YaChudo

Церква Велкуа

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Церква Велкуа
Velkuan kirkko
Церква у 2024 році
60°27′57″ пн. ш. 21°40′10″ сх. д. / 60.465721944444° пн. ш. 21.6695° сх. д.
Тип спорудицерква[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сучасний статуснаціонально значуще культурне середовище
Розташування Фінляндія[2][1][3] Редагувати інформацію у Вікіданих, Наанталі[2][1][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Початок будівництва1793 Редагувати інформацію у Вікіданих
Єпархіяархідієцез Туркуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Станхрам, що охороняєтьсяd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АдресаPalvan kirkkotie 21[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Оригінальна назвафін. Pyhän Henrikin kirkko[3]
фін. Velkuan kirkko[3]
 Редагувати інформацію у Вікіданих
ПокровительГенріх Упсальський Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайтnaantalinseurakunta.fi/kirkot-ja-tilat/kirkot-ja-kappelit/velkuan-kirkko Редагувати інформацію у Вікіданих
Церква Велкуа. Карта розташування: Фінляндія
Церква Велкуа
Церква Велкуа (Фінляндія)
Мапа
CMNS: Церква Велкуа у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Церква Велкуа (фін. Velkuan kirkko), також церква Пигян Генріка (фін. Pyhän Henrikin kirkko) — дерев'яна довга церква, побудована 1793 року, розташована на острові Палва, у колишній громаді Велкуа, зараз місто Наанталі. Церква присвячена святому Генріку[4] і є єдиною в Велкуа[5]. Церква використовується громадою Наанталі та є власністю парафіяльної асоціації Наанталі[6]. Парафія Велкуа об'єднана з парафією Наанталі у 2005 році, за чотири роки до муніципального злиття[7].

Могили героїв у церкві Велкуа влітку 2016 року.

Єдиною не оригінальною частиною церкви є західний притвор церкви, збудований у 1882 році[5]. Дзвіниця на церковному подвір'ї також збудована у 1793 році. Церква оточена старим цвинтарем, а біля нього знаходиться головний будинок настоятеля з другої половини ХІХ століття. Вівтарний образ церкви, що зображує Вознесіння, подарований єпископом Якобом Гадоліном у 1796 році[4].

Церква Велкуа з пристані Палва в червні 2012 року

Російські солдати пограбували церковне майно під час морської битви під Палвою 1808 року. Вцілів лише прихований вівтар. У 1813 році церква отримала нові дзвони, оскільки попередні сховані або вкрадені росіянами. Пізніше один із дзвонів зламався і був замінений на новий у 1880 році[5].

На початку ХХ століття костел капітально відремонтовано. У зв'язку з ремонтом споруджено органне приміщення та обшито стіни з колод. Проте музейне агентство вимагало зняти органне горище, і воно було демонтоване в 1964 році. У 1982 році у церкву проведено електрику на заміну дров'яній печі[5].

Музичний фестиваль Велкуа Сой організований у восьмий раз у 2009 році. Музичний фестиваль проводиться на початку липня в церкві Велкуа. Він зосереджений на камерній музиці, виконаній на віолончелях. У 2009 році на заході, серед інших, виступав Ерккі Раутіо[8].

Церковна територія Велкуа, яка окрім церкви, також включає церковне селище Велкуа, визначена як національно значуще культурне середовище в інвентарі, опублікованому Фінським музейним агентством у 2009 році[9].

Церковне подвір'я Велкуа є місцем спочинку двох воїнів Радянсько-фінської війни та восьми воїнів Другої світової війни. Скульптури створені скульптором Ілмарі Вірккала в 1941 і 1946 роках[10].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Built Heritage Register
  2. ↑ а б в https://www.kyppi.fi/palveluikkuna/rapea/read/asp/r_kohde_det.aspx?KOHDE_ID=200543
  3. ↑ а б в г NLS Geographic Names Register — National Land Survey of Finland.
  4. ↑ а б Kulttuuriympäristön palveluikkuna. www.kyppi.fi. Процитовано 7 квітня 2025.
  5. ↑ а б в г Velkuan kirkko. Turun Sanomat. 18.11.2006. Процитовано 9.10.2009.[недоступне посилання]
  6. ↑ Kirkot ja tilat. Naantalin seurakunnat (fi-FI) . Процитовано 7 квітня 2025.
  7. ↑ Yleistietoa yhtymästä ja sen taloudesta. Naantalin seurakunnat (fi-FI) . Процитовано 7 квітня 2025.
  8. ↑ Vivaldin vuodenajat kokonaisuuten Velkualla. Rannikkoseutu. Raisio: Suomen Paikallissanomat (48): 5. 26.6.2009.
  9. ↑ Velkuan kirkkomaisema. www.rky.fi. Процитовано 7 квітня 2025.
  10. ↑ Antero Tuomisto (1998). Suomalaiset sotamuistomerkit. Espoo: Suomen Mies. с. 292. ISBN 952-9872-05-4.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).