YaChudo

Азурит

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Азурит
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураAzu[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаCu₃(CO₃)₂(OH)₂ Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 8Vb/B.01 Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 105.BA.05[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Dana 816a.2.1.1 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікація
Сингоніямоноклінна сингонія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид симетріїмоноклінно-призматична Редагувати інформацію у Вікіданих
Просторова групакристалографічна група 14[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Твердість3,75 ± 0 Редагувати інформацію у Вікіданих
Колір рисисвітло-синій Редагувати інформацію у Вікіданих
Густина3,75 ± 0 г/см³ Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьсиній (перська)[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Типова місцевістьШессі[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Азурит у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Азури́т (фр. l'azur — синява, блакить) — поширений вторинний мінерал міді.

Мінерал був відомий з давніх часів, і був згаданий в Плінієм у «Природничій історії» під грецьким ім'ям kuanos (κυανός: «глибокий синій»).

Походження назви

Так само, як і в випадку лазурита, ляпіс-блакиті, лазуліта і блакиті взагалі, назва азуриту позначає його синій, небесний або морський колір. Арабським словом блакить, lazward (араб. azul — «синява») нерідко називають ясне денне небо, однак частіше використовується для позначення чогось глибоко-синього взагалі. Пізніше, вже в Середні століття, за посередництвом латині арабське слово набуло сучасні форми звучання, що в разі мінералів виглядає як: лазурит, азурит, лазуліт і ляпіс-блакить. І справді, забарвлення перерахованих мінералів дуже схожа і є в тій чи іншій мірі — блакитним, синім.

Загальний опис

Основний карбонат міді острівної будови — Cu3[OH]2[CO3]2. Склад (%): CuO — 69,24; CO2 — 25,53 %; Н2О — 5,23. Містить 55,3 % Cu. Кристалізується в моноклінній сингонії; кристалічна структура координаційна. Утворює щітки, друзи дрібних, рідше — довгопризматичних кристалів. Характерні також радіально-променисті агрегати, конкреції, щільні маси і землисті скупчення. Густина 3,8. Твердість 3,5—4. Колір у кристалах темно-синій, в агрегатах і землистій масі — волошковий, до блакитного. Блиск скляний. Типовий мінерал зони окиснення сульфідних родовищ міді. При подальшому окисненні переходить в малахіт.

Азурит — один з мінералів-індикаторів мідних руд, а також другорядний рудний мінерал міді і сировина для приготування синьої фарби. Збагачується флотацією.

Колір

Азурит — мінерал насиченого синього кольору, з палітрою відтінків від кобальтового то небесно-блакитного. З древніх часів порошок азуриту активно використовувався в якості фарби, що здатна не тьмяніти роками.[6]

Родовища

Азурит добувають в Австралії, Чилі, Мексиці, США, Німеччині, Казахстані, Заїрі, Намібії, Замбії. Також широко розповсюджений азурит у Марокко. Найчастіше за все в природі азурит зустрічається разом з малахітом, іноді утворюючи псевдомофози, тобто заміщення мінерала одне одним. Такі камені називають азурмалахітами.[6]

Галерея

Використання як пігмент

Кристали азуриту, що демонструють насичений синій колір незміненого азуриту. Зі Шпанья Доліни, Словаччина.
Мелений азурит для використання як пігмент

Азурит нестійкий на повітрі, проте в давнину його використовували як синій пігмент[7]. Залежно від ступеня помелу та основного вмісту карбонату міді, він давав широкий спектр синіх відтінків. Він був відомий як гірський блакитний, вірменський камінь та azurro della Magna (синій з Німеччини італійською). При змішуванні з олією він стає злегка зеленим. При змішуванні з яєчним жовтком він стає зелено-сірим. Старіші зразки азуриту можуть мати більш зеленуватий відтінок через вивітрювання в малахіт[8].

Азурит у картинах часто помилково називали лазуритом (lapis lazuli), терміном, що застосовувався до багатьох блакитних пігментів. З удосконаленням хімічного аналізу картин середньовіччя, азурит визнається основним джерелом блакитного кольору, який використовували середньовічні художники. Лазурит (пігмент ультрамарин) постачався переважно з Афганістану в Середньовіччі, тоді як азурит був поширеним мінералом у Європі того часу. Значні родовища були знайдені поблизу Ліона, Франція. Його видобували з 12 століття в Саксонії, на срібних копальнях, розташованих там[9].

Щоб відрізнити азурит від природного ультрамарину, дорожчого, але стабільнішого блакитного пігменту, можна використовувати нагрівання. Ультрамарин витримує нагрівання, тоді як азурит перетворюється на чорний оксид міді[10]. Однак, обережне нагрівання азуриту дає темно-синій пігмент, який використовується в японських техніках живопису[11].

  • Antonello de Saliba, Virgin with the Child, 1497. Небо виконане азуритом з свинцевими білилами. Накидка Мадонни — ультрамарин.[12]
    Antonello de Saliba, Virgin with the Child, 1497. Небо виконане азуритом з свинцевими білилами. Накидка Мадонни — ультрамарин.[12]
  • Hieronymus Bosch, The Adoration of the Magi. Блакитне небо та одяг: азурит та свинцеві білила в різних пропорціях.[13]
    Hieronymus Bosch, The Adoration of the Magi. Блакитне небо та одяг: азурит та свинцеві білила в різних пропорціях.[13]
  • Raphael, The Procession to Calvary, 1504-05. Блакитне небо: натуральний ультрамарин, змішаний з білим, поверх шару азуриту, також змішаного з білим. Блакитний одяг Христа: азурит з невеликою кількістю червоного, потемнілі з часом. Блакитний одяг фігури позаду Христа: натуральний ультрамарин.[14]
    Raphael, The Procession to Calvary, 1504-05. Блакитне небо: натуральний ультрамарин, змішаний з білим, поверх шару азуриту, також змішаного з білим. Блакитний одяг Христа: азурит з невеликою кількістю червоного, потемнілі з часом. Блакитний одяг фігури позаду Христа: натуральний ультрамарин.[14]
  • Giotto, Madonna and Child, 1310-15.Синьо-зелена накидка Мадонни: азурит з невеликою кількістю малахіту та дуже рідкісного синьо-зеленого мінерального пігменту мікситу.[15]
    Giotto, Madonna and Child, 1310-15.Синьо-зелена накидка Мадонни: азурит з невеликою кількістю малахіту та дуже рідкісного синьо-зеленого мінерального пігменту мікситу.[15]
  • Rogier van der Weyden, The Magdalen Reading, before 1438. Блакитний плащ святого Йосипа: світло-фіолетове тло складається зі свинцевих білил, карміна та азуриту. Верхній шар складається з азуриту, змішаного зі свинцевими білилами у світлих місцях.[16]
    Rogier van der Weyden, The Magdalen Reading, before 1438. Блакитний плащ святого Йосипа: світло-фіолетове тло складається зі свинцевих білил, карміна та азуриту. Верхній шар складається з азуриту, змішаного зі свинцевими білилами у світлих місцях.[16]

Див. також

Примітки

  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ а б (unspecified title) — doi:10.1007/S002690100176
  5. ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
  6. ↑ а б Гураль, Светлана. Драгоценные камни. Гид по миру ювелирных секретов. Эксмо. ISBN 978-5-699-53785-3.
  7. ↑ Gettens, R.J. and Fitzhugh, E.W., Azurite and Blue Verditer, in Artists’ Pigments. A Handbook of Their History and Characteristics Vol. 2. Oxford University Press. 1993. с. 23—24.
  8. ↑ A Study in Blue Pigments (Part 1) - Azurite.
  9. ↑ Andersen, Frank J. Riches of the Earth. W.H. Smith Publishers, New York, 1981, ISBN 0-8317-7739-7
  10. ↑ Muller, Norman E. (January 1978). "Three Methods of Modelling the Virgin's Mantle in Early Itallan Painting". Journal of the American Institute for Conservation. 17 (2): 10–18.
  11. ↑ Nishio, Yoshiyuki (January 1987). "Pigments Used in Japanese Paintings". The Paper Conservator. 11 (1): 39–45.
  12. ↑ Antonello de Saliba, Virgin with the Child. colourlex.com.
  13. ↑ Hieronymus Bosch, The Adoration of the Magi. colourlex.com.
  14. ↑ Raphael, The Procession to Calvary. colourlex.com.
  15. ↑ Giotto, Madonna and Child. colourlex.com.
  16. ↑ Rogier van der Weyden, The Magdalen Reading. colourlex.com.

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).