Явур юзю

Явур юзю
Країна	Україна і  Румунія
День	Великдень

Явур юзю (крим. Yavur yüzü — досл. «сто днів гяура» або «обличчя гяура») — традиційне весняне свято кримських татар, які історично проживали в Криму та в румунській Добруджі у тісному сусідстві з християнами.

Свято припадає на сотий день року за григоріанським календарем (після першого тижня квітня) і за часом проведення зазвичай збігається з християнським Великоднем.

Під час святкування Явур юзю кримські татари традиційно виходили на природу (на пагорби та поля), де фарбували яйця, випікали ритуальні калачі (також відомі як колаш) та влаштовували змагання з національної боротьби на поясах — куреш. Юнаки та дівчата збиралися разом, співали пісень та розважалися. Одним із ключових обрядів було скочування з пагорбів ритуального хліба «калакай» зі словами «хай мої негаразди (важкість) перейдуть на гяура»^[1].

Дослідники кримськотатарської етнографії, зокрема Рефат Куртієв, зазначають, що центральним елементом цього весняного свята є обрядове кочення традиційного круглого прісного хліба — калакаю^[2]. Цей обряд виконував роль ворожіння на майбутній урожай та добробут: якщо калакай після скочування падав лицьовим боком (верхньою скоринкою) догори, це віщувало родючий та успішний рік; якщо ж догори нижнім боком (сподом) — рік обіцяв бути посушливим і неврожайним^[2][3][4].

Наявність таких спільних весняних обрядів (зокрема, фарбування яєць та випікання великоднього за формою хліба) свідчить про глибокий синкретизм та багатовіковий мирний культурний обмін між кримськими татарами та їхніми християнськими сусідами — греками та русинами в Криму, румунами та болгарами в Добруджі^[5].

• CANBAZ, Buket — «Kırım Tatar Göç Hikâyeleri IV: Şükürzade Güngören», Bahçesaray Dergisi, sayı:43 (тур.)