Змієшийка австралійська
| ?Змієшийка австралійська | |
|---|---|
Самиця | |
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сулоподібні (Suliformes) |
| Родина: | Змієшийкові (Anhingidae) |
| Рід: | Змієшийка (Anhinga) |
| Вид: | Змієшийка австралійська |
| Біноміальна назва | |
| Anhinga novaehollandiae (Gould, 1847) | |
Мапа поширення виду | |
| Синоніми | |
| Anhinga laticeps (De Vis, 1906) Anhinga melanogaster novaehollandiae | |
| Посилання | |
| Anhinga novaehollandiae | |
| Anhinga novaehollandiae | |
| 1048969 | |
| 174759 | |
| 22696719 | |
| 9213 | |
Змієшийка австралійська[2] (Anhinga novaehollandiae) — вид сулоподібних птахів родини змієшийкових (Anhingidae).
Поширення
Вид поширений в Австралії, Новій Гвінеї, на Молуккських і Малих Зондських островах, на острові Нова Британія. Як залітний вид спостерігався у Тасманії і Новій Зеландії.
Опис
Стрункий птах завдовжки 85-97 см і вагою 1-1,8 кг. Шия довга і гнучка. У самців тіло чорне. У самиць черево, груди та горло білі. Під оком і далі по шиї проходить біла смужка. Крила чорні з білими смугами. Дзьоб жовтий, дуже довгий і гострий. Ноги жовті, перетинчасті.
-
Самець -
Самиця
Спосіб життя
Мешкає у різних водно-болотяних середовищах: річках, озерах і болотах. Поживу шукає у воді. Живиться, переважно, рибою. Крім того поїдає земноводних, змій, невеликих черепах, ракоподібних, великих комах тощо.
Розмноження
Моногамний вид. Розмножується у сезон дощів. Гнізда будують на деревах, що стоять над водою. Інколи розмножуються невеликими колоніями до 10 гнізд. Часто співіснують у колоніях бакланів. У гнізді 3-5 блідо-блакитних яєць. Насиджують та піклуються про пташенят обидва батьки. Інкубація триває 28 днів. Батьки вигодовують пташенят впродовж 50-60 днів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2012). Anhinga novaehollandiae. IUCN Red List of Threatened Species. 2012: e.T22696719A40289109. doi:10.2305/IUCN.UK.2012-1.RLTS.T22696719A40289109.en.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).