Cyanoramphus erythrotis
| ?Cyanoramphus erythrotis | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
 Вимерлий (1891) (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Папугоподібні (Psittaciformes) |
| Родина: | Psittaculidae |
| Рід: | Какарікі (Cyanoramphus) |
| Вид: | C. erythrotis |
| Біноміальна назва | |
| Cyanoramphus erythrotis (Wagler, 1832) | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Віківиди: | Cyanoramphus erythrotis |
 NCBI: | 284147 |
Cyanoramphus erythrotis — вимерлий вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Мешкав на субантарктичному острові Маккуорі, що належить Австралії.
Таксономія
Cyanoramphus erythrotis вважають підвидом Какарікі червонолобого (Cyanoramphus novaezelandiae), якого він нагадував зовнішнім виглядом.[1] У минулому він був зведений разом із какарікі золотавим з островів Антиподів у статті 2001 року Ві Мін Буна та інших після вивчення молекулярної систематики роду.[2] Однак згодом досліджений матеріал виявився помилковим, оскільки він походив з островів Антиподів.[3][4]
На сайтах Avibase[5] та Xeno-canto[6] зазначена українська назва виду какарікі маскаренський, що є помилковим, оскільки Маскаренські острови знаходяться дуже далеко від історичного ареалу виду.
Історія
Коли в 1810 році було відкрито острів Маккуорі, папуги були широко розповсюджені на луках із купинами та у великій кількості на береговій лінії, харчуючись безхребетними у морських водоростях, що вимиваються на пляжі. Незважаючи на завезення собак і кішок на острів у 1820 році, а також на те, що на них полювали морські промисли заради їжі, папуги залишалися там поширеними приблизно до 1880 року.[7]
Перехід від великої кількості птахів до вимирання зайняв трохи більше десяти років. Критичними подіями, які призвели до зникнення папуг, були інтродукції як пастушків уека, так і європейських кроликів на острів у 1870-х роках та їхнє подальше поширення протягом 1880-х років. До того часу зима, із сезонною відсутністю гніздування буревісників у норах і розмноження пінгвінів, була періодом нестачі їжі для наземних хижаків, що сприяло зниженню їхньої чисельності. Наявність кроликів забезпечувала цілорічне постачання їжі для кішок і уека і дозволяла їхньої кількості розширюватися, що призвело до збільшення хижацтва на папугу, востаннє яке було помічено в 1891 році.[7]
Примітки
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (Серпень 2024). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 14.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 9 вересня 2024.
- ↑ Boon, Wee Ming; Kearvell, Jonathan C.; Daugherty, Charles H.; & Chambers, Geoffrey K. (2001). Molecular systematics and conservation of kakariki (Cyanoramphus spp.). Science for Conservation 176. Dept of Conservation: Wellington, New Zealand. ISBN 0-478-22031-6
- ↑ Scofield, R. Paul. (2005). The supposed Macquarie Parakeet in the collection of Canterbury Museum. Notornis 52(2): 117—120
- ↑ Chambers, Geoffrey K.; Boon, Wee Ming (2005). Molecular systematics of Macquarie Island and Reischek's parakeets (PDF). Notornis. 52 (4): 249—250.
- ↑ https://avibase.bsc-eoc.org/species.jsp?avibaseid=C792CA6E1F26A727
- ↑ https://xeno-canto.org/species/Cyanoramphus-erythrotis
- ↑ а б Taylor, R.H. (1979). How the Macquarie Parakeet became extinct. New Zealand Journal of Ecology 2: 42-45.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).