M-84

Танк М-84
Сербський М-84
Тип	основний бойовий танк М-84
Походження	СФРЮ
Історія використання
На озброєнні	1985 — т. ч.
Оператори	Кувейт  Сербія  Словенія  Хорватія  Україна
Війни	Війна в затоці Югославські війни UNMIK
Історія виробництва
Розробник	ЮНА
Виробник	завод «Джуро Джакович»
Виготовлення	1984—1991
Виготовлена кількість	652
Варіанти	див. варіанти
Характеристики
Вага	41,5 т.
Довжина	9,53 м
Довжина ствола	48 калібрів
Ширина	3,57 м
Висота	2,19 м
Обслуга	3: командир, механік-водій, навідник
Калібр	125 мм, 2A46
Темп вогню	8 постр./хв
Дальність вогню
Ефективна	3 км (БОПС) до 10 км (ОФС)
Броня	протиснарядна комбінована; композитний сплав, включаючи леговану сталь, вольфрам і пластмасовий заповнювач з керамічним компонентом. Башта: лоб: 250 мм, борт: 120 мм, дах: 30-60 мм
Головне озброєння	гладкоствольна танкова гармата боєкомплект: 42
Другорядне озброєння	додатково: спарений кулемет 7,62 мм, зенітна гармата 12,7 мм зв'язок: R-123М на частотах від 20 до 51,5 МГц (16-20 км)
Двигун	дизель V-46TK, з турбонаддувом, 12-циліндровий, чотиритактний, 38,000 см³ 1000 к.с. (750 кВ)
Питома потужність	24,10 к.с./т
Підвіска	індивідуальна торсійна тиск на ґрунт: 0,83 кг/см²
Дорожній просвіт	100 мм
Паливо	D2, 1190 + 400 л.
Швидкість	шосе: 68 км/год бездоріжжя: 35-45 км/год
Прохідність	нахил: 25° підйом: 30° стінка: 0,85 м рів: 2,8 м брід: 1,2 м
M-84 у Вікісховищі

M-84 — югославський основний бойовий танк третього покоління, створений на базі радянського Т-72М1. Цей танк вироблявся за ліцензією в Югославії на потужностях, що тепер розміщені на території Хорватії.

Танк перебуває на озброєнні Боснії і Герцеговини, Кувейту, Македонії, Словенії, Сербії, Хорватії та України^[1].

Головною відмінністю M-84 від радянського Т-72 є кращі приціли та система керування вогнем^[2].

У 70-х роках XX століття військове керівництво ЮНА вирішило розпочати виробництво першого власного танка. Через відсутність досвіду в проєктуванні і виробництві танків, було вирішено, що за основу для створення вітчизняного танка буде взято яку-небудь з наявних моделей танків другого покоління. Таким чином, танк М-84 було розроблено на основі радянського Т-72, тоді одного з найкращих танків у світі, з внесенням певних покращень, у тому числі внутрішньої системи керування вогнем, поліпшеної комбінованої броні та двигуна в 1000 кінських сил. Дослідний зразок виготовлено в 1983 році, а серійне виробництво розпочалося в 1984 році, що й відобразилося в назві моделі. Громадськості М-84 було вперше представлено на параді Перемоги 9 травня 1985 року в Белграді. У 1985 році М-84 надійшов на озброєння в Югославську Народну Армію. Кількома роками пізніше прийнято на службу поліпшений варіант M-84A.

У соціалістичній Югославії існувало близько 240 заводів, які брали безпосередню участь у виготовленні М-84 та ще близько 1000 югославських підприємств, залучених до його виробництва опосередковано. Основними заводами були:

Наприкінці 1980-х рр. започатковано проєкт заміни танка на варіант під назвою М-91 Vihor (Вихор). На відміну від М-84, Vihor був не копією радянського танка, а цілком і повністю власною розробкою. До 1991 року було створено два дослідні зразки. Один з них було повністю завершено, але завод відмовився поставити його Югославській Народній Армії. У другого зразка було закінчено корпус. Однак у зв'язку з розпадом Югославії, проєкт Vihor було призупинено до закінчення війни в Хорватії. Після 1994 року корпус другого танка було підігнано під нову башту і відтоді весь проєкт відомий як проєкт хорватського бойового танка М-95 Degman, який усе ще перебуває на стадії дослідного зразка.

Хорватія також створила оновлений варіант M-84D, який являє собою стандартний комплекс модернізації Degman для танків М-84. Хорватська армія планувала осучаснити всі 75 хорватських танків М-84 до цієї переробки М-84D, але через економічну кризу, модернізацію було відкладено.

Останній сербський варіант M-84 це М-84ASM2001, запущений у 2004 році. Він оснащений новою системою керування вогнем, бронею Kontakt-5 ERA, протитанковими ракетами AT-11 Снайпер, тепловізійним прицілом Агава-2 та комплексом захисту екіпажу «Штора». Він дуже схожий на російський танк Т-90С, як зовні, так і робочими характеристиками.

Близько 150 одиниць М-84 було експортовано в Кувейт. Розпад Югославії в 1990-х роках перешкодив подальшому експорту М-84. Для модернізації своїх M-84S Кувейт обрав турецький ASELSAN^[3].

• M-84 — базова модифікація. Прийнята на озброєння югославською армією у 1984 році. Оснащувалась двигуном В-46-6 потужністю 780 к. с.
• M-84A — модернізований М-84 із двигуном В-46-6ТК (V46-TK) потужністю 1000 к. с., оснащеним двома турбокомпресорами та інтеркулером.
• M-84AB — модернізація М-84А із встановленням нової СУВ SUV-M-84 для армії Кувейту.
• M-84ABN — М-84AB оснащений навігаційним обладнанням.
• M-84ABK — командирський варіант М-84AB, з додатковим зв'язковим та навігаційним обладнанням, а також генератором.
• M-84AI — БРЕМ, югославського виробництва на шасі М-84А. Було заплановано виготовити 15 машин для Кувейту, проте є дані, що жодної з них збудувати так і не встигли. Було виготовлено один прототип.
• M-84A4 Sniper — хорватський варіант модернізації танків М-84A та М-84AB.
• M-84D — хорватський варіант модернізації танків М-84A4.
• M-95 Degman — хорватський варіант модернізації танка М84 прототипом послужив югославський проект М-91 Вихор.
• M2001 — сербський варіант модернізації танка М84 також відомий під назвою M2001.

До війни в Перській затоці Кувейт замовив у Югославії 170 M-84AB, 15 M-84ABI (броньованих ремонтно-евакуаційних машин) та 15 командирських танків M-84ABK. Чотири танки M-84A були поставлені; однак незабаром після окупації вони були захоплені іракською армією. Подальші поставки були припинені на час війни. Кувейтська 35-та бронетанкова бригада «Аш-Шахід» була оснащена 70 M-84^[4]. Під час звільнення країни 35-та бригада безпосередньо не брала участі в боях з іракськими танками через схожість M-84 з іракськими Т-72 або Asad Babil. Водночас M-84 виявився дуже ефективним проти Т-62 і Т-55, хоча деякі непідтверджені повідомлення стверджують, що кілька з них були пошкоджені, але згодом відновлені та відремонтовані.

Хорватія

M-84 брав участь у битві за Вуковар, де ЮНА застосувала танки проти хорватських національних гвардійців (ZNG). Хоча ЮНА зрештою здобула перемогу, за оцінками, вона втратила близько 100 танків, у тому числі 20 M-84 через мінні поля та засідки протитанкових груп ZNG. Чотири з цих M-84 були підбиті під час засідки на Трпінській дорозі, хоча закопані в укриття танки M-84 ЮНА змогли успішно відбити хорватський контрнаступ, знищивши три танки Т-55^[4].

Боснія і Герцеговина

Під час Боснійської війни танки M-84 використовували хорватські сили в регіоні Країна, а також під час облоги Сараєва — як Армією Республіки Сербської (VRS), так і (у менших кількостях) Армією Республіки Боснія і Герцеговина^[4].

У гірській місцевості боснійського театру обмежені кути підвищення/зниження гармати виявилися проблемою, а застосування переданих Пакистаном протитанкових керованих ракет HJ-8 боснійськими силами становило серйозну загрозу. Хоча повідомлялося, що лобова броня M-84 жодного разу не була пробита під час конфлікту, до його завершення всі сторони втратили близько 40 танків M-84 (деякі підлягали ремонту), здебільшого через влучання у тоншу нижню бортову броню або підриви на протитанкових мінах, які пробивали броню дна, спричиняючи детонацію боєкомплекту в бойовому відділенні, що часто призводило до зриву башти^[4].

Перше бойове застосування танка M-84 силами ЗСУ відбулося під час повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2025 році. Танковий підрозділ 141 ОМБр, що працює на перетині Донецької та Запорізької областей, похвалив M-84 за кращу електроніку бойової машини та вищий рівень автоматизації ніж у радянського Т-72М, який слугував основою для розробки хорватського танка. Також українською стороною танки додатково були оснащені протидроновим захистом, системою РЕБ та ДЗ «Контакт-1»^[5].

Тут більше електроніка думає, аніж потрібно працювати руками.

— командир машини на псевдо Роккі^[1].

•  Кувейт: 75 M-84AB на озброєнні та зберіганні, станом на 2024 рік^[6].
•  Сербія: 195 M-84 на озброєнні та 4+ M-84AS1 проходять випробування, станом на 2024 рік^[7].
•  Словенія: 14 машин залишаються в робочому стані лише для навчання, 32 залишаються на зберіганні, станом на 2024 рік^[8]. Усі танки були модернізовані до варіанту M-84A4 Sniper. Пропозиція Німеччини відправити в Словенію машини німецького виробництва в обмін на М-84А4 для України провалилася.
  • 14 танків використовуються 45-м центром гусеничних бойових машин у Півці^[9].
•  Хорватія: 74 M-84A4 на озброєні, станом на 2024 рік. Планується заміна всіх танків на Leopard 2A8. У 2025 році 30 танків передані Україні^[10][11].

•  Україна: 30 танків M-84A4 Sniper на озброєнні 141-ї окремої механізованої бригади^[12].

• 
  M-84A
• 
  M-84AK
• 
  Сербський M-84AS1, 2020 рік
• 
  Сербський M-84AS1
• 
  M-84AB1
• 
  Сербський M-84AS2

• M-84A4 Snajper
• M2001
• Т-72
• Т-72Б3
• Т-64

• International Institute for Strategic Studies (13 лютого 2024). The Military Balance 2024 (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-040-05115-3.

• Стаття про M84-AB1 (.pdf, сербською)
• M-84 [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] на сайті FAS.