Ціанотрихіт
| Ціанотрихіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[1]  |
| IMA-номер | IMA1967 s.p. |
| Абревіатура | Cya[2] |
| Хімічна формула | Cu₄Al₂SO₄(OH)₁₂·2H₂O |
| Nickel-Strunz 8 | VI/D.03[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 7.DE.10 |
| Dana 8 | 31.2.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Твердість | 2 |
| Колір риси | світло-синій |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | темно-синій (давньогрецька мова)[4], волосся (давньогрецька мова)[4] |
 Ціанотрихіт у Вікісховищі | |
Ціанотрихіт (від грец. κύανος або лат. cyaneus — «синій», та грец. τρίχος — «волосся») — водний основний сульфат міді та алюмінію. Синоніми: кіанотрихіт, летсоміт, намаквіліт, руда оксамитова, руда оксамитова мідна.
Етимологія та історія
Мідно-оксамитова руда, яка походить із родовища Moldova Nouă в Румунії, була вперше описана в 1808 році німецьким геологом Абрахамом Готлобом Вернером. Сучасну назву мінералу дав у 1830 році німецький мінералог Ернст Фрідріх Глокер[5].
Загальний опис
Хімічна формула: Cu4Al2[(OH)12|SO4]•2H2O.
Містить (%): CuO — 49,39; Al2O3 — 15,82; SO3 — 12,42; H2O — 22,37.
Сингонія ромбічна. Форми виділення: аґреґати, що нагадують оксамит, нальоти дуже дрібних голчастих і волосовидних кристалів, радіальноволокнисті та тичкуваті аґреґати, оксамитові друзи, сферичні аґреґати. Густина 2,55-2,90. Твердість 1-2. Колір небесно-голубий до лазурно-синього (за Гомером також «гірська синь; Lasurstein»). Риса блідо-голуба. Блиск атласний, шовковистий. Зустрічається у мідних родовищах як вторинний мінерал. Рідкісний.
Супутні мінерали і гірські породи: малахіт, азурит, лімоніт, брошантит, спонголіт, халькофіліт, олівеніт, тироліт, парнауїт.
Поширення
Знахідки: мис Гарона, департамент Вар (Франція), Лавріон (Греція), Банат (Румунія), шт. Аризона, Айдахо, Юта, Нью-Мексико (США), Міднорудянське (Урал, Росія), копальня Беркара (Центр. Казахстан), Намакваленд, Південна Африка. Атакама, Чилі. Квебек, Канада.
Різновиди
Розрізняють:
- ціанотрихіт карбонатистий, карбонат-ціанотрихіт (різновид ціанотрихіту з ванадіїстих сланців Казахстану, який містить вуглець),
- вудвардит, вудуордит (метаколоїдний ціанотрихіт).
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books.
- ↑ Typmineral-Katalog Deutschland, Mineralogisches und petrographisches Institut der Uni Hamburg
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ціанотрихіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ціанотрихіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Cyanotrichite. Handbook of Mineralogy. https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/cyanotrichite.pdf
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. II, 578—579.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).