YaChudo

Яков Мілатович

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Яков Мілатович
чорн. Jakov Milatović
чорн. Јаков Милатовић
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Яков Мілатович
Яков Мілатович
Президент Чорногорії
Нині на посаді
На посаді з20 травня 2023
Прем'єр-міністрДрітан Абазович
Мілойко Спаїч
ПопередникМіло Джуканович
Міністр економіки та економічного розвитку
4 грудня 2020 — 28 квітня 2022
Прем'єр-міністрЗдравко Кривокапич
ПопередникДрагіца Секулич
НаступникГоран Джурович

Народився7 грудня 1986[1] (39 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Подгориця, Чорногорія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якдержавний службовець, політик, економіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Чорногорія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Чорногорії, Іллінойський університет, Віденський економічний університет, Римський університет ла Сапієнца і Колледж Святого Іоанна Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяЄвропа зараз! (24 лютого 2024) Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіяправослав'я Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Підпис

Яков Мілатович (нар. 7 грудня 1986 Редагувати інформацію у Вікіданих, Подгориця Редагувати інформацію у Вікіданих) — чорногорський проросійський політик[3][4][5] та економіст, з 20 травня 2023 Президент Чорногорії.

З 4 грудня 2020 до 28 квітня 2022 року обіймав посаду міністра економіки та економічного розвитку в уряді Здравко Кривокапича[6].

Біографія

Раннє життя та освіта

Мілатович народився 7 грудня 1986 в Титограді, СР Чорногорія, СФР Югославія, де закінчив початкову та середню школу-гімназію «Слободан Скерович». Дід та прадід Мілатовича воювали у Другій світовій війні у складі народно-визвольної армії Югославії[7].

Здобув освітній ступінь бакалавра в галузі економіки на економічному факультеті Університету Чорногорії. Один навчальний рік навчався в Університеті штату Іллінойс як науковий співробітник США. Один семестр навчався у Віденському економічному університеті, та один навчальний рік у Римському університеті Сап'єнца як стипендіат ЄС.

Мілатович здобув ступінь магістра з економіки в Оксфордському університеті.

Вільно володіє англійською мовою, може розмовляти італійською та іспанською мовами.

Рання кар'єра

Мілатович працював у NLB Group Podgorica та Deutsche Bank у Франкфурті. У 2014 році приєднався до Європейського банку реконструкції та розвитку у команду економічного та політичного аналізу. У 2019 році він був підвищений до головного економіста країн ЄС, включаючи Румунію, Болгарію, Хорватію та Словенію, та працював в офісі Банку в Бухаресті[8].

Опублікував низку статей і є співавтором двох книг.

Політична кар'єра

Обіймав посаду міністра економіки та економічного розвитку в уряді Здравко Кривокапича з 4 грудня 2020 до 28 квітня 2022 року[9]. Протягом свого терміну Мілатович та міністр фінансів Мілойко Спаїч представили та реалізували неоднозначну програму економічних реформ «Європа зараз». Реформа передбачала стрімке підвищення зарплат і пенсій, тоді як гроші на це планувалося взяти шляхом різкого скорочення соціальних виплат, в першу чергу — на охорону здоров'я[10].

У 2022 році Мілатович та Спаїч заснували політичну партію «Європа зараз!», яка брала участь у місцевих виборах 2022 року[11]. Мілатович, своєю чергою, очолив виборчий список партії в Подгориці як кандидат у мери[12].

У березні 2023 року Мілатович балотувався як кандидат від «Європи зараз» на президентських виборах 2023 року в Чорногорії. Його було обрано президентом після переконливої ​​перемоги над чинним президентом Міло Джукановичем у другому турі 2 квітня 2023 року[13].

Політичні позиції

Мілатович проголосував за незалежність Чорногорії на референдумі щодо незалежності 2006 року. Підтримує вступ Чорногорії до Європейського Союзу[14]. Він виступає за тісніші відносини між Чорногорією та Сербією[15][16].

Особисте життя

Мілатович одружений, має трьох дітей. Він сербський православний християнин, хрещений у монастирі Острог.

Примітки

  1. ↑ https://www.dan.co.me/zabava/kako-je-jos-na-maturi-predskazana-buduc-nost-ministra-jakova-milatovic-a-5098579
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1285157141 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Zaxid.net (3 квітня 2023). Президентом Чорногорії обрали проросійського політика Якова Мілатовича. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 11 вересня 2023.
  4. ↑ Президентом Чорногорії обрали проросійського політика – попередні підсумки виборів. LIGA (укр.). 3 квітня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  5. ↑ Цензор.НЕТ (3 квітня 2023). Новим президентом Чорногорії став Мілатович, якого підтримали просербські та проросійські партії. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 11 вересня 2023.
  6. ↑ Ko je Jakov Milatović kandidat za ministra za ekonomski razvoj. Biznis CG. 5 листопада 2020. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 22 грудня 2020. [Архівовано 2020-11-20 у Wayback Machine.]
  7. ↑ JAKOV MILATOVIĆ: Glasao sam za nezavisnost Crne Gore 2006. godine!. Kurir (серб.). Процитовано 19 березня 2023.
  8. ↑ Mudreša, Aleksandra (5 листопада 2020). Ovo su biografije kandidata za nove ministre. Vijesti (хор.).
  9. ↑ Izabrana 42. Vlada Crne Gore. Процитовано 4 квітня 2023.
  10. ↑ Ministarstvo ekonomskog razvoja (17 грудня 2021). Spajić, Milatović: Čvrsto stojimo iza programa Evropa sad! onako kako ga je Vlada predložila. Vlada Crne Gore. Процитовано 4 квітня 2023.
  11. ↑ "Evropa sad" izlazi na lokalne izbore, misija Pokreta: Prosječna plata 1.000 eura, minimalna penzija 450 eura, bez nezaposlenih... Pobjeda. Процитовано 23 жовтня 2022.
  12. ↑ Lokalni izbori u Crnoj Gori: DPS bez apsolutne većine u Podgorici, uspon pokreta "Evropa sad". Glas Amerike (серб.). Процитовано 23 жовтня 2022.
  13. ↑ Gedošević, Lana. JAKOV MILATOVIĆ UBEDLJIV Obrađeno 90 odsto glasova, brojke za Mila Đukanovića NEDOSTIŽNE. Blic (серб.). Процитовано 2 квітня 2023.
  14. ↑ M.K. (15 березня 2023). Milatović: Uvešću Crnu Goru u EU, a sjever Crne Gore preporoditi. Vijesti (серб.). Процитовано 19 березня 2023.
  15. ↑ Đurić, Novica. Srbija je za Crnu Goru više od ekonomije. Politika Online. Процитовано 19 березня 2023.
  16. ↑ Milatović: Decu sam krstio u SPC | Politika. Direktno (серб.). Процитовано 24 березня 2023.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).