YaChudo

Сахлтухуцес

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Сахлтухуцес (груз. სახლთუხუცესი, від сахлт — «будинків» і ухуцесі — «старійшина»; буквально «старійшина будинків»[1]) — найвища урядова посада[2] в пізньосередньовічній і ранньомодерній Грузії (Картлійському, Кахетинському та Імеретинському царствах). Завідувач царським двором, доменом, скарбницею та канцелярією; головний помічник царя у господарських, фінансових і адміністративних справах. Сахлтухуцесові підпорядковувався апарат чиновників і секретарів.

Окрім царських сахлтухуцесів, існували також сахлтухуцеси (мажордоми) при великих феодалах (мтаварі), а також — при католикосах[3].

Історія

Поява посади

Ікона з зображенням сахлтухуцеса Кахеті Аґатанґа Херхеулідзе та його родини, що загинули у битві при Марабді 1625 і були канонізовані Грузинською православною церквою

Посада сахлтухуцеса з'явилася не раніше кінця XV століття, коли відбувся розпад єдиного Грузинського царства. На початку XVI століття документи фіксують перших відомих сахлтухуцесів при царях Картлі та Кахеті. Водночас, Вахушті Багратіоні — грузинський історик, що жив у XVIII столітті, — стверджував ніби ця посада (яка також називалась абрамаді) існувала ще у золоту добу, що не підтверджується історичними джерелами. Так, за часів об'єднаної Грузії царським господарством завідував мсахуртухуцес, проте він не мав таких широких повноважень, як пізніший сахлтухуцес. Останній поєднував функції, які у часи ранньосередньовічної Грузії виконували декілька царських міністрів-візирів.

Піднесення сахлтухуцесів у пізньому Середньовіччі історики пов'язують із послабленням царської влади[3][2].

Функції

Сахлтухуцес завідував царським палацом і контролював всі палацові установи. Йому підпорядковувались господарські службовці — назір, моларе, тавлідар, мушріб, палацова прислуга. Під час урочистих прийомів і бенкетів він був головним розпорядником, зустрічав гостей і мав право сидіти в присутності царя (таке право, крім нього, мав також ешікагасбаші — керівник поліції та таємної служби)[4].

Сахлтухуцес опікувався збором податків і мит, а також наглядав за обробітком царських земель.

Він також керував роботою царської канцелярії, готував офіційні документи (зокрема, царські грамоти), які скріплював власною печаткою та подавав на затвердження царю. Йому підпорядковувалися мдивани (секретарі) та мордали (канцелярські чиновники).

Крім того, сахлтухуцес мав інспекційні повноваження: об'їжджав різні частини царства та вживав необхідних адміністративних заходів.

Річне жалування сахлтухуцеса складало 25 туманів, але посадовець також мав право на отримання частки від зібраних податків, мит і доходів царського домену. Посада була дуже прибутковою і її традиційно обіймали представники найвпливовіших аристократичних родин. Зокрема, у Картлі посада сахлтухуцеса перебувала у руках родів Ціцішвілі, Саакадзе, Мухранських Багратіоні, Бараташвілі-Орбелішвілі. У Кахетії цю позицію найчастіше обіймали князі Чолокашвілі та Джорджадзе. В Імеретії — Абашідзе та Чхеїдзе. Водночас, служба сахлтухуцеса не звільняла від військової служби. Нерідко головний царський урядовець був одночасно сардаром — командувачем одного з феодальних банерів (хоругов, садрошо)[3].

Картлі-Кахетинське царство

Після утворення об'єднаного Картлі-Кахетинського царства у 1762 посада сахлтухуцеса була і надалі розділена: паралельно існували сахлтухуцеси Картлі та Кахеті. Цар Іраклій II намагався обмежити повноваження сахлтухуцеса, передавши його функції «особливій раді», до якої, крім сахлтухуцеса, входили мелік-мамасахлісі (голова адміністрації та верховний суддя Тбілісі) та мдивани (царські секретарі)[5].

Згідно з проєктом реформи, яку запропонував принц Іване Багратіоні у 1799, повноваження сахлтухуцеса мали бути суттєво урізані. Йому залишалась лише господарська функція, при цьому жалування збільшувалось до 100 туманів[6]. Посади царських сахлтухуцесів були ліквідовані з анексією Картлі-Кахетинського царства Російською імперією у 1801, та Імеретинського у 1811.

Список

Картлійське царство

Роки Герб Сахлтухуцес Монарх Примітки
?—1512—1530—? Іване Олаґашвілі Давид X,
Георгій IX 		[2]
?—1520—? Барам Мачабелі Давид X [7]
?—1558—1561 Заза Ціцішвілі Симон І Потрапив у полон до персів під час битви при Ціхедіді[8]
1569—1578 Ґіві Павленішвілі Давид XI [2]
1593—1607 Зураб Саакадзе Симон І,
Георгій X,
Луарсаб II 		[2]
?—1616—1619 Бежан Саакадзе Баграт VII [2]
?—1622—? Амілґабар Ціцішвілі Симон ІI [2]
?—1627—1642 Кайхосро Бараташвілі Ростом Вбитий[9]
1642—1651 Манучар Ціцішвілі Ростом [2]
1651—1656 Кая Ціцішвілі Ростом [2]
1656—1658 Каплан Бараташвілі Ростом [2]
1659—1664 Папуна Ціцішвілі Вахтанг V [2]
1664—1667 Заза Ціцішвілі Вахтанг V [2]
?—1669—? Шіо Зедґенідзе Вахтанг V [10]
?—1671—? Заза Ціцішвілі Вахтанг V Вдруге[2]
1672—1678 Ціці Ціцішвілі «Великий» Вахтанг V,
Георгій XI 		Страчений[11]
1678—1684 Теймураз Багратіоні Мухранський Георгій XI [2]
1684 Амілґабар Ціцішвілі Георгій XI [2]
1685—1700 Папуа Багратіоні Мухранський Георгій XI [2]
1688 Бебурісшвілі Іраклій І [11]
1688—1703 Кайхосро Ціцішвілі «Лопіна» Іраклій І [11]
1690 Саам Бараташвілі Георгій XI [2]
1690—1696 Луарсаб Орбелішвілі Георгій XI [2]
1695 Едішер Ціцішвілі Іраклій І [2]
1714—1717 Датуна Квеніпневелі Ієссе [11]
1717—1722 Едішер Ціцішвілі Бакар III,
Вахтанг VI 		Вдруге[11][8]
1722—1723 Вахтанг Зедґенідзе Вахтанг VI Загинув у битві при Табахмелі[11]
1723 Теймураз Еріставі Арагвський Костянтин ІІІ Захоплений у полон Бакаром ІІІ[11]
?—1725 Елізбар Орбеліані Вахтанг VI Емігрував до Росії разом із царем[2]
?—1735—1736 Кайхосро Ціцішвілі Олександр ІІ [8]
1735—1756 Константине Багратіоні Мухранський Олександр ІІ,
Теймураз II 		[2]

Кахетинське царство

Роки Герб Сахлтухуцес Монарх Примітки
1511—1513 Беена Чолокашвілі Георгій II [12]
1513—1530—? Ґарсеван Чолокашвілі Давид X,
Леван 		[2]
?—1590—? Ясон Чавчавадзе Олександр II [2]
1612—1614 Аґатанґ Херхеулідзе Теймураз I [2]
1615—1636 Нодар Джорджадзе Теймураз I [11]
1629—1639 Йєссе Джорджадзе Теймураз I [13]
1643—1648 Реваз Чолокашвілі Теймураз I Загинув у битві при Уґлісі[9]
1664—1675 Нодар Джорджадзе Арчіл II [2]
1688—1692 Реваз Чолокашвілі Іраклій І [11]
1690—1694 Йєссе Джорджадзе Іраклій І [2]
1693—1696 Отар Чолокашвілі Іраклій І [2]
1696—1714 Дурмішхан Чолокашвілі Іраклій І,
Давид ІІ 		[2]
1714—1715 Едішер Чолокашвілі Давид ІІ Загинув у битві з лезгинами[14]
1718—1724 Сазверел Давид ІІ,
Костянтин ІІ 		[2]
1724—1733 Онана Костянтин ІІ [2]
?—1738 Ґіві Чолокашвілі Теймураз II [2]
?—1739—? Нодар Джорджадзе Теймураз II [2]
1740—1741 Джимшер Чолокашвілі Теймураз II [2]
1741—1747—? Ґриґол Чолокашвілі Теймураз II,
Іраклій II 		[2]
?—1756 Іване Ціцішвілі Іраклій II Загинув у битві з леками при Сурамі[15][8]
?—1759—? Йєссе Джорджадзе Іраклій II [2]

Картлі-Кахетинське царство

Роки Герб Сахлтухуцес Монарх Примітки
?—1765 Деметре Зедґенідзе Іраклій II Страчений за участь у змові проти царя[13]
?—1766—? Іване Андронікашвілі Іраклій II [8]
1768—1784 Давид Орбеліані Іраклій II Сахлтухуцес Картлі, підписав Георгіївський трактат[5]
?—1773 Ґриґол Чолокашвілі Іраклій II Сахлтухуцес Кахеті, захоплений у полон пшавами[5]
1774 Давид Квеніпневелі Іраклій II [13]
1775—? Ґриґол Чолокашвілі Іраклій II Втретє[16]
?—1776—1778—? Закарія (Заза) Ціцішвілі Іраклій II Емігрував до Стамбула після поразки у феодальному конфлікті[8]
?—1783—? Кайхосро Чолокашвілі Іраклій II Сахлтухуцес Кахеті, підписав Георгіївський трактат[5]
1784—1789 Іване Багратіоні Мухранський Іраклій II [2]
1798—1800 Іване Орбеліані Георгій XII Сахлтухуцес Картлі[2]
1798—1800 Александре Макашвілі Георгій XII Сахлтухуцес Кахеті[4]
1800 Закарія (Заза) Андронікашвілі Георгій XII [2]

Імеретинське царство

Роки Герб Сахлтухуцес Монарх Примітки
?—1488—? Іване Апхачелідзе Олександр ІІ [2]
1639—1650 Бежія Чхеїдзе Олександр ІІI [2]
?—1651—? Ростом Абашідзе Олександр ІІI [2]
?—1666—1669 Сехнія Чхеїдзе Баграт V Сліпий Вбитий[2]
1669—1679 Сазверел Чіджавадзе Баграт V Сліпий Загинув у міжусобній війні[2]
1679—1700 Ґіорґі Чхеїдзе Баграт V Сліпий,
Георгій IV Гурієлі,
Олександр IV,
Арчіл II,
Симон 		[2]
1766—1771 Давид Абашідзе Соломон І [2]
1778—1785 Зураб Церетелі Соломон І [2]
1785—1789 Заал Абашідзе Давид II [2]
1789—1810 Зураб Церетелі Соломон II Вдруге[2]

Примітки

  1. ↑ Законы Вахтанга VI. Глоссарий
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая სახლთუხუცესი / სსიპ — ილია ჭავჭავაძის სახელობის საქართველოს ეროვნული ბიბლიოთეკის
  3. ↑ а б в სურგულაძე ი., საქართველოს სახელმწიფოსა და სამართლის ისტორიისათვის, ტ. 1, თბ., 1952, გვ. 173-181
  4. ↑ а б Чиковани Ю. Князья Макашвили. Князья Чичуа. — Тбилиси, 2006
  5. ↑ а б в г Брегвадзе А. Славная страница истории: Добровольное присоединение Грузии к России и его социально-экономические последствия. — Москва, 1983
  6. ↑ Джавахишвили Н. Должностной аппарат и наградная система Восточно-Грузинского царства по проекту царевича Иоанна Георгиевича Багратиони (конец XVIII в.) // Вестник РУДН, 2013, №1
  7. ↑ Отхмезури Г. Малые княжества Шида Картли (XV-XVII вв.)
  8. ↑ а б в г д е Muzychko, O.The Georgian Wolves: The History of the Petrovskyi Family. — London, 2026. — ISBN 978-0-9564683-6-9
  9. ↑ а б Горгиджанидзе П. История Грузии
  10. ↑ Церковь Квирацховели в Схалтба
  11. ↑ а б в г д е ж и к Багратиони В. История Царства Грузинского
  12. ↑ Хурцилава Б. «Святая дверь» храма Воскресения (Св. Гроба Господня) в Иерусалиме (на основании грузинских исторических материалов)
  13. ↑ а б в Думин С., Гребельский П. Дворянские роды Российской империи. Том 4. Князья Царства Грузинского. — Москва, 1998
  14. ↑ Макрина / Православная Энциклопедия
  15. ↑ მიჭიტაშვილი მ. საციციანოს ისტორია. წიგნი I. — თბილისი, 2016
  16. ↑ Материалы по истории российско-грузинских отношений во второй половине XVIII века

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).