Бугі-рок

Бугі-рок
Стилістичні походження	Блюз-рок, бугі-вугі, рок-н-рол, гаражний рок
Походження	кінець 1960-х,  Велика Британія та  США
Типові інструменти	Електрогітара Бас-гітара Барабани Електроорган
Популярність	1970-і роки
Похідні жанри	Паб-рок, хард-рок

Бугі-рок (англ. Boogie rock) — стиль блюз-року, що виник в середині 1960-х і проіснував до початку 1970-х років^[1]. Його головною ознакою є повторюваний енергійний ритм із акцентом на грув. На відміну від фортепіанного бугі-вугі, бугі-рок має важче та жорсткіше інструментальне звучання, пов'язане з ритмікою тогочасних танцювальних напрямків.

Термін застосовують до двох різновидів блюз-року:

• Пісні з повторюваним монохордним рифом у стилі композиції «Boogie Chillen'» (1948) Джона Лі Гукера.
• Пісні з ритмічним гітарним малюнком раннього рок-н-ролу, зокрема «Johnny B. Goode» у виконанні Чака Беррі.

Також термін характеризує виконавців блюз-року, які, на противагу попередньому гаражному року та інструментальній віртуозності, фокусуються на простих акордових структурах і лаконічних текстах.

• Erlewine, Stephen Thomas; Bogdanov, Vladimir; Woodstra, Chris (ред.). Rock Styles: Boogie Rock. All Music Guide to Rock: The Definitive Guide to Popular Music. San Francisco: Backbeat Books. ISBN 0-87930-627-0.