YaChudo

Grand Funk (альбом)

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Grand Funk
Студійний альбом
ВиконавецьGrand Funk Railroad
КраїнаСША
Дата випуску29 грудня 1969[1]
Записаний10-21 жовтня 1969
Жанрхардрок, блюз-рок,
бугі-рок, ейсид-рок,
психоделічний рок
Тривалість47:46
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Студія звукозаписуCleveland Recording
ЛейблCapitol Records
ПродюсерТеррі Найт
Хронологія Grand Funk Railroad
Попередній
←
 On Time
(1969)
Closer To Home
(1970)
Наступний
→
Сингли з Grand Funk
  1. «Mr.Limousine Driver»/«High Falootin' Woman»
    Випущений: Листопад, 1969[2]
  2. «Heartbreaker»/«Please Don't Worry»
    Випущений: Лютий 1970[3][4]
  3. «Heartbreaker»/«Mr.Limousine Driver»
    Випущений: Лютий, 1970[5]
  4. «Inside Looking Out»/«Paranoid»
    Випущений: 15 січня 1971[6]
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 4/5 зірок[7]
The Rolling Stone Album Guide 2/5 зірок[8]
Роберт Крістгау C[9]
Sputnikmusic 4.0[10]
Storia della musica 8/10 зірок[11]
Dizionario del Pop-Rock 3/5 зірок[12]
24.000 dischi 3/5 зірок[13]
The Daily Vault C-[14] / C+[15]
StarlingDB 9/10[16]

«Grand Funk», відомий також як «Червоний альбом» (англ. «The Red Album») — другий студійний альбом американського рок-гурту Grand Funk Railroad. Альбом був випущений в грудні 1969 року Capitol Records, через чотири місяці після дебютного альбому «On Time». Він був продюсований Террі Найтом та записаний під керівництвом звукорежисера Кеннета Гаманна. Альбом за версією RIAA вперше для гурту був премійований як «золотий»[17]. Він включав переспів пісні «Inside Looking Out» гурту The Animals, яка до сьогодні є наріжним каменем живих концертів Grand Funk Railroad.

У 2002 році альбом «Grand Funk» був ремастерований і перевиданий на компакт-дисках із бонус-треками. Це видання також увійшло до лімітованого подарункового бокс-сету «Trunk of Funk» (укр. «Скринька фанку»). Набір був розрахований на 12 компакт-дисків: крім перших чотирьох перевиданих альбомів гурту, у коробці було залишено місце для решти дисків періоду співпраці з лейблом Capitol Records, які планувалися до виходу пізніше. До бокс-сету також додавалися пара 3-D окулярів «Shinin' On», фірмовий гітарний медіатор (плектр) та наклейка, що відтворювала оригінальний вхідний квиток на концерт гурту.

Маркетинг і реліз

Фотографія гурту, розміщена на внутрішньому розвороті конверта, згодом була використана для масштабної рекламної кампанії наступного альбому «Closer To Home» (1970). Цей знімок з'явився на знаменитому гігантському білборді на Таймс-сквер у Нью-Йорку, вартість оренди якого становила рекордні на той час 100 000 доларів.

Завдяки Capitol Records альбом «Grand Funk» був випущений не лише на вінілових грамплатівках, а й на магнітних стрічках, компакт-касетах, а також у форматі Stereo-8. Попри попит на експерименти із 4-канальним звуком у 1970-х роках, цей реліз вийшов виключно як звичайний двоканальний стереозапис[18], а у квадрофонічному форматі (Quadraphonic 8-Track) «Grand Funk» офіційно ніколи не існував. У квітні 1970 року продажі «Червоного альбому» на 8-доріжкових картриджах стабільно трималися на 15-му місці[19], дещо поступаючись традиційним компакт-касетам, які впевнено посіли 13-ту позицію в чартах попиту[20].

Особливу колекційну цінність має котушкова магнітофонна бобіна (англ. reel-to-reel) з оригінальним альбомом, яку для Capitol/EMI виготовила компанія Ampex. Це видання містить унікальні, спеціально відредаговані версії треків «Got This Thing on the Move», «Please Don't Worry», «Mr. Limousine Driver» та «Inside Looking Out», недоступні на жодному іншому носії. Через їх скорочення загальна тривалість альбому зменшилася приблизно на п'ять хвилин.

Сингли

Окремі композиції випускалися на синглах, проте лише два релізи повністю складалися з треків цього альбому. Перший із них — сингл «Mr. Limousine Driver» / «High Falootin' Woman»[2] (листопад 1969 року) — здобув міжнародне визнання. Другий — «Inside Looking Out» / «Paranoid»[6] (січень 1971 року) — офіційно не видавався в США і був випущений лейблом Capitol Records для ринку Великої Британії та деяких країн Європи. Через довготривалість композицій (загалом близько 17 хвилин) платівку записали на нетиповій для 7-дюймових синглів швидкості 33⅓ об/хв замість стандартних 45 об/хв.

Ще два сингли було скомпоновано з хітом «Heartbreaker» — «епічною та інтенсивною блюзовою баладою»[21] з дебютного альбому «On Time». У США та Європі пісня «Heartbreaker» вийшла в лютому 1970 року з «Please Don't Worry»[3]. Водночас альтернативна комбінація треків — «Heartbreaker» з «Mr. Limousine Driver» — офіційно продавалася лише на ринку Японії[5] та в деяких країнах континентальної Європи (зокрема, у Франції).

Критика

Ретроспективний огляд альбому Grand Funk на сайті NPR, написаний музичним критиком Томом Муном, перегукується[22] із закидами тогочасних рецензентів:

Нашвидкоруч записаний між турами в жовтні і випущений у грудні 1969 року, цей альбом не містить хітів, якими пізніше відзначився Grand Funk Railroad, зале він закладає звукову основу їхнього подальшого успіху.

Далі він наводить оцінку Роберта Крістгау, який у своїй колонці «Гід споживача»[9] порівнював альбом «Grand Funk» із живими виступами гурту не на користь студійної платівки. Також автор наводить слова[22] одного з найгостріших критиків — Джона Мендельсона, який на сторінках газети «Лос-Анджелес таймс» у номері від 17 грудня 1969 року писав:

…Grand Funk Railroad — гучне й загалом безталанне пауер‑тріо, яке може похвалитися гучністю Cream і витонченістю Blue Cheer та є моєю номінацією на звання найвідразливішого гурту року.

Мендельсон, як і Крістгау, мав нагоду[23] оцінити живе звучання Grand Funk Railroad у клубі Whisky a Go Go, куди гурт приїхав на хвилі успіху свого дебютного альбому «On Time» і якраз готувався випустити «Червоний альбом», який вийшов 29 грудня — через два тижні після цього виступу.

Підсумовуючи, Том Мун зауважує, що попри аншлаги, шалений комерційний успіх та високі продажі альбомів, у пресі з’являлися нищівні матеріали — зокрема стаття в журналі Rolling Stone 1971 року під промовистою назвою «Is This Band Terrible?» (англ. «Чи жахливий цей гурт?»).[24]

Список пісень

Рок-композиції альбому витримані у класичному для раннього періоду творчості Grand Funk Railroad бугі-роковому стилі з елементами психоделії та «кислотного року». Це робить «Червоний альбом» надзвичайно популярним серед покоління, народженого в 50-х роках минулого століття.

Сторона 1
#НазваАвторЛідвокалТривалість
1.«Got This Thing on the Move» Марк Фарнер4:35
2.«Please Don't Worry»Дон Брюер, Марк ФарнерМарк Фарнер4:16
3.«High Falootin' Woman» Марк Фарнер2:58
4.«Mr.Limousine Driver» Марк Фарнер, Дон Брюер4:25
5.«In Need» Марк Фарнер, Дон Брюер7:53
Сторона 2
#НазваАвторЛідвокалТривалість
6.«Winter and My Soul» Марк Фарнер6:35
7.«Paranoid» Марк Фарнер, Дон Брюер7:35
8.«Inside Looking Out»Дж.Ломакс, А.Ломакс, Ерік Бердон, Чес ЧендлерМарк Фарнер, Дон Брюер9:29

Всі пісні написав Марк Фарнер, за винятком зазначених.

Склад

Виробництво

  • Террі Найт — продюсер альбому, A Good Knight Production
  • Кеннет Гаманн (англ. Kenneth Hamann) — провідний інженер звукозапису, Cleveland Recording
  • Сильвія Ґмюр — оригінальна концепція обкладинки альбому

Поява на телебаченні

Шоу Playboy

Як зазначає музичний біограф Біллі Джеймс у книзі «An American Band: The Story of Grand Funk Railroad», потужним поштовхом для загальнонаціонального визнання гурту став ефір у популярному нічному шоу «Playboy After Dark», яке вели Г'ю Гефнер та його тогочасна подружка Барбі Бентон. Ідея запросити гурт належала Аль Коурі, директору Capitol Records із роботи з артистами[25]. Він перетворив цей випуск на справжній бенефіс лейблу: крім тріо з Флінта, у студії виступили ще дві зірки компанії — Лу Ролз та Кеннонболл Еддерлі.

Попри те, що атмосфера елітного вечіркового шоу була нетиповою для хард-рокового тріо, Grand Funk Railroad виступили досить розкуто та енергійно. Музиканти виконали під фонограму («ліпсинк») дві композиції зі свого альбому — «Please Don't Worry» та «Mr.Limousine Driver».

Фільм «Mondo Daytona»

Трек «Paranoid» з'являється в скандальній стрічці «Mondo Daytona: How To Swing on your Spring Vacation», знятій у США навесні 1968 року ще до виходу першої платівки гурту Grand Funk Railroad. У ній використовуються фрагменти документального фільму «Get Down Grand Funk», доступного глядачам тільки на VHS-касетах.

Документальна стрічка «Midsummer Rock»

Оригінальне виконання пісні «Inside Looking Out» з альбому Grand Funk прозвучало в телевізійній документалістиці «Midsummer Rock» (1970), що висвітлювала перебіг фестивалю поп-музики в Цинцинаті.

Інші виконання

«In Need»

Кавер-версія пісні «In Need» у виконанні шведського гурту «Spurgo» увійшла до триб'ют-альбому «A Tribute To: Grand Funk Railroad (…An American Band)». Композиція стала п'ятим треком із п’ятнадцяти на компакт-диску, випущеному у 2000 році лейблом RH Music[26].

«Got This Thing on the Move»

Композиція «Got This Thing on the Move» вперше виконана ще рок-гуртом «The Pack», в якому брали участь Марк Фарнер, Дон Брюер, а за вокаліста був Террі Найт, чинний продюсер альбому «Grand Funk». У серпні 1968 року «The Pack» записали повноформатний альбом, що так і не був випущений, з піснею «Got This Thing On The Move», яка згодом з'явилася у збірнику «Thirty Years of Funk: 1969–1999».

Гурт Rye Coalition переспівав «Got This Thing on the Move» у 2002 році спеціально для сервісу музичних розсилок «Клубу синглів Sub Pop», саме після участі у фестивалі андеґраунд-року «Michigan Fest».

В інших медіа

Героїня психологічної драми Зорниці Джорінської «Елфі: Анатомія зради» (англ. «Elfie: A Dissection of Betrayal») порівнює свій розум із програвачем. Коли вона каже про свої роздуми: «If they were vinyl recordings, they should have been worn out by now» (укр. «Якби вони були вініловими платівками, вони б уже точно стерлися»), вона прямо порівнює свій внутрішній стан із постійним прослуховуванням конкретних записів гурту Grand Funk Railroad: «Winter and my Soul», «Inside Looking Out», «In Need»[27]. Вона метафорично «крутить» їх у своїй голові, оскільки емоційний посил цих пісень ідеально віддзеркалює її депресивний та безвихідний стан. Безкінечне переживання болючих спогадів, схоже на заїжджену платівку і повністю паралізує її особистість.

Цікаве

Пісню «Got This Thing on the Move» згадує Боб Бланд (англ. Bob Bland) в журнальній статті «Grand Funk Railroad», яка вийшла друком на сторінках «CMJ New Music Monthly» в серпні 2002 року:

В той момент, як голка мого дешевого програвача доторкнулася до вступного рифу «Got This Thing On The Move», я зрозумів, що я колись з цього блідого слабака перетворюсь на маніяка з мужнім поглядом та «Фендером» у руках.

— CMJ New Music Monthly

Чарти

Альбом

Рік Чарт Країна Позиція
1970 Go-Set Австралія Австралія 13[28]
RPM LP Chart Канада Канада 9[29]
Billboard TOP LP’s США США 11[30]
Top Records of 1970 18[31]
Cash Box Album Charts 13[32]
Record World 100 Top LP's 11[33]

Пісні

Рік Пісня Чарт Країна Позиція
1969 «Mr.Limousine Driver» Billboard Hot 100 США США 97[34]
1970 RPM Canada’s Only National 100 Single Survey Канада Канада 92[35]
Cash Box Top 100 США США 99[36]
Record World 100 Top Pops 101[37]
1971 «Inside Looking Out» Hits Of The World Велика Британія Велика Британія 40[38]

Література

Посилання

Примітки

  1. ↑ Grand Funk Railroad (SKAO-406) — Grand Funk(англ.) на сайті Discogs
  2. ↑ а б Grand Funk Railroad (2691) — Mr. Limousine Driver(англ.) на сайті Discogs
  3. ↑ а б Grand Funk Railroad (2732) — Heartbreaker / Please Don't Worry(англ.) на сайті Discogs
  4. ↑ Біллі Джеймс. An American Band: The Story of Grand Funk Railroad. — SAF Publishing, 1999. — ISBN 9780946719266.
  5. ↑ а б Grand Funk Railroad (CR-2483) — Heartbreaker(англ.) на сайті Discogs
  6. ↑ а б Grand Funk Railroad (CL 15668) — Inside Looking Out(англ.) на сайті Discogs
  7. ↑ Джефф Швахтер (Jeff Schwachter). Grand Funk — Grand Funk Railroad. AllMusic. Процитовано 9 червня 2026.
  8. ↑ Нейтан Брекетт, Крістіан Горд. The New Rolling Stone Album Guide. — Fireside, 2004. — ISBN 978-0743201698.
  9. ↑ а б Роберт Крістгау (Robert Christgau). «Гід споживача». Village Voice. Процитовано 9 червня 2026.
  10. ↑ Grand Funk Railroad — Grand Funk. Sputnikmusic (англ.). Процитовано 9 червня 2026.
  11. ↑ Recensione Grand Funk Railroad — Grand Funk. Storia della Musica (італ.). Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 9 червня 2026.
  12. ↑ Альберто Тонті, Енцо Джентілє. Dizionario del pop-rock. — Dalai, 1999. — ISBN 9788880895893.
  13. ↑ Кріс Теллунг, Паоло Мадедду, Ріккардо Бертончеллі. 24.000 dischi. — Zelig, 2004. — ISBN 9788888809298.
  14. ↑ Benjamin Ray (24 січня 2015). The Red Album. The Daily Vault (англ.). Процитовано 23 червня 2026.
  15. ↑ Christopher Thelen (20 січня 2017). The Red Album. The Daily Vault (англ.). Процитовано 23 червня 2026.
  16. ↑ Георгій Старостін. Grand Funk Railroad, The Red Album. StarlingDB (Only Solitaire) (англ.). Процитовано 23 червня 2026.
  17. ↑ Grand Funk Gold (PDF). World Radio History (англ.). Record World, Vol. 25, No. 1205. 18 липня 1970. с. 18. Процитовано 17 червня 2026.
  18. ↑ Grand Funk Railroad (8XT 406) — The Red Album(англ.) на сайті Discogs
  19. ↑ Best Selling Tape Cartridges 8-Track (PDF). Billboard. 4 квітня 1970.
  20. ↑ Best Selling Tape Cartridges Casette (PDF). Billboard. 25 квітня 1970.
  21. ↑ Тьєррі Азнар. Hard Rock & Heavy Metal 40 années de purgatoire, Tome 3. — Camion Blanc, 2015. — ISBN 9782357796904.
  22. ↑ а б Том Мун. First Reviled, Now Revered: The Historic Albums Of 1969. NPR. Процитовано 14 червня 2026.
  23. ↑ Джон Мендельсон. Humble Pie, Grand Funk Railroad: Whisky a Go Go, Los Angeles CA. Los Angeles Times. Процитовано 14 червня 2026.
  24. ↑ Timothy Ferris. Grand Funk Railroad: Is This Band Terrible. Rolling Stone. Процитовано 14 червня 2026.
  25. ↑ From The Music Capitals of the World (PDF). Billboard. 82 (1): Page 40. 3 січня 1970.
  26. ↑ A Tribute To Grand Funk Railroad — An American Band(англ.) на сайті Discogs
  27. ↑ Зорниця Джорінська. Elfie: A Dissection of Betrayal. — Chiado Editorial, 2020. — ISBN 9789895279333.
  28. ↑ Grand Funk Railroad, Grand Funk Australian Chart Position [Архівовано 12 лютого 2013 у Wayback Machine.] Retrieved March 23, 2015
  29. ↑ RPM LP Chart (Grand Funk Railroad, «Grand Funk» Chart Position) (PDF). RPM. 13 (3): Page 12. 7 березня 1970.
  30. ↑ Billboard TOP LP’s (Grand Funk Railroad, «Grand Funk» Chart Position) (PDF). Billboard. 82 (11): Page 70. 21 березня 1970.
  31. ↑ Top Records of 1970 (Grand Funk Railroad, «Grand Funk» Chart Position) (PDF). Billboard. 82 (52): T34 (62). 26 грудня 1970.
  32. ↑ Cash Box Album Charts (Grand Funk Railroad, «Grand Funk» Chart Position) (PDF). Cash Box. XXXI (31): Page 47. 28 лютого 1970.
  33. ↑ Record World 100 Top LP's (Grand Funk Railroad, «Grand Funk» Chart Position) (PDF). Record World. 24 (1186): Page 30. 7 березня 1970.
  34. ↑ Grand Funk Railroad, «Mr. Limousine Driver» Chart Position [Архівовано 2020-03-10 у Wayback Machine.] Retrieved March 23, 2015
  35. ↑ RPM Canada’s Only National 100 Single Survey (Grand Funk Railroad, «Mr.Limousine Driver» Chart Position) (PDF). RPM. 12 (24): Page 12. 31 січня 1970.
  36. ↑ Cash Box Top 100 Pop Singles (Grand Funk Railroad, ««Mr.Limousine Driver» Chart Position) (PDF). Cash Box. XXXI (25): Page 4. 17 січня 1970.
  37. ↑ Record World Singles Coming Up (Grand Funk Railroad, «Mr.Limousine Driver» Chart Position) (PDF). Record World. 24 (1131): Page 26. 31 січня 1970.
  38. ↑ Hits Of The World: Britain (PDF). Billboard. 83 (7): Page 51. 13 лютого 1971.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).