YaChudo

Ужице

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Ужице
серб. Ужице, Užice
Герб
Герб
герб
прапор
Ужице
Ужице
Основні дані
43°51′ пн. ш. 19°51′ сх. д. / 43.850° пн. ш. 19.850° сх. д.
КраїнаСербія
РайонЗлатиборський округ
Столиця дляЗлатиборський округd, Užice Cityd, Титово-Ужицеd, Užice City Municipalityd і Ужицька Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Перша згадка1329 Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа667 км²
Населення59 747 (2011)
Висота НРМ411 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Міста-побратимиКурськ (24 вересня 2007)[1], Кассіно (10 вересня 1980), Велес (1982), Ейбар, Лютомер (25 листопада 1974), Верія, Харбін (30 листопада 2018)[2], Кір'ят-Шмона (1991)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код
(381)
31
Номери автомобілівUE Редагувати інформацію у Вікіданих
GeoNames3188434
Поштові індекси31000, 31102, 31103, 31104, 31105, 31106, 31107, 31108 і 3110 Редагувати інформацію у Вікіданих
Міська влада
Мер містаСаша Мілошевич (Сербська прогресивна партія)
Вебсайтwww.graduzice.org
Мапа
Мапа
Ужице. Карта розташування: Сербія
Ужице
Ужице
Ужице (Сербія)
CMNS: Ужице у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ужице (значення).

Ужице (серб. Ужице, Užice) — місто Сербії (Златиборський округ) на річці Детіна, біля кордону з Боснією і Герцеговиною. Міський муніципалітет Ужице (серб. кир.: Градска општина Ужице, трансліт. Gradska opština Užice) є одним із двох міських муніципалітетів (разом із міським муніципалітетом Севойно), що входять до складу міста Ужице. За даними перепису 2022 року, населення самого міста становить 48 539 осіб, а адміністративної території міста — 69 997 осіб.[4]

Тут збереглися руїни середньовічного замку, що свідчить про велику важливість міста ще у старі часи. Восени 1941 у місті розташувався військовий штаб югославських партизанів. У 1946 році на честь Йосипа Броза Тіто назва міста була змінена на Тітово-Ужице (Титове-Ужице, Titovo Užice). У 1992 році була повернута оригінальна назва міста.

Ужице є важливим центром металообробної та машинобудівної промисловості, а також садівництва. Неподалік від міста розташований аеропорт Понікве. Це популярна туристична пам’ятка, головним чином завдяки своєму розташуванню поблизу Златибора.

Історія

Стародавня епоха

Територія навколо Ужице була заселена іллірійцями, а саме племенами партінів та авторіатів, що зазнали кельтського впливу. Їхні поховання знаходять по всьому регіону. У III столітті до н. е., після галльського вторгнення на Балкани, тут відігравали важливу роль скордиски. У 168 році до н. е. цей регіон був завойований Римською імперією, у 32–27 роках до н. е. його було організовано у провінцію Іллірик, а після 10 року н. е. — у провінцію Далмацію. У римські часи тут існувало римське муніципіум (місто) Капедунум; його назва вказує на кельтське походження (dun, фортеця),[5] подібно до Сингідунума, від якого походить назва столиці Сербії, Белграда.

Середньовіччя

Про поселення слов'ян у цьому регіоні згадується ще з 520-х років, коли слов'янські племена грабували Східну Римську імперію; під час правління Юстиніана I (527—565) до 100 000 слов'ян здійснювали набіги на території, розташовані далеко на південь від міста Фессалоні́ки. Цей регіон (жупанія Дрина) був частиною володінь династії Властимировичів, коли вони заснували середньовічне князівство Сербія, першу сербську державу. На іншому березі Дрини, в Боснії, у 950-х роках армія Часлава воювала проти угорців-загарбників. Після 969 року регіон був анексований Візантійською імперією, ставши частиною Катепанату Рас. Пізніше територія навколо міста увійшла до складу фема Сірмій.

Перша історична згадка про Ужице датується 1329 роком. За часів правління сербського імператора Стефана Душана Ужице згадується як фортеця, що перебувала під владою знатної родини Воїновичів.[6] Після смерті імператора Душана Могутнього, у період, відомий як «занепад Сербської імперії», Ужице перейшло під контроль Воїслава Воїновича, дворянина на службі імператора Уроша Слабкого. Коли Воїслав помер, регіоном керував його племінник Нікола Алтоманович. Урош помер, не залишивши нащадків, колишні імперські провінційні володарі почали воювати один з одним. Сербський автократор Лазар Гребелянович і Твртко I Боснійський перемогли Ніколу Алтомановича та розділили його землі між собою. Ніколу засліпили у фортеці за наказом Стефана Мусича. Ужице перейшло під контроль Лазаря, а потім сербського деспотату під керівництвом його сина Стефана Лазаревича.

Османський період

Ужице у 1860 році

Ужице потрапило під владу османських турків у 1463 році та увійшло до складу Смедеревського санджаку. Воно служило важливим цивільним та військовим центром для Османської імперії, а в першому османському переписі населення 1476—1478 років Ужице зазначено як село. Наприкінці XV століття османська влада інвестувала кошти у відновлення місцевої фортеці та заохочувала міграцію до Ужице, перетворивши колишнє село на місто. На початку XVI століття Ужице стало адміністративною столицею з більшістю турецького населення. Місцеві будівлі зводилися відповідно до османської архітектури, а невелика християнська громада мешкала в махаллі Каріна.[7] У 1690 році під час Великої турецької війни війська Габсбургів захопили Ужице, і місто потрапило під владу окупованої Габсбургами Сербії.[8] Велика турецька війна та подальший відступ габсбурзьких військ призвели до масового переселення місцевого сербського населення, і значна частина сербів покинула Ужице в рамках Великого переселення сербів.[7] Під час Сербської революції Ужице перейшло до рук повстанців; однак у 1813 році місто було відвойоване османськими військами. У 1844 році демографічний склад міста становили 3 695 турків та 707 сербів, у місті була одна сербська православна церква та 35 ісламських мечетей.[8] У період з 1875 по 1877 рік, під час Герцеговинського повстання, Ужице слугувало головним притулком для сербів, які втікали з Герцеговини. Ця масова міграція, разом з масовою еміграцією місцевих турків, значно змінила етнічний склад міста.[7]

Сучасна Сербія

Ужице, з видом на залізничну станцію, 1928 рік

Ужице стало першим містом у Сербії та одним із перших міст у Європі, де була побудована гідроелектростанція, що виробляла змінний струм. Її збудували на річці Детіна у 1900 році. У 1913 році до Ужице було прокладено першу залізничну колію, яка з'єднала місто із залізницею Белград-Ніш через Сталач. У 1925 році залізницю було продовжено до Вишеграда, з'єднавши Белград з Адріатичним морем.[9]

Друга світова війна

У 1941 році, після нацистської окупації, Ужице було звільнено югославськими партизанами, які обрали його столицею Ужицької Республіки. Ця республіка була недовговічною військовою мінідержавою, що існувала восени 1941 року в західній частині окупованої нацистами Сербії.

Ужицька Республіка охоплювала більшу частину західної Сербії, а її населення становило понад 300 000 осіб. Вона розташовувалася між річкою Скрапеж на півночі, річкою Дриною на заході, річкою Західна Морава на сході та річкою Увац на півдні.

У листопаді 1941 року німецька армія знову окупувала цю територію, і більшість партизанських сил втекла до Боснії, Рашки та Чорногорії.

У 1974 році вийшов югославський фільм «Ужичка република» сербською або англійською мовою під назвою «Зброя війни», який документував перший наступ у німецько-радянській війні проти фашизму та розповідає про іспанського солдата та палкого комуніста Боро, який організовує партизанське повстання у західній Сербії, що пізніше перетворюється на Ужицьку Республіку, що проіснувала 67 днів з 24 вересня по 29 листопада 1941 року (де-факто до 1 грудня 1941 року) та зазнала поразки у битві під Кадіньяцею.[10]

Югославська епоха

Залізничний вокзал у 1970-х роках

У межах колишньої Югославії (створеної після Другої світової війни) місто Ужице було перейменовано на Тітово Ужице (серб. Titovo Užice, Титово Ужице). З 1992 року, після падіння прокомуністичного режиму, слово Тітово було вилучено, і місто повернулося до своєї первісної назви — Ужице. Це було одне з восьми міст Югославії, перейменованих на честь Тіто. Завдяки статусу «Тітово» та централізованій комуністичній системі Ужице отримало значні інвестиції в інфраструктуру та місцеві заводи, що зробило місто одним із найбільш розвинених для свого розміру в колишній Югославії. Після розпаду регіону всі міста відмовилися від назви «Тітово».

1990-ті роки

Протягом 1990-х років економіка Ужице швидко скоротилася через війну та нестабільність у регіоні.

У 1999 році місто неодноразово піддавалося бомбардуванням у ході операції «Союзна сила». Найбільш масштабне бомбардування сталося 6 травня 1999 року, коли сили НАТО розбомбили багато доріг та автомагістралей, аеропорт, цивільні будівлі та урядові будівлі.[11] Після цього тисячі людей вийшли на головну площу міста, щоб висловити протест проти бомбардувань, руйнувань міста та вбивств мирних жителів.

Географія

Гора Златибор

Ужице розташоване на висоті 411 метрів над рівнем моря, по обидва боки річки Детіна. Місто повністю оточене Динарськими Альпами. За 25 кілометрів на південь від міста розташований Златибор — гірський регіон із давніми туристичними традиціями.

На захід від міста розташована гора Тара, а також її західне продовження, гора Звієзда. Разом вони утворюють Національний парк Тара, площа якого становить 220 квадратних кілометрів.

Залізниця Белград-Бар проходить через Ужице і з'єднує місто як з північними районами Сербії, так і з узбережжям Чорногорії. Ужице має досить розвинену транспортну інфраструктуру і з'єднане з прилеглими районами державними автодорогами першої категорії.

Клімат

Ужице має вологий континентальний клімат (кліматична класифікація Кеппена: Dfb), що наближається до океанічного клімату (кліматична класифікація Кеппена: Cfb).

Клімат Ужице(1991-2021)
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Середній максимум, °C 3,2 5,2 10,1 15,5 19,6 22,9 25,2 25,7 20,6 16,0 10,8 4,3
Середня температура, °C −1,6 0,2 4,7 10,1 14,5 18,1 20,2 20,5 15,6 10,8 5,6 0,0
Середній мінімум, °C −6,1 −4,5 −0,5 4,4 8,9 12,8 14,8 14,9 10,9 6,1 1,4 −3,8
Норма опадів, мм 63 65 81 95 113 100 93 70 76 64 65 73
Вологість повітря, % 82 78 72 68 72 72 69 66 72 77 79 83
Джерело: Climate-Data.org [12]

Демографія

Згідно з результатами перепису населення 2011 року, загальна чисельність населення Ужице становить 78 040 мешканців.

Зміни населення
РікНаселення±%
194845 667—    
195350 775+11,2 %
196157 062+12,4 %
197167 555+18,4 %
198177 049+14,1 %
199182 723+7,4 %
200283 022+0,4 %
201178 040−6,0 %
202269 997−10,3 %

Етнічні групи

Етнічний склад міста:[13]

Етнічна група Населення %
Серби 76 089 97,50 %
Чорногорці 144 0,18 %
Югослави 80 0,10 %
Рома 70 0,09 %
Хорвати 69 0,09 %
Інші 1588 2,03 %
Всього 78 040

Муніципалітети та населені пункти

Міські муніципалітети

Місто Ужице складається з двох міських муніципалітетів: Ужице та Севойно. У 2013 році було створено міський муніципалітет Севойно, розташований за 5 кілометрів на схід від Ужице.[14] Станом на 2011, у ньому проживає 7 101 мешканець із загальної кількості 78 040 мешканців міста Ужице.

Населені пункти

Список населених пунктів міста Ужице (у дужках наведено населення за даними перепису 2011 року):

  • Ада (?)
  • Біоска (422)
  • Бєлотічі (185)
  • Буар (1082)
  • Вітасі (179)
  • Волуяц (922)
  • Врутці (138)
  • Горяні (653)
  • Гостіниця (557)
  • Губін До (377)
  • Добродо (232)
  • Дрежник (639)
  • Дрієтань (1316)
  • Дубоко (848)
  • Збойштиця (167)
  • Злакуса (671)
  • Каменіца (220)
  • Каран (516)
  • Качер (531)
  • Кесеровина (452)
  • Котроман (123)
  • Крвавці (245)
  • Кремна (665)
  • Кршане (108)
  • Лелічі (328)
  • Любаньє (787)
  • Мокра Гора (549)
  • Нікоєвічі (366)
  • Паньяк (84)
  • Пір (370)
  • Поніковіца (320)
  • Поточане (509)
  • Потпече (483)
  • Равні (465)
  • Радуша (375)
  • Рибашевина (378)
  • Скржути (551)
  • Стапарі (877)
  • Стрмац (225)
  • Трнава (378)

Економіка

Електростанцію на річці Детіна заснував король Сербії Олександр I у 1899 році[15]

Ужице історично було відносно розвиненим містом. У 1981 році ВВП на душу населення в Ужице становив 157 % від середнього показника по Югославії.[16] У 1990 році в Ужице працювало 17 000 робітників у промисловості; станом на 2018 рік їхня кількість становить близько 7 000.[17][18] Серед великих компаній, які не пережили міжнародних санкцій Сербії у 1990-х роках та не пережили економічну трансформацію після розпаду Югославії, є текстильні підприємства «Froteks» та «Desa Petronijević», мережа супермаркетів «Gradina», друкарня «Dimitrije Tucović», транспортна компанія «Raketa» та інші виробничі підприємства, такі як «Fasau», «Kotroman» та «Tvrdi Metal».[17]

Проте у сучасному місті розвивається текстильна, шкіряна, машинобудівна та металургійна промисловість. Більшість підприємств мають свої заводи на околицях міста завдяки зручному транспортному сполученню, зумовленому близькістю до головної автомагістралі, залізниці та аеропорту. Аеропорт Понікве наразі перебуває на реконструкції, тож авіакомпанії використовуватимуть його переважно для перевезення вантажів. Керівництво аеропорту підтвердило зацікавленість у співпраці з лоукост-авіакомпаніями, авіакомпаніями, що виконують регулярні рейси, та чартерними перевізниками.

Станом на вересень 2017 року в Ужиці діяла одна з 14 вільних економічних зон, створених у Сербії.[19]

Станом на 2018 рік найбільшими компаніями, що працюють в місті Ужице, є «Прві Партизан» (виробництво боєприпасів), Impol Seval Sevojno (алюмінієвий завод), Valjaonica bakra Sevojno (мідний завод), MPP Jedinstvo Sevojno (будівництво) і Putevi Užice (будівництво).

У наведеній нижче таблиці представлено загальну чисельність зареєстрованих працівників юридичних осіб у розбивці за основними видами діяльності (станом на 2022 рік):[20]

Активність Всього
Сільське господарство, лісове господарство та рибальство 127
Гірничодобувна промисловість та розробка кар'єрів 51
Виробництво 7 373
Постачання електроенергії, газу, пари та кондиціонованого повітря 252
Водопостачання; каналізація, управління відходами та діяльність з відновлення 489
Будівництво 1549
Оптова та роздрібна торгівля, ремонт автомобілів та мотоциклів 3033
Транспортування та зберігання 1427
Послуги з розміщення та харчування 1040
Інформація та комунікація 350
Фінансова та страхова діяльність 440
Діяльність у сфері нерухомості 18
Професійна, наукова та технічна діяльність 826
Адміністративна та допоміжна діяльність 398
Державне управління та оборона; обов'язкове соціальне страхування 1529
Освіта 1490
Діяльність у сфері охорони здоров'я та соціальної роботи 2663
Мистецтво, розваги та відпочинок 360
Інші види діяльності з обслуговування 478
Окремі сільськогосподарські працівники 238
Всього 24 131

Суспільство та культура

Карта регіону, де виробляється злакуська кераміка, яка внесена до списків нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО

Бібліотека та театр розташовані на головній площі в центрі міста. У цьому районі також знаходяться агентства новин, радіо- та телевізійні станції, а також видавничі компанії. Міська галерея розташована в низовині Пашиновац, найстарішій частині міста. У національному музеї представлені культурні та історичні скарби міста, а його виставки демонструють багатовікову багату історію Ужице. Він розташований на східній стороні головної вулиці міста. Історичний архів Ужице був заснований у 1948 році, і сьогодні ця установа обслуговує більшу частину Златиборського району та південні частини Моравицького округу.

Гімназія в Ужиці — один із найстаріших закладів середньої освіти в Сербії. Окрім гімназії, в Ужиці також розташовано кілька інших початкових та середніх шкіл, а також вищих навчальних закладів.

Мілутін Ускокович, письменник з Ужице, був названий автором першого сучасного роману в Сербії.

Місцеві жителі, ужичани (серб. Ужичани, Užičani), мають свій власний традиційний костюм та народну музику; звучання якої є перехідним між музикою Шумадії (центральної Сербії) та Боснії та Герцеговини. Вони розмовляють неоштокавським ужицьким діалектом, який спочатку мав ієкавську вимову.

  • Монастир Увац

Архітектура

Деякі визначні будівлі в Ужице:

  • Старе місто — фортеця, фортеця XIV століття
  • Собор Святого Георгія
  • Церква Святого Марка
  • Біла Церква, Каран
  • Будівля міста Ужице
  • Ужицька гімназія
  • Будинок Йокановичів, одна з найстаріших будівель в Ужице

Медіа

Ужице поступово перетворюється на регіональний медіацентр західної Сербії.

  • Телевізійні станції: TV5 Ужице
  • Радіостанції: Radio Užice, Radio 31, Radio Luna, Radio San
  • Газети: Вести, Ужичка неделя

Спорт

Місцевий футбольний клуб «Єдинство» грав у другому дивізіоні сербського футболу.

Міжнародні відносини

Міста-побратими

Галерея

  • Монастир Увац[en]
    Монастир Увац
  • Будинок Йокановичів, традиційна архітектура середини XIX століття
    Будинок Йокановичів, традиційна архітектура середини XIX століття
  • Будівля Національного театру
    Будівля Національного театру
  • Пам'ятник загиблим партизанам, Кадіньяча[en].
    Пам'ятник загиблим партизанам, Кадіньяча.

Відомі особистості

Політики

  • Любомир Калєвіч (1841—1907) — колишній прем'єр-міністр Сербії
  • Нікола Любічіч (1916—2005) — народний герой, генерал армії, міністр оборони, голова Президентської ради Сербії, народився в Карані (муніципалітет Ужице)
  • Слободан Пенезіч Крцун (1918—1964) — народний герой, міністр внутрішніх справ
  • Драголюб Ойданіч (1941—2020) — колишній начальник Генерального штабу та міністр оборони, засуджений Міжнародним трибуналом по колишній Югославії за депортацію та примусові переселення, народився в Равні (муніципалітет Ужице)
  • Наташа Мічіч (нар. 1965) — депутат, колишня голова Національних зборів Сербії та виконувачка обов'язків президента Сербії
  • Нікола Селакович (нар. 1983) — сербський правник і політик, колишній міністр юстиції та державного управління

Спортсмени

  • Мілован Джорич (нар. 1945) - футбольний тренер і колишній футболіст, народився в Біосці (муніципалітет Ужице)
  • Мілан Радович (нар. 1952) - футболіст, найкращий бомбардир Першої югославської ліги (1980–81)
  • Огнєн Чанчаревич (нар. 1989) - сербсько-вірменський футболіст, воротар
  • Срболюб Стаменкович (1956–1996) - футболіст
  • Владан Вічевич (нар. 1967) - футбольний тренер та колишній футболіст збірної Сальвадору
  • Зоран Нєгуш (нар. 1973) - футбольний тренер та колишній футболіст
  • Радіша Іліч (нар. 1977) - футболіст
  • Неманья Відіч (нар. 1981) - футболіст збірної Сербії, володар 5 титулів Прем'єр-ліги та Ліги чемпіонів УЄФА (2008) у складі «Манчестер Юнайтед»
  • Милош Марич (нар. 1982) - футболіст збірної Сербії та Чорногорії
  • Ненад Новакович (нар. 1982) - футболіст
  • Бранімір Петровіч (нар. 1982) - футболіст
  • Філіп Арсенієвич (нар. 1983) - футболіст
  • Боголюб Маркович (нар. 2005) - баскетболіст
  • Філіп Касаліца (нар. 1988) - футболіст збірної Чорногорії
  • Мірослав Радошевич (нар. 1973) - баскетболіст
  • Нікола Оташевич (нар. 1982) - баскетболіст
  • Мілован Ракович (нар. 1985) - баскетболіст
  • Душан Катніч (нар. 1989) - баскетболіст, чемпіон світу серед юнаків до 19 років (2007)
  • Весна Читакович (нар. 1979) - волейболістка
  • Наташа Крсманович (нар. 1985) - волейболістка, чемпіонка Європи (2011)
  • Ана Антонієвич (нар. 1987) - волейболістка
  • Тіяна Малешевич (нар. 1991) - волейболістка, чемпіонка світу (2018) та Європи (2011), олімпійська медалістка (2012)
  • Олівера Євтіч (нар. 1977) - бігунка на довгі дистанції
  • Мірко Петровіч (нар. 1981 р.) - легкоатлет, що спеціалізується на бігу на середні та довгі дистанції
  • Андрія Златич (нар. 1978 р.) - спортивний стрілець, дворазовий чемпіон Європи, дворазовий віцечемпіон світу та олімпійський призер (2012)

Інші

  • Панта Драшкіч (1881—1957) — генерал армії
  • Рудольф Реті (1885—1957) — музичний аналітик, композитор, піаніст
  • Любіца Чакаревич (1894—1980) — учасниця Першої світової війни, героїня
  • Володимир Аніч (1930—2000) — хорватський лінгвіст
  • Любомир Сімович (нар. 1935) — поет і письменник
  • Джордже Прудников (1939—2017) — російсько-сербський художник, графік і дизайнер
  • Стів Тесіч (1942—1996) — уроджений Стоян Тешич, сербсько-американський сценарист, драматург і романіст, лауреат премії «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій (1979)
  • Любомир Любоєвич (нар. 1950) — гросмейстер з шахів
  • Олівер Мандич (нар. 1953) — рок-музикант, композитор та продюсер
  • Горан Данічич (1962—2021) — актор
  • Іван Босильчич (нар. 1979) — актор

Примітки

  1. ↑ http://www.kurskadmin.ru/node/911
  2. ↑ http://www.politika.rs/scc/clanak/417086/Uzice-zbratimljeno-sa-125-puta-brojnijim-kineskim-gradom
  3. ↑ https://www.k-8.co.il/%D7%A2%D7%A8%D7%99%D7%9D-%D7%AA%D7%90%D7%95%D7%9E%D7%95%D7%AA/
  4. ↑ 2022 Data Census of Population: Data by settlements (PDF). publikacije.stat.gov.rs.
  5. ↑ Long, George (2010). The Decline of the Roman Republic - Vol I, Volume 1. Read Books Design. с. 340. ISBN 9781446029855.
  6. ↑ Stankov, Slobodanka (2014). Basic Characteristics of Demographic Development of Uzice until XX Century. Demografija. 11: 245—257. Процитовано 18 грудня 2022.
  7. ↑ а б в Stankov, Slobodanka (2014). Basic Characteristics of Demographic Development of Uzice until XX Century. Demografija. 11: 245—257. Процитовано 18 грудня 2022.
  8. ↑ а б Miličević, Milan (1876). Kneževina Srbija. Beograd: Državna štamparija.
  9. ↑ Beaver, S.H (1941). Railways in the Balkan Peninsula. The Geographical Journal. 97 (5): 273—294. doi:10.2307/1787398. JSTOR 1787398. Процитовано 19 грудня 2022.
  10. ↑ Guns of War. IMDb. 1974. Процитовано 23 жовтня 2021.
  11. ↑ Warfacts.org.yu (1999). (NATO Aggression) Civilian Infrastructure: Uzice. Архів оригіналу за 4 грудня 2007. Процитовано 14 травня 2007.
  12. ↑ Climate: Užice, Serbia. Climate-Data.org. Процитовано 22 грудня 2017.
  13. ↑ Попис становништва, домаћинстава и станова 2011. у Републици Србији (PDF). stat.gov.rs. Republički zavod za statistiku. Процитовано 15 грудня 2016.
  14. ↑ ОДЛУКА О ИЗМЕНАМА И ДОПУНАМА СТАТУТА ГРАДА УЖИЦА (PDF). graduzice.org (серб.). Службени лист града Ужица. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 22 березня 2017.
  15. ↑ The old hydroelectrical power plant – Град Ужице (sr-RS) . Процитовано 11 січня 2021.
  16. ↑ Radovinović, Radovan; Bertić, Ivan, ред. (1984). Atlas svijeta: Novi pogled na Zemlju (хор.) (вид. 3rd). Zagreb: Sveučilišna naklada Liber.
  17. ↑ а б Janković, Nikola (17 червня 2018). Svetlo valjaonice u sumraku tranzicije. novosti.rs (серб.). Процитовано 14 жовтня 2018.
  18. ↑ MUNICIPALITIES AND REGIONS OF THE REPUBLIC OF SERBIA, 2019 (PDF). stat.gov.rs. Statistical Office of the Republic of Serbia. 25 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
  19. ↑ Mikavica, A. (3 вересня 2017). Slobodne zone mamac za investitore. politika.rs (серб.). Процитовано 17 березня 2019.
  20. ↑ MUNICIPALITIES AND REGIONS OF THE REPUBLIC OF SERBIA, 2023 (PDF). stat.gov.rs. Statistical Office of the Republic of Serbia. Процитовано 20 вересня 2024.
  21. ↑ а б в г - Bratski gradovi :: Zvaničan sajt grada Užica ::. www.graduzice.org. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 22 травня 2026.
  22. ↑ Ужице Харбину, Харбин Ужицу – Град Ужице (sr-RS) . Процитовано 5 квітня 2020.
  23. ↑ NE RAZJEDINJUJU SE BAŠ SVI: Pobratimili se gradovi u Crnoj Gori i Srbiji. NOVOSTI (серб.). Архів оригіналу за 26 січня 2025. Процитовано 22 травня 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).