YaChudo

Їжовик жовтуватий

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

?Їжовик жовтуватий

Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Підцарство:Вищі гриби (Dikarya)
Відділ:Базидіомікотові (Basidiomycota)
Підвідділ:Agaricomycotina
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Кантарелові (Cantharellales)
Родина:Гиднові (Hydnaceae)
Рід:Гиднум (Hydnum)
Вид:Сістотрема теркоподібна
Біноміальна назва
Hydnum repandum
L., 1753
Посилання
Вікісховище:Hydnum repandum
EOL:960112
МСОП:122090544
NCBI:68759
MB:225014
IF:225014

Їжовик жовтуватий, їжовик жовтий[1] (Hydnum repandum L.) — гриб родини гиднових — Hydnaceae.

Будова

Шапка 4-8 см у діаметрі, опуклорозпростерта, жовта, гола. Шкірка не знімається. Спороносний шар шипастий. Шипи жовтуваті, переходять на ніжку плодовика. Ніжка коротка, кольору шапки, щільна. Спорова маса жовта. Спори 6-9 Х 6-8 мкм. М'якуш жовтуватий, у молодих плодових тіл пахне апельсиновою водою,[2] солодкий, у старих — пекучий, гіркий. Їстівним є тільки молоде плодове тіло.

Поширення та середовище існування

Росте у хвойних, листяних і мішаних лісах. В Україні поширений на Поліссі, Закарпатті та в Прикарпатті; у серпні — жовтні.

Практичне використання

Їстівний гриб четвертої категорії, у молодому віці його збирають, відварюють, вживають, а старі гриби тверді та неїстівні.

Примітки

  1. ↑ М. Я. Зерова, Радзієвський Г. Г., Шевченко С. В. Базидіоміцети. Книга 1. Екзобазидіальні, афілофоральні, кантарелальні // Визначник грибів України. — Київ : Наукова думка, 1972. — Т. 5. — 240 с.
  2. ↑ E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 120

Джерела

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 74-75.
  • Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С.26


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).