YaChudo

Мая (зоря)

Переглядів: 0. Оновлено 31.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мая.
Мая, 20 Тельця
Image of the Pleiades star cluster

Мая в Плеядах обведена колом
Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір'я Телець
Пряме піднесення 03г 45х 49,6067с[1]
Схилення 24° 22′ 03,895″[1]
Видима величина (V) 3,871 [1]


Характеристики
Спектральний класB8III [1]
Показник кольору U−B-0.40
Показник кольору B−V-0.07 [5]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 7,5±0,9 [1] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 21,09 [1] мсд/рік

за схиленням: −45,03 [1] мсд/рік

Паралакс (π) 9,06 ± 1,03мсд
Відстань 344,119 св. р.
105,5075 пк
Абсолютна величина (MV) −1,03
Подробиці
Маса4 [6] M☉
Радіус5,5 [6] R☉
Світність660 [6] L☉
lg g3,5
Температура12600 [6] К
Металічність1,10 Fe/H[8]
Металічність [Fe/H]1,1[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Швидкість обертання (v sin i)Vsin(i)=33[10] км/с
Інші позначення
Мая, 20 Тельця, HR 1149, BD 23° 516, HD 23408, HIP 17573, SAO 76155, GC 4500, NSV 01279, WDS J03458+2422
Посилання
SIMBADдані для Maia

Координати: Карта зоряного неба 03г 45м 49.607с, +24° 22′ 03.895″

Мая[11] або Майя[12], також 20 Тельця (лат. Maia, 20 Tau) — блакитний гігант спектрального класу B8III, що розташована у зоряному скупченні Плеяди, у сузір'ї Тельця. Це хімічно пекулярна, ртутно-манганова зоря.

За своєю яскравістю Мая четверта в Плеядах (після Альціони, Атласа та Електри). Її назва походить із грецької від Μαῖα. У грецькій міфології Мая була однією із семи дочок богів Атласа та Плейони. Зорі з відповідними назвами розташовані у тому ж скупченні.

Огляд

Видима величина Маї становить 3,871m, тому побачити неозброєним оком можна лише на досить темному нічному небі. Її повна (болометрична) світність у 660 разів більша за сонячну; це свідчить про те, що її радіус більший за сонячний приблизно в 5,5 раза, а маса — майже вчетверо. Розміри, маса та те, що максимум випромінювання припадає на ультрафіолетову ділянку спектра, свідчать, що зоря належить до блакитних гігантів[6]. Мая належить до групи зір, оточених туманністю Мая (також відома як NGC 1432), — це яскрава відбивна туманність[13], що розташована в межах розсіяного скупчення Плеяди.

Отто Струве вважав, що Мая є змінною зорею, але згодом було встановлено, що ніяких суттєвих змін її блиску не спостерігається[6].

Міфологія

Зустріч богів на Олімпі: Гермес зі своєю матір'ю, Маєю.

Мая була найстаршою серед семи сестер, відомих як Плеяди. Її зґвалтував Зевс, і вона понесла від нього сина Гермеса, який потім став богом-провісником. Плеяди добре видно на нічному небі поряд з Оріоном. Грецькі міфи повідомляють, що Мая та її сестри зазнали переслідувань цього велетенського мисливця й перетворилися на голубок, щоб урятуватися від нього[14].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж NAME MAIA -- Star in double system. SIMBAD. Université de Strasbourg/CNRS. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 11 червня 2010.
  2. ↑ Molnar M. R. The He-weak stars // The Astrophysical Journal Letters — United Kingdom: IOP Publishing, 1972. — Vol. 175. — P. 453–464. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1086/151570
  3. ↑ Racine R. Distance of the Cepheid SU Cassiopeae // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 1968. — Vol. 73. — P. 588–589. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1086/110665
  4. ↑ Beer A. Distances of Southern B-stars and galactic structure from H-gamma luminosities — 1961. — Т. 44. — С. 143.
  5. ↑ Johnson, H. L.; Iriarte, B.; Mitchell, R. I.; Wisniewski, W. Z. (1966). UBVRIJKL photometry of the bright stars (PDF). Comm. Lunar Plan. Lab., 4. Bibcode:1966CoLPL...4...99J. Процитовано 11 червня 2010.
  6. ↑ а б в г д е Jim Kaler. MAIA (20 Tauri). University of Illinois. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 11 червня 2010.
  7. ↑ а б Bland-Hawthorn, Joss, Steinmetz, Matthias The Sixth Data Release of the Radial Velocity Experiment (RAVE). II. Stellar Atmospheric Parameters, Chemical Abundances, and Distances // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2020. — Vol. 160, Iss. 2. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.3847/1538-3881/AB9AB8 — arXiv:2002.04512
  8. ↑ Heacox, W. D. (1979). Chemical abundances in Hg-Mn stars (PDF). Astrophysical Journal Supplement Series. vol. 41: 675—688. Bibcode:1979ApJS...41..675H. doi:10.1086/190637. Процитовано 10 червня 2010. {{cite journal}}: |volume= має зайвий текст (довідка)
  9. ↑ а б Heacox W. D. Chemical abundances in Hg-Mn stars // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 1979. — Vol. 41. — P. 675–688. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1086/190637
  10. ↑ Royer, F.; Grenier, S.; Baylac, M.-O.; Gómez, A. E.; Zorec, J. (2002). Rotational velocities of A-type stars in the northern hemisphere. II. Measurement of v sin i in the northern hemisphere (PDF). Astronomy and Astrophysics. 393: 897—911. Bibcode:2002A&A...393..897R. doi:10.1051/0004-6361:20020943. Процитовано 10 червня 2010.
  11. ↑ Нова редакція українського правопису 2019
  12. ↑ Українське небо 2: Студії над історією астрономії в Україні Сторінка 109 Олег Петрук 2016
  13. ↑ SEDS Students for the Exploration and Development of Space. NGC 1432. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 11 червня 2010.
  14. ↑ Гесіод, Роботи і дні 619ff.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).