YaChudo

Інститут Мізеса

Переглядів: 0. Оновлено 30.10.2026.

Інститут Мізеса
Дата створення / заснування1982 Редагувати інформацію у Вікіданих
Логотип
Зображення
Значима особаФрідріх Гаєк Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботиекономічна освіта Редагувати інформацію у Вікіданих
ДонорРон Пол Редагувати інформацію у Вікіданих
Названо на честьЛюдвіг фон Мізес Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗасновникЛлелевін Роквелл, Мюррей Ротбард, Burton Blumertd, Margit von Misesd і Генрі Гацліт Редагувати інформацію у Вікіданих
Друкований органMises Reviewd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична ідеологіяАвстрійська школа і Лібертаріанство в США Редагувати інформацію у Вікіданих
Організаційно-правова форманеприбуткова організація[1][2] і організація 501(c)(3)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сукупні активи▲54 656 851 $ (2023)[4]
Загальні затрати4 165 289 $ Редагувати інформацію у Вікіданих
Загальна виручка▼8 505 782 $ (2023)[4]
Розташування штаб-квартириОберн Редагувати інформацію у Вікіданих
Оцінка критика94.70[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Official wiki URLwiki.mises.org Редагувати інформацію у Вікіданих
Описано за адресоюsourcewatch.org/index.php/Ludwig_von_Mises_Institute​(англ.)
mises.org/about-mises/what-is-the-mises-Institute​(англ.)
mises.org/es/que-es-el-instituto-mises​(ісп.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Добровільні внески9 534 675 $[6], 10 810 648 $[7], 7 114 069 $[7], 6 558 895 $[4], 2 390 501 $[7], 3 138 389 $[7], 3 792 997 $[7], 3 311 392 $[7], 3 232 426 $[7], 3 137 951 $[7], 3 574 979 $[7], 4 030 050 $[7] і 14 842 671 $[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайт​(англ.)
Офіційний сайт​(ісп.) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Інститут Мізеса у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Інститут австрійської економіки Людвіга фон Мізеса, або Інститут Мізеса (англ. Ludwig von Mises Institute for Austrian Economics, або англ. Mises Institute) — австрійський некомерційний мозковий центр з економіки та лібертаріанства зі штаб-квартирою в Оберні, штат Алабама, США.[8] Він названий на честь економіста австрійської школи Людвіга фон Мізеса (1881–1973).

Інститут було засновано в 1982 році Лью Роквеллом. Одними з перших, хто підтримав інститут були Ф. А. Хайєк, Генрі Гацліт, Мюррей Ротбард, Рон Пол і Берт Блумерт.[9]

Історія

Burton Blumert, Lew Rockwell, David Gordon, and Murray Rothbard

Інститут Людвіга фон Мізеса був заснований у 1982 році Лью Роквеллом. Роквелл, який раніше працював редактором у видавництві Arlington House Publishers, отримав благословення Марґіт фон Мізес під час зустрічі в ресторані Russian Tea Room в Нью-Йорку, і вона була призначена першою головою правління. За словами Роквелла, мотивацією створення інституту було просування конкретного доробку Людвіга фон Мізеса, якого, як він побоювався, ігнорували лібертаріанські інституції, що фінансуються Чарльзом Кохом і Девідом Кохом. Як згадує Джастін Раймондо, Роквелл сказав, що йому зателефонував Джордж Пірсон з Фонду Коха і сказав, що Мізес був занадто радикальним, щоб називати організацію його ім'ям або просувати його ідеї.

Мюррей Ротбард був першим академічним віце-президентом інституту. Пол погодився стати почесним радником і допоміг зі збором коштів на початковому етапі.

Суддя Джон В. Денсон сприяв заснуванню Інституту Мізеса в кампусі Обернського університету. Оберн вже був домом для деяких австрійських економістів, включаючи Роджера Гаррісона. Інститут Мізеса був афілійований з бізнес-школою Обернського університету до 1998 року, коли інститут побудував власну будівлю через дорогу від кампусу.

У 2006 році Кайл Вінгфілд написав коментар у The Wall Street Journal про те, що південь Сполучених Штатів був «природним домом» для інституту, оскільки «південці завжди не довіряли уряду», а Інститут зробив «Серце Діксі джерелом розумного економічне мислення».[10] У 2016 році політолог Джордж Хоулі назвав Інститут Мізеса «інтелектуальним епіцентром радикального лібертаріанського руху в Сполучених Штатах».[11]

Сучасна діяльність

Інститут описує свою місію як «сприяння викладанню та дослідженням в австрійській економічній школі, а також індивідуальній свободі, чесній історії та міжнародному миру в традиціях Людвіга фон Мізеса та Мюррея Н. Ротбарда».[12]

Його академічні програми включають Університет Мізеса (неакредитований), аспірантський семінар Ротбарда, Австрійську економічну дослідницьку конференцію та літню програму дослідницьких стипендій. У 2020 році Інститут Мізеса почав пропонувати аспірантську програму.[13] Це призвело до створення дочірніх організацій по всьому світу, включаючи Бразилію, Німеччину, Південну Корею та Туреччину.

Німецький інститут Мізеса (нім. Ludwig von Mises Institut Deutschland e. V.) — заснована у 2012 році група інтересів і аналітичний центр лібертаріанських торговців золотом та інвестиційних радників, які були пов’язані з проживаючим у Швейцарії німецьким мільярдером Августом фон Фінком (1930–2021). Багато торговців золотом з компанії фон Фінка Degussa Goldhandel є активними членами правління інституту; вони відкидають міжурядову фіскальну політику та пропагують золото як «безпечну валюту».  Фон Фінк був активним в економічній політиці та критикував ЄС.[14] Він взяв на себе витрати на експертні висновки видатних професорів, таких як Ганс-Вернер Зінн, за допомогою якого юрист і політик Петер Гаувайлер (ХСС) подав позов до Федерального конституційного суду Німеччини проти пакетів порятунку для Греції та євро.[15] Інститут науково підтримується економістами та філософами, більшість з яких організовані в Товаристві Фрідріха А. фон Гаєка та/або Товаристві Мон Пелерен.

Політичні та економічні погляди

Інститут Мізеса позиціонує себе як лібертаріанський і такий, що сприяє розвитку ідей австрійської економіки.[16] Відповідно, у 2003 році Чіп Берлет з SPLC описав інститут як «головний центр, що просуває лібертаріанську політичну теорію та Австрійську школу вільної ринкової економіки».[17]

Зокрема, Інститут Мізеса віддає перевагу методології мізесіанської праксеології («логіка людських дій»),[12] яка стверджує, що економічна наука є дедуктивною, а не емпіричною. Розроблений Людвігом фон Мізесом, дотримуючись Methodenstreit, висунутого Карлом Менгером, він виступає проти математичного моделювання та перевірки гіпотез, які використовуються для обґрунтування знань у неокласичній економіці. Мізесіанська економіка є формою неортодоксальної економіки.[18] Вона відрізняється від економіки інших австрійських економістів, включаючи Гаєка та тих, хто пов'язаний з Університетом Джорджа Мейсона.[19][20][21]

Потенційно екстремістські погляди

На початку 90-х австрійський економіст Стівен Горвіц назвав Інститут Мізеса «фашистським кулаком у лібертаріанській рукавичці».[22]

У 2000 році звіт Південного правового центру бідності (SPLC) класифікував Інститут Мізеса як неоконфедеративний, «присвячений радикальному лібертаріанському погляду на уряд та економіку».[23]

Вплив на виборчі кампанії

Кендіс Джексон, яка працювала виконувачем обов’язків голови Управління з громадянських прав Департаменту освіти США під час адміністрації Трампа, раніше була літнім співробітником Інституту Мізеса.[24]

Відомі викладачі

  • Волтер Блок — економіст австрійської школи та анархо-капіталіст; професор економіки в Університеті Нового Орлеана.
  • Годфрі Блум — британський політик, колишній член Європейського парламенту
  • Томас ДіЛоренцо — професор економіки в Університет Лойоли в Меріленді.
  • Пол Готфрід — автор палеоконсерватор, колишній професор гуманітарних наук в Елізабеттаунський коледж
  • Ганс-Герман Гоппе — філософ, палеолібертаріанець, професор бізнесу в Університеті Невади, Лас-Вегас, засновник Товариство власності та свободи
  • Хесус Уерта де Сото — професор прикладної економіки в Університеті короля Хуана Карлоса.
  • Пітер Кляйн — професор підприємництва та старший науковий співробітник Центру підприємництва та вільного підприємництва в Бейлорському університеті[25]
  • Роберт П. Мерфі — економіст, Інститут енергетичних досліджень
  • Ендрю Наполітано — експерт Fox News і колишній суддя
  • Gary North (1942—2022) — співзасновник Християнський реконструктивізм та засновник Інституту християнської економіки
  • Рон Пол — лікар, письменник і колишній конгресмен
  • Ральф Райко (1936—2016) — історик і лібертаріанець, що спеціалізується на європейському класичному лібералізмі та австрійській економіці
  • Мюррей Ротбард (1926—1995) — гетеродоксальний економіст, теоретик палеолібералізм, полеміст, історик-ревізіоніст, засновник анархо-капіталізм
  • Джозеф Собран (1946—2010) — журналіст, дописувач до Американського відродження (журнал)|American Renaissance, викладач Інституту історичного огляду Institute for Historical Review; * Марк Торнтон (1946—2010) — історик, один із засновників American Renaissance.
  • Марк Торнтон — економіст австрійської школи[26]
  • Джеффрі А. Такер — економічний письменник
  • Джозеф Т. Салерно — академічний віце-президент Інституту Мізеса, професор економіки в Університет Пейса, редактор Квартального журналу австрійської економіки
  • Томас Вудс — історик, політичний коментатор і письменник
  • Єрг-Гвідо Гюльсманн — німецький економіст

Див. також

Посилання

  1. ↑ Annual Mises Memberships
  2. ↑ Nonprofit Explorer - Mises Institute
  3. ↑ https://www.charitynavigator.org/ein/521263436
  4. ↑ а б в Nonprofit Explorer: Research Tax-Exempt Organizations
  5. ↑ Charity Navigator - Rating for Mises Institute
  6. ↑ https://www.charitynavigator.org/index.cfm?bay=search.summary&orgid=6221&oldpage
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м Nonprofit Explorer: Research Tax-Exempt Organizations
  8. ↑ Tanenhaus, Sam; Rutenberg, Jim (25 січня 2014). Rand Paul's Mixed Inheritance. New York Times (англ.). Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 20 лютого 2014.
  9. ↑ The Story of the Mises Institute. Mises Institute. 18 вересня 2018. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 23 листопада 2021.
  10. ↑ Wingfield, Kyle (11 серпня 2006). Von Mises Finds A Sweet Home In Alabama. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
  11. ↑ Hawley, George (2016). Right-wing critics of American conservatism. Lawrence. ISBN 978-0-7006-2193-4. OCLC 925410917.
  12. ↑ а б What is the Mises Institute?. 18 червня 2014. Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 24 січня 2022.
  13. ↑ Graduate Program. Mises Institute. 26 березня 2020. Архів оригіналу за 16 квітня 2020. Процитовано 23 листопада 2021.
  14. ↑ Milliardär August von Finck kaufte sich die neurechte und liberale Szene Deutschlands | Recentr (de-DE) . Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 14 липня 2022.
  15. ↑ Mises Institute – Lobbypedia. lobbypedia.de (de-formal) . Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 14 липня 2022.
  16. ↑ newvalleymedia (18 червня 2014). What Is the Mises Institute?. Mises Institute (англ.). Процитовано 27 лютого 2023.
  17. ↑ Berlet, Chip (Літо 2003). Into the Mainstream. Intelligence Report. Southern Poverty Law Center. Архів оригіналу за 7 лютого 2010. Процитовано 24 вересня 2013.
  18. ↑ Lee, Frederic S.; Cronin, Bruce C.; McConnell, Scott; Dean, Erik (2010). Research Quality Rankings of Heterodox Economic Journals in a Contested Discipline. American Journal of Economics and Sociology. 69 (5): 1409—1452. doi:10.1111/j.1536-7150.2010.00751.x.
  19. ↑ Socialism: The Calculation Problem Is Not the Knowledge Problem. Mises Institute. 13 березня 2018. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 23 листопада 2021.
  20. ↑ Why I Am Not an Austrian Economist. econfaculty.gmu.edu. Процитовано 27 лютого 2023.
  21. ↑ Ebeling, Richard M. (1 грудня 2014). Hayek e Mises. MISES: Interdisciplinary Journal of Philosophy, Law and Economics. 2 (2): 629—650. doi:10.30800/mises.2014.v2.697. ISSN 2594-9187.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  22. ↑ Michael Levin. Southern Poverty Law Center (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 9 квітня 2022.
  23. ↑ The Neo-Confederates. Intelligence Report. Southern Poverty Law Center. Літо 2000. Архів оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 29 серпня 2018.
  24. ↑ Waldman, Annie. DeVos Pick to Head Civil Rights Office Once Said She Faced Discrimination for Being White. ProPublica. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 23 листопада 2021.
  25. ↑ id=Peter_Klein Peter Klein. Baylor University's Hankamer School of Business (англ.). Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 22 грудня 2017. {{cite web}}: Перевірте значення |url= (довідка); Пропущено вертикальну риску в: |url= (довідка)
  26. ↑ Старші науковці, викладачі та співробітники. Інститут Людвіга фон Мізеса. Архів оригіналу за 28 липня 2013. Процитовано 13 вересня 2014.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).