YaChudo

Bondarzewia berkeleyi

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

?Bondarzewia berkeleyi
Bondarzewia berkeleyi
Bondarzewia berkeleyi
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Підцарство:Вищі гриби (Dikarya)
Відділ:Базидієві (Basidiomycota)
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Русулальні (Russulales)
Родина:Бандарцеві (Bondarzewiaceae)
Рід:Bondarzewia
Вид:Bondarzewia berkeleyi
Біноміальна назва
Bondarzewia berkeleyi
(Fr.) Bondartsev & Singer (1941)
Синоніми
  • Polyporus berkeleyi Fr. (1851)
Посилання
Вікісховище:Bondarzewia berkeleyi
EOL:190793
NCBI:40422
MB:293765
IF:293765

Bondarzewia berkeleyi — вид трутовиків родини Бандарцеві (Bondarzewiaceae). Назва англійською — Berkeley's polypore[1] («трутовик Берклі») або stump blossoms[2] («пеньові квіти»). Це паразитичний вид, що спричиняє комлеву гниль дубів та інших листяних порід дерев. Гриб поширений у Старому світі та Північній Америці.

Таксономія

Еліас Магнус Фріс описав вид як Polyporus berkeleyi 1851 року. 1941 року його перенесено до роду Bondarzewia.[3]

Опис

Віялоподібні або полицеподібні шапинки ростуть перекривними скупченнями від основ дерев, кожна діаметром 20–50 см.[4] Вони зональні, різних відтінків від білого до блідо-сірого, кремового, бежевого або жовтого.[4] Поверхня пор біла, так само як і споровий відбиток. Круглі спори розміром 7–9 на 6–8 мкм мають виразні амілоїдні гребені. Жорстка біла м'якоть може сягати 3 см завтовшки, смак у неї м'який, а з віком стає гірким.[4] Зовнішні краї, які легко ріжуться ножем, досить ніжні.

Схожі види

До потенційних схожих видів належать B. occidentalis, Grifola frondosa, Meripilus sumstinei та види роду Vanderbylia.[4]

Поширення та середовище існування

B. berkeleyi має широкий ареал: трапляється в Європі, Азії, Африці та в Північній Америці на схід від Великих рівнин (червень–жовтень).[5][6][4] Хоча його основний хазяїн — дуб, гриб спостерігали й на інших листяних породах, як-от клен.[7]

У Китаї його зафіксовано в провінціях Гуандун та Хунань.[5][8] У Сполучених Штатах плодові тіла з'являються з липня по жовтень.[1] Дослідження дерев-хазяїв у Північній Кароліні показало, що гриб майже завжди росте на дубах; його зафіксовано на дубі білому (Quercus alba), дубі шарлатовому (Q. coccinea), Q. falcata (англ. southern red oak), Q. prinus (англ. chestnut oak) та дубі чорному (Q. velutina), а також на сливі пенсильванській (Prunus pensylvanica).[9]

Екологія

Bondarzewia berkeleyi — паразитичний гриб, що спричиняє комлеву гниль дубів та інших листяних порід дерев.[10] Він спричиняє білу волокнисту гниль у коренях та ядровій деревині нижньої частини стовбура, яка зазвичай не поширюється вгору більш ніж на 0,9–1,5 м. Гниль переважно обмежена ядровою деревиною, а зовнішні симптоми можуть включати надмірне звуження стовбура або розширення його основи, тріщини, шви та витікання соку. Гриб відомий швидким ростом порівняно з іншими дереворуйнівними грибами, поширеними на дубах.[11]

Хоча гриб передусім є паразитом, B. berkeleyi може також діяти як сапротроф, добре розвиваючись на мертвих листяних деревах або пеньках. Плодові тіла зазвичай з'являються на уражених деревах улітку й восени.[10]

Їстівність

B. berkeleyi зазвичай уважають їстівним, коли він молодий, ніжний і добре приготований; смакові якості погіршуються з віком, оскільки м'якоть стає жорсткою та гіркою.[6] Деякі джерела порівнюють текстуру старих плодових тіл зі шкірою взуття,[10] тоді як інші припускають, що м'якші зовнішні краї старих екземплярів можна споживати.[12] Деякі польові визначники вказують вид як неїстівний або застерігають, що він може в окремих осіб спричиняти розлад шлунково-кишкового тракту чи алергічні реакції.[13][14]

Його, імовірно, можна використовувати для підсилення інших смаків у стравах, подібно до тофу. Також, за повідомленнями, його можна використовувати як замінник м'яса.[15] Способи приготування часто передбачають попереднє відварювання або бланшування для видалення гіркоти, після чого гриб нарізають і додають до смажених із помішуванням страв або інших страв.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Bessette A. (2007). Mushrooms of the Southeastern United States. Syracuse University Press. с. 250. ISBN 978-0-8156-3112-5.
  2. ↑ Roody WC (2003). Mushrooms of West Virginia and the Central Appalachians. Lexington, Kentucky: University Press of Kentucky. с. 348. ISBN 0-8131-9039-8.
  3. ↑ Bondartsev A, Singer R (1941). Zur Systematik der Polyporaceae. Annales Mycologici. 39 (1): 43—65.
  4. ↑ а б в г д Audubon (2023). Mushrooms of North America. Knopf. с. 164. ISBN 978-0-593-31998-7.
  5. ↑ а б Zhishu B, Zheng G, Taihui L (1993). The Macrofungus Flora of China's Guangdong Province. New York, New York: Columbia University Press. с. 153.
  6. ↑ а б Phillips, Roger (2010). Mushrooms and Other Fungi of North America. Buffalo, NY: Firefly Books. с. 297. ISBN 978-1-55407-651-2.
  7. ↑ Gramss, G. (Січень 1987). R. L. Gilbertson and L. Ryvarden, North American Polypores. Volume 1: Abortiporus — Lindtneria. 433 S., 209 Abb. Oslo 1986. Fungiflora A/S. Journal of Basic Microbiology. 27 (5): 282. doi:10.1002/jobm.3620270513. ISSN 0233-111X.
  8. ↑ Dai YC, Härkönen M, Niemelä T (2003). Wood-inhabiting fungi in southern China 1. Polypores from Hunan Province (PDF). Annales Botanici Fennici: 81—93.
  9. ↑ Grand LF, Vernia CS (2007). Biogeography and hosts of period wood decay fungi in North Carolina: Species of Abortiporus, Bondarzewia, Grifola, Heterobasidion, Laetiporus, and Meripilus (PDF). Mycotaxon. 99: 99—102.
  10. ↑ а б в Kuo M, Methven A (2010). 100 Cool Mushrooms. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press. с. 33. ISBN 978-0-472-03417-8.
  11. ↑ nbrazee (22 січня 2020). Root and Butt Rot caused by Bondarzewia berkeleyi (Berkeley's Polypore). Center for Agriculture, Food, and the Environment. Процитовано 20 травня 2024.
  12. ↑ Berkeley's Polypore. Missouri Department of Conservation. Процитовано 20 травня 2024.
  13. ↑ Arora, David (1986). Mushrooms demystified: a comprehensive guide to the fleshy fungi (вид. Second). Berkeley: Ten Speed Press. ISBN 978-0-89815-170-1.
  14. ↑ Miller Jr., Orson K.; Miller, Hope H. (2006). North American Mushrooms: A Field Guide to Edible and Inedible Fungi. Guilford, CN: FalconGuides. с. 420. ISBN 978-0-7627-3109-1.
  15. ↑ Brill S. (2010). The Wild Vegan Cookbook: A Forager's Culinary Guide (in the Field Or in the Supermarket) to Preparing and Savoring Wild (and Not So Wild) Natural Foods. Houghton Mifflin Harcourt. с. 199. ISBN 9781558327214.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).