YaChudo

DSM-5

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Про однойменний альбом див. Blood from the Soul.
«Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів, п'яте видання»
АвторАмериканська психіатрична асоціація
Назва мовою оригіналуDiagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition
КраїнаСША
Моваанглійська
СеріяДіагностичний і статистичний посібник з психічних розладів
ТемаКласифікація та діагностика психічних розладів
МісцеАрлінгтон Редагувати інформацію у Вікіданих
ВидавництвоAmerican Psychiatric Association Publishingd Редагувати інформацію у Вікіданих
Видано18 травня 2013
Тип носіядруковане видання (тверда та м'яка обкладинка); електронна книга
Сторінок947
ISBN978-0-89042-554-1
Попередній твірDSM-IV-TR
Наступний твірDSM-5-TR

Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів, п'яте видання (DSM-5) — оновлення 2013 року Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів, таксономічного та діагностичного інструменту, який видає Американська психіатрична асоціація (АПА). У 2022 році було опубліковано переглянуту версію (DSM-5-TR).[1] У США DSM є основним авторитетним джерелом для психіатричної діагностики.[2] Рекомендації щодо лікування, а також оплата лікування медичними страховими компаніями часто визначаються класифікацією DSM, тому поява нового видання має практичне значення. Водночас деякі надавачі медичних послуг натомість спираються на Міжнародну класифікацію хвороб (МКХ),[3] а в наукових дослідженнях для визначення реального впливу втручань у сфері психічного здоров'я часто вимірюють зміни показників за шкалами симптомів, а не зміни відповідності критеріям DSM-5.[4][5][6][7] DSM-5 є єдиним виданням DSM, у назві якого використано арабську цифру замість римської; під час розробки його називали DSM-V.[8] Крім того, це єдина версія DSM, яку задумано як живу документацію.[9]

DSM-5 не є радикальним переглядом DSM-IV-TR, однак між ними існують суттєві відмінності. Зміни в DSM-5 включають переосмислення синдрому Аспергера — замість окремого розладу його віднесено до розладів аутистичного спектра; скасування підтипів шизофренії; вилучення «винятку у зв'язку з переживанням втрати» для депресивних розладів; перейменування та переосмислення розладу гендерної ідентичності як гендерної дисфорії; включення розладу компульсивного переїдання як окремого розладу харчової поведінки; перейменування та переосмислення парафілій, які тепер називаються парафілічними розладами; відмову від п'ятиосьової системи; а також поділ категорії розладів, не уточнених іншим чином на інші уточнені розлади та неуточнені розлади.

Багато фахівців критикували п'яте видання як до, так і після його публікації. Критики, зокрема, стверджували, що багато змін або доповнень DSM-5 не мають достатнього емпіричного обґрунтування; що для багатьох розладів узгодженість між оцінювачами є низькою; що деякі розділи містять погано сформульовану, заплутану або суперечливу інформацію; а також що фармацевтична промисловість могла чинити надмірний вплив на зміст посібника з огляду на зв'язки багатьох учасників робочих груп DSM-5 із цією галуззю.[10] Сама АПА опублікувала дані про те, що узгодженість між оцінювачами є низькою для багатьох розладів, зокрема великого депресивного розладу та генералізованого тривожного розладу.[11]

Зміст і структура

DSM-5 поділено на три розділи, для позначення яких використовуються римські цифри.

Розділ I: Основи DSM-5

У розділі I описано організацію глав DSM-5, відмову від багатоосьової системи та дименсійні оцінювання, наведені в розділі III.[12] У DSM-5 було скасовано окрему главу, до якої входили «розлади, які зазвичай уперше діагностують у дитинстві або підлітковому віці», і натомість ці розлади розмістили в інших главах.[12] У примітці до глави про тривожні розлади зазначено, що «послідовний порядок» принаймні деяких глав DSM-5 має значення й відображає взаємозв'язки між діагнозами.[12]

У вступному розділі описано процес перегляду DSM, зокрема польові випробування, громадське та професійне обговорення й експертну оцінку. Зазначено, що однією з цілей є узгодження із системами Міжнародної класифікації хвороб (МКХ) та, наскільки це можливо, використання спільної організаційної структури. Висловлюється занепокоєння щодо категоріальної системи діагностики, однак робиться висновок, що альтернативні визначення більшості розладів на сучасному етапі є науково передчасними.

Розділ II: Діагностичні критерії та коди

Розділ II містить глави, присвячені різним типам психічних розладів, зокрема дисоціативним, нейророзвитковим і розладам особистості. Кожна глава починається з опису відповідної групи розладів, після чого подаються конкретні діагнози, наприклад дисоціативний розлад ідентичності або розлад аутистичного спектра. Для кожного розладу наведено набір діагностичних критеріїв, після якого подаються відомості про діагностичні ознаки, поширеність та інші характеристики, а також перелік інших розладів, які необхідно враховувати під час диференціальної діагностики, з поясненням відмінностей між ними.[13]

Розділ III: Нові методи оцінювання та моделі

Розділ III містить дименсійні методи оцінювання симптомів, критерії культурного формулювання розладів та Альтернативну модель DSM-5 для розладів особистості — гібридну дименсійно-категоріальну модель розладів особистості, а також опис клінічних станів, які наразі досліджуються. У ньому представлено вибрані інструменти й дослідницькі методики, спрямовані на діагностику з урахуванням соціокультурного контексту.[14]

Альтернативна модель DSM-5 для розладів особистості

Докладніше див. Альтернативна модель DSM-5 для розладів особистості.

Стани для подальшого вивчення

Ці стани та критерії наведено з метою заохочення подальших досліджень; вони не призначені для клінічного використання.[15] До цієї глави входять такі стани:[16]

Зміни порівняно з DSM-IV

У DSM-5 категорії «не уточнено іншим чином» (НУІЧ; англ. Not Otherwise Specified, NOS) замінено двома варіантами: інший уточнений розлад та неуточнений розлад, щоб підвищити їхню практичну корисність для клініциста. Перший варіант дає клініцисту змогу зазначити причину, через яку не виконуються критерії певного розладу; другий дозволяє не уточнювати таку причину.

DSM-5 відмовився від багатоосьової системи діагностики (раніше — вісь I, вісь II та вісь III), об'єднавши всі розлади в розділі II. Вісь IV було замінено описом значущих психосоціальних і контекстуальних чинників, а вісь V (Глобальна оцінка функціонування, GAF) вилучено. До розділу III («Нові методи оцінювання та моделі»), у частині, присвяченій методам оцінювання, було додано Шкалу оцінювання інвалідності Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHODAS) як рекомендований, але не обов'язковий метод оцінювання функціонування.[17]

Зміни щодо окремих розладів

Розлади нейророзвитку

  • Термін «розумова відсталість» було замінено на «інтелектуальна недостатність (розлад інтелектуального розвитку)».[18]
  • Розлади мовлення або мови тепер називаються розладами комунікації. До них належать мовний розлад (раніше — розлад експресивного мовлення та змішаний рецептивно-експресивний мовний розлад), розлад звуків мовлення (раніше — фонологічний розлад), розлад плавності мовлення з початком у дитинстві (заїкання) та новий стан, що характеризується порушеннями соціальної вербальної й невербальної комунікації, — соціальний (прагматичний) комунікативний розлад.[18]
  • Розлад аутистичного спектра (РАС) є новим діагнозом, який об'єднав попередні діагнози класичного аутизму, розладу Аспергера, дезінтегративного розладу дитячого віку та первазивного розладу розвитку, не уточненого іншим чином (PDD-NOS).[19] DSM-5 поділяє симптоми РАС на дві групи: порушення соціальної комунікації та/або взаємодії, а також обмежені та/або повторювані моделі поведінки.[20] У DSM-5 визначено три «рівні тяжкості» РАС: люди з рівнем 1 «потребують підтримки», з рівнем 2 — «потребують суттєвої підтримки», а з рівнем 3 — «потребують дуже суттєвої підтримки».[21] Оновлена класифікація РАС відображає дименсійний підхід, даючи клініцистам змогу оцінювати тяжкість симптомів замість віднесення пацієнтів до вузько визначених категорій. Ця зміна також мала на меті спростити діагностику та поліпшити доступ до послуг.[22][23]
  • Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) більше не передбачає аутизм як діагноз, що виключає РДУГ. Необхідний вік появи симптомів було підвищено із 7 до 12 років, а для діагностування РДУГ у підлітків і дорослих було знижено поріг кількості необхідних симптомів.[24]
  • «Специфічний розлад навчання» охоплює порушення розвитку академічних навичок, зокрема дислексію та дискалькулію.[25]
  • Нова підкатегорія — рухові розлади — охоплює розлад координації розвитку, стереотипний руховий розлад та тикові розлади, зокрема синдром Туретта.[26]

Спектр шизофренії та інші психотичні розлади

  • У DSM-5 було вилучено всі підтипи шизофренії (параноїдний, дезорганізований, кататонічний, недиференційований і резидуальний) на користь підходу, заснованого на оцінюванні тяжкості розладу.[12]
  • Для шизоафективного розладу необхідна наявність великого афективного епізоду протягом більшої частини загальної тривалості розладу після виконання критерію A, що стосується маячення, галюцинацій, дезорганізованого мовлення чи поведінки та негативних симптомів, як-от абулії.[12]
  • Критерії маячного розладу було змінено, і він більше не відокремлюється від спільного маячного розладу.[12]
  • Кататонія в усіх контекстах вимагає наявності трьох із загалом 12 симптомів. Кататонія може бути специфікатором депресивних, біполярних і психотичних розладів, складовою іншого медичного стану або іншого уточненого діагнозу.[12]

Біполярні та пов'язані розлади

  • Новий специфікатор «зі змішаними ознаками» може застосовуватися до біполярного розладу I типу, біполярного розладу II типу, біполярного розладу, не визначеного в інших рубриках (раніше — NOS, «не уточнено іншим чином»), а також великого депресивного розладу.[27]
  • Для певних станів допускається діагноз інший уточнений біполярний та пов'язаний розлад.[12]
  • Симптоми тривоги введено як специфікатор під назвою «тривожний дистрес» для біполярних і депресивних розладів, однак вони не є частиною діагностичних критеріїв біполярного розладу.[12]

Депресивні розлади

  • Наявний у DSM-IV виняток щодо переживання втрати було вилучено з критеріїв депресивних розладів у DSM-5.[28]
  • Запроваджено новий діагноз — деструктивний розлад дисрегуляції настрою (DMDD)[29] — для дітей і підлітків віком до 18 років.[12]
  • Передменструальний дисфоричний розлад було перенесено з додатка, присвяченого станам для подальшого вивчення, до переліку розладів.[12]
  • Було додано специфікатори для змішаних симптомів і тривоги, а також рекомендації для лікарів щодо суїцидальності.[12]
  • Термін «дистимія» тепер також позначається як стійкий депресивний розлад.

Тривожні розлади

  • Для різних форм фобій і тривожних розладів DSM-5 скасував вимогу, згідно з якою особа (раніше — старша за 18 років) «має усвідомлювати, що її страх і тривога є надмірними або необґрунтованими». Крім того, вимога щодо тривалості щонайменше шість місяців тепер поширюється на всіх, а не лише на дітей.[12]
  • Панічна атака стала специфікатором для всіх розладів DSM-5.[12]
  • Панічний розлад та агорафобія стали двома окремими розладами.[12]
  • Окремі типи фобій стали специфікаторами, але в іншому залишилися без змін.[12]
  • Загальний специфікатор соціального тривожного розладу (раніше — соціальна фобія) було замінено специфікатором «лише під час виступу», тобто пов'язаним із публічними промовами або виступами.[12]
  • Тривожний розлад розлуки та селективний мутизм тепер класифікуються як тривожні розлади, а не як розлади з раннім початком.[12]

Обсесивно-компульсивні та пов'язані розлади

  • Нова глава про обсесивно-компульсивні та пов'язані розлади містить чотири нові розлади: розлад екскоріації (розчісування шкіри), розлад накопичення, обсесивно-компульсивний та пов'язаний розлад, спричинений психоактивною речовиною або лікарським засобом, та обсесивно-компульсивний і пов'язаний розлад, зумовлений іншим медичним станом.[12]
  • Трихотиломанія (розлад висмикування волосся) була перенесена з категорії DSM-IV «розлади контролю імпульсів, не класифіковані в інших рубриках» до категорії обсесивно-компульсивних та пов'язаних розладів у DSM-5.[12]
  • Один зі специфікаторів було розширено — а також додано до дисморфічного розладу тіла та розладу накопичення — щоб розрізняти добре або задовільне усвідомлення, слабке усвідомлення та «відсутність усвідомлення / маячні переконання», тобто повну переконаність у правдивості переконань, пов'язаних з обсесивно-компульсивним розладом.[12]
  • До критеріїв дисморфічного розладу тіла було додано повторювані дії або психічні акти, які можуть виникати у зв'язку зі сприйнятими дефектами чи недоліками зовнішності.[12]
  • Специфікатор DSM-IV «з обсесивно-компульсивними симптомами» було перенесено з категорії тривожних розладів до нової категорії обсесивно-компульсивних та пов'язаних розладів.[12]
  • Запроваджено два нові діагнози: інший уточнений обсесивно-компульсивний та пов'язаний розлад, до якого можуть належати розлади повторюваної поведінки, спрямованої на тіло (наприклад, обгризання нігтів, кусання губ або щік, за винятком висмикування волосся та розчісування шкіри), або обсесивні ревнощі; та неуточнений обсесивно-компульсивний та пов'язаний розлад.[12]

Розлади, пов'язані з травмою та стресором

  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) тепер включено до нового розділу «Розлади, пов'язані з травмою та стресором».[30]
  • Діагностичні кластери ПТСР було реорганізовано та розширено з трьох до чотирьох на основі результатів підтверджувального факторного аналізу, проведеного після публікації DSM-IV.[31]
  • Для дітей віком шість років або молодших було запроваджено окремі критерії.[12]
  • Для діагностування гострого стресового розладу та ПТСР критерії стресора (критерій A1 у DSM-IV) були певною мірою змінені. Вимогу щодо конкретної суб'єктивної емоційної реакції (критерій A2 у DSM-IV) вилучили через відсутність достатніх емпіричних доказів її клінічної корисності та прогностичної валідності.[31] Раніше певні групи, зокрема військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, правоохоронці та інші працівники служб першого реагування, могли не відповідати критерію A2 DSM-IV, оскільки їхня підготовка привчала їх не реагувати емоційно на травматичні події.[32][33][34]
  • Два розлади, які раніше були підтипами, отримали окремі назви: реактивний розлад прив'язаності та розлад розгальмованої соціальної взаємодії.[12]
  • Розлади адаптації було перенесено до цього нового розділу й переосмислено як синдроми реакції на стрес. Підтипи DSM-IV із депресивним настроєм, тривожними симптомами та порушеннями поведінки залишилися без змін.[12]

Дисоціативні розлади

  • Деперсоналізаційний розлад тепер називається деперсоналізаційно-дереалізаційним розладом.[35]
  • Дисоціативна фуга стала специфікатором дисоціативної амнезії.[12]
  • Критерії дисоціативного розладу ідентичності було розширено, щоб охопити «феномени у формі одержимості та функціональні неврологічні симптоми». Уточнено, що «переходи між ідентичностями можуть бути помітними для інших людей або повідомлятися самою особою».[12] Критерій B також було змінено для людей, які мають прогалини в пам'яті щодо повсякденних подій, а не лише травматичних подій.[12]

Розлади із соматичними симптомами та пов'язані розлади

  • Соматоформні розлади тепер називаються розладами із соматичними симптомами та пов'язаними розладами.
  • Пацієнтам із хронічним болем тепер може бути встановлено психіатричний діагноз розлад із соматичними симптомами з переважанням болю; психологічні чинники, що впливають на інші медичні стани; або розлад адаптації.[12][36][37][38][39]
  • Соматизований розлад і недиференційований соматоформний розлад було об'єднано в розлад із соматичними симптомами, діагностичні критерії якого більше не вимагають певної кількості соматичних симптомів.[12]
  • Розлади із соматичними симптомами та пов'язані розлади визначаються за наявністю позитивних симптомів, а використання критерію медично нез'ясовних симптомів зведено до мінімуму, за винятком конверсійного розладу та псевдовагітності.[12]
  • Запроваджено новий діагноз — психологічні чинники, що впливають на інші медичні стани. Раніше цей стан містився в главі DSM-IV «Інші стани, які можуть бути предметом клінічної уваги».[12]
  • Критерії конверсійного розладу (функціонального неврологічного симптоматичного розладу) було змінено.[12]

Розлади харчування та приймання їжі

  • Критерії піки та розладу румінації було змінено; тепер ці діагнози можуть стосуватися людей будь-якого віку.[12]
  • Розлад компульсивного переїдання було перенесено з «Додатка B — Набори критеріїв та осі, запропоновані для подальшого вивчення» DSM-IV до переліку самостійних діагнозів.[40]
  • Вимоги для діагностування нервової булімії та розладу компульсивного переїдання було змінено з «щонайменше двічі на тиждень протягом 6 місяців» на «щонайменше один раз на тиждень протягом останніх 3 місяців».
  • Критерії нервової анорексії було змінено; наявність аменореї більше не є обов'язковою.
  • «Розлад годування немовлячого або раннього дитячого віку» — діагноз, який рідко використовувався в DSM-IV, — було перейменовано на уникаючий/обмежувальний розлад прийому їжі, а його критерії було розширено.[12]

Розлади виділення

  • Суттєвих змін немає.[12]
  • У DSM-IV розлади цієї глави раніше належали до розладів, які зазвичай уперше діагностують у немовлячому, дитячому або підлітковому віці. У DSM-5 вони утворюють окрему категорію.[12]

Розлади сну-неспання

  • Категорії «розлади сну, пов'язані з іншим психічним розладом» та «розлади сну, пов'язані із загальним медичним станом» було вилучено.[12]
  • Первинне безсоння стало розладом безсоння, а нарколепсію відокремлено від інших розладів надмірної сонливості.[12]
  • Тепер виділяють три розлади сну, пов'язані з диханням: обструктивне апное сну з гіпопное, центральне апное сну та пов'язану зі сном гіповентиляцію.[12]
  • Розлади циркадного ритму сну-неспання було розширено й включено до них синдром випередженої фази сну, тип із нерегулярним ритмом сну-неспання та не-24-годинний тип сну-неспання.[12] Джетлаг було вилучено.[12]
  • Розлад поведінки під час фази швидкого сну та синдром неспокійних ніг стали окремими розладами; у DSM-IV обидва були віднесені до категорії «диссомнія, не уточнена іншим чином».[12]

Сексуальні дисфункції

  • У DSM-5 сексуальні дисфункції розрізняються залежно від статі.[12]
  • У жінок розлади сексуального бажання та збудження об'єднано в розлад сексуального інтересу/збудження у жінок.[12]
  • Сексуальні дисфункції, за винятком сексуальної дисфункції, спричиненої психоактивною речовиною або лікарським засобом, тепер мають тривати приблизно 6 місяців і відповідати точнішим критеріям тяжкості.[12]
  • Новим діагнозом є геніто-тазовий больовий розлад/розлад проникнення, який об'єднав вагінізм і диспареунію з DSM-IV.[12]
  • Розлад сексуальної відрази було вилучено.[12]
  • Підтипи всіх розладів тепер включають лише «довічний або набутий» і «генералізований або ситуативний»; один із підтипів DSM-IV було вилучено.[12]
  • Було вилучено два підтипи: «сексуальна дисфункція, зумовлена загальним медичним станом» та поділ на дисфункцію, «зумовлену психологічними чинниками» або «поєднанням чинників».[12]

Гендерна дисфорія

  • Розлад гендерної ідентичності в DSM-IV подібний до гендерної дисфорії в DSM-5, але не є тотожним їй. Було додано окремі критерії для дітей, підлітків і дорослих, що відповідають різним етапам розвитку.
  • Підтипи розладу гендерної ідентичності, засновані на сексуальній орієнтації, було вилучено.[12]
  • Серед інших змін формулювань критерії A та B — кросгендерна ідентифікація та відраза до власної статі — було об'єднано.[12] Разом із цими змінами було створено окремі діагностичні критерії гендерної дисфорії для дітей та для дорослих і підлітків. Цю групу було вилучено з категорії сексуальних розладів і виділено в окрему категорію. Назву було змінено, зокрема, через стигматизацію, пов'язану з терміном «розлад», а також через відносно поширене використання терміна «гендерна дисфорія» в літературі про розлад гендерної ідентичності та серед фахівців у цій галузі.[41] Створення окремого діагнозу для дітей відображає їхню меншу здатність усвідомлювати власні переживання та висловлювати їх навіть у разі такого усвідомлення.[42]

Деструктивні розлади, розлади контролю імпульсів і поведінки

Деякі з цих розладів раніше входили до глави про розлади з раннім початком. Опозиційно-зухвалий розлад, розлад поведінки та деструктивний розлад поведінки, не уточнений іншим чином, були реорганізовані в інші уточнені й неуточнені деструктивні розлади, розлади контролю імпульсів та розлади поведінки.[12] Інтермітуючий експлозивний розлад, піроманія та клептоманія були перенесені до цієї глави з глави DSM-IV «Розлади контролю імпульсів, не уточнені іншим чином».[12]

  • Антисоціальний розлад особистості наведено і в цій главі, і в главі про розлади особистості, тоді як РДУГ віднесено до розладів нейророзвитку.[12]
  • Симптоми опозиційно-зухвалого розладу поділяються на три типи: гнівний/дратівливий настрій, конфліктна/зухвала поведінка та мстивість. Виняток щодо розладу поведінки було вилучено. Критерії також було змінено, додавши вимоги щодо частоти та оцінку тяжкості.[12]
  • Критерії розладу поведінки здебільшого залишилися без змін порівняно з DSM-IV.[12] Було додано специфікатор для людей з обмеженими «просоціальними емоціями», які демонструють бездушні та неемоційні риси.[12]
  • Людям, старшим за мінімальний для цього розладу вік у 6 років, може бути встановлено діагноз інтермітуючого експлозивного розладу навіть без спалахів фізичної агресії.[12] Було додано критерії щодо частоти, а також уточнення, що спалахи мають бути «імпульсивними та/або спричиненими гнівом і повинні викликати значний дистрес, порушення професійного або міжособистісного функціонування чи бути пов'язаними з негативними фінансовими або юридичними наслідками».[12]

Розлади, пов'язані з психоактивними речовинами, та адиктивні розлади

  • Розлад, пов'язаний з азартними іграми, та розлад, пов'язаний із вживанням тютюну, є новими діагнозами.[12]
  • Зловживання психоактивними речовинами та залежність від них у DSM-IV-TR було об'єднано в єдині розлади, пов'язані з вживанням конкретної речовини, у межах нової категорії «адиктивні та пов'язані розлади».[43] Критерій «повторювані юридичні проблеми» було вилучено, а до критеріїв додано «потяг або сильне бажання чи спонукання вживати речовину».[12] Було змінено порогову кількість критеріїв, які необхідно виконати,[12] а ступінь тяжкості — від легкого до тяжкого — визначається кількістю виконаних критеріїв.[12] Було додано критерії синдрому відміни канабісу та кофеїну.[12] Також додано нові специфікатори для ранньої та стійкої ремісії, а також специфікатори «у контрольованому середовищі» та «на підтримувальній терапії».[12]

У DSM-5 більше немає діагнозу, пов'язаного з одночасним вживанням багатьох речовин; необхідно зазначати конкретну речовину або речовини.[44]

Нейрокогнітивні розлади

  • Деменція та амнестичний розлад були перекласифіковані як великий або легкий нейрокогнітивний розлад (великий НКР або легкий НКР).[12][45] У DSM-5 наведено новий перелік нейрокогнітивних доменів.[12] Для великого або легкого нейрокогнітивного розладу, зумовленого різними станами, «тепер наведено окремі нові критерії».[12] Новими діагнозами є нейрокогнітивний розлад, спричинений психоактивною речовиною або лікарським засобом, та неуточнений нейрокогнітивний розлад.[12]

Розлади особистості

  • Розлад особистості раніше належав до іншої осі, ніж майже всі інші розлади, але тепер розміщується в одній системі разом з усіма психічними та іншими медичними діагнозами.[46] Водночас збережено ті самі десять типів розладів особистості.[46]
  • Висловлювалася потреба в тому, щоб DSM-5 надавав клінічно значущу, емпірично обґрунтовану інформацію для концептуалізації особистості та психопатології особистості. Проблемою також є гетерогенність розладів особистості. Наприклад, під час визначення критеріїв розладу особистості дві людини з однаковим діагнозом можуть мати цілком різні симптоми, які не обов'язково перетинаються.[47] Також існують суперечки щодо того, яка модель краще підходить для DSM — діагностична модель, якій віддають перевагу психіатри, чи дименсійна модель, якій частіше віддають перевагу психологи. Діагностичний підхід відповідає традиційному медичному підходу до діагностики й є зручнішим для використання в клінічних умовах, однак він не відображає складних особливостей нормальної та патологічної особистості. Дименсійний підхід краще демонструє різні ступені прояву рис особистості; він акцентує увагу на континуумі між нормою та патологією, розглядаючи патологію як вихід за певний поріг як в однополярних, так і в біполярних випадках.[48]

Парафілічні розлади

  • До критеріїв усіх парафілічних розладів було додано нові специфікатори «у контрольованому середовищі» та «в ремісії».[12]
  • Проведено розмежування між парафілічною поведінкою, або парафіліями, та парафілічними розладами.[49] Усі набори критеріїв було змінено так, щоб до назв усіх парафілій додати слово «розлад»; наприклад, замість педофілії вказано педофільний розлад.[12] Основна діагностична структура не змінилася від часів DSM-III-R; однак тепер для встановлення діагнозу парафілічного розладу людина має відповідати як якісним критеріям (критерій A), так і критеріям негативних наслідків (критерій B). В іншому разі в неї є парафілія, але діагноз парафілічного розладу не встановлюється.[12]

Розробка

У 1999 році відбулася Конференція з планування досліджень DSM-5, спільно організована Американською психіатричною асоціацією (АПА) та Національним інститутом психічного здоров'я (NIMH), метою якої було визначення пріоритетів досліджень. Робочі групи з планування досліджень підготували «білі книги» щодо досліджень, необхідних для наукового обґрунтування та формування DSM-5,[50] а результати цієї роботи та рекомендації були опубліковані в монографії АПА[51] та рецензованій науковій літературі.[52] Було створено шість робочих груп, кожна з яких зосереджувалася на широкій темі: номенклатурі; нейронауках і генетиці; питаннях розвитку та діагностиці; особистості та розладах міжособистісних відносин; психічних розладах та інвалідності; а також міжкультурних питаннях. До 2004 року також планувалося підготувати ще три «білі книги» з питань гендеру, діагностики в геріатричній популяції та психічних розладів у немовлят і дітей раннього віку.[53] Після публікації «білих книг» було проведено низку конференцій для розробки рекомендацій щодо окремих розладів і проблем; участь у кожній із них була обмежена 25 запрошеними дослідниками.[53]

23 липня 2007 року АПА оголосила склад робочої групи, яка мала контролювати розробку DSM-5. Робоча група DSM-5 складалася з 27 членів, зокрема голови та заступника голови, і загалом представляла дослідників у галузі психіатрії та інших дисциплін, фахівців із клінічної допомоги, а також представників пацієнтів і сімей. Науковці, які працювали над переглядом DSM, мали широкий спектр досвіду та професійних інтересів. Рада піклувальників АПА вимагала, щоб усі кандидати до робочої групи до призначення розкрили будь-які конкуруючі інтереси або потенційно конфліктні зв'язки з організаціями, зацікавленими в психіатричній діагностиці та лікуванні. Під час оголошення складу робочої групи АПА оприлюднила декларації всіх її членів. Кількох осіб було визнано такими, що не можуть бути призначені до робочої групи через конфлікт інтересів.[54]

Польові випробування DSM-5 включали перевірку тест-ретестової надійності, за якої різні клініцисти незалежно оцінювали одного й того самого пацієнта; це поширений підхід до дослідження надійності діагностики.[55]

Близько 68 % членів робочої групи DSM-5 і 56 % членів експертних груп повідомили про зв'язки з фармацевтичною промисловістю, зокрема про володіння акціями фармацевтичних компаній, роботу консультантами галузі або членство в радах директорів компаній.[56]

Перегляди та оновлення

Починаючи з п'ятого видання передбачалося, що зміни до діагностичних рекомендацій вноситимуться поступово.[57] У назві DSM-5 використано арабську, а не римську цифру, що відображало зміну підходу до майбутніх оновлень. Планувалося позначати поступові оновлення десятковими номерами (DSM-5.1, DSM-5.2 тощо) до виходу нового видання.[58] Така зміна відображала намір АПА швидше реагувати у випадках, коли сукупність досліджень переконливо підтверджує необхідність конкретної зміни в посібнику. Наукова база щодо різних психічних розладів розвивається з неоднаковою швидкістю.[57]

DSM-5-TR

«Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів, п'яте видання, перегляд тексту»
АвторАмериканська психіатрична асоціація
Назва мовою оригіналуDiagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition, Text Revision
КраїнаСША
Моваанглійська
СеріяДіагностичний і статистичний посібник з психічних розладів
ТемаКласифікація та діагностика психічних розладів
МісцеАрлінгтон Редагувати інформацію у Вікіданих
ВидавництвоAmerican Psychiatric Association Publishingd Редагувати інформацію у Вікіданих
Видано18 березня 2022[59]
Тип носіядруковане видання (тверда та м'яка обкладинка); електронна книга
Сторінок1120
ISBN978-0-89042-576-3
Попередній твірDSM-5
Наступний твірDSM-5-TRd Редагувати інформацію у Вікіданих

Переглянуту версію DSM-5 під назвою DSM-5-TR було опубліковано в березні 2022 року; у ній оновлено діагностичні критерії та коди ICD-10-CM.[60] Було змінено діагностичні критерії уникаючого/обмежувального розладу прийому їжі,[61][62] а також додано записи про тривалий розлад скорботи, неуточнений розлад настрою та легкий нейрокогнітивний розлад, спричинений стимуляторами.[63][64] Критерії тривалого розладу скорботи, який уже був представлений у МКХ-11, було узгоджено консенсусом під час одноденного очного семінару, організованого АПА.[61]

У створенні DSM-5-TR брали участь три групи з перегляду питань статі та гендеру, культури й суїциду, а також «робоча група з етнорасової рівності та інклюзії». У результаті для кожного психічного розладу було додано розділи, присвячені статевим і гендерним, расовим і культурним відмінностям, а також діагностичні коди для позначення рівнів суїцидальності та несуїцидального самоушкодження.[63][61]

Серед інших розладів, до яких було внесено зміни:[65]

Використання

Національна рада медичних екзаменаторів США (NBME), яка відповідає за розробку та проведення кваліфікаційних іспитів для студентів-медиків у Сполучених Штатах, використовує критерії DSM-5.[66]

Критика

Загальна критика

Роберт Спітцер, керівник робочої групи DSM-III, публічно критикував АПА за вимогу до членів робочої групи DSM-5 підписати угоду про нерозголошення, що фактично робило весь процес таємним: «Коли я вперше почув про цю угоду, я просто оскаженів. Прозорість необхідна, якщо документ має користуватися довірою, і з часом люди повсюдно скаржитимуться, що не мали можливості нічого оскаржити».[67] Аллен Френсіс, голова робочої групи DSM-IV, висловлював подібне занепокоєння.[68]

Девід Купфер, голова робочої групи DSM-5, і Даррел А. Реджир, доктор медицини та магістр громадського здоров'я, заступник голови робочої групи, зв'язки яких із промисловістю були оприлюднені разом із даними про інших членів групи,[69] заперечували, що «співпраця між урядом, академічними установами та промисловістю є життєво важливою для сучасного й майбутнього розвитку фармакологічного лікування психічних розладів». Вони стверджували, що розробка DSM-5 була «найбільш інклюзивним і прозорим процесом розробки за 60-річну історію DSM». Перебіг розробки нового видання можна було відстежувати на вебсайті АПА.[70] Під час періодів громадського обговорення представники громадськості могли зареєструватися на вебсайті DSM-5[71] та залишити відгуки щодо запропонованих змін.[72]

У червні 2009 року Аллен Френсіс виступив із різкою критикою процесу розробки DSM-5 та ризику «серйозних, малопомітних, [...] повсюдних» і «небезпечних» непередбачених наслідків, зокрема появи нових «хибних „епідемій“». Він писав, що «робота над DSM-V продемонструвала найневдаліше поєднання надмірних амбіцій і слабкої методології», а також висловлював занепокоєння «незрозуміло закритим і таємним процесом» роботи групи.[73] Занепокоєння Френсіса та Спітцера щодо договору, підготовленого АПА для консультантів, відповідно до якого ті погоджувалися не обговорювати проєкти п'ятого видання поза межами робочої групи та комітетів, також стало предметом публічного обговорення.[74]

У 2011 році психолог Брент Роббінс став співавтором загальнонаціонального листа Товариства гуманістичної психології, який залучив тисячі людей до громадського обговорення DSM. Приблизно 13 000 осіб і фахівців у сфері психічного здоров'я підписали петицію на підтримку листа. Петицію також підтримали тринадцять інших підрозділів Американської психологічної асоціації.[75] У статті про цю дискусію, опублікованій у листопаді 2011 року в San Francisco Chronicle, Роббінс зазначав, що за новими рекомендаціями певні реакції на горе можуть бути позначені як патологічні розлади замість того, щоб розглядатися як нормальний людський досвід.[76] У 2012 році до проєкту тексту було додано примітку, що пояснювала відмінність між горем і депресією.[77]

DSM-5 також критикували за те, що він нібито нічого не говорить про біологічні основи психічних розладів.[78] У 2015 році було опубліковано окрему книгу з оцінкою DSM-5, до якої увійшли роботи філософів, істориків та антропологів.[79]

В есе 2015 року, підготовленому в австралійському університеті, DSM-5 критикували за недостатнє врахування культурного різноманіття; автор стверджував, що новітні дослідження в когнітивних науках і когнітивній антропології й надалі приймають західну психологію за норму.[80]

DSM-5 містить розділ про проведення «інтерв'ю з культурного формулювання», яке допомагає з'ясувати, як культурна ідентичність людини може впливати на прояв ознак і симптомів. Мета полягає у встановленні надійніших і валідніших діагнозів для розладів, прояви яких істотно відрізняються залежно від культури.[81]

Робоча група з розладів гендерної та сексуальної ідентичності

Призначення у травні 2008 року двох членів робочої групи — Кеннета Цукера та Рея Бланшара — спричинило появу інтернет-петиції з вимогою усунути їх.[82] За повідомленням MSNBC, «у петиції Цукера звинувачують у використанні „псевдонауки“ та просуванні „шкідливих теорій“ протягом його кар'єри, особливо ідеї про те, що дітей, які анатомічно однозначно є чоловічої або жіночої статі, але, схоже, мають невизначеність щодо своєї гендерної ідентичності, можна лікувати, заохочуючи гендерне самовираження відповідно до їхньої анатомії».[83] За повідомленням The Gay City News:

«Доктора Рея Бланшара, професора психіатрії Торонтського університету, вважають суперечливою постаттю через його теорії про те, що деякі типи транссексуальності є парафіліями, або сексуальними потягами. У цій моделі транссексуальність є не фундаментальним аспектом особистості, а неправильно спрямованим сексуальним імпульсом».[84]

Національна робоча група ЛГБТК опублікувала заяву, в якій поставила під сумнів рішення АПА призначити Кеннета Цукера та Рея Бланшара до робочої групи з розладів гендерної та сексуальної ідентичності, заявивши: «Кеннет Цукер і Рей Бланшар явно не відповідають змінам, які відбуваються в тому, як лікарі та інші медичні працівники сприймають трансгендерних людей і гендерну варіативність».[85]

Бланшар відповів: «Звичайно, мене дуже розчаровує те, що в інтернеті, схоже, поширено стільки дезінформації про мене. [Вони не просто спотворили] мої погляди — вони повністю перевернули їх».[84] Цукер «відкинув звинувачення в псевдонауковості, заявивши, що „для зміни будь-чого“ в DSM „має існувати емпірична основа“. Щодо заподіяння шкоди людям: „Упродовж моєї кар'єри головною мотивацією в роботі з дітьми, підлітками та сім'ями було допомагати їм із дистресом і стражданнями, які вони переживають, якими б не були причини цих труднощів. Я хочу допомогти людям почуватися краще, а не завдавати їм шкоди“».[83]

Фінансові конфлікти інтересів і неналежні залежності

Фінансові зв'язки членів експертних груп DSM-5 із промисловістю залишаються предметом занепокоєння щодо конфлікту інтересів.[86] Серед членів робочої групи DSM-5 69 % повідомили про зв'язки з фармацевтичною промисловістю, порівняно з 57 % членів робочої групи DSM-IV.[86] Дослідження DSM-5-TR показало, що 60 % американських лікарів, які брали участь у підготовці переглянутого видання, отримували виплати від промисловості.[87]

Хоча АПА згодом запровадила політику розкриття інформації для членів робочої групи DSM-5, багато хто й надалі вважає, що асоціація зробила недостатньо для забезпечення прозорості та захисту від впливу промисловості.[88] У статті формату «позиція — контрпозиція» 2009 року Ліза Косгроув та Гарольд Дж. Бурштайн зазначили, що «той факт, що 70 % членів робочої групи повідомили про прямі зв'язки з промисловістю — майже на 14 % більше, ніж серед членів робочої групи DSM-IV, — показує, що самих лише правил розкриття інформації, особливо тих, які покладаються на систему честі, недостатньо, і потрібні конкретніші запобіжники».[89]

Також критикувалася роль DSM-5 у захисті інтересів заможних і політично впливових власників засобів виробництва у Сполучених Штатах.[90] Покладання на окремих людей відповідальності за передбачуваний і поширений психологічний дистрес, спричинений негативними наслідками економічної нерівності у США, шляхом приписування цього дистресу психічній патології критикували як перешкоду для усунення його першопричин.[90] Широкі критерії DSM-5, які можуть приписувати психічну патологію людям із дистресом або порушеннями функціонування, спричиненими дуже різноманітним спектром життєвих ситуацій, критикували за патологізацію надмірної кількості людей, яким психіатричний діагноз не приносить користі.[91]

Суперечка щодо межового розладу особистості

У 2003 році Treatment and Research Advancements National Association for Personality Disorders (TARA-APD) розпочала кампанію за зміну назви та класифікації межового розладу особистості в DSM-5.[92] У матеріалі How Advocacy is Bringing BPD into the Light[93] стверджувалося, що «назва BPD є заплутаною, не містить жодної релевантної чи описової інформації та посилює наявну стигму». Натомість пропонували назви «розлад емоційної регуляції» або «розлад емоційної дисрегуляції». Також обговорювалося перенесення межового розладу особистості з осі II (розлади особистості та інтелектуальна недостатність) до осі I (клінічні розлади).[94]

Рекомендації TARA-APD, схоже, не вплинули на Американську психіатричну асоціацію, видавця DSM. Як зазначено вище, DSM-5 не використовує багатоосьову діагностичну схему, тому в нозології DSM більше немає розмежування між розладами осі I та осі II. Назва, діагностичні критерії та опис межового розладу особистості залишилися переважно незмінними порівняно з DSM-IV-TR.[95]

Реакція Британського психологічного товариства

Британське психологічне товариство у своїй відповіді на проєкти DSM-5 у червні 2011 року заявило, що має «більше приводів для занепокоєння, ніж для схвалення».[96] Товариство критикувало запропоновані діагнози як такі, що «очевидно значною мірою ґрунтуються на соціальних нормах, а всі „симптоми“ залежать від суб'єктивних суджень... вони не є ціннісно нейтральними, а радше відображають сучасні нормативні суспільні очікування». Воно також висловлювало сумніви щодо надійності, валідності та цінності наявних критеріїв, зазначало, що норми для розладів особистості не були встановлені на основі загальної популяції, а категорії «не уточнено іншим чином» охоплювали «величезні» 30 % усіх розладів особистості.

Товариство також висловило серйозне занепокоєння тим, що «клієнти й широка громадськість зазнають негативного впливу через постійну й безперервну медикалізацію їхніх природних і нормальних реакцій на власний досвід... які потребують допомоги, але відображають не стільки хвороби, скільки нормальну індивідуальну варіативність».

Як основну конкретну рекомендацію Товариство запропонувало перейти від використання «діагностичних рамок» до опису конкретних проблем, які переживає людина, а психічні розлади розглядати як частину спектра, спільного з нормальністю:

«[Ми рекомендуємо] переглянути спосіб осмислення психічного дистресу, починаючи з визнання переконливих доказів того, що він перебуває на одному спектрі з „нормальним“ досвідом, а психосоціальні чинники, такі як бідність, безробіття та травма, мають найпереконливіші докази причинного впливу. Замість застосування заздалегідь визначених діагностичних категорій до клінічних популяцій ми вважаємо, що будь-яка система класифікації повинна будуватися знизу догори — починаючи з конкретних переживань, проблем, „симптомів“ або „скарг“... Ми хотіли б, щоб базовою одиницею вимірювання були конкретні проблеми (наприклад, слухання голосів, почуття тривоги тощо). Це також було б корисніше з погляду епідеміології.

Хоча деяким людям назва або діагностичний ярлик може бути корисним, ми вважаємо, що ця користь випливає з усвідомлення того, що їхні проблеми визнані (в обох значеннях цього слова), зрозумілі, підтверджені, пояснені (і піддаються поясненню), а також можуть бути полегшені. На жаль, клієнти часто виявляють, що діагноз дає лише оманливу обіцянку таких переваг. Оскільки, наприклад, дві людини з діагнозом „шизофренія“ або „розлад особистості“ можуть не мати жодного спільного симптому, важко зрозуміти, яку комунікативну користь дає застосування цих діагнозів. Ми вважаємо, що достатнім був би опис реальних проблем людини. Монкріфф та інші показали, що діагностичні ярлики менш корисні для прогнозування відповіді на лікування, ніж опис проблем людини, тому й у цьому випадку діагнози видаються менш корисними порівняно з альтернативами».

— Британське психологічне товариство, відповідь від червня 2011 року

Багато з цих самих критичних зауважень також сприяли розробці Ієрархічної таксономії психопатології — альтернативної дименсійної системи класифікації психічних розладів.

Національний інститут психічного здоров'я

Директор Національного інституту психічного здоров'я Томас Р. Інсел, доктор медицини,[97] у дописі в блозі від 29 квітня 2013 року написав про DSM-5:[98]

«Мета цього нового посібника, як і всіх попередніх видань, — забезпечити спільну мову для опису психопатології. Хоча DSM називали „Біблією“ цієї галузі, у найкращому разі це словник, який створює набір ярликів і визначає кожен із них. Сильною стороною кожного видання DSM була „надійність“ — кожне видання забезпечувало використання клініцистами однакових термінів однаковим чином. Слабкою стороною є недостатня валідність... Пацієнти з психічними розладами заслуговують на краще».

Інсел також обговорював зусилля NIMH зі створення нової системи класифікації — Research Domain Criteria (RDoC), яка наразі призначена лише для дослідницьких цілей.[99] Допис Інсела викликав хвилю реакцій, деякі з яких можна назвати сенсаціоналістськими, із заголовками на кшталт «Прощавай, DSM-V»,[100] «Федеральний інститут психічного здоров'я відмовляється від суперечливої „Біблії“ психіатрії»,[101] «Національний інститут психічного здоров'я відмовляється від DSM»[102] та «Психіатрія розділилася після засудження „Біблії“ психічного здоров'я».[103] В інших матеріалах було представлено більш нюансований аналіз допису директора NIMH.[104]

У травні 2013 року Інсел від імені NIMH оприлюднив спільну заяву з Джеффрі А. Ліберманом, доктором медицини та президентом Американської психіатричної асоціації,[105] у якій наголошувалося, що DSM-5 «...представляє найкращу доступну на сьогодні інформацію для клінічної діагностики психічних розладів. Пацієнти, родини та страхові компанії можуть бути впевнені, що ефективні методи лікування існують, а DSM є ключовим ресурсом для надання найкращої доступної допомоги. Національний інститут психічного здоров'я (NIMH) не змінив своєї позиції щодо DSM-5». Інсел і Ліберман зазначили, що DSM-5 та RDoC «є взаємодоповнювальними, а не конкуруючими системами» для характеристики захворювань і розладів.[105] Водночас епістемологи психіатрії схильні розглядати проєкт RDoC як потенційно революційну систему, яка в довгостроковій перспективі намагатиметься замінити DSM; очікуваним раннім наслідком цього є лібералізація дослідницьких критеріїв у міру того, як дедалі більше дослідницьких центрів застосовуватимуть визначення RDoC.[106]

Див. також

Примітки

  1. ↑ American Psychiatric Association, ред. (2022). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition, Text Revision (DSM-5-TR). Washington, DC, USA: American Psychiatric Publishing. ISBN 978-0-89042-575-6.
  2. ↑ Clark, Lee Anna; Cuthbert, Bruce; Lewis-Fernández, Roberto; Narrow, William E.; Reed, Geoffrey M. (2017). Three Approaches to Understanding and Classifying Mental Disorder: ICD-11, DSM-5, and the National Institute of Mental Health's Research Domain Criteria (RDoC). Psychological Science in the Public Interest. 18 (2): 72—145. doi:10.1177/1529100617727266. PMID 29211974. с. 80: A survey of nearly 5,000 international psychiatrists ... [found that] DSM-IV use was nearly universal in the United States.
  3. ↑ First, Michael B.; Rebello, Tahilia J.; Keeley, Jared W.; Bhargava, Rachna; Dai, Yunfei; Kulygina, Maya; Matsumoto, Chihiro; Robles, Rebeca; Stona, Anne-Claire; Reed, Geoffrey M. (Червень 2018). Do mental health professionals use diagnostic classifications the way we think they do? A global survey. World Psychiatry. 17 (2): 187—195. doi:10.1002/wps.20525. PMC 5980454. PMID 29856559.
  4. ↑ Cipriani A, Furukawa TA, Salanti G, Chaimani A, Atkinson LZ, Ogawa Y, Leucht S, Ruhe HG, Turner EH, Higgins JP, Egger M, Takeshima N, Hayasaka Y, Imai H, Shinohara K, Tajika A, Ioannidis JP, Geddes JR (7 квітня 2018). Comparative efficacy and acceptability of 21 antidepressant drugs for the acute treatment of adults with major depressive disorder: a systematic review and network meta-analysis. Lancet. 391 (10128): 1357—1366. doi:10.1016/S0140-6736(17)32802-7. PMC 5889788. PMID 29477251.
  5. ↑ Bandelow B, Reitt M, Röver C, Michaelis S, Görlich Y, Wedekind D (Липень 2015). Efficacy of treatments for anxiety disorders: a meta-analysis. International Clinical Psychopharmacology. 30 (4): 183—192. doi:10.1097/YIC.0000000000000078. PMID 25932596.
  6. ↑ Schneider-Thoma J, Chalkou K, Dörries C, Bighelli I, Ceraso A, Huhn M, Siafis S, Davis JM, Cipriani A, Furukawa TA, Salanti G, Leucht S (26 лютого 2022). Comparative efficacy and tolerability of 32 oral and long-acting injectable antipsychotics for the maintenance treatment of adults with schizophrenia: a systematic review and network meta-analysis. Lancet. 399 (10327): 824—836. doi:10.1016/S0140-6736(21)01997-8. PMID 35219395.
  7. ↑ Gartlehner G, Crotty K, Kennedy S, Edlund MJ, Ali R, Siddiqui M, Fortman R, Wines R, Persad E, Viswanathan M (Жовтень 2021). Pharmacological Treatments for Borderline Personality Disorder: A Systematic Review and Meta-Analysis. CNS Drugs. 35 (10): 1053—1067. doi:10.1007/s40263-021-00855-4. PMC 8478737. PMID 34495494.
  8. ↑ DSM-V The Future Manual. American Psychiatric Association. Архів оригіналу за 19 листопада 2008.
  9. ↑ Wakefield, Jerome C. (22 травня 2013). DSM-5: An Overview of Changes and Controversies. Clinical Social Work Journal. 41 (2): 139—154. doi:10.1007/s10615-013-0445-2.
  10. ↑ Welch, Steven; Klassen, Cherisse; Borisova, Oxana; Clothier, Holly (2013). The DSM-5 controversies: How should psychologists respond?. Canadian Psychology. 54 (3): 166—175. doi:10.1037/a0033841.
  11. ↑ Regier D, Narrow W, Clarke D, Kraemer H, Kuramoto S, Kuhl E, Kupfer D (2013). DSM-5 Field Trials in the United States and Canada, Part II: Test-Retest Reliability of Selected Categorical Diagnoses. American Journal of Psychiatry. 170 (1): 59—70. doi:10.1176/appi.ajp.2012.12070999. PMID 23111466.
  12. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл бм бн бп бр бс бт бу бф бх бц бш бщ бю бя ва вб вв Highlights of Changes from DSM-IV-TR to DSM-5 (PDF). Американська психіатрична асоціація. 17 травня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2015.
  13. ↑ American Psychiatric Association, ред. (2013). Diagnostic and statistical manual of mental disorders: DSM-5 (вид. 5th). Washington, D.C: American Psychiatric Association. с. 27—727. ISBN 978-0-89042-554-1.
  14. ↑ Section III (PDF). American Psychiatric Association. Процитовано 5 жовтня 2026.
  15. ↑ Diagnostic and statistical manual of mental disorders: DSM-5 (вид. 5th). Washington, D.C: American Psychiatric Association. 2013. с. 783. ISBN 978-0-89042-554-1.
  16. ↑ American Psychiatric Association (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (вид. Fifth). Arlington, VA: American Psychiatric Publishing. с. 783–808. ISBN 978-0-89042-555-8.
  17. ↑ American Psychiatric Association (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (вид. Fifth). Arlington, VA: American Psychiatric Publishing. с. 5–25. ISBN 978-0-89042-555-8.
  18. ↑ а б A Guide to DSM-5: Neurodevelopmental Disorders. Medscape.com. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  19. ↑ A Guide to DSM-5: Autism Spectrum Disorders. Medscape.com. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  20. ↑ Baker JP (Вересень 2013). Autism at 70--redrawing the boundaries (PDF). The New England Journal of Medicine. 369 (12): 1089—1091. doi:10.1056/NEJMp1306380. PMID 24047057. S2CID 44613078. Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2019.
  21. ↑ DSM-5 Diagnostic Criteria: Autism Spectrum Disorder. The Interagency Autism Coordinating Committee (IACC). U.S. Department of Health & Human Services.
  22. ↑ American Psychiatric Association. (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (5th ed.). Arlington, VA: American Psychiatric Publishing.
  23. ↑ Lord, C., Elsabbagh, M., Baird, G., & Veenstra-VanderWeele, J. (2018). Autism spectrum disorder. The Lancet, 392(10146), 508–520. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(18)31129-2
  24. ↑ Epstein, Jeffery N.; Loren, Richard E. A. (1 жовтня 2013). Changes in the Definition of ADHD in DSM-5: Subtle but Important. Neuropsychiatry. 3 (5): 455—458. doi:10.2217/npy.13.59. PMC 3955126. PMID 24644516.
  25. ↑ Specific Learning Disorder (PDF). American Psychiatric Association. 2013. Процитовано 18 вересня 2023.
  26. ↑ American Psychiatric Association (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (вид. Fifth). Arlington, VA: American Psychiatric Publishing. с. 74–85. ISBN 978-0-89042-555-8.
  27. ↑ A Guide to DSM-5: Mixed-Mood Specifier. Medscape.com. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  28. ↑ A Guide to DSM-5: Removal of the Bereavement Exclusion From MDD. Medscape.com. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  29. ↑ A Guide to DSM-5: Disruptive Mood Dysregulation Disorder (DMDD). Medscape.com. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 26 травня 2013.
  30. ↑ Friedman, M. J.; Resick, P. A.; Bryant, R. A.; Strain, J.; Horowitz, M.; Spiegel, D. (2011). Classification of trauma and stressor-related disorders in DSM-5. Depression and Anxiety. 28 (9): 737—749. doi:10.1002/da.20845. PMID 21681870.
  31. ↑ а б Friedman, M. J.; Resick, P. A.; Bryant, R. A.; Brewin, C. R. (2011). Considering PTSD for DSM-5. Depression and Anxiety. 28 (9): 750—769. doi:10.1002/da.20767. PMID 21910184.
  32. ↑ Adler, A. B.; Wright, K. M.; Bliese, P. D.; Eckford, R.; Hoge, C. W. (2008). A2 diagnostic criterion for combat-related posttraumatic stress disorder. Journal of Traumatic Stress. 21 (3): 301—308. doi:10.1002/jts.20336. PMID 18553417.
  33. ↑ Hathaway, L. M.; Boals, A.; Banks, J. B. (2010). PTSD symptoms and dominant emotional response to a traumatic event: An examination of DSM-IV criterion A2. Anxiety, Stress, & Coping. 23 (1): 119—126. doi:10.1080/10615800902818771. PMID 19337884.
  34. ↑ Karam, E. G.; Andrews, G.; Bromet, E.; Petukhova, M.; Ruscio, A. M.; Salamoun, M. та ін. (2010). The Role of Criterion A2 in the DSM-IV Diagnosis of Posttraumatic Stress Disorder. Biological Psychiatry. 68 (5): 465—473. doi:10.1016/j.biopsych.2010.04.032. PMC 3228599. PMID 20599189.
  35. ↑ American Psychiatric Association (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (вид. Fifth). Arlington, VA: American Psychiatric Publishing. с. 302. ISBN 978-0-89042-555-8.
  36. ↑ Somatic Symptom Disorder (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2013. Процитовано 6 квітня 2014.
  37. ↑ Diagnostic Ethics: Harms/Benefits, Somatic Symptom Disorder. Psychology Today. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 29 січня 2015.
  38. ↑ DSM-5 redefines hypochondriasis — For Medical Professionals — Mayo Clinic. mayoclinic.org. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 29 січня 2015.
  39. ↑ Justina Pelletier: The Case Continues. Mad In America. 4 квітня 2014. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 29 січня 2015.
  40. ↑ A Guide to DSM-5: Binge Eating Disorder. Medscape.com. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  41. ↑ P 01 Gender Dysphoria in Adolescents or Adults. American Psychiatric Association. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 2 квітня 2012.
  42. ↑ P 00 Gender Dysphoria in Children. American Psychiatric Association. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 2 квітня 2012.
  43. ↑ A Guide to DSM-5: Substance Use Disorder. Medscape.com. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  44. ↑ Highlights of Changes from DSM-IV-TR to DSM-5 (PDF). American Psychiatric Publishing. American Psychiatric Association. 2013. с. 16. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. The DSM-IV specifier for a physiological subtype has been eliminated in DSM-5, as has the DSM-IV diagnosis of polysubstance dependence.
  45. ↑ A Guide to DSM-5: Neurocognitive Disorder. Medscape.com. Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  46. ↑ а б Personality Disorders (PDF). American Psychiatric Association. 2013. Архів (PDF) оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 6 жовтня 2013.
  47. ↑ Krueger, Robert F.; Hopwood, Christopher J.; Wright, Aidan G. C.; Markon, Kristian E. (1 вересня 2014). DSM-5 and the Path Toward Empirically Based and Clinically Useful Conceptualization of Personality and Psychopathology. Clinical Psychology: Science and Practice. 21 (3): 245—261. doi:10.1111/cpsp.12073.
  48. ↑ Crocq, Marc-Antoine (30 червня 2013). Milestones in the history of personality disorders. Dialogues in Clinical Neuroscience. 15 (2): 147—153. doi:10.31887/DCNS.2013.15.2/macrocq. PMC 3811086. PMID 24174889.
  49. ↑ A Guide to DSM-5: Paraphilias and Paraphilic Disorders. Medscape.com. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  50. ↑ First, Michael B. (2002), A Research Agenda for DSM-V: Summary of the DSM-V Preplanning White Papers Published in May 2002, DSM-V Prelude Project, American Psychiatric Association, архів оригіналу за 13 квітня 2008, процитовано 12 травня 2012
  51. ↑ Kupfer, David J.; First, Michael B.; Regier, Darrel A., ред. (2002), A Research Agenda for DSM-5, Washington, D.C.: American Psychiatric Association, ISBN 978-0-89042-292-2, OCLC 49518977, архів оригіналу за 13 грудня 2007, процитовано 15 листопада 2009
  52. ↑ Regier, Darrel A; Narrow, William E; First, Michael B; Marshall, Tina (2002). The APA classification of mental disorders: future perspectives. Psychopathology. 35 (2—3): 166—170. doi:10.1159/000065139. PMID 12145504.
  53. ↑ а б DSM-5 Research Planning, DSM-V Prelude Project, American Psychiatric Association, DSM-V Research White Papers, архів оригіналу за 24 квітня 2008, процитовано 12 травня 2012
  54. ↑ Regier DA (2007). Somatic Presentations of Mental Disorders: Refining the Research Agenda for DSM-V (PDF). Psychosomatic Medicine. 69 (9): 827—828. doi:10.1097/PSY.0b013e31815afbe4. PMID 18040087. Архів (PDF) оригіналу за 28 лютого 2008. Процитовано 21 грудня 2007.
  55. ↑ Reliability and Prevalence in the DSM-5 Field Trials (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2012. Процитовано 13 січня 2012.
  56. ↑ Cosgrove, Lisa; Bursztajn, Harold J.; Krimsky, Sheldon (7 травня 2009). Developing Unbiased Diagnostic and Treatment Guidelines in Psychiatry. New England Journal of Medicine. 360 (19): 2035—2036. doi:10.1056/NEJMc0810237. PMID 19420379.
  57. ↑ а б About DSM-5 Frequently Asked Questions. American Psychiatric Association. Архів оригіналу за 25 вересня 2011. Процитовано 24 травня 2015.
  58. ↑ Harold, Eve (9 березня 2010). APA Modifies DSM Naming Convention to Reflect Publication Changes. № Release No. 10-17. The American Psychiatric Association.
  59. ↑ APA Releases Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition, Text Revision (DSM-5-TR). 18 березня 2022. Процитовано 14 червня 2024.
  60. ↑ Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition, Text Revision (DSM-5-TR™). American Psychiatric Association. Процитовано 18 квітня 2022.
  61. ↑ а б в Appelbaum, Paul S.; Leibenluft, Ellen; Kendler, Kenneth S. (1 листопада 2021). Iterative Revision of the DSM: An Interim Report From the DSM-5 Steering Committee. Psychiatric Services. 72 (11): 1348—1349. doi:10.1176/appi.ps.202100013. PMID 33882702.
  62. ↑ Avoidant/Restrictive Food Intake Disorder (PDF). American Psychiatric Association. 2022. Процитовано 11 червня 2023.
  63. ↑ а б First, Michael B.; Yousif, Lamyaa H.; Clarke, Diana E.; Wang, Philip S.; Gogtay, Nitin; Appelbaum, Paul S. (7 травня 2022). DSM-5-TR: overview of what's new and what's changed. World Psychiatry. 21 (2): 218—219. doi:10.1002/wps.20989. PMC 9077590. PMID 35524596.
  64. ↑ Prolonged grief disorder recognized as official diagnosis. Here's what to know about chronic mourning. Washington Post. 8 вересня 2022. Процитовано 23 травня 2023.
  65. ↑ Updates to DSM-5 Criteria & Text. American Psychiatric Association. Процитовано 18 квітня 2022.
  66. ↑ Update: Exams to Transition to DSM-5. Psychiatric News. 49 (22): 1. 21 листопада 2014. doi:10.1176/appi.pn.2014.10a19.
  67. ↑ Carey, Benedict (17 грудня 2008). Psychiatrists Revise the Book of Human Troubles. The New York Times. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 24 лютого 2017.
  68. ↑ Psychiatrists Propose Revisions to Diagnosis Manual. [Архівовано January 22, 2014, у Wayback Machine.] via PBS Newshour, February 10, 2010 (interviews Frances and Alan Schatzberg on some of the main changes proposed to the DSM-5)
  69. ↑ DSM-V Task Force Member Disclosure Report: David J Kupfer, MD (PDF). American Psychiatric Association. Архів (PDF) оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 6 травня 2011.
    DSM-V Task Force Member Disclosure Report: Darrel Alvin Regier M.D (PDF). American Psychiatric Association. 2 травня 2011. Архів (PDF) оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 5 травня 2011.
  70. ↑ DSM-5 Overview: The Future Manual | APA DSM-5. Архів оригіналу за 17 грудня 2009.
  71. ↑ Registration page for DSM-5 public comment [Архівовано May 1, 2011, у Wayback Machine.], page found June 5, 2011.
  72. ↑ "Suggestions and ideas for members of the work groups were also solicited through the DSM-5 website. The proposed draft revisions to DSM-5 are posted on the website, and anyone can provide feedback to the work groups during periods of public comment."Question 4 on the DSM-5 FAQ [Архівовано September 25, 2011, у Wayback Machine.], page found June 5, 2011.
  73. ↑ Frances, Allen (26 червня 2009). A Warning Sign on the Road to DSM-V: Beware of Its Unintended Consequences. Psychiatric Times. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 6 вересня 2009.
  74. ↑ Lane, Christopher (24 липня 2009). The Diagnostic Madness of DSM-V. Slate. Архів оригіналу за 15 вересня 2011. Процитовано 2 грудня 2009.
  75. ↑ Professor co-authors letter about America's mental health manual. Point Park University. 12 грудня 2011. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  76. ↑ Erin Allday (26 листопада 2011). Revision of psychiatric manual under fire. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 27 листопада 2011. Процитовано 14 грудня 2020.
  77. ↑ Carey, Benedict (8 травня 2012), Psychiatry Manual Drafters Back Down on Diagnoses, The New York Times, nytimes.com, архів оригіналу за 12 травня 2012, процитовано 12 травня 2012
  78. ↑ New DSM-5 Ignores Biology of Mental Illness [Архівовано May 10, 2018, у Wayback Machine.]; "The latest edition of psychiatry's standard guidebook neglects the biology of mental illness. New research may change that." May 5, 2013 Scientific American
  79. ↑ Demazeux, Steeves; Singy, Patrick (2015). The DSM-5 in Perspective: Philosophical Reflections on the Psychiatric Babel. Springer. ISBN 978-94-017-9764-1.
  80. ↑ Murphy, Dominic (2015). Deviant deviance": Cultural diversity in DSM-5 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
  81. ↑ Flanagan, Cara; Jarvis, Matt; Liddle, Rob; Russel, Julia; Wood, Mandy. Psychology for A level, Year 2. Illuminate Publishing.
  82. ↑ Lou Chibbaro, Jr. (30 травня 2008). Activists alarmed over APA: Head of psychiatry panel favors 'change' therapy for some trans teens. Washington Blade.
  83. ↑ а б Alexander, Brian (22 травня 2008). What's 'normal' sex? Shrinks seek definition: Controversy erupts over creation of psychiatric rule book's new edition. NBC News. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 14 червня 2008.
  84. ↑ а б Osborne, Duncan (15 травня 2008). Flap Flares Over Gender Diagnosis. Gay City News. Архів оригіналу за 24 жовтня 2008. Процитовано 14 червня 2008.
  85. ↑ Sarda-Sorensen, Inga (28 травня 2008). Task Force questions critical appointments to APA's Committee on Sexual and Gender Identity Disorders. National Gay and Lesbian Task Force. Архів оригіналу за 25 липня 2012. Процитовано 1 жовтня 2023.
  86. ↑ а б Cosgrove, Lisa; Drimsky Lisa (Березень 2012). A comparison of DSM-iv and DSM-5 panel members' financial associations with industry: A pernicious problem persists. PLOS Medicine. 9 (3) e1001190. doi:10.1371/journal.pmed.1001190. PMC 3302834. PMID 22427747.
  87. ↑ Davis LC, Diianni AT, Drumheller SR, Elansary NN, D'Ambrozio GN, Herrawi F, Piper BJ, Cosgrove L (Січень 2024). Undisclosed financial conflicts of interest in DSM-5-TR: cross sectional analysis. BMJ. 384 e076902. doi:10.1136/bmj-2023-076902. PMC 10777894. PMID 38199616.
  88. ↑ Cosgrove, Lisa; Krimsky, Sheldon; Vijayaraghavan, Manisha; Schneider, Lisa (Квітень 2006), Financial Ties between DSM-IV Panel Members and the Pharmaceutical Industry, Psychotherapy and Psychosomatics, 75 (3): 154—160, doi:10.1159/000091772, PMID 16636630
  89. ↑ Cosgrove L, Bursztajn HJ, Kupfer DJ, Regier DA. "Toward Credible Conflict of Interest Policies in Clinical Psychiatry" Psychiatric Times 26:1.
  90. ↑ а б Zeira A (Лютий 2022). Mental Health Challenges Related to Neoliberal Capitalism in the United States. Community Mental Health Journal. 58 (2): 205—212. doi:10.1007/s10597-021-00840-7. PMC 8145185. PMID 34032963.
  91. ↑ Horwitz AV (17 серпня 2021). DSM: A History of Psychiatry's Bible. JHU Press. ISBN 978-1-4214-4069-9.
  92. ↑ TARA4BPD. TARA4BPD. Архів оригіналу за 22 листопада 2009. Процитовано 15 листопада 2009.
  93. ↑ TARA Association for Personality Disorder. tara4bpd.org. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 29 січня 2015.
  94. ↑ New, Antonia S.; Triebwasser, Joseph; Charney, Dennis S. (Жовтень 2008). The Case for Shifting Borderline Personality Disorder to Axis I. Biological Psychiatry. 64 (8): 653—659. doi:10.1016/j.biopsych.2008.04.020. PMID 18550033.
  95. ↑ American Psychiatric Association (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (вид. Fifth). Arlington, VA: American Psychiatric Publishing. с. 663–6. ISBN 978-0-89042-555-8.
  96. ↑ British Psychological Society Response, June 2011 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2016. Процитовано 24 жовтня 2011.
  97. ↑ Director's Biography. National Institute of Mental Health. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 22 травня 2013.
  98. ↑ Insel, Thomas. Transforming Diagnosis. National Institute of Mental Health. Архів оригіналу за 29 травня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
  99. ↑ NIMH Research Domain Criteria (RDoC) (Draft 3.1). National Institute of Mental Health. Червень 2011. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  100. ↑ Harbinger, New (22 травня 2013). Goodbye to the DSM-V. Huffington Post. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
  101. ↑ Federal institute for mental health abandons controversial 'bible' of psychiatry. Verge. 3 травня 2013. Архів оригіналу за 6 червня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
  102. ↑ National Institute of Mental Health abandoning the DSM. Mind Hacks. 3 травня 2013. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
  103. ↑ Psychiatry divided as mental health 'bible' denounced. New Scientist. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
  104. ↑ Did the NIMH Withdraw Support for the DSM-5? No. PsychCentral. 7 травня 2013. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
    Mental Health Researchers Reject Psychiatry's New Diagnostic 'Bible'. Time. 7 травня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
    THE RATS OF N.I.M.H. The New Yorker. 16 травня 2013. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
    Belluck, Pam; Carey, Benedict (6 травня 2013). Psychiatry's Guide Is Out of Touch With Science, Experts Say. The New York Times. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 23 травня 2013.
  105. ↑ а б DSM-5 and RDoC: Shared Interests. National Institute of Mental Health and American Psychiatric Association. 13 травня 2013. Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 23 травня 2013.
  106. ↑ Aragona M. (2014) Epistemological reflections about the crisis of the DSM-5 and the revolutionary potential of the RDoC project [Архівовано June 2, 2015, у Wayback Machine.] Dialogues in Philosophy, Mental and Neuro Sciences 7: 11-20

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).