YaChudo

Піроманія

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Піроманія
Спеціальністьпсихологія і психіатрія Редагувати інформацію у Вікіданих
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-116C70
МКХ-10F63.1 Редагувати інформацію у Вікіданих
MeSHD005391 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Pyromania у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Піроманія (від грец. πυρ — вогонь і д.-грец. μανία — манія) — розлад імпульсивної поведінки, що виражається у непереборному хворобливому потязі до підпалів, а також у сильному захопленні спогляданням вогню та горіння.[1]

Визначення піроманії як патологічного прагнення до розведення вогню з'явилося ще в 1824 році. Однак і сьогодні цей синдром до кінця не вивчений. Випадки піроманії є об'єктом дослідження як психіатрії, так й юриспруденції.

Пацієнти, спостерігаючи за пожежею, виявляють цікавість, відчувають радість, задоволення чи полегшення. Поширеною причиною піроманії є накопичення стресу в житті людини.[2] Пожежа ніколи не здійснюється ними заради матеріальної вигоди для приховування злочинів як вираз суспільно-політичного протесту[3]. Піроманія відрізняється від підпалу, який є навмисним підпалом для особистої, грошової або політичної вигоди.[4] Люди з піроманією можуть розпалювати вогнища, щоб зняти тривогу та напругу або для піралогії — сексуального збудження при спогляданні полум'я.[5]

У США щорічно заарештовують за підпали понад сто пожежників[6].

Діагноз

Серед клініцистів бракує підготовки та знань про піроманію[7], оскільки це дуже рідкісний розлад, а досліджень піроманії недостатньо.[8] Піроманія часто діагностується неправильно, оскільки підпали також можуть бути симптомом інших розладів, таких як біполярний розлад, вживання психоактивних речовин та розлади особистості.[7] Біполярні епізоди включають імпульсивну поведінку, тому піроманія може бути помилково діагностована як біполярний розлад, якщо припустити, що підпал є частиною біполярного епізоду. Розлади, пов'язані зі вживанням психоактивних речовин, та піроманія іноді можуть бути коморбідними.[7] У цих випадках ці два явища повинні відбуватися незалежно; DSM-V стверджує, що піроманію не можна діагностувати, якщо підпал є результатом вживання психоактивних речовин.[9] Часом важко відрізнити піроманію від експериментування в дитинстві, оскільки обидва види пов'язані з отриманням задоволення від вогню.[10]

Поширеність піроманії, за повідомленнями, становить 3–6 % серед пацієнтів психіатричних лікарень[11], хоча у дорослого населення вона часто не діагностується.[11][12] Однією з причин цього є сором і скритність, пов'язані з поведінкою, пов'язаною з підпалом, через що люди неохоче розкривають деталі лікарям. Вважається, що така секретність пов'язана з тим, що навмисне підпалювання є кримінальним злочином[12], та з побоюванням, що клініцистам доведеться повідомляти про їхню поведінку. Сором виникає через те, що люди не здатні контролювати свою поведінку, оскільки піроманія — це розлад контролю імпульсів.[12] Ще однією причиною такої нездатності до діагностики є упередженість клініцистів щодо підпалів. Оскільки підпал часто розглядається просто як кримінальний злочин, приховані мотиви такої поведінки можуть бути ігноровані.[12]

Епідеміологія

Піроманія — рідкісний розлад, частота виникнення якого у більшості досліджень становить менше одного відсотка. Піромани складають дуже невелику частку пацієнтів, госпіталізованих до психіатричних лікарень.[13] Піроманія може виникати у дітей навіть у трирічному віці, хоча такі випадки трапляються рідко. Лише невеликий відсоток  кількість дітей та підлітків, заарештованих за підпал, страждає на піроманію. Переважна більшість осіб — чоловіки;[14] одне джерело стверджує, що дев'яносто відсотків тих, кому діагностовано піроманію, — чоловіки.[2] Згідно з опитуванням 9282 американців за DSM-IV, проблеми з контролем імпульсів, такі як азартні ігри, піроманія та компульсивний шопінг, разом вражають 9 % населення.[15]

  • Піроманія частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок.[16]
  • Середній вік початку піроманії становить 18 років.[16]
  • Люди з піроманією часто спостерігають пожежі поблизу себе та можуть проводити час у найближчих пожежних частинах.[16]
  • Окремі особи також можуть стати пожежниками або добровільно допомагати їм.[16][17]
  • Дуже рідко люди розпалюють вогнища для сексуального задоволення. Це можна вважати пірофілією.[16]

Підпал і піроманія

Кілька паліїв також класифікуються як піромани, і хоча вони схожі, ці два захворювання здебільшого не супутні.[18][19][20] Підпал часто скоюють для досягнення вигоди, яка була запланована до вчинення дії; мотивом найчастіше є помста або фінансові наміри, з наміром завдати шкоди майну, людям та інфраструктурі.[21] І навпаки, піроманія — це психіатричний діагноз,[22][20] і в DSM-5 зазначено, що класифіковані піромани не підпалюють заради фінансової вигоди чи помсти.[23] Хоча жодного виграшу не планується, планування розведення вогню, наприклад, збору обладнання або легкозаймистих предметів, все ж відбувається.[19]

Причини

Більшість вивчених випадків піроманії трапляються у дітей та підлітків.[2] Існує низка причин; поширені причини піроманії можна класифікувати як екологічні або індивідуальні. На піроманію можуть впливати такі фактори, як індивідуальний темперамент, батьківська психопатологія та нейрохімічна схильність.[24]

Навколишнє середовище

До факторів навколишнього середовища належать нехтування з боку батьків та фізичне чи емоційне насильство в ранньому віці. Ті, хто розпалює вогонь, могли пережити стресову життєву подію, мати ранній досвід спостереження за тим, як дорослі неналежним чином користуються вогнем, або відчувати тиск з боку однолітків, які курять чи граються з вогнем. Кілька досліджень показали, що пацієнти з піроманією частіше проживали в сім'ях без батька.[25] Відчуття нудьги або брак збудження також можуть бути фактором, що сприяє цьому.[26]

Індивідуальні причини

До індивідуальних факторів, що сприяють піроманії, належать емоції та внутрішній потяг. Почуття неповноцінності, коли людина сприймає себе недостатньо хорошою, може призвести до підпалу.[27] Цей фактор пов'язаний з навколишнім середовищем, оскільки сприйняття неадекватності походить від подій навколишнього середовища; однак, коли це сприйняття інтерналізується, воно стає індивідуальним фактором. Ще одним фактором, що сприяє піроманії, є почуття стресу. Це може бути накопичення стресу протягом певного періоду часу або ізольована стресова подія.[27] Пацієнти з піроманією повідомляють про потяги або внутрішні потяги до підпалів.[28] Ці бажання розпалювати вогнища можуть призвести до почуття напруги або стресу в людини, і розпалювання вогнищ усуває цю напругу. Також було виявлено, що розпалювання вогню забезпечує "приплив" фізіологічного збудження для пацієнтів, викликаючи задоволення. Хоча це не завжди є причиною початкової поведінки, пов'язаної з підпалом, таке збудження може діяти як позитивне підкріплення, яке увічнює поведінку та мотивує її повторення.[28]


Посилання

  • Артур Ребер. Большой толковый психологический словарь. Т. 2 (П-Я): Пер. с англ. — М.: Вече; АСТ, 2000. — 560 с. (рос.) ISBN 5-7838-0606-4 (рос.)
  • Скрягин Л. Н. Тайны морских катастроф. / Изд. 2-е. — М.: Транспорт, 1986. — 366 с.

Примітки

  1. ↑ Артур Ребер. Большой толковый психологический словарь. Т. 2 (П-Я): Пер. с англ. — М.: Вече; АСТ, 2000. — 560 с. — ISBN 5-7838-0606-4
  2. ↑ а б в Impulse Control Disorders. Gale Research. 1998. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  3. ↑ Артур Ребер. Большой толковый психологический словарь. Т. 2 (П-Я): Пер. с англ. — М.: Вече; АСТ, 2000. — 560 с. — ISBN 5-7838-0606-4
  4. ↑ Robert E. Hales (2008). Impulse Disorders Not Elsewhere Classified. У Stuart C. Yudofsky (ред.). The American Psychiatric Publishing Textbook of Psychiatry. American Psychiatric Pub. с. 793. ISBN 9781585622573.
  5. ↑ What Is Pyromania?. WebMD.com. Internet Brands. 22 червня 2021. Архів оригіналу за 13 червня 2022. Процитовано 28 липня 2022.
  6. ↑ Report on the Firefighter Arson Problem: Context, Considerations, and Best Practices (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
  7. ↑ а б в Grant, Jon E.; Potenza, Marc N. (2011). Oxford Handbook of Impulse Control Disorders. Oxford Library of Psychology. s.l: Oxford University Press, USA. ISBN 978-0-19-990920-9.
  8. ↑ Johnson, R. Scott; Netherton, Elisabeth (2017). Fire Setting and the Impulse-Control Disorder of Pyromania. American Journal of Psychiatry Residents' Journal. 11 (7): 14—16. doi:10.1176/appi.ajp-rj.2016.110707.
  9. ↑ American Psychiatric Association (Травень 2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders-V (Text Revision). Т. 1. Arlington, VA, USA: American Psychiatric Publishing, Inc. с. 476—477. ISBN 978-0-89042-555-8.
  10. ↑ Michael B. First; Allen Frances; Harold Alan Pincus (2004). DSM-IV-TR Guidebook. American Psychiatric Pub. с. 337. ISBN 978-1-58562-068-5. Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 24 лютого 2013.
  11. ↑ а б Burton, Paul R S; McNiel, Dale E; Binder, Renée L (2012). Firesetting, arson, pyromania, and the forensic mental health expert. Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law. 40 (3): 355—365. PMID 22960918.
  12. ↑ а б в г Grant, Jon E.; Potenza, Marc N. (2011). Oxford Handbook of Impulse Control Disorders. Oxford Library of Psychology. s.l: Oxford University Press, USA. ISBN 978-0-19-990920-9.
  13. ↑ The arsonist's mind: part 2 – pyromania. Australian Institute of Criminology. 1 березня 2005. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 16 вересня 2021.
  14. ↑ Barker, A.F. (1994). Arson: A Review of the Psychiatric Literature. Oxford University Press.
  15. ↑ Alspach, Grif (1 серпня 2005). 1 – 2 – 3 – 4... Mental Illness Out the Door?. Critical Care Nurse (англ.). 25 (4): 8—10. doi:10.4037/ccn2005.25.4.8. PMID 16034028. Процитовано 16 вересня 2021.
  16. ↑ а б в г д Johnson, R. Scott; Netherton, Elisabeth (2017). Fire Setting and the Impulse-Control Disorder of Pyromania. American Journal of Psychiatry Residents' Journal. 11 (7): 14—16. doi:10.1176/appi.ajp-rj.2016.110707.
  17. ↑ Burton, Paul R S; McNiel, Dale E; Binder, Renée L (2012). Firesetting, arson, pyromania, and the forensic mental health expert. Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law. 40 (3): 355—365. PMID 22960918.
  18. ↑ Johnson, R. Scott; Netherton, Elisabeth (2017). Fire Setting and the Impulse-Control Disorder of Pyromania. American Journal of Psychiatry Residents' Journal. 11 (7): 14—16. doi:10.1176/appi.ajp-rj.2016.110707.
  19. ↑ а б Burton, Paul R S; McNiel, Dale E; Binder, Renée L (2012). Firesetting, arson, pyromania, and the forensic mental health expert. Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law. 40 (3): 355—365. PMID 22960918.
  20. ↑ а б Lindberg, Nina; Holi, Matti M; Tani, Pekka; Virkkunen, Matti (2005). Looking for pyromania: Characteristics of a consecutive sample of Finnish male criminals with histories of recidivist fire-setting between 1973 and 1993. BMC Psychiatry (англ.). 5 (1). doi:10.1186/1471-244X-5-47. ISSN 1471-244X. PMC 1325224. PMID 16351734.
  21. ↑ Gill, G.; Rothman, S.; Yadav, G.; Riess, P. (2022). Arson and Schizophrenia: A Case Report and Review of Literature. European Psychiatry (англ.). 65 (S1): S351. doi:10.1192/j.eurpsy.2022.891. ISSN 0924-9338. PMC 9562742.
  22. ↑ Grant, Jon E.; Potenza, Marc N. (2011). Oxford Handbook of Impulse Control Disorders. Oxford Library of Psychology. s.l: Oxford University Press, USA. ISBN 978-0-19-990920-9.
  23. ↑ American Psychiatric Association (Травень 2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders-V (Text Revision). Т. 1. Arlington, VA, USA: American Psychiatric Publishing, Inc. с. 476—477. ISBN 978-0-89042-555-8.
  24. ↑ Soltys, Stephen M (1 лютого 1992). Pyromania and Firesetting Behaviors. Psychiatric Annals. 22 (2): 79—83. doi:10.3928/0048-5713-19920201-10.
  25. ↑ Sadock, B.J.; Sadock, V.A. (2008). Kaplan & Sadock's Concise Textbook of Clinical Psychiatry. Wolters Kluwer/Lippincott Williams & Wilkins. с. 365. ISBN 9780781787468. Процитовано 27 лютого 2015.
  26. ↑ Johnson, R. Scott; Netherton, Elisabeth (2017). Fire Setting and the Impulse-Control Disorder of Pyromania. American Journal of Psychiatry Residents' Journal. 11 (7): 14—16. doi:10.1176/appi.ajp-rj.2016.110707.
  27. ↑ а б Burton, Paul R S; McNiel, Dale E; Binder, Renée L (2012). Firesetting, arson, pyromania, and the forensic mental health expert. Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law. 40 (3): 355—365. PMID 22960918.
  28. ↑ а б Grant, Jon E.; Potenza, Marc N. (2011). Oxford Handbook of Impulse Control Disorders. Oxford Library of Psychology. s.l: Oxford University Press, USA. ISBN 978-0-19-990920-9.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).