YaChudo

Террі Найт

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Террі Найт
Народився9 квітня 1943[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лапеєр, Мічиган, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1 листопада 2004[1][2] (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Темпл, Белл, Техас, США Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняMt. Hope Cemeteryd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдіджей, пісняр, музичний продюсер, композитор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materLapeer High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1963
Жанррок-музика Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0461097 Редагувати інформацію у Вікіданих

Те́ррі Найт (англ. Terry Knight), справжнє ім'я —  Рі́чард Те́рренс Кнепп (англ. Richard Terrance Knapp; 9 квітня 1943[3], Лапеєр, Мічиган — 1 листопада 2004, Темпл, Техас) — американський рок-музикант, радіоведучий, продюсер і менеджер. Здобув популярність на радіо, мав помірний успіх як вокаліст, проте найбільше уславився як менеджер і продюсер таких колективів, як The Bossmen, Bloodrock та Grand Funk Railroad, співпраця з якими принесла йому всесвітнє визнання.

Рання кар'єра

Річард Терренс Кнепп розпочав свою кар'єру як радіо-діджей у Детройті в 1963 році. Він став першим американським діджеєм, який поставив в ефір пісні гурту The Rolling Stones, за що отримав від слухачів почесне звання «шостого Стоуна» за підтримку колективу в США.

У 1964 році Кнепп завершив роботу на радіо, щоб зосередитися на музичній кар'єрі. Згодом він познайомився з місцевим гуртом The Jazz Masters, до складу якого входили Дон Брюер (ударні), Курт Джонсон (гітара), Боб Колдуелл (клавішні) та Герм Джексон (бас-гітара). Продюсером колективу виступав Джон Рис (англ. John Rhys Eddins).

Кнепп запевнив музикантів, що особисто знає Міка Джаггера та Браяна Джонса, приєднався до них як головний вокаліст, а гурт перейменував на The Pack (укр. «Зграя»). До кінця 1965 року він усе ще виступав під своїм справжнім прізвищем[4] і написав пісню «The Colour of Our Love». Ця композиція вийшла на стороні «Б»[5] синглу «The Tears Come Rollin’» (укр. «Сльози котяться»), який видав лейбл Wingate Records — дочірня компанія відомого детройтського бренду Golden World. У цьому дебютному треку він навіть не співав головну вокальну партію. Основним вокалістом на цьому конкретному записі був клавішник гурту Боббі Колдвелл (англ. Bobby Caldwell). Лише після цього релізу Кнепп остаточно став повноцінним фронтменом.

З 1966 року музикант почав користуватися творчим псевдонімом Террі Найт[6], що відобразилося і в оновленій назві гурту — Terry Knight and the Pack, а сам колектив невдовзі здобув популярність на місцевій сцені. Випущений на провінційному лейблі Lucky Eleven сингл «I (Who Have Nothing)» посів 46-те місце[7] в національному хіт-параді США[8], тоді як однойменний альбом[9] досяг лише 127-ї позиції в Billboard 200[10]. Наступні сингли гурту також не здобули визнання, опинившись поза межами провідних хіт-парадів. Один з них «Better Man Than I» — кавер на пісню «Mister, You're a Better Man Than I»з репертуару гурту The Yardbirds — у травні 1966 року мав дуже помірний успіх і зміг піднятися лише до 96-го місця в чарті Cash Box Top 100[11], не претендуючи в інших хіт-парадах навіть на місце в сотні кращих.

Подібна доля спіткала й другий альбом колективу — виданий у 1967 році «Reflections» був проігнорований журналом Billboard, досягши лише 94-ї позиції в чарті Record World[12]. Через відсутність стабільного комерційного успіху та внутрішні творчі розбіжності в березні 1967 року Террі Найт прийняв рішення залишити колектив задля сольної кар'єри, після чого решта учасників продовжила виступи під назвою «The Fabulous Pack».

Продюсерська та сольна кар'єра

З квітня 1967 року Террі Найт, який більше не був частиною гурту «The Pack»[13], почав працювати над своїм новим іміджем. Спочатку співак дебютував у новому шоу Versaille Penthouse у Клівленді, повністю виключивши хард-рок зі свого репертуару. Він виступав в супроводі оркестру з одинадцяти музикантів, іноді акомпануючи собі на акустичній чи електрогітарі, але здебільшого його номеру були схожими на стендап з мікрофоном у руці. Після цього для участі у відеошоу «The Dating Game» короткочасно перебрався до Голлівуду[14].

Одночасно з цим Террі Найт припинив співпрацю з локальним лейблом Lucky Eleven і підписав ексклюзивний довгостроковий контракт безпосередньо з Cameo-Parkway Records на правах глобальної дистрибуції[15]. В статусі виконавця видав за участі Тома Бейкера кілька синглів[16][17], що ледве потрапили до 200 популярних пісень у національних чартах[18][19]. Окрім статусу виконавця, Террі Найт отримав повноваження штатного продюсера лейбла, розпочавши роботу над записами для нині забутих гаражних гуртів: Rocky & the Visions та The Dantes. Брав участь у спільних концертних турах та виступав наживо з кількома відомими колективами, зокрема з гаражним рок-гуртом Question Mark and the Mysterians, у складі якого грав Мел Шахер — майбутній бас-гітарист Grand Funk Railroad[20].

У цей переломний момент, коли Террі Найт офіційно перейшов у статус професійного музичного продюсера, він підписав ексклюзивний авторський контракт із видавничою компанією Merlin Music[21]. В рамках цієї співпраці Найт уклав першу велику угоду, створивши пісню «Hang Ten» для реклами косметичного бренду Chesebrough-Ponds. Цей контракт також передбачав можливість писати музику до кінофільмів. Однією з таких робіт став його саундтрек до нуарного фільму «Інцидент».

У 1968 році Террі Найт вирушив до Лондона, сподіваючись підписати контракт або отримати посаду продюсера в Apple Records, новоствореному лейблі гурту The Beatles. Музикант навіть був присутній на сесіях запису «Білого альбому» (1968), але оскільки співпраця з лейблом не склалася, він невдовзі залишив Лондон.

«Saint Paul»

В 1969 році Найт уклав продюсерську угоду з Capitol Records[22], яка дозволяла йому записувати власні пісні. Він випустив сингл «Saint Paul»[23], який підігрів міську легенду про смерть Пола Маккартні («Paul is dead»), що набула популярності того ж року.

Загадковий текст пісні розповідав про складні стосунки Найта з Полом Маккартні та його передчуття швидкого розпаду «The Beatles». Композиція містила прямі запозичення з творчості «ліверпульської четвірки». Через це лейбл Capitol згодом отримав судову претензію від видавця «бітлів» — компанії Maclen Music, і платівку вилучили з продажу.

Згодом сторони досягли компромісу. Приблизно за місяць, у травні 1969 року, сингл «Saint Paul» перевидали вже за ліцензією Maclen Music[24]. У новому виданні зазначалося, що фрагмент пісні «Hey Jude» використано з дозволу правовласника. Це зробило трек Найта єдиною піснею у каталозі Maclen Music, авторами якої не були Леннон і Маккартні. «Saint Paul» увійшов до топ-40 радіохітів на Верхньому Середньому Заході США, проте до національного чарту Billboard Hot 100 так і не потрапив.

Grand Funk Railroad

Під час роботи продюсером Найт зустрівся з двома колишніми колегами по гурту «Terry Knight and the Pack» — гітаристом Марком Фарнером і барабанщиком Доном Брюером. Він переконав їх знайти басиста і створити потужне тріо на кшталт Cream під назвою Grand Trunk Railroad — як гру слів на основі назви відомої в Мічигані залізниці Grand Trunk Western Railroad. Музиканти запросили Мела Шахера, колишнього учасника Question Mark and the Mysterians, та змінили назву на Grand Funk Railroad. Террі Найт став їхнім менеджером і продюсером, узявши на себе просування колективу.

Спершу він організував їхній виступ на Міжнародному поп-фестивалі в Атланті, після чого лейбл Capitol підписав із тріо довгостроковий контракт[25]. Протягом наступних двох років Grand Funk Railroad став одним із найпопулярніших рок-гуртів у США, попри доволі прохолодне ставлення до них з боку музичної преси.

Цікаві факти

У квітні 1970 року в американському музичному журналі Record World[26] з'явилися повідомлення про те, що у записі сольного синглу Террі Найта «Lullaby / I'll Keep Waiting Patiently»[27] брали участь музиканти гурту Grand Funk Railroad, продюсером і менеджером якого на той час він був.

Попри відсутність офіційних згадок на обкладинці платівки через тогочасну політику лейблів, критики часто називають цей запис «відкритим секретом» мічиганської рок-сцени. Обидва треки записувалися в один період із роботою над культовим альбомом Grand Funk Railroad «Closer to Home», а психоделічне поп-рок аранжування синглу Найта має помітну стилістичну схожість із тогочасним фірмовим звучанням гурту.

Смерть

1 листопада 2004 року 61-річний Террі Найт загинув[28] від ножових поранень, які йому завдав Дональд Алан Фейр (англ. Donald Alan Fair) — хлопець його доньки-підлітка. Музикант намагався захистити свою доньку Данієль (англ. Danielle) під час сварки, що спалахнула через залежність Фейра від метамфетаміну. 26 травня 2005 року вбивцю засудили до довічного ув'язнення[29].

Література

Джерела

Примітки

  1. ↑ а б http://www.guardian.co.uk/news/2004/nov/17/guardianobituaries.artsobituaries
  2. ↑ а б в г Find a Grave — 1996.
  3. ↑ The Guinness Encyclopedia of Popular Music. Guinness Publishing. с. 1395. ISBN 0851129390.
  4. ↑ B+ Reviews: PACK (WinGate 007) (PDF). Cash Box. XXVII (9): Page 20. 18 вересня 1965.
  5. ↑ The Pack (WG-007) — The Tears Come Rollin’(англ.) на сайті Discogs
  6. ↑ Regional Breakouts: Terry Knight And The Pack (Lucky 11 album) (PDF). Billboard. 78 (14): Page 66. 2 квітня 1966.
  7. ↑ Hot 100 (PDF). Billboard. 79 (1). 7 січня 1967.
  8. ↑ Terry Knight And The Pack (LE-230) — I (Who Have Nothing)(англ.) на сайті Discogs
  9. ↑ Terry Knight And The Pack (SLE-8000)(англ.) на сайті Discogs
  10. ↑ Top LP's (PDF). Billboard. 79 (2). 14 січня 1967.
  11. ↑ Cash Box Top 100 (PDF). Cash Box. XXVII (42): Page 4. 7 травня 1966.
  12. ↑ Top LP's (PDF). Record World. 21 (1048): 28. 8 липня 1967.
  13. ↑ Got A New Show Now (PDF). Cash Box. XXVIII (41): Page 52. 29 квітня 1967.
  14. ↑ End Lucky 11 Distrib Deal; Knight To C/P (PDF). Cash Box. XXVIII (40): Page 36. 22 квітня 1967.
  15. ↑ Knight Switches To Cameo Label (PDF). Record World. 21 (1037): Page 36. 22 квітня 1967.
  16. ↑ Terry Knight (C-482) — Lizbeth Peach / Forever And A Day(англ.) на сайті Discogs
  17. ↑ Terry Knight (C-495) — Come Home, Baby / Dirty Lady(англ.) на сайті Discogs
  18. ↑ Looking Ahead (PDF). Cash Box. XXVIII (49): Page 12. 1 липня 1967.
  19. ↑ Looking Ahead (PDF). Cash Box. XXIX (6): Page 18. 2 вересня 1967.
  20. ↑ Balderrama, Robert Lee (2024). ? & The Mysterians, An American Icon Story (англ.).
  21. ↑ Knight Inks With Merlin (PDF). Cash Box. XXVIII (46): Page 20. 10 червня 1967.
  22. ↑ Cap Adds Three To N. Y. Staff (PDF). World Radio History (англ.). Record World, Vol. 24, No. 1159. 30 серпня 1969. с. 16. Процитовано 17 червня 2026.
  23. ↑ Terry Knight (2506) – Saint Paul (First stock release)(англ.) на сайті Discogs
  24. ↑ Terry Knight (2506) – Saint Paul (Second stock release)(англ.) на сайті Discogs
  25. ↑ Cap Signs Railroad (PDF). World Radio History (англ.). Record World, Vol. 24, No. 1149. 21 червня 1969. с. 62. Процитовано 17 червня 2026.
  26. ↑ Single Reviews: Terry Knight — Capitol 2737 (PDF). World Radio History (англ.). Record World, Vol. 24, No. 1191. 11 квітня 1970. с. 14. Процитовано 16 червня 2026.
  27. ↑ Terry Knight (2737) – Lullaby / I'll Keep Waiting Patiently(англ.) на сайті Discogs
  28. ↑ Musician/manager Terry Knight killed. United Press International. 3 листопада 2004. Процитовано 30 травня 2026.
  29. ↑ On This Day in 2004, the Murder of This Grand Funk Railroad Producer Shocked the Industry. American Songwriter. 1 листопада 2025. Процитовано 30 травня 2026.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).