YaChudo

Черкаський повіт

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Черкаський повіт
Герб повіту
Губернія Київська губернія
Центр Черкаси
Створений 1795
Площа близько 3 500 км²
Населення 307 542 чоловік (на 1897 рік) осіб 

Черкаський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Київської губернії Російської імперії. Адміністративний центр — місто Черкаси.

У 1795-96 роках існував Черкаський повіт у складі Вознесенського намісництва.

Розташування

Повіт знаходився на південному сході Київської губернії, мав загалом трикутний контур і найбільший протяг в 80 верст (85 км) з півночі на південь і в 84 версти (89 км) із заходу на схід. З північного сходу межував із Золотоніськім повітом Полтавської губернії, відокремлюваним від нього Дніпром, на півдні з Чигиринським, південному заході з Звенигородським, північному заході з Канівським повітами. Площа повіту становила близько 3 500 км².

Історія

Черкаський і Канівський повіти (староства), XV — XVI ст.

На сторінці Черкаського староства стверджується, що повіт згадувався декілька разів на межі 15 — 16 століть.

Черкаси з давніх часів вважалися князівським маєтком, де був замок для захисту від татар.
У 1434 році був призначений перший намісник Черкас — Кміта Александрович (пол. Kmita Aleksandrowicz).
Призначений у 1501 намісником Міхал Халецький (пол. Michał Chalecki) мав титул старости Черкас. [1]

По смерті Хмельницького власники Черкаських земель змінювались декілька разів поки зрештою землі не стали староством.

Після третього поділу Польщі, 27 січня 1795 було утворено Вознесенську губернію де з'явився Черкаський повіт, а вже 7 листопада 1795 губернію перетворено у намісництво.
12 грудня 1796 Вознесенське намісництво зовсім зникає, а його територія, разом з територією Катеринославського намісницта і Таврійською областю об'єднуються у величезну Новоросійську губернію.

Зрештою у липні 1797 року Черкаський повіт переходить до Київської губернії.
У 1799 році його було об'єднано з Чигиринським повітом, але у 1800 році він знову відновлений.

Населення

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 307 542 чоловік. З них 84,93 % — українці, 9,82 % — євреї, 4,17 % — росіяни[2].

В повіті було 644 населених пункти, зокрема 1 місто, 11 містечок, 71 село, 18 селищ, 11 слобід і одна колонія. Великих населених пунктів, що мали понад 3000 жителів, було 26.

1920—1922 у складі Кременчуцької губернії.[3]

Адміністративний поділ

1861 рік

Волості: Байбузівська, Балакліївська, Березняківська, Білозірська, Буртівська, Валявська, Вязівська, Головятинська, Городиська, Деренковецька, Завадівська, Жаботинська, Ковалиська, Костянтинівська, Ксаверівська, Матусівська, Межиріцька, Мліївська, Моленянська, Лозанівська, Носачівська, Орловецька, Попівська, 2-га Попівська, Прусівська, Ротмистрівська, Самгородська, Свинарська, Смілянська, Станіславчицька, Старосільська, Сунківська, Ташлицька, Тернівська, Тубольцівська, Хмільнянська, Хлистунівська, Шелепухівська, Яблуновецька.[4]

Переписи населення

1808 рік. Перепис євреїв Черкаського повіту орендарів закладів з продажу спиртних напоїв

Див. також

  • Категорія:Населені пункти Черкаського повіту

Джерела

Примітки

  1. ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom I, с.804 (укр. Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських земель).
  2. ↑ Дані перепису населення 1897 року по Київській губернії. Процитовано 14 квітня 2009.
  3. ↑ Декрет ВУЦВК № 463 від 30 липня 1920 «Об образовании Кременчугской губернии»(рос.)
  4. ↑ Кіевскія губернскія вѣдомости № 44, с.571 (укр. Київські губернські відомості) [1].


Історія України Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).