Тбілісі

мхаре, місто з населенням понад 100 тис. осіб^d, місто, столиця держави^d, адміністративно-територіальна одиниця, self-governing city of Georgia^d[4][5] 

Тбілісі груз. თბილისი[6]
Герб Прапор Тбілісі
Зверху донизу: Вид на Тбілісі Собор Святої Трійці, Мати Картлі, Абанотубані, вид на Нарікала, захід сонця над містом.
Основні дані
41°43′21″ пн. ш. 44°47′33″ сх. д. / 41.7225° пн. ш. 44.7925° сх. д. Координати: Параметр: "type=" має бути "type:"
Країна	Грузія
Мхаре	Грузинська губернія, Грузино-Імеретинська губернія, Тифліська губернія, Соціалістична Радянська Республіка Грузія
Адміністративний центр	Грузія
Засновано	455 [1]
Перша згадка	379 [2]
Поділ	Ґлданіd[7][7], Вакійський районd[8][8], Ісаніd[9][9], Мтацміндаd[10][10], Сабуртало[11][11], Самґоріd[12][12], Chughureti Districtd[13], Didube Districtd[13], Krtsanisi Districtd[13], Nadzaladevi Districtd[13]
Історія	timeline of Tbilisi historyd
Водойма	Кура  (річка)
Висота над р.м.	380—770 м
Площа	726 км²
Населення	1 171 200[3] (2022)
Густота населення	1613 осіб/км²
Часовий пояс	(UTC+4)
Назва мешканців	фр. Tbilissienne[16], фр. Tbilissien[16], есп. Tbilisano, біл. тарашк. тбілісец, біл. тарашк. тбіліска, біл. тарашк. тбілісцы, рос. тбилисец, рос. тбилиска, рос. тбилисцы і араб. تَفْلِيسِيٌّ
Міста-побратими	Єреван, Київ, Астана, Палермо, Атланта, Саарбрюкен, Кишинів, Більбао, Любляна, Нант, Грозний, Томськ, Варшава
День населеного пункту	останні вихідні жовтня (докладніше див. Тбілісоба)
Телефонний код	+995-32
Автомоб. ном.	GEO
Поштовий індекс	0100–0199  (Пошта Грузії)
Місцева влада
Вебсторінка	(нім.)</span>(англ.)</span>(груз.)</span>(рос.)</span>
Мер	Кахабер Каладзе
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	611716, 611717
OpenStreetMap	r1996871  ·R
Відстань
Залізнична станція (найбл.)	Тбілісі-Пасажирський
До центру краю
До Тбілісі
Карта
Тбілісі Тбілісі (Грузія)
Тбілісі у Вікісховищі

Тбілі́сі (груз. თბილისი, [ˌtbiˈliːsi]^ⓘ — «тепле джерело») — столиця Грузії та найбільше місто в країні. Тбілісі розташоване на річці Кура. Назва Тбілісі вперше згадується у IV столітті. Його появу пов'язують з наявністю в місті теплих сірчаних джерел (груз. ტფილისი [Тпілісі]; тбілі — «теплий»)^[17]. У російській мові до 1936 року вживалася назва Тифліс^[18], засвоєна через грецьку літературу. У 1936 році як офіційну запровадили форму Тбілісі — назву, що ближча до національного звучання^[19].

Муніципалітет Тбілісі займає площу 726 км², кількість його міського населення (разом із чотирма смт) налічує 1 171 200 мешканців^[20].

Засноване у V столітті нашої ери Вахтангом Горгасалі, царем Іберії, Тбілісі стало столицею в VI столітті. Місто є найважливішим промисловим, соціальним і культурним центром Грузії. Воно також є важливим транзитним центром для глобальних енергетичних і торгових проєктів. Стратегічне розташування на перехресті між Європою і Азією, вздовж історичного Шовкового шляху, Тбілісі неодноразово було яблуком розбрату між різними силами на Кавказі. Історію міста можна вивчати за його архітектурою — починаючи з просторого проспекту Руставелі і закінчуючи вузькими вулицями, що збереглися з раннього Середньовіччя в районі Нарікала.

На території Тбілісі чимало сірчаних лазень. Температура термальної води становить 37—38 °C. Лазні розташовані поблизу набережної, в давньому кварталі Абанотубані. Зали для миття облаштовані під землею, оскільки воду в басейни закачують з гірських глибин.

У Тбілісі розташований один міжнародний аеропорт. Найвідомішими туристичними напрямками Тбілісі є Кафедральний Собор Святої Трійці, Нор Ечміадзін, Джума Мечеть, площа Свободи, кафедральний собор Сіоні, Метехі, Нарікала і ботанічний сад, будівля парламенту Грузії, проспект Руставелі, Тбіліська опера, Анчисхаті, Мтацмінда (Свята Гора), церква Кашветі, Міст Миру. Життя міста було увічнене в живописі Ніко Піросмані і Ладо Гудіашвілі.

Населення міста різноманітне, і історично Тбілісі є домом для різних народів і культур, релігій та етнічних груп. Попри те, що переважна більшість населення в Тбілісі є парафіянами Грузинської православної церкви, Тбілісі є одним із небагатьох міст у світі, де синагоги, церкви і мечеті розташовані поруч один з одним, так є в стародавньому районі Абанотубані, розташованому за декілька сотень метрів від церкви Метехі.

Тбілісі розташований в Тбіліський улоговині, простягнувшись вузькою смугою майже на 30 км в долині річки Кури і по прилеглих з трьох сторін схилах гір. Висота над рівнем моря — 380—770 метрів. В околицях Тбілісі виділені ділянки з 6-, 7- та 8-бальною сейсмічністю. Зі сходу, півдня та частково із заходу Тбілісі межує з Ґардабанським муніципалітетом, з півночі та решти заходу з Мцхетським муніципалітетом^[22].

Клімат субтропічний напівсухий, з тривалим жарким літом, короткою теплою весною та м'якою, але відносно сухою зимою.

• Середньорічна температура: +13,3 °C
• Середньорічна швидкість вітру: 1,5 м/с
• Середньорічна вологість повітря: 67 %
• Екстремальні значення температур: мінімальне — 24,4 °C (21.01.1883); максимальне — +42,0 °C (17.07.1882).

Фауна околиць міста дуже різноманітна, трапляються такі тварини як лисиці, шакали, вовки. Багато плазунів та птахів. У регіоні з метою охорони природних комплексів та збереження біорізноманіття створений Тбіліський національний парк.

У Тбілісі діє зоопарк.

З 3 квітня 1883 року Тбілісі відкрита єдина трамвайна система в Грузії, у вигляді конки. 4 грудня 2006 року припинила своє існування. У другій половині XX ст. трамвайна мережа налічувала до десяти маршрутів, але згодом система швидко деградувала.

У Тбілісі був створений малосерійний трисекційний трамвайний поїзд, за принципом зчленування вагонів за допомогою середньої секції, який отримав назву «Тбілісі»^[23]. Він був розроблений і побудований на початку 1960-х років у кількості чотирьох машин на виробничій базі тбіліського управління міського електричного транспорту. У процесі експлуатації були виявлені суттєві недоліки: слабке прискорення, підвищений шум і вібрація, прогин у середній частині трамвая, що зчленовує секції. У результаті експлуатація таких трамваїв була відносно нетривала, хоча, безумовно, зовні машини вийшли дуже симпатичними. Можливо, що передача документації на подальше опрацювання та виготовлення профільних вагонобудівних підприємств (тому ж RVR) дала б цій цікавій ідеї зовсім інше життя.

21 квітня 1937 року в Тбілісі розпочався тролейбусний рух. У 1986 році тролейбусна мережа досягла свого максимального розвитку. На той час існували 21 тролейбусних маршрутів загальною протяжністю 215 км, а тролейбусний парк складався з 225 тролейбусів. У 1999 році до Тбілісі з Афін надійшли 37 тролейбусів ЗіУ-682, завдяки чому було відновлено кілька тролейбусних маршрутів.

4 грудня 2006 року закриті останні чотири тролейбусних маршрутів (№№ 15, 16, 19 та 21), що залишалися курсувати перед закриттям системи. Усі маршрути тролейбусів були замінені на автобусні маршрути:

Будівництво метрополітену в місті почалося у 1952 році, попри те, що чисельність населення міста була набагато меншою ніж 1 мільйон мешканців. Початкова дільниця з шести станцій була введена в експлуатацію 11 січня 1966 року. Тбіліський метрополітен став четвертим у СРСР (на той час у Радянському Союзі працювало лише три метрополітени — у Москві, Ленінграді та Києві).

У Тбілісі діє міжнародний аеропорт і головна залізнична станція Грузинської залізниці, центральний залізничний вокзал Тбілісі-Пасажирський. Перша будівля вокзалу була побудована у 1872 році, після чого двічі повністю перебудовувався у 1952-му та 1982—1991 роках. Нині є комбінованим вокзально-торговим центром.

З 30 грудня 1905 року в Тбілісі діє фунікулер, який здійснює перевезення пасажирів з центру міста на гору Мтацмінда. 21 червня 2000 року, після обриву троса, фунікулер був закритий на тривалу реконструкцію. Фунікулер відновив роботу з 30 січня 2013 року.

Через Тбілісі пролягає газопровід Тбілісі — Кутаїсі.

• Грузинський державний академічний театр імені Шота Руставелі
• Грузинський театр опери і балету імені Захарія Паліашвілі
• Тбіліський академічний театр імені Коте Марджанішвілі
• Тбіліський державний вірменський драматичний театр імені П. Адамяна
• Тбіліський російський драматичний театр імені О. С. Грибоєдова
• Театр кіноактора імені Михайла Туманішвілі
• Тбіліський театр музики і драми імені Васо Абашидзе
• Тбіліський державний театр маріонеток імені Резо Габріадзе
• Театр грузинської пантоміми

• Національний музей Грузії
• Державний музей мистецтв Грузії
• Національна картинна галерея Грузії
• Музей радянської окупації
• Державний музей грузинської літератури імені Георгія Леонідзе
• Палац мистецтва Грузії ― Музей історії культури (раніше — Державний музей театру, музики, кіно і хореографії)
• Державний музей шовку Грузії
• Музей грошей Грузії
• Музей історії Тбілісі
• Тбіліський етнографічний музей просто неба
• Музей історії грузинської медицини
• Музей книги

• Парк Ваке

У Тбілісі базуються футбольні клуби «Динамо», «Локомотив», «Саско». Найбільш титулованою командою є «Динамо», яка 1981 року стала володаркою Кубка володарів кубків УЄФА, команда також двічі вигравала чемпіонат СРСР (1964 та 1978 рр.) та Кубок СРСР з футболу (1976 та 1979 рр.), 13 разів перемагала в Чемпіонаті Грузії, 9 разів завойовувала Кубок Грузії.

• Єреван
• Київ
• Астана
• Палермо
• Атланта
• Саарбрюкен
• Кишинів
• Більбао
• Любляна
• Нант
• Джохар
• Томськ
• Варшава

З середини XIX ст. була невелика українська колонія. До Тбілісі часто приїздили на гастролі українські театри, першою з яких у 1889 році стала трупа М. Старицького.

У 1917 році в Тбілісі відбувся Український Військовий З'їзд Закавказзя і створено Закавказьку Крайову Українську Раду (видавала свої «Вісті», потім «Українські Вісті Закавказзя»), з 1918-го недовгий час діяв український генеральний консулят, а згодом і посольство (посол Іван Красковський).

Тбілісі та Київ є порідненими містами (з 1999 року).

• Омелянович-Павленко Михайло Володимирович — генерал армії УНР.
• Канделакі Тінатін Гівіївна — журналістка і телеведуча.
• Сабін-Гус Юрій Давидович — оперний співак-бас.
• Георгій Лацабидзе — грузинський піаніст-віртуоз.
• Звіад Ратіані — грузинський поет та перекладач.
• Краснобаєв Юрій Михайлович (1938—1987) — співак, лікар, соліст народних колективів — ансамблю пісні і танцю «Трембіта» і оперної студії у м. Чернівці, Україна. Заслужений працівник культури УРСР (1979).
• Кульбакін Степан Михайлович — російський і український мовознавець.
• Аслан Усоян — відомий російський злодій у законі.
• Кюнер Микола Васильович (1877—1955) — російський сходознавець.
• Пітоєв Жорж Іванович — відомий актор, театральний режисер.
• Акопян Рубен Абгарович  — доктор технічних наук, один із розробників підвіски сидінь для автобусів ЛАЗ.
• Абрамов Віктор Валер'янович  — інженер. Доктор технічних наук. (1961), професор (1963).

• Фоменко Вікторія Вікторівна (* 1970) — українська легкоатлетка; спеціалізувалася в бігу на 100, 200 і 400 метрів; майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики
• Дабагян Арег Вагаршакович (1920— 2005) — радянський і український вчений у галузі кібернетики, механіки, динаміки машин, прикладної теорії коливань і систем управління, заслужений працівник народної освіти України.
• Автанділ Гургенідзе (* 1979) — грузинський художник, монументаліст.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Путівник по Тбілісі видання 1913 року

• Ґлданська в'язниця № 8, Тбілісі [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]
• Тбілісо — гімн міста Тбілісі (укр. переклад) [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.]