Чайка чорногруда
| ?Чайка чорногруда | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сивкоподібні (Charadriiformes) |
| Родина: | Сивкові (Charadriidae) |
| Підродина: | Чайчині (Vanellinae) |
| Рід: | Чорногруда чайка (Erythrogonys) Gould, 1838 |
| Вид: | Чайка чорногруда |
| Біноміальна назва | |
| Erythrogonys cinctus Gould, 1838 | |
| Посилання | |
| Erythrogonys cinctus | |
| Erythrogonys cinctus | |
| 554257 | |
| 22693903 | |
| 425633 | |
Чайка чорногруда[2] (Erythrogonys cinctus) — вид птахів родини сивкові (Charadriidae).
Поширення
Вид поширений в Австралії та на півдні Нової Гвінеї, а також як бродяга трапляється в Тасманії, Палау та Новій Зеландії.[3]
Опис
Це птах середнього розміру, довжиною від 17 до 20 см, розмахом крил від 33 до 38 см і вагою від 40 до 55 г. Дорослі мають чорну шапку або капюшон, який починається від дзьоба, простягається повз очі і зливається на потилиці з сіро-коричневим забарвленням на спині. Підборіддя і горло білі. Має широку чорну нагрудну смугу, яка поширюється на боки у вигляді каштанової смуги. Черево і клоака білі. Ноги червоні, а дзьоб червоний з темним кінчиком.
Спосіб життя
Харчується членистоногими, молюсками, кільчастими червами та насінням. Він стадний і зв'язується з іншими сивками того ж або іншого виду, навіть під час розмноження. Часто мігрує. Зазвичай розмножується з жовтня по січень, хоча може гніздитися в інший період, якщо є відповідні водні умови. Гніздиться на землі на околицях боліт, іноді використовує гнізда інших птахів. У кладці зазвичай чотири яйця кремового кольору, рясно вкриті лініями, цяточками або плямами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Erythrogonys cinctus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 15 березня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Red-kneed Dotterel Erythrogonys cinctus. BirdLife International. Процитовано 8 жовтня 2010.[недоступне посилання]
Посилання
- Marchant, S.; Higgins, P.J.; & Davies, J.N. (eds). (1994). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 2: Raptors to Lapwings. Oxford University Press: Melbourne. ISBN 0-19-553069-1
- National Photographic Index of Australian Wildlife. (1987). The Shorebirds of Australia. Angus & Robertson: Sydney. ISBN 0-207-15348-5
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).