Magirus-Deutz Eckhauber

Magirus-Deutz Eckhauber
Magirus-Deutz M170D15AK
Виробник	Magirus-Deutz
Роки виробництва	1946-2003
Наступник(и)	Iveco PA-серії
Клас	Вантажний автомобіль
Подібні	Berliet GL Scania-Vabis L55 Scania-Vabis L75 Volvo Viking Volvo Titan MAN Ponton-Kurzhauber Mercedes-Benz Kurzhauber Saviem SMH

Magirus-Deutz «Eckhauber» (що в перекладі означає «кутастий капот») — вантажівка звичайного компонування з кабіною та двигуном, що випускається компанією Magirus-Deutz з 1946 по 2003 рік. Ці машини стали символом надійності завдяки своїм двигунам повітряного охолодження та характерному брутальному дизайну.

В 1946 році в Ульмі почали виготовляти вантажівки Eckhauber першого покоління. Це були моделі Type S3000, А3000, S3500 та А3500. «A» означала повнопривідну версію, «S» – дорожню версію. Автомобілі мали потужність від 70 до 80 к.с. та корисне навантаження від 3,15 до 3,5 тонн. Кабіна все ще мала (як це було поширено на той час) дерев'яну раму, покриту листовим металом, а фари були окремостоячими. Сучасна інновація для того часу, ці автомобілі (і, до речі, на відміну від своїх наступників) вже мали суцільне лобове скло, не розділене центральною планкою. Усі типи були двовісними; були доступні версії як шасі для різних кузовів, самоскидів, тягачів та пожежних машин. З 1948 року вантажівки оснащувалися новими двигунами з повітряним охолодженням. Отже, версії з повітряним охолодженням більше не мали заливної горловини охолоджувальної рідини зверху решітки радіатора, яка була встановлена ​​спочатку. Великі контингенти вирушили до Нідерландів для сил цивільної оборони, а також до британських Королівських ВПС як репарації.

• 5.3 л Deutz F4L 514 І4 90 к.с.
• 7.9 л Deutz F6L 514 І6 130 к.с.

Під час використання повноприводних вантажівок Magirus-Deutz Rundhauber з закругленими капотми скручування кузовів виявилося занадто сильним. Тому повнопривідні автомобілі отримали інший дизайн з квадратним капотом, що суттєво відрізнялося від елегантного вигляду моделей із закругленим капотом. Це була кутаста, міцна конструкція з окремо стоячими прямокутними крилами. З окремо стоячими фарами та розділеним лобовим склом дизайн уже на той час здавався дещо застарілим, проте він випромінював міцність, потужність та стабільність. Виробництво моделей із квадратним капотом розпочалося в 1953 році. Спочатку автомобілі отримали модельне позначення A. 4500, А 4500/112, А 6500 та А 7500. З 1955 року, як і у випадку з моделями з круглим капотом, до планетарних передач додавали суфікси: A 4500 Mercur, A 4500/6 Mercur, A 7500 Jupiter und A 12000 Uranus. З 1958 року назви також були змінені на Mercur (Mercur AK, Mercur 112 AK, Mercur 120 AK, Mercur 126 AK), Saturn (Saturn AK, Saturn 120 HDL, Saturn 145 HDK, Saturn 145 HDAK, Saturn 145 AK, Saturn 145 AK 6x6, Saturn 150 AK, Saturn 150 L 6x4, Saturn 150 AK 6x6), Jupiter (Jupiter 150 K, Jupiter 170 HDK, Jupiter 170 HDAK, Jupiter 170 6x6, Jupiter 195 K, Jupiter 195 AK, Jupiter 200 K, Jupiter 6x6 Z), Uranus (Uranus 170 A) і Pluto (Pluto 200 S, Pluto 200 K, Pluto 200 AK); Плутон у той час все ще вважався планетою. Тут також комбінація чисел представляла потужність двигуна в кінських силах, A означала повний привід, а AK, отже, повнопривідний самоскид. Ближче до кінця виробничої серії, починаючи з 1964 року, новий числовий та літерний код для позначення моделі також став стандартним для всіх вантажіво. Наприклад 230 D 26 АК, це повнопривідний самоскид із допустимою загальною масою 26 тонн, двигуном Deutz та потужністю 230 к.с. Регулярне виробництво Eckhauber другого покоління припинилося в 1971 році. Однак деякі автомобілі все ще постачалися до середини 1970-х років.

До 1958 року вантажівки з чотирициліндровими двигунами також були доступні з вужчою версією капота. Це було можливим завдяки тому, що невеликі чотирициліндрові двигуни не потребували стільки місця, скільки більші шестициліндрові-дванадцятициліндрові двигуни. Були доступні дво- та тривісні версії. З 1962 року круглі капоти моделей без повного приводу поступово замінювалися кутовими капотами, що (за винятком автомобілів, що виготовлялися для поштової служби до 1971 року) призвело до припинення виробництва вантажівок з круглим та кутовим капотами до 1967 року. Кабіни вантажівок з круглим та кутовим капотами завжди були однаковими. Вантажівки з кутовим капотом були особливо поширені серед пожежних служб та в будівельній галузі, де вони вирізнялися своєю міцністю. Багато вантажівок з кутовим капотом зараз використовуються приватними особами та клубами як кемпери або експедиційні транспортні засоби.

У Югославії використовувалися Eckhauber, такі як Тип А 4500, що вироблявся за ліцензією компанією TAM, яка, починаючи з 1962 року, розробляла на його основі власні типи.^[1]

• 7.5 л Deutz F6L 614 V6 125-135 к.с.
• 9.5 л Deutz F6L 714 V6 145-150 к.с.
• 10.6 л Deutz F8L 614 V8 170-175 к.с.
• 12.7 л Deutz F8L 614 V8 195-210 к.с.

З 1970 року було оновлено застарілий дизайн капотних вантажівок середньої та важкої серії. Хоча більшість інших виробників вантажівок у Європі давно перейшли на конструкції з коротким капотом та кабіною над двигуном, Magirus-Deutz дотримувався концепції з довгим капотом. Нові вантажівки третього покоління з кутовим капотом, які, як і їхні попередники, в основному використовувалися як будівельні та військові машини, а також як базові шасі для самохідних робочих машин, але на відміну від них, майже не використовувалися для пожежогасіння (оскільки вантажівки з довгим капотом більше не включалися до стандартів DIN для пожежних машин у Німеччині), зберегли кутовий дизайн передньої частини та крил, але тепер виглядали значно сучасніше. Фари тепер були інтегровані в бампер. Вантажівки третього покоління з кутовим капотом були представлені в 1971 році з моделями 120. D 12 К/2 та 120 D 12 Була випущена модель AK/2. Остання мала повний привід; /2 означала нову версію. Окрім шасі для самоскидів та повнопривідних самоскидів, також були тягачі.

У 1973 році дизайн логотипу було дещо змінено в рамках фейсліфтингу.

З 1978 року були доступні лише повнопривідні автомобілі з кутовою конструкцією кабіни, оскільки виробництво стандартних дорожніх автомобілів з цією кабіною припинилося того року. Однак повнопривідні вантажівки продовжували вироблятися ще багато років після припинення діяльності Magirus-Deutz під керівництвом Iveco, зокрема до 1993 року для німецького ринку. Для іноземних ринків моделі з кабіною над двигуном залишалися у виробництві до 2003 року, але зрештою збиралися лише на заводі Iveco в Брешії, Італія. Діапазон потужності простягався від 120 до 400 к.с. Були доступні моделі PS^[2] та корисним навантаженням від 6,38 до 23,62 тонн. Моделі з повною масою до 19 тонн були двовісними, а ті, що вище – тривісними. Радянський Союз замовив близько 9500 одиниць для великого будівельного проекту. Велика кількість також надійшла до муніципальних дорожньо-будівельних управлінь та депо з обслуговування автомагістралей по всій Німеччині, де транспортні засоби (зазвичай оснащені передньою монтажною плитою для снігоприбирача) використовувалися переважно для зимового обслуговування (а в деяких випадках й досі).

• 8.5 л Deutz F6L 413 V6 170–178 к.с.
• 11.3 л Deutz F8L 413 V8 232 к.с.
• 14.1 л Deutz F10L 413 V10 290–305 к.с.
• 19.1 л Deutz F12L 413 V12 340–380 к.с.