Селище
 |
| Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій України |
 Категорія • Інші країни |
Селище — сільський населений пункт в Україні з населенням щонайменше 5 тисяч осіб та переважно садибною забудовою.
Правовий статус селищ визначається Законом «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» (2023). Закон також визначає, що населені пункти, які мали статус селища міського типу до дня набрання його чинності, почали відноситися до статусу селищ.[1]
Орган місцевого самоврядування — селищна рада, головна посадова особа — селищний голова[2].
Історія
Історично до категорії селищ відносили населені пункти, розташовані при промислових підприємствах (містоутворююче підприємство), будовах, залізничних вузлах (залізнична будка), гідротехнічних спорудах, підприємствах з виробництва і перероблення сільськогосподарської продукції, а також інші населені пункти, що мають комунальну і соціальну інфраструктуру, переважна частина населення яких зайнята в промисловому виробництві чи соціально-культурній сфері. У Конституції України, на відміну від законів радянського періоду, відсутній термін «селище міського типу» (смт).
Залежно від призначення, основного роду занять жителів розрізняли дачні, курортні, пристанційні, робітничі селища. У часи СРСР на території РРФСР робітничі, курортні і дачні селища вважалися окремими категоріями населених пунктів (у решті республік, у тому числі й УРСР, існували тільки селища міського типу (смт), а також робітничі селища — з 1956 року[3], або навіть з 1949 року[4], до 1965 року[5]), але в цілях статистичної зіставності з іншими республіками робітничі і курортні (а з 1983 року і дачні) статистично враховувалися як селища міського типу (смт)[6], поки в 2023 році таке поняття як селище міського типу не було скасовано. Починаючи з 26 січня 2024 року в Україні, набув чинності закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України і три категорії населених пунктів — місто, селище і село. При цьому всі смт цим законом були перетворені на селища. Існуючі ж селища зберегли свій статус.
Інші значення
- Місце розташування кочівників, будівельних загонів, розвідувальних партій тощо[7].
- В археології селищами називають залишки стародавнього неукріпленого поселення,[7] неукріплену частину поселення, яке примикало до городища.[8]
- Застарілий синонім до слова поселення[7].
- Місце, де колись було село (рідковживане)[7].
Написання
Згідно з державним стандартом України ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: Загальні вимоги та правила» при назві написання слова «селище» скорочується до «с-ще». Наприклад, селище Глеваха пишеться як с-ще Глеваха.
Див. також
Примітки
- ↑ Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 жовтня 2025.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Селище [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Положення про порядок віднесення населених пунктів до категорії міст, селищ міського типу і робітничих селищ Української РСР» від 30 грудня 1956 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1956. — № 10 (30 грудня). — Стаття 163. — С. 265-267.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про віднесення села Тернівки, Жовтневого району, Миколаївської області, до категорії робітничих селищ» від 20 грудня 1949 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1949. — № 6 (30 грудня). — С. 15.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про порядок найменування і перейменування областей, районів, міст та інших населених пунктів і вирішення деяких питань адміністративно-територіального поділу в Українській РСР» від 28 червня 1965 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1965. — № 28 (9 липня). — Стаття 457. — С. 525–531.
- ↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1983 года) / Отв. ред.: Д. Н. Никитин; Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1983. — 719 с.
(https://www.twirpx.com/ — Таблицы городов и переименований)(рос.) - ↑ а б в г Селище // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Замковий туризм. Курс лекцій для студентів спеціальності «Туризмознавство» / Д. А. Каднічанський, Т. Б. Завадовський — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 138 с. Доступ
Посилання
- Селище [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Сєлищє, Сєлишчє, Сєлищо // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин та інш. — Т. 2: Н — Θ. — К.: «Наукова думка», 1978. — С. 333—334.
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).