнання.
  2. Розбудови центрів постачання водню і систем Power-to-X, а також зелених промислових екосистем навколо цих центрів. Power-to-X може допомогти декарбонізувати промисловість і сприяти сталим транспортним рішенням, таким як судноплавство з нульовим рівнем викидів. У поєднанні із захопленням, використанням та зберіганням вуглецю (CCUS), викиди, які «важко ліквідувати» у найбільших забруднювачів CO2, можуть бути суттєво зменшені.
  3. Новітніх технологій, таких як дослідження та інновації у сфері штучного інтелекту і квантових технологій та комунікацій, які збільшують цифрову спроможність Європи.

Розподіл ресурсів

Щоб подолати цю кризу, уряд Данії застосував власні плани та плани, ухвалені ЄС. За програмою NGEU уряд Данії отримає гранти та кредити для вирішення наслідків пандемії COVID-19 для національної економіки. За Механізмом відновлення та стійкості (максимальний обсяг грантів) Данії виділять 1,6 млрд євро.[54] Окрім цього Механізму, Данія отримає 178 мільйонів євро в рамках REACT-EU на 2021 рік.[55] Також їй виділять 46 мільйонів євро з Фонду справедливого переходу[56] і 54,3 мільйона євро на 2021 і 2022 роки в рамках Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій.[57]

Данія є особливим випадком через її опт-аут з Єврозони. Гранти і кредити ЄС надходять у данських кронах. Крона входить до Європейського механізму валютних курсів (ERM II).

Бельгія

Економічні наслідки

Маючи невелику відкриту економіку, Бельгія, як і багато інших країн, не зможе уникнути наслідків пандемії. Вона є однією з країн, які найбільше постраждали економічно від другої хвилі пандемії, що пояснюється тривалістю карантину та радикальними заходами, вжитими для боротьби з вірусом. Вплив на економіку виявився значно більшим, ніж вважалося спочатку.[118] Близько 40 % витрат бельгійських домогосподарств зазнали впливу обмежень COVID-19, а на 70 % ВВП вплине цей карантин.[119] Бельгійська економіка глибоко інтегрована у глобальні ланцюги постачання, які були розірвані коронавірусом; зокрема, міцні зв'язки з Німеччиною становлять значний ризик у цьому контексті.[118] Наявність другого за розміром порту в Європі та великої кількості логістичних і міжнародних компаній робить бельгійську економіку дуже чутливою до економічного «уповільнення» деінде.[118] Зважаючи на позицію Бельгії як торгового центру, очікувалося, що імпорт рухатиметься паралельно з експортом, забезпечуючи скорочення у 2020 році та відновлення у 2021-му.[120] Крім того, безробіття стане величезною проблемою в усіх сферах, особливо в туризмі, дозвіллі, готелях, ресторанах і мистецтві, де ймовірність банкрутств буде набагато вищою.[120] Позитивні ефекти для економіки відкладуться через те, що скасування карантину, як очікувалося, буде поступовішим.[119]

Урядові пріоритети

Стратегія бельгійського уряду у відповідь на спалах COVID-19 полягала, насамперед, у захисті громадського здоров'я. На цьому етапі були впроваджені різноманітні заходи, пов'язані з охороною здоров'я. Однак ці заходи суттєво вплинули на соціально-економічну сферу. Відповідно, кроки були зроблені як на медичному, так і на соціально-економічному рівнях.[121] Для захисту здоров'я запровадили карантин і комендантську годину, зводячи пересування людей до мінімуму. Щодо соціально-економічного впливу вірусу, було вжито заходів на підтримку системи охорони здоров'я, компаній та домогосподарств (самозайнятих) у вигляді відстрочення сплати федеральних податків, надання кредитів та оформлення тимчасового безробіття.

Уряд вживає заходів для подолання впливу коронавірусу на суспільство; однак пандемія COVID-19 призвела до глобальної кризи у сфері здоров'я. Як наслідок, бельгійська економіка муситиме витримати низку шоків.[121] На різних рівнях урядувалися заходи для пом'якшення соціально-економічних наслідків пандемії. Що стосується плану відновлення ЄС, слідуючи рекомендаціям Європейського семестру, Бельгія покращить заходи боротьби з кризою та підтримки відновлення.[122] Пріоритет надаватиметься посиленню стійкості та системі охорони здоров'я, пом'якшенню рівня безробіття та ефективному впровадженню заходів на підтримку ліквідності фірм та підприємств.[122] Також акцент робитиметься на інвестиціях у зелений і цифровий перехід, а також на дослідженнях та інноваціях. Інвестиції принесуть користь таким сферам, як сталий транспорт, енергоефективні будівлі, цифрова інфраструктура.[122]

Розподіл ресурсів

Федеральний уряд та уряди федеральних суб'єктів Бельгії досягли згоди щодо першого проєкту Плану відновлення та стійкості та розподілу коштів. Бельгія отримає мільярди євро у вигляді грантів і кредитів, що вважається важливим кроком у стратегії економічного відновлення. У часи, коли економіка країни зазнала сильного удару, інвестиційний план відновлення має допомогти оновити економіку і зробити її сильнішою.

План відновлення Next Generation підтримують такі політичні діячі, як федеральний прем'єр-міністр Александер де Кроо, який підтвердив, що проєкти, які фінансуються програмою, готові до старту.[123] Тим часом на федеральному рівні Державний секретар Томас Дермін відповідатиме за комунікацію між бенефіціарами фондів. Проте фламандський прем'єр-міністр Ян Ямбон визнає, що хоча отримання коштів і є корисним, вести переговори з іншими урядами було непросто. Він зазначає, що важливо знайти згоду, де кожен отримає вигоду від плану, і називає його «аргументованим».[123]

Після досягнення згоди щодо першого проєкту Плану та розподілу коштів Бельгія може отримати приблизно 5 мільярдів євро у вигляді грантів та кредитів. 11 січня 2021 року бельгійські органи влади досягли домовленості про те, як ці кошти будуть розподілені між місцевими урядами в регіонах.[124] Згідно з угодою, Фландрія отримає левову частку — близько 2,25 млрд євро.[124] Валлонія зі свого боку отримає 1,48 млрд євро, а федеральний уряд — 1,25 млрд євро.[124] Брюссель отримає 495 млн євро, Французька спільнота — 395 млн євро, тоді як Німецькомовна спільнота отримає 50 млн євро.[124] Фламандський уряд заклав основу плану відновлення для Фландрії, запустивши програму «Vlaamse Veerkracht» (Фламандська стійкість), яка охоплює інновації у цифровій трансформації та перехід регіону до більш сталої економіки.[122] Валлонія, у свою чергу, запустила схожу програму під назвою «Get Up Wallonia», яка ставить за мету забезпечення сильнішого економічного, соціального, екологічного та територіального розвитку.[122]

Кошти використовуватимуться відповідно до рекомендацій Європейського семестру та інвестуватимуться у покращення проєктів, пов'язаних зі сталим розвитком, зеленим і цифровим переходом, мобільністю та добробутом. Фонди також допоможуть посилити стійкість системи охорони здоров'я і покращити бізнес-середовище.

Іспанія

Економічні наслідки

Пандемія COVID-19 серйозно вплинула на іспанську економіку внаслідок суворих карантинних заходів, запроваджених урядом.[125] Оголошення надзвичайного стану прем'єр-міністром Педро Санчесом 13 березня 2020 року призвело до закриття по всій країні другорядних магазинів та зупинки діяльності.[126] Це різке падіння соціального життя та економічної активності зумовило швидке погіршення основних економічних і фінансових показників.[127] За день до оголошення надзвичайного стану Мадридська фондова біржа пережила найбільший обвал у своїй історії, втративши 14,06 % своєї вартості.[128]

Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес

Порівняно з іншими країнами, сильна залежність Іспанії від туризму та індустрії подорожей поглибила економічні наслідки коронавірусної кризи: прибуття туристів у 2020 році впало на 77 % порівняно з попереднім роком,[129] що призвело до втрат у розмірі 56 млрд євро[130] для туристичного бізнесу. За даними Національного інституту статистики (INE), валовий внутрішній продукт різко впав на 10,8 % протягом 2020 року. У цьому сенсі рецесія COVID-19 стала другим найбільшим падінням іспанського ВВП, поступаючись лише періоду початку громадянської війни в Іспанії у 1936 році, коли економіка впала на майже 26 %.[131] Більше того, приватне споживання помітно скоротилося — приблизно на 12,4 %, що стало найбільшим падінням з початку збору таких даних у 1970 році.[132] У 2020 році сільське господарство було єдиним сектором, внесок якого до ВВП зріс (на 5,3 % порівняно з 2019 роком). З іншого боку, будівництво житла та інфраструктури скоротилося на 14,5 %, тоді як у секторі послуг та промисловості падіння становило 11,1 % та 9,6 % відповідно.[132] Ринок праці також був сильно вражений: 623 000 працівників втратили роботу в 2020 році, а майже 1 мільйон скористалися механізмом тимчасового скорочення робочої сили, відомим як ERTE (Expedientes de Regulación Temporal de Empleo).[133] Рівень безробіття сягнув піку у 16,13 % у третьому кварталі 2020 року — на два пункти вище, ніж за рік до пандемії.[134]

У відповідь на кризу одним із першочергових пріоритетів уряду Іспанії була активація Плану термінових дій та схвалення гарантованого фінансування на суму до 100 млрд євро.[135] Згодом уряд, профспілки та роботодавці у липні 2020 року схвалили Угоду про економічне відновлення та зайнятість,[136] яка заклала фундамент для прискорення відновлення і створення якісних робочих місць. План передбачав продовження схеми короткострокової роботи (ERTE), навчання працівників у цифровій сфері, сприяння «зеленому переходу» та впровадження законодавства про дистанційну роботу.[137] В рамках цієї структури було запущено програму державної підтримки платоспроможності бізнесу та інвестицій на суму до 50 млрд євро.[138] З одного боку, вона передбачає створення Фонду підтримки платоспроможності розміром 10 млрд євро для інвестування у стратегічні компанії.[139] З іншого боку, Офіційний інститут кредитування надав додаткове гарантійне фінансування на 40 млрд євро.[140]

Урядові пріоритети

Виділення фондів ЄС не відбувається автоматично; воно обумовлене розробкою Національного плану відновлення та стійкості не пізніше 31 квітня 2021 року, який має бути розглянутий Європейською Комісією.[141] Згідно з вимогами європейських органів, план має містити детальний аналіз реформ, орієнтовні витрати і графік, а також відповідати європейським пріоритетам. У зв'язку з цим, у жовтні 2020 року уряд Іспанії публічно представив план España Puede (Іспанія Може) — базову схему майбутнього Плану відновлення та стійкості.[142] Остаточна версія була презентована прем'єр-міністром 14 квітня 2021 року. В останній тиждень квітня уряд Іспанії нарешті передав план до Єврокомісії для оцінки.

В абсолютних цифрах Іспанія є другим за величиною (після Італії) отримувачем європейських фондів, претендуючи на 72 млрд євро грантів і 68 млрд євро кредитів.[143] Зокрема, як і в інших країнах ЄС, ці кошти спрямовуються через дві основні схеми: Механізм відновлення та стійкості (надасть Іспанії близько 59 млрд євро до 2023 року) та REACT-EU (близько 12 млрд євро). Загалом у межах Next Generation EU іспанська економіка мала б отримати ін'єкцію в майже 155 млрд євро та 43 млрд євро з Багаторічної фінансової перспективи 2021–2027.[144]

План відновлення та стійкості Іспанії структурується навколо 4 керівних принципів, які мають стати стрижнем стратегії економічної політики іспанського уряду. Ці чотири наскрізні вектори тісно узгоджуються із загальними цілями NGEU та Цілями сталого розвитку ООН:[145]

  • екологічний перехід
  • цифровізація
  • гендерна рівність
  • соціальна та територіальна згуртованість

Розподіл ресурсів

Крім того, план містить 10 напрямків політики, які є вирішальними для сприяння економічному відновленню та зайнятості на першому етапі Плану, до 2023 року.[146] Ці 10 пріоритетів складаються з 30 компонентів, що артикулюють інвестиції та реформи для модернізації країни.[146] Хоча більшість із них є горизонтальними, деякі створені спеціально для сприяння модернізації ключових секторів (торгівлі, туризму, агропродовольчого комплексу, охорони здоров'я, автомобільної промисловості та держуправління).[146]

  1. Міська та сільська програма, боротьба зі знелюдненням сіл та розвиток сільського господарства (20,7 % бюджету).
  2. Стійка інфраструктура та екосистеми (15,0 % бюджету).
  3. Енергетичний перехід (9,2 % бюджету).
  4. Модернізація державного управління (6,2 % бюджету).
  5. Модернізація та цифровізація промислової структури і МСП, відновлення туризму та просування Іспанії як підприємницької нації (23,1 % бюджету).
  6. Підтримка науки та інновацій, а також посилення можливостей національної системи охорони здоров'я (7,1 % бюджету).
  7. Освіта і знання, навчання протягом усього життя (10,5 % бюджету).
  8. Нова економіка догляду та політика зайнятості (7,0 % бюджету).
  9. Сприяння культурній і спортивній індустріям (1,2 % бюджету).
  10. Модернізація податкової системи для інклюзивного і сталого зростання.

Для управління фондами план передбачає кілька механізмів та інституційних дійових осіб.[147] Для моніторингу впровадження Плану іспанський уряд запровадив наступну структуру:[148]

  • Міжвідомча комісія під головуванням прем'єр-міністра.
  • Технічний комітет, який надає комісії технічну та правову підтримку.[149]
  • Відділ моніторингу Фонду відновлення.
  • Секторальна конференція з питань європейських фондів, разом із 17 автономними спільнотами та 2 автономними містами на чолі з Міністром фінансів.
  • Конференції президентів між різними автономними спільнотами.
  • Механізм регулярного парламентського контролю через Об'єднаний комітет у справах Європи.

Польща

Економічні наслідки

Польська економіка постійно розвивалася з 1989 року. Однак нинішні виклики пов'язані з економічним уповільненням, спричиненим пандемією, а не з економічною слабкістю. Труднощі польської економіки мають три причини: глобальне обмеження економічної діяльності, удар по ланцюгах попиту і пропозиції та залежність від уряду щодо фінансового порятунку всіх галузей промисловості.[150]

Безробіття зросло з 5,1 % у жовтні 2019 року до 6,1 % у жовтні 2020 року — це означає, що нині заяву на допомогу з безробіття подали понад 1 мільйон осіб. Проте зареєстроване безробіття не враховує професійної неактивності, яка б ще більше підняла рівень безробіття (близько 3,7 млн осіб у Польщі професійно неактивні). 62 % споживачів визнають, що їхній фінансовий добробут знизився, а 70 % підприємців констатують падіння доходів. Особливо постраждала індустрія гостинності. Уряд задіяв кілька інструментів для пом'якшення впливу локдаунів на економічну активність: Антикризовий щит 1.0, 2.0, 3.0, 4.0, 5.0 та 6.0.

Антикризовий щит 1.0 стартував 1 квітня 2020 року, дозволивши підприємцям, які постраждали від економічного спаду, подати заявку на отримання пільг для збереження робочих місць. Серед заходів — субсидування зарплат, звільнення від сплати державного страхування, надання кредитів підприємцям та соціальних виплат працівникам на карантині. Антикризові щити від 2.0 до 6.0 розширювали перелік підприємств, що отримували допомогу, вводили пільги за відсотковими ставками банківських кредитів та розповсюджували підтримку на сектори, які постраждали від наступних хвиль коронавірусу (культура, туризм, розваги тощо).

Урядові пріоритети

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький із президентом Європейської Ради Шарлем Мішелем

Перший підтверджений випадок COVID-19 у Польщі був оголошений 4 березня 2020 року.[151] Уряд відмовився брати участь у закупівлі медичного обладнання під егідою Європейського Союзу 28 лютого 2020 року. Лукаш Шумовський, міністр охорони здоров'я, заявив, що Польща самостійно забезпечить закупівлю адекватних інструментів для боротьби з COVID-19. Однак 6 березня 2020 року уряд підтвердив свою прихильність до ініціативи.[152]

Польща та Угорщина погрожували заблокувати переговори щодо MFF і Next Generation EU. Ця загроза виходила скоріше з партійної політики, ніж із неприйняття фонду NGEU як такого. Понад 50 % польських громадян позитивно ставилися до цієї ініціативи, порівняно з лише 16 %, які ставилися до неї негативно.[153]

Країною керувала коаліція під назвою Об'єднана правиця (Zjednoczona Prawica), до складу якої входили три політичні партії: «Право і справедливість» (Prawo i Sprawiedliwość) на чолі з Ярославом Качинським, «Солідарна Польща» (Solidarna Polska) на чолі зі Збігневом Зьобро та «Згода» (Porozumienie) на чолі з Ярославом Ґовіном. Обидві останні партії мали достатньо місць, щоб позбавити коаліцію парламентської більшості.[154]

Уряд також зазнавав внутрішнього тиску з кількох причин: по-перше, після відносно успішного подолання першої хвилі COVID-19 уряд втратив фокус і не зміг підготуватися до другої й третьої хвиль; по-друге, уряд наповнив Конституційний трибунал своїми прихильниками через низку незаконних кроків, що підірвало верховенство права в Польщі (особливо це стосувалося заборони абортів). Збігнєв Зьобро, лідер «Солідарної Польщі» та міністр юстиції, вів антиєвропейський та антинімецький наратив і організував наступ на судову систему.

Механізм верховенства права, який ставив надання фінансової допомоги в залежність від дотримання цього принципу, став підґрунтям опозиції Польщі щодо ратифікації Next Generation EU. Ярослав Качинський заявив, що неучасть у голосуванні або утримання «Солідарної Польщі» означатиме кінець коаліції, тоді як Збігнєв Зьобро заявив, що його партія виступатиме проти Next Generation EU.

Німеччина, що головувала в Раді ЄС, запропонувала компроміс: Єврокомісія утримається від застосування механізму верховенства права, доки держава-член буде оскаржувати його законність у Суді Європейського Союзу.[155] Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький погодився на такий механізм.

27 квітня 2021 року «Об'єднана правиця» досягла угоди з «Лівими» (Lewica), що дало зелене світло ратифікації NGEU.[156] Роберт Бєдронь так прокоментував угоду: «Однією з умов нашої підтримки уряду є будівництво 75 000 квартир для оренди. Ми також домовилися про 850 мільйонів євро на підтримку місцевих лікарень...».[156] 300 млн євро було виділено на підтримку ресторанів і готелів.[157]

Польща розробила Національний план відбудови (Krajowy Plan Odbudowy), який спирається на п'ять компонентів національних пріоритетів: (1) стійкість і конкурентоспроможність економіки, (2) збільшення частки зеленої енергії та зменшення енергоспоживання, (3) цифрова трансформація, (4) ефективність і доступність системи охорони здоров'я, (5) зелена і розумна мобільність.[158] Сейм проголосував за схвалення Механізму відновлення та стійкості 4 травня 2021 року.[159]

Розподіл ресурсів

Очікувалося, що Польща отримає 58,1 млрд євро: 23,9 млрд євро у вигляді грантів та 34,2 млрд євро у вигляді кредитів. Уряд мав би до 2026 року розподілити ці кошти.[160] Польща подала свій Національний план відбудови до Єврокомісії 1 червня 2021 року, запитуючи фінансування на 5 напрямків стійкості економіки: бізнес-середовище, зелена енергія, цифрова трансформація, сталий транспорт та система охорони здоров'я.

Греція

Економічні наслідки

Греція постраждала від пандемії, але її відносно оминули серйозні наслідки для здоров'я населення порівняно з багатьма іншими європейськими країнами. З березня по червень 2020 року іноземні ЗМІ багато писали про це «маленьке грецьке диво» — країну, зруйновану економічною кризою попередніх років, яка змогла протистояти виклику коронавірусу краще за багатьох сусідів. Це пояснювалося швидкістю ухвалення урядових рішень, закриттям кордонів, суворим карантином та дисципліною населення.[161]

Однак пандемія спричинила дуже серйозні економічні проблеми і знову занурила країну в нову рецесію. Це пов'язано з сильною залежністю Греції від туризму (майже п'ята частина ВВП) та сфери гостинності. У 2021 році туризм згенерував лише половину доходу від рівня 2019 року.[162] Зовнішня торгівля Греції також серйозно постраждала, враховуючи її експортно-орієнтовану економіку.[163] Державні видатки різко зросли для боротьби з пандемією, а рівень державного боргу підскочив на понад 25 % ВВП. Хоча співвідношення боргу до ВВП є одним із найвищих у світі, у 2021 році воно почало знижуватися (до 206,7 %).[162]

Урядові пріоритети

План відновлення та стійкості Греції дозволить країні стати більш сталою, стійкою, а також готовою до екологічних та цифрових викликів. Він включатиме 17,77 млрд євро у вигляді грантів та 12,73 млрд євро у вигляді кредитів.[164] План розроблений відповідно до рекомендацій Європейського семестру і має на меті сприяти зростанню, продуктивності та створенню робочих місць. Реформи сприятимуть сталому розвитку, а інвестиції — переходу до низьковуглецевої, цифрової та більш інклюзивної економіки (декарбонізація, цифровізація держуправління, модернізація податкової і судової систем).

Щодо кліматичних політик, Греція намагатиметься збільшити частку відновлюваних джерел енергії (офшорні вітрові електростанції, скорочення споживання твердого палива, модернізація будівель, підтримка сталого транспорту та управління водними ресурсами). Що стосується цифрового переходу, план підтримає розширення зв'язку, цифровізацію державних послуг та розвиток цифрових навичок населення. Рівень безробіття, особливо серед молоді, також буде в центрі уваги. Крім того, передбачаються значні інвестиції в охорону здоров'я та освіту.

План відновлення Греції був схвалений Єврокомісією у червні, що дозволило країні залучити кошти для підтримки кліматичних (38 %) та цифрових (23 %) цілей. Банк Греції підрахував, що цей пакет стимулів дозволить збільшити реальний ВВП на 7 % до 2026 року та створити 180 000 нових робочих місць.[164]

Розподіл ресурсів

Європейська Комісія вже виплатила Греції 4 мільярди євро попереднього фінансування. Загалом очікується, що країна отримає 30,5 млрд євро (17,8 млрд у вигляді грантів та 12,7 млрд у вигляді кредитів).

За кошти RRF у Греції реалізовуються такі проєкти:

  • Зелений перехід: 645 млн євро на фінансування з'єднання з Кікладськими островами (розширення потенціалу відновлюваних джерел енергії).
  • Цифровий перехід: 375 млн євро для впровадження цифрових технологій на малих і середніх підприємствах.
  • Економічна та соціальна стійкість: 740 млн євро на посилення політик активного ринку праці, 627 млн євро на цифровізацію системи правосуддя та державного управління.[164]

Португалія

Економічні наслідки

Після поширення пандемії COVID-19 18 березня 2020 року в Португалії було оголошено надзвичайний стан. Економіка Португалії сильно постраждала від закриття підприємств, зокрема туризму та готельного бізнесу (у 2019 році туристичний сектор становив 16 % ВВП).[165][166]

У 2019 році ВВП Португалії зріс на 2,7 %, і макроекономічні очікування були дуже позитивними.[167][168] Однак через пандемію у 2020 році країна зіткнулася з історичною рецесією у 8,4 % ВВП.[166] Рівень безробіття зріс із 6,6 % у 2019 році до 7,0 % у 2020 році.[167] Експорт послуг, приватне споживання та інвестиції в обладнання різко скоротилися, проте інвестиції в будівництво продовжували зростати, частково завдяки проєктам, які фінансувалися ЄС.[165]

Урядові пріоритети

1 травня 2021 року Португалія знову відкрила країну для туризму. Португальський уряд вирішив запровадити інвестиційний план на суму понад 6 мільярдів євро для відновлення туристичного сектору (на підтримку бізнесу та збереження робочих місць).[169]

Згідно з новим звітом ОЕСР, Португалії вкрай необхідно продовжувати інвестиції та впроваджувати свій план відновлення і стійкості, щоб прискорити цифровий і екологічний переходи.[170] У Португалії цей план у народі назвали «Європейською базукою» (bazuca europeia).[171] Португальський план містить реформи для підвищення ефективності охорони здоров'я, освіти та вирішення проблем доступності житла. Країна отримає 13,9 млрд євро у вигляді грантів та 2,7 млрд євро у вигляді кредитів.[172]

Португалія була першою країною, яка представила свій план відновлення (22 квітня 2021 року), а 16 червня Єврокомісія дала йому зелене світло.[170] Очікується, що план дозволить збільшити ВВП Португалії на 1,5–2,4 % до 2026 року та створити близько 50 000 нових робочих місць. План містить 83 інвестиції та 32 реформи: 38 % підтримують кліматичні цілі, а 22 % сприяють цифровому переходу.[170]

Тим не менш, план піддався критиці, зокрема щодо надмірної централізації фінансування в руках Міністерства планування, що може посилити територіальну нерівність.[173] Деякі економісти зазначали, що план скоріше орієнтований на наступні покоління (цифровізація та декарбонізація), а не на негайне подолання економічних наслідків пандемії.[174]

Розподіл ресурсів

3 серпня 2021 року Єврокомісія виплатила Португалії 2,2 млрд євро у вигляді попереднього фінансування (13 % від загальної суми грантів і кредитів), що зробило її однією з перших країн, які отримали фінансування за RRF.[175]

25 січня 2022 року Португалія подала перший запит на виплату 1,16 млрд євро і відзвітувала про виконання 38 етапів і цілей у сферах охорони здоров'я, соціального житла, інновацій, декарбонізації промисловості тощо.[176] План зосереджений на:

  • Зеленому переході: інвестиційна програма на 300 млн євро для покращення енергоефективності житлових і громадських будівель, а також понад 800 млн євро на екологізацію промисловості.[175]
  • Цифровому переході: цифровізація освіти, бізнесу та державного сектору (охорона здоров'я, податки, юстиція).[175]
  • Економічній та соціальній стійкості: посилення Національної служби охорони здоров'я (1,4 млрд євро) та збільшення пропозиції соціального житла (2,7 млрд євро).[175]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Council Regulation (EU) 2020/2094 of 14 December 2020 establishing a European Union Recovery Instrument to support the recovery in the aftermath of the COVID-19 crisis. EUR-Lex.
  2. ↑ Recovery plan for Europe. European Commission (англ.). Процитовано 5 липня 2023.
  3. ↑ а б Mahieu, Brans та Schulz, 2024, p. 145.
  4. ↑ Special European Council, 17–21 July 2020 – Main results Retrieved 15 November 2020.
  5. ↑ Mahieu, Brans та Schulz, 2024, p. 144.
  6. ↑ а б в Kempf та Linos, 2024, p. 152.
  7. ↑ а б Kempf та Linos, 2024, p. 153.
  8. ↑ Kempf та Linos, 2024, p. 154.
  9. ↑ Frederic, Bob (9 травня 2020). WHO says Europe is the new epicenter of coronavirus pandemic. Процитовано 29 березня 2021.
  10. ↑ а б в Thomas Plümper; Eric Neumayer (2020). Lockdown policies and the dynamics of the first wave of the Sars-CoV-2 pandemic in Europe (PDF). Journal of European Public Policy. 29 (3): 321—341. doi:10.1080/13501763.2020.1847170. S2CID 229384284.
  11. ↑ Morra, Michele (31 березня 2020). Tutte le divisioni nell'Unione europea sulla risposta alla crisi da Covid-19. START MAGAZINE.
  12. ↑ Bank, European Central (18 березня 2020). ECB announces €750 billion Pandemic Emergency Purchase Programme (PEPP) (europa.eu). Процитовано 29 березня 2021.
  13. ↑ Pandemic Emergency Purchase Programme. European Central Bank. 2 листопада 2021.
  14. ↑ Competition – State aid – State aid rules and coronavirus. European Commission. Процитовано 29 березня 2021.
  15. ↑ ESM Pandemic Crisis Support. European Stability Mechanism. 26 листопада 2020.
  16. ↑ Thompson, Mark (28 березня 2020). The EU can't agree on how to help Italy and Spain pay for coronavirus relief. CNN.
  17. ↑ Amaro, Silvia (25 березня 2020). The EU can't agree on how to help Italy and Spain pay for coronavirus relief. CNBC.
  18. ↑ Lili Bayer; Hans von der Burchard; Bjarke Smith-Meyer (18 травня 2020). France, Germany propose €500B EU recovery fund. Politico. Процитовано 28 лютого 2022.
  19. ↑ Next Generation EU recovery plan – An unprecedented exercise in solidarity. European Economic and Social Committee. 3 червня 2020.
  20. ↑ European Council conclusions, 17-21 July 2020. www.consilium.europa.eu.
  21. ↑ Sandor Zsiros and Joanna Gill (18 листопада 2020). Hungary and Poland block EU's COVID-19 recovery package over new rule of law drive, Euronews.
  22. ↑ Timeline - Council actions on COVID-19. www.consilium.europa.eu.
  23. ↑ а б RECOMMENDATION on the draft Council regulation laying down the multiannual financial framework for the years 2021 to 2027. www.europarl.europa.eu.
  24. ↑ а б Porte, Caroline de la; Jensen, Mads Dagnis (27 листопада 2021). The next generation EU: An analysis of the dimensions of conflict behind the deal. Social Policy & Administration. 55 (2): 388—402. doi:10.1111/spol.12709. hdl:10398/42771a5d-e681-4995-a0d7-78ce52465f75. S2CID 234062656.
  25. ↑ а б European Commission, (July 2020). Recovery Plan for Europe. Retrieved on 4 March 2021.
  26. ↑ European Commission, (27 May 2020). Communication from the Commission to the European Parliament, the European Council, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Brussels. Europe's moment: Repair and Prepare for the Next Generation . Retrieved on 11 August 2021.
  27. ↑ European Council, (February 2021). A recovery plan for Europe. Retrieved on 4 March 2021.
  28. ↑ European Commission, (July 2020). Recovery Plan for Europe. Retrieved on 4 March 2021.
  29. ↑ а б в г SOKRATOUS, Zinonas (28 травня 2020). Avrupa'nın anı: Yeni nesil için onarım ve hazırlık. Kıbrıs - European Commission (англ.). Процитовано 14 серпня 2021.
  30. ↑ Infographic - Making the most of the EU's Recovery and Resilience Facility. WindEurope. Процитовано 14 серпня 2021.
  31. ↑ а б EU Commission, (2019). "The European Commission's Priorities: 6 Commission Priorities for 2019-24" Retrieved 2021-08-14.
  32. ↑ Recovery Plan for Europe. European Commission.
  33. ↑ Stubbington, Tommy; Khan, Mehreen (11 серпня 2020). EU's top credit rating can survive €750bn stimulus, say agencies. Financial Times. Процитовано 21 квітня 2021.
  34. ↑ EU will be a big new player in the bond market with likely triple-A asset. www.spglobal.com. Процитовано 21 квітня 2021.
  35. ↑ European Council conclusions, 17–21 July 2020.
  36. ↑ EU's credit rating. European Commission – European Commission. Процитовано 21 квітня 2021.
  37. ↑ Press corner. European Commission – European Commission. Процитовано 21 квітня 2021.
  38. ↑ а б в Council Decision (EU, Euratom) 2020/2053 of 14 December 2020 on the system of own resources of the European Union and repealing Decision 2014/335/EU, Euratom
  39. ↑ а б European Commission, Financing the recovery plan for Europe, Factsheet, 27 May 2020.
  40. ↑ а б 2014/335/EU, Euratom: Council Decision of 26 May 2014 on the system of own resources of the European Union
  41. ↑ а б European Commission, Questions and answers on the adoption of the EU's long-term budget for 2021–2027, Factsheet, 17 December 2020
  42. ↑ Delgado-Téllez, Mar and Kataryniuk, Iván and López Vicente, Fernando and Perez, Javier J., Supranational Debt and Financing Needs in the European Union (Endeudamiento supranacional y necesidades de financiación en la Unión Europea) (21 August 2020). Banco de Espana Occasional Paper No. 2021
  43. ↑ а б European Parliament, Legislative package for the system of own resources of the European Union after 2020, Factsheet, February 2021
  44. ↑ EUR-Lex – 52018PC0326 – EN – EUR-Lex. eur-lexeuropa.eu. Процитовано 21 квітня 2021.
  45. ↑ Buzkcva Romana, Own resources in the light of European Council Conclusion on the MFF and the Next Generation EU, Financial Law Review, No 20(4)/2020, February 2021
  46. ↑ Korner and Bottcher, Financing the EU's recovery, Deutsche Bank, 5 August 2020
  47. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ":37" не вказано текст
  48. ↑ а б в COMMUNICATION FROM THE COMMISSION TO THE EUROPEAN PARLIAMENT, THE EUROPEAN COUNCIL, THE COUNCIL, THE EUROPEAN ECONOMIC AND SOCIAL COMMITTEE AND THE COMMITTEE OF THE REGIONS, COM(2020) 442 final, Brussels, 27 May 2020.
  49. ↑ European Parliament, Financial Transaction Tax, Factsheet, 22 February 2021
  50. ↑ Next multiannual financial framework and recovery package: Council moves to finalise adoption. www.consilium.europa.eu. Процитовано 29 квітня 2021.
  51. ↑ а б Fillmann A., Reflections on COVID-19 – Views From Germany, National Law Review, published on 10 September 2020, consulted on 2 May 2021.
  52. ↑ а б в г д е European Commission, Plan de relance pour l’Europe, retrieved on 2 March 2021.
  53. ↑ Recovery plan for Europe. European Commission (англ.). Процитовано 14 серпня 2021.
  54. ↑ а б Recovery and Resilience Facility – Grants allocation per member state, Brussels: European Commission, 2021, p.1.
  55. ↑ а б Allocations under REACT-EU for 2021 per member state, Brussels: European Commission, 2021, p.1.
  56. ↑ а б Just Transition Fund – allocations per member state, Brussels: European Commission, 2021, p.1.
  57. ↑ а б Breakdown of European Agricultural Fund for Rural Development per member state, Brussels: European Commission, 2021, p.1.
  58. ↑ Rule of law in Poland and Hungary has worsened. European Parliament - News. 16 січня 2020. Процитовано 19 квітня 2021.
  59. ↑ 5 ways rule of law is being violated in Hungary & Poland. GUE/NGL. 4 грудня 2020. Процитовано 19 квітня 2021.
  60. ↑ EU can still block Hungary's veto on Polish sanctions. Politico. 11 січня 2016. Процитовано 19 квітня 2021.
  61. ↑ Belgium gains €5.1 billion from the revival of EU recovery plan. The Brussels Times. 11 грудня 2020. Процитовано 19 квітня 2021.
  62. ↑ Council agrees to position on the Recovery and Resilience Facility Retrieved 15 November 2020.
  63. ↑ Follow-up session of the European Council in autumn 2020 Retrieved 15 November 2020.
  64. ↑ See No Evil. How a lack of transparency could dash EU hopes for a green pandemic recovery (PDF). CEE Bankwatch Network. Листопад 2020.
  65. ↑ European Council, 2020, chpt. A21, 18.
  66. ↑ Press corner. European Commission – European Commission. Процитовано 14 грудня 2020.
  67. ↑ Press corner. European Commission – European Commission. Процитовано 28 квітня 2021.
  68. ↑ EU taxonomy for sustainable activities. European Commission – European Commission. Процитовано 28 квітня 2021.
  69. ↑ Simon, Frédéric (11 листопада 2020). Gas denied 'transition' fuel status in draft EU green finance rules. www.euractiv.com. Процитовано 28 квітня 2021.
  70. ↑ Brussels faces backlash over delay to decision on whether gas is green. Financial Times. Процитовано 28 квітня 2021.
  71. ↑ Storbeck та ін., 2025.
  72. ↑ The history of national rebates in the EU Retrieved 15 November 2020.
  73. ↑ European Council, 2020, chpt. 152.
  74. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ":11" не вказано текст
  75. ↑ de la Porte and Mads Dagnis Jense (2021), pp. 392-393
  76. ↑ Friends of Cohesion (2020). Joint declaration on the Multiannual Financial Framework 2021–2027, Bratislava, 2018.
  77. ↑ Federal Statistical Office, Economic impacts. Statistics related to COVID-19, consulted on 29 March 2021.
  78. ↑ Lenglet F., Plan de relance européen : pourquoi Angela Merkel s’est décidée à payer, RTL, published on 14 December 2020, consulted on 12 April 2021.
  79. ↑ Grésillon B., Covid-19 en Allemagne : tout change mais rien ne change, Libération, published on 17 April 2020, consulted on 30 April 2021.
  80. ↑ OCDE, Perspectives économiques de l’OCDE, Allemagne, OECD, consulted on 30 April 2021.
  81. ↑ Gagnebin M., Germany's post-crisis recovery plan: some stimulus for the climate, published on 16 June 2020, retrieved on 2 March 2021.
  82. ↑ Walton N. & Jonker H., Germany's COVID-19 Stimulus Prioritizes Low-carbon Investments, World Resources Institute, published on 2 July 2020, consulted on 1 May 2021.
  83. ↑ European Commission, Facilité pour la reprise et la résilience : l’Allemagne et la Grèce présentent des plans officiels pour la reprise et la résilience, published on 28 April 2021, consulted on 11 May 2021.
  84. ↑ Jacob, Etienne (24 січня 2020). Coronavirus: trois premiers cas confirmés en France, deux d'entre eux vont bien. Le Figaro.
  85. ↑ REPLAY. Coronavirus : prolongation du confinement jusqu'au 11 mai, tests, masques... Revivez l'allocution d'Emmanuel Macron. Franceinfo (фр.). 13 квітня 2020. Процитовано 11 травня 2021.
  86. ↑ а б Le Covid a provoqué une récession massive en France en 2020. Libération (фр.). Процитовано 11 травня 2021.
  87. ↑ French unemployment surges to two-year high of 9.0% in third quarter. Reuters. 10 листопада 2020. Процитовано 11 травня 2021.
  88. ↑ а б в г Building the France of 2030 today: French recovery plan's measures for investors. Direction générale du Trésor (фр.). 12 листопада 2020. Процитовано 11 травня 2021.
  89. ↑ How are European countries channelling NEXT GENERATION EU opportunities? Spain vs France. Zabala Innovation. Процитовано 11 травня 2021.
  90. ↑ Pesole, Dino (30 грудня 2020). Pil, ecco come si chiude l'anno del Covid per Italia, Francia, Germania e Spagna. Ora la sfida è il tasso di crescita 2021. Il sole 24 ore.
  91. ↑ Covid Italia, bruciati 156 miliardi di ricchezza in un anno. adnkronos. 2 січня 2021.
  92. ↑ Istat, nel secondo trimestre crollano gli occupati, −841.000 su base annua. skytg24. 11 вересня 2020.
  93. ↑ L'impatto del Covid-19 e degli interventi del Governo sulla situazione socio-economica delle famiglie italiane nei primi tre mesi della pandemia (PDF). MEF Dipartimento delle Finanze.
  94. ↑ Che cos'è cambiato nel Piano nazionale di ripresa e resilienza. Pagella Politica. 23 квітня 2021.
  95. ↑ Cosa prevede il Recovery Plan di Draghi: risorse, mission, progetti e riforme. FASI. 30 квітня 2021.
  96. ↑ Magnani, Niccolò (25 квітня 2021). RECOVERY PLAN, TESTO FINALE PNRR DRAGHI/ 6 missioni, 4 riforme, risorse e governance. il sussidiario.net.
  97. ↑ Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF).
  98. ↑ Press corner. European Commission – European Commission. Процитовано 4 травня 2021.
  99. ↑ Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 82.
  100. ↑ а б Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 84.
  101. ↑ Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 116.
  102. ↑ а б Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 117.
  103. ↑ Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 118.
  104. ↑ а б Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 157.
  105. ↑ Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 174.
  106. ↑ Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 176.
  107. ↑ Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 201.
  108. ↑ а б Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 202.
  109. ↑ Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 225.
  110. ↑ Piano Nazionale di Ripresa e Resilienza (PDF). с. 239.
  111. ↑ Italy arrests 22. Reuters. Процитовано 28 серпня 2024.
  112. ↑ Braun, Elisa (4 квітня 2024). Lamborghini and Rolexes seized in massive EU police raid over €600M Covid fraud. Politico. Процитовано 28 серпня 2024.
  113. ↑ €600m Italy recovery fund fraud likely to be repeated, EU audit chief warns. Euractiv. Процитовано 28 серпня 2024.
  114. ↑ Marinov, M., (November 2020). "Denmark and COVID-19", Centrum Balticum Foundation. Accessed 2021-08-14.
  115. ↑ Baldwin, R. and B. Weder di Mauro (2020), "Mitigating the COVID Economic Crisis: Act Fast and Do Whatever It Takes", a VoxEU. org eBook, London: CEPR Press
  116. ↑ Nordea, (2021). "The economic context of Denmark [Архівовано 29 April 2021 у Wayback Machine.]". Accessed 2021-08-14.
  117. ↑ а б в г д A green and digital EU recovery plan for the future (the Danish perspective). Accessed 2021-08-14.
  118. ↑ а б в Coronavirus strongly affects Belgian economy due to international chain reaction and weakening confidence. www.kbc.com. Процитовано 19 квітня 2021.
  119. ↑ а б Economy: Belgium will be hit hard by lockdown 2.0 | Euler Hermes. www.eulerhermes.com. Процитовано 19 квітня 2021.
  120. ↑ а б Forecast summer 2020 (PDF). ec.europa.eu.
  121. ↑ а б Belgian Stability Programme 2020 (PDF).
  122. ↑ а б в г д Tax Services | Deloitte Belgium | Services, reports, and insights. Deloitte Belgium. Процитовано 19 квітня 2021.
  123. ↑ а б Agreement on who gets what from EU's Recovery and Resilience Facility. Flanders News. 12 січня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  124. ↑ а б в г Wallyn, Tom (14 січня 2021). Next Generation Europe – Europe's recovery and resilience plan. Tax News. Процитовано 19 квітня 2021.
  125. ↑ Cue C., Perez C., Garcia De Blas E., Spanish government declares state of alarm, EL PAIS, 13 March 2020
  126. ↑ Consulta la lista de actividades esenciales y si puedes ir a trabajar, según lo publicado en el BOE. Civio (ісп.). 29 березня 2020. Процитовано 23 квітня 2021.
  127. ↑ Angel de la Fuente, The economic consequences of Covid in Spain and how to deal with them, Fundacion de Estudios de Economía Aplicada, 26 November 2020
  128. ↑ Nathan Allen; Valentina Za (13 березня 2020). Italy, Spain curb trading to stem coronavirus market crash. Reuters. Процитовано 23 квітня 2021.
  129. ↑ Spain: drop in tourism in selected regions 2020. Statista. Процитовано 23 квітня 2021.
  130. ↑ Record €56 billion loss for Spanish tourism. www.euractiv.com. 4 листопада 2020. Процитовано 23 квітня 2021.
  131. ↑ Nathan Allen; Belén Carreño (29 січня 2021). Spain posts record GDP slump in 2020, hopes for 2021 in balance. Reuters. Процитовано 23 квітня 2021.
  132. ↑ а б El PIB se contrajo un 10,8% en 2020, la mayor caída registrada desde la Guerra Civil – elEconomista.es. elEconomista (ісп.). 26 березня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  133. ↑ Heller, Fernando (29 січня 2021). 'Annus horriblis' for Spain's labour market. Euractiv. Процитовано 23 квітня 2021.
  134. ↑ Spain's Government Is Split Over Plan to Boost Minimum Wage. Bloomberg.com. 17 грудня 2020. Процитовано 23 квітня 2021.
  135. ↑ Vicepresidencia Segunda del Gobierno, Factsheet. Medidas económicas adoptadas por el Gobierno de España frente a la pandemia del COVID-19, 19 March 2020.
  136. ↑ Acuerdo por la Reactivacion Economica y el Empleo, Palacio de la Moncloa, 3 July 2020.
  137. ↑ Pedro Sánchez presents Recovery Plan to guide implementation of €72 billion from European funds to 2023. La Moncloa. 7 жовтня 2020.
  138. ↑ El Gobierno aprueba nuevas medidas, por importe de 50.000 millones, en el marco del Acuerdo por la Reactivación Económica y el Empleo [Consejo de Ministros/Resúmenes]. La Moncloa (ісп.). 3 липня 2020.
  139. ↑ Los 10 puntos del acuerdo para la reactivación económica y el empleo. Nuevatribuna (ісп.). 3 липня 2020. Процитовано 23 квітня 2021.
  140. ↑ Spain. KPMG. Процитовано 23 квітня 2021.[недоступне посилання з 01.10.2023]
  141. ↑ A recovery plan for Europe. www.consilium.europa.eu. Процитовано 23 квітня 2021.
  142. ↑ Spain's Sánchez presents national recovery plan. Politico. 7 жовтня 2020. Процитовано 23 квітня 2021.
  143. ↑ Carlos E. Cué; Bernardo de Miguel (21 липня 2020). Spain to get €140 billion from historic EU coronavirus recovery fund. EL PAÍS. Процитовано 23 квітня 2021.
  144. ↑ Enrique Feás and Federico Steinberg. Las cifras para España del Plan de Recuperación Europeo, Real Instituto Elcano, ARI 25/2021 – 24 February 2021
  145. ↑ La Moncloa. Plan de Recuperación: España Puede [Prioridades/Fondos de recuperación]. www.lamoncloa.gob.es (ісп.). Процитовано 23 квітня 2021.
  146. ↑ а б в La Moncloa. España Puede. Plan de Recuperación, Transformación y Resiliencia de la Economía [Presidente/Destacados]. www.lamoncloa.gob.es (ісп.). Процитовано 23 квітня 2021.
  147. ↑ 11. ¿Qué estructura está poniendo el Gobierno en marcha para gestionar los fondos europeos?. Next Generation EU (ісп.). 15 січня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  148. ↑ Presidencia del Gobierno, Preguntas y Respuestas, Plan de Recuperación, Transformación y Resiliencia, October 2020.
  149. ↑ El Fondo de Recuperación Europeo, clave para la reactivación. Europa Press. 15 лютого 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  150. ↑ Ciesielska-Klikowska, Joanna (Грудень 2020). Poland economy briefing: Impact of the pandemic on the Polish economy in 2020 (PDF). China-CEE Institute.
  151. ↑ Bounaoui, Sara (4 березня 2021). Rok temu wykryto pierwszy przypadek koronawirusa w Polsce. Pacjent zero był hospitalizowany w Zielonej Górze. RMF24.
  152. ↑ Pankowska, Maria (26 березня 2020). Szumowski krytykuje UE: "Nie ma tej europejskiej solidarności". To wielopiętrowy fałsz. OKO Press.
  153. ↑ Mendel-Nykorowycz, Andrzej (8 січня 2021). Why Poland threatened to veto the EU recovery fund. European Council on Foreign Relations.
  154. ↑ Hegedus, Daniel (25 листопада 2020). Why Hungary and Poland Block the EU Budget Deal. Rule of law.
  155. ↑ Banks, Martin (11 грудня 2020). EU strikes Compromise agreement with Hungary and Poland over next long term budget. The Parliament Magazine.
  156. ↑ а б Kość, Wojciech (27 квітня 2021). Political deal allows Poland to move on EU recovery fund. Politico.
  157. ↑ Bault, Olivier (30 квітня 2021). PiS to adopt EU recovery plan without coalition partner's support but with help of The Left. Visegrad Post.
  158. ↑ Visegrad 4 will split over EU recovery plan. Emerald Expert Briefings. 10 червня 2020. doi:10.1108/oxan-es253188. ISSN 2633-304X. S2CID 243411083.
  159. ↑ Poland's political fault lines shift to get a yes vote on EU recovery fund. Politico. 4 травня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  160. ↑ Polish political crisis over EU pandemic recovery fund. Politico. 15 березня 2021.
  161. ↑ La Grèce et la pandémie. Quelques réflexions. 30 червня 2020.
  162. ↑ а б Le contexte économique de la Grece - TRADE Solutions BNPParibas.
  163. ↑ Le contexte politico-économique en Grece.
  164. ↑ а б в Greece's recovery and resilience plan | European Commission. Ec.europa.eu. Процитовано 29 серпня 2022.
  165. ↑ а б European Economic Forecast - Winter 2021 (Interim) (PDF). European Commission. Процитовано 1 квітня 2022.
  166. ↑ а б Direction générale du Trésor (10 січня 2022). Situation économique du Portugal. Ministère de l'économie, des finances et de la relance.
  167. ↑ а б Le contexte économique du Portugal. TRADE Solutions BNP Paribas. Процитовано 1 квітня 2022.
  168. ↑ Gonçalves, Paula; Belo, Daniel; Pinheiro, Teresa Gil (2 липня 2020). Recession inevitable in Portugal, despite the good performance prior to the pandemic. CaixaBank Research. Процитовано 1 квітня 2022.
  169. ↑ Belga (21 травня 2021). Déconfinement au Portugal : Lisbonne va investir six milliards d'euros pour relancer son activité touristique. RTBF. Процитовано 1 квітня 2022.
  170. ↑ а б в Portugal: use post-COVID-19 recovery plan to bolster growth and public finances, says OECD. OECD. Процитовано 1 квітня 2022.
  171. ↑ Bazuca europeia dá 1.612 euros por português até 2026. Jornal de Negócios (порт.). Процитовано 9 серпня 2022.
  172. ↑ Portugal's recovery and resilience plan. European Commission. Процитовано 1 квітня 2022.
  173. ↑ Olivier, Arthur (1 вересня 2021). Plan de relance : le Portugal, premier pays à soumettre sa copie à Bruxelles. Toute l'Europe. Процитовано 1 квітня 2022.
  174. ↑ Sacadura, Pedro (16 червня 2021). La Commission européenne valide le plan de relance portugais. Euronews.
  175. ↑ а б в г NextGenerationEU: European Commission disburses €2.2 billion in pre-financing to Portugal. European Commission. Процитовано 1 квітня 2022.
  176. ↑ Wilson, James (25 березня 2022). NextGenerationEU Programme for Portugal. EU Political Report. Процитовано 1 квітня 2022.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).