Ціцішвілі

Ціцішвілі
Герб роду
Титул	Князі (Таваді)
Період	З XII століття
Місце походження	Грузинське царство
Держава	Грузинське царство, Картлійське царство, Кахетинське царство, Російська імперія
Родоначальник	Заза Панаскертелі
Гілки роду	Князі Ціціанови, Ціцішвілі-Нареклішвілі[1]
Споріднені роди	Авалішвілі, Багратіоні (за жіночою лінією)
Володіння	Князівство Саціціано
Громадянська діяльність	Сахлтухуцеси, насахчібаші, моураві Тбілісі
Військова діяльність	Сардари (командувачі царської гвардії (Царського Садрошо))
Ціцішвілі у Вікісховищі

Ціцішві́лі (груз. ციციშვილი) — старовинний грузинський князівський рід, представники якого обіймали найвищі адміністративні та військові посади у Грузинському царстві, Картлі та Кахеті. По жіночій лінії мав родинні зв'язки з царською династією Багратіоні.

За свідченням князя Мамуки Багратіон-Мухранського, у XVIII ст. рід Ціцішвілі був одним із п'ятьох у Картлі, що мав титул «князів першого ступеня» (поряд з арагвськими та ксанськими еріставі, Амілахварі (Зедгенідзе) та Орбеліані)^[2].

Засновником роду вважається Закарія (Заза) Панаскертелі — воєначальник цариці Тамар Великої, що 1192 взяв участь у придушенні повстання, організованого її колишнім чоловіком Юрієм Боголюбським. За це отримав у спадкове володіння титул тавада (князя) та уряд ерістава (губернатора) провінції Тао. Центром його володінь став замок Панаскерті.

Згідно з родинними переказами, записаними починаючи з XVIII століття, Закарія Панаскертелі був євреєм із Сицилії, що випадково опинився у Візантії (його корабель потрапив у трощу), а згодом перейшов на службу до грузинських царів. Із єврейським корінням роду пов'язують походження імені Ціці (від назви елемента юдейського молитовного вбрання).

Ціці Панаскертелі був праправнуком Закарії. У XIV столітті він заснував картлійську гілку роду. Будучи воєначальником царя Баграта V, Ціці відзначився, відбиваючи нашестя еміра Тимура. За це отримав володіння у Картлі, що стали основою майбутнього феодального князівства Саціціано^[3].

Онука чи правнучка Ціці — Сіті Панаскертелі-Ціцішвілі — 1442 стала дружиною царя Вахтанга IV. Її племінник Заза Панаскертелі-Ціцішвілі — видатний грузинський середньовічний вчений, автор «Карабадіні» («Лікарської книги», 1486) — одного з перших медичних трактатів, написаних грузинською мовою. Він також був воєначальником грузинського царя Костянтина ІІ. 1467 князі Самцхе-Саатабаго позбавили Зазу його феодального наділу в Тао. Відтоді осередком володінь роду Ціцішвілі став регіон Шида-Картлі. У той же час від клану Панаскертелі-Ціцішвілі відколовся рід Авалішвілі, представники якого стали васалами князів Самцхе.

Починаючи від Зази та його сина Кайхосро, представники старшої гілки Ціцішвілі посідали уряд сардара (воєначальника) Царського Садрошо — командувача особистої гвардії царів Картлі. Цей уряд передавався від батька до старшого сина. На початку XVI століття сардаром був Мераб Ціцішвілі.

1554 Парсадан Ціцішвілі — сардар царя Луарсаба І — обороняв Картлі від навали сефевідського шахиншаха Тахмаспа І. Він потрапив у полон під час облоги замку Атені та помер у неволі. Його син Заза Ціцішвілі обіймав уряди сардара та сахлтухуцеса (завідувача царським двором) у царя Картлі Симона І Великого. 1561 разом з іншими картлійськими князями потрапив у полон до персів після битви при Ціхедіді. Вже 1599 сардаром Симона І був Парсадан Ціцішвілі (син Зази?), що брав участь в облозі зайнятого османами Горі. 1615 Парсадан деякий час був намісником Картлі від іранського шаха Аббаса І Великого. Його дружиною була Єлена — донька кахетинського царевича Георгія з династії Багратіоні.

Пізніше Заза Ціцішвілі був соратником царя Картлі Вахтанга V. 1675 він був вбитий під час міжусобної боротьби. Його син Нодар Ціцішвілі був тестем царя Імереті Арчіла ІІ. У XVII столітті рід розділився на «верхніх» і «нижніх» Ціцішвілі відповідно до розташування володінь різних гілок роду.

У 1717—1719 Едішер Ціцішвілі був сахлтухуцесом царя Вахтанга VI Законодавця. Згодом він потрапив у царську немилість та був вигнаний з країни разом з синами. Отримав притулок та феодальні володіння у царя Кахеті Костянтина ІІ. 1724 допоміг останньому зайняти трон Картлі, внаслідок чого Вахтанг VI емігрував до Російської імперії. У його почті був Паата Ціцішвілі (далекий родич Едішера), який став засновником грузинсько-російського князівського роду Ціцішвілі-Ціціанових.

Син Едішера Ціцішвілі Кайхосро у 1736—1737 був сардаром і амілахваром (царським конюшим) у царя Кахеті Теймураза ІІ. 1742 за наказом Надер Шаха його було позбавлено всіх урядів і страчено^[4][5]. Сардаром став представник молодшої гілки Ціцішвілі Александре. Його син Давид згодом стане зятем царя Картлі-Кахеті Іраклія ІІ, одружившись з його донькою Маріам, та отримає уряд тбіліського моураві. У той же час, онук Кайхосро Закарія (Заза) Ціцішвілі 1776 став сахлтухуцесом Іраклія ІІ.

1783 представники роду Ціцішвілі були серед підписантів Георгіївського трактату з Російською імперією. 1789 сахлтухуцес Заза Ціцішвілі вступив у міжусобний конфлікт із царевичем Юлоном, сином Іраклія ІІ. У вирішальній битві при Зедавелі військо Зази було розбите, а сам князь був змушений емігрувати до Османської імперії та через кілька років помер у Стамбулі. Всі маєтності синів Зази були конфісковані царем Іраклієм ІІ, окрім Кварелі. Водночас, вже 1796 Заза Ціцішвілі-молодший перебував на дипломатичній службі царя та очолював посольство Іраклія ІІ до Ага Мохаммеда^[6]. Після смерті Іраклія у фаворі знову опинилась молодша гілка роду: наступний цар Георгій XII був одружений з Маріам — донькою Георгія Ціцішвілі.

Брати Іване, Елізбар і Заза Ціцішвілі — сини колишнього сахлтухуцеса Зази — були активними учасниками Національно-визвольної війни проти Російської імперії 1812—1813, соратниками принца Александре Багратіоні. Після поразки грузинської аристократії у війні перебували в еміграції у Дагестані. 1816 Іване Ціцішвілі був захоплений у полон шамшадинським султаном і виданий росіянам. Князя засудили до заслання у Сибір, але дорогою на каторгу він помер. Син Іване Йосеб Ціцішвілі брав участь у боях з лезгинами та проводив військові операції проти російських військ.

1820, після смерті Зази Ціцішвілі на еміграції, російський імператор Олександр I повернув родині Ціцішвілі більшу частину конфіскованих маєтків^[7].

Князівське достоїнство роду Ціцішвілі було підтверджене Герольдією Російської імперії. Затверджений 6 грудня 1850 «Список князям і дворянам Грузії» містив перелік 25-ти сімей Ціцішвілі, представники яких носили титул князів^[8].

Князь Паата Ціцішвілі, син Зази, 1724 виїхав до Росії у почті царя Картлі Вахтанга VI, де отримав підтвердження князівського достоїнства та став капітаном Грузинського гусарського полку, змінивши ім'я на Павло Захарович Ціціанов. Серед нащадків Паати були видатні письменники, вчені та військові діячі Російської імперії. Зокрема, син Дмитро Павлович Ціцішвілі-Ціціанов був письменником і видатним вченим-математиком, автором «Короткого математичного викладу землемірства межового» (1757).

Онук Паати Павло Дмитрович Ціціанов був генералом від інфантерії Російської імператорської армії, головнокомандувачем російським військом на Кавказі та «головнокеруючим» (намісником) щойно анексованої Грузії (1802—1806). Впроваджував політику русифікації, виселив з Грузії всіх членів Картлі-Кахетинського Царського Дому.

2020 грузинськими дослідниками була відкрита раніше невідома гілка роду Ціцішвілі — нащадків князя Тевдоре Йосебовича Ціцішвілі. Згідно з записом у актовій книзі храму Успіння Богородиці міста Кварелі, 1846 18-річний Тевдоре Ціцішвілі вбив 21-річного князя Нестора Якобовича Русішвілі. Батько вбитого призначив винагороду — 100 золотих монет — за затримання Тевдоре, але той безслідно зник. Натомість, починаючи з 1847 у метриках Георгіївського храму села Земо Кандаура (приблизно за 60 км від Кварелі) фіксується новоприбулий мешканець Тевдоре Йосебович Нареклішвілі.

Згідно з історико-дослідницьким висновком істориків Тбіліського державного університету імені І. Джавахішвілі за підписом академіка Зази Алексідзе, «у сукупності демографічних, територіальних і датувальних даних» Тевдоре Ціцішвілі і Тевдоре Нареклішвілі — це одна і та ж особа. Князь, що шукав прихистку від гніву родини Русішвілі, міг взяти вигадане прізвище (Нареклішвілі можна перекласти з грузинської як «Той, Хто Пройшов Через Реп'яхи і Терни»), або прийняти прізвище дружини.

Прямим нащадком Тевдоре Ціцішвілі-Нареклішвілі є відомий український підприємець і меценат, президент благодійного фонду «Солідарність» Олександр Петровський^[1].

Найдавніше зображення родового герба Ціцішвілі міститься на відбитку печатки 1776, що був опублікований у гербівнику Князєва 1785 року. Його опис такий: «Щит поділено на чотири частини. У першій частині, в червоному полі, навхрест покладені згорнутий синій прапор і золотий жезл. У другій частині, в синьому полі, зображена золота троянда. У третій частині, в синьому полі, навскіс від верхнього лівого кута до нижнього правого проходить червона смуга із золотою облямівкою, посередині якої міститься золотий знак «S». У четвертій частині, в червоному полі, зображений золотий ріг достатку, з якого виходять різнобарвні квіти. Щит вкритий князівською мантією та увінчаний короною князівської гідності».

Водночас, 1800 була затверджена та внесена до «Гербівника Всеросійської імперії» дещо змінена версія герба. У правому верхньому полі перехрещені прапор і жезл були замінені зображенням вершника, що скаче над прапором, а у лівому верхньому полі троянду замінив щит. Такі зміни, як вважає український історик О. Алфьоров, суперечать геральдичним правилам. Імовірно, вони були спричинені помилковим прочитанням символів на відтиску родової печатки. Зображений на гербі знак «S», на думку Алфьорова, міг був родовою тамгою Ціцішвілі^[9].

• Заза Панаскертелі — полководець цариці Грузії Тамар (XII століття).
• Така Панаскертелі — ерістав (намісник) Тао, 1302 розбив військо туркменів у битві при Тортомському замку.
• Ціці Панаскертелі — полководець царя Грузії Баграта V (XIV століття).
• Заза Панаскертелі-Ціцішвілі — полководець, вчений, цілитель, автор «Карабадіні» («Лікарської книги», 1486)
• Парсадан Ціцішвілі (? — 1640) — сардар Царського Садрошо, намісник Картлі (1615).
• Нодар Ціцішвілі (? — після 1643) — один з організаторів феодального повстання проти царя Картлі Ростома, прибічник кахетинського царя Теймураза І.
• Кайхосро «Лопіна» Ціцішвілі — полководець царя Картлі Іраклія І.
• Едішер Ціцішвілі, син Кайхосро — сахлтухуцес царя Вахтанга VI Законодавця у 1717—1719.
• Паата Ціцішвілі, син Зази (Павло Захарович Ціціанов) — 1724 виїхав до Росії у почті Вахтанга VI. Засновник грузинсько-російської гілки роду.
• Кайхосро Ціцішвілі, син Едішера (? — 1746) — сардар Царського Садрошо, амілахвар (конюший) царя Кахеті Теймураза ІІ.
• Дмитро Павлович Ціцішвілі-Ціціанов (1722 — 1790) — вчений-математик.
• Закарія (Заза) Ціцішвілі, син Іване (бл. 1750 — до 1793) — сахлтухуцес царя Картлі та Кахеті Іраклія ІІ. Помер у Стамбулі.
• Павло Дмитрович Ціцішвілі-Ціціанов (1754 — 1806) — генерал від інфантерії Російської імператорської армії, намісник російської окупаційної адміністрації в Грузії (1802—1806).
• Маріам Ціцішвілі, донька Георгія (1768 — 1850) — дружина царя Георгія ХІІ, цариця Картлі-Кахеті.
• Іване Ціцішвілі, син Закарії (? — 1816) — соратник принца Александре Багратіоні, воєначальник під час Війни за незалежність Грузії 1812—1813. Помер дорогою на сибірське заслання.
• Закарія (Заза) Ціцішвілі, син Закарії (? — 1820) — дипломат царя Іраклія ІІ та принца Александра Багратіоні, воєначальник під час Війни за незалежність Грузії 1812—1813. Помер у Дагестані.
• Елізбар Ціцішвілі, син Закарії — соратник принца Александре Багратіоні, воєначальник під час Війни за незалежність Грузії 1812—1813.
• Йосеб Ціцішвілі, син Іване — учасник Війни за незалежність Грузії, 1810 атакував загін російської гвардії у селі Котелі в Шида-Картлі.