Велкуа
| Велкуа | |
|---|---|
|
герб | |
| Основні дані | |
| 60°28′00″ пн. ш. 21°40′00″ сх. д. / 60.466666666667° пн. ш. 21.666666666667° сх. д. | |
| Країна | |
| Адмінодиниця | Наанталі |
| Площа | 31,21 км² |
| Населення | 256 осіб (31 грудня 1999)[1], 252 осіб (31 грудня 2000)[1], 250 осіб (31 грудня 2001)[1], 240 осіб (31 грудня 2002)[1], 233 осіб (31 грудня 2003)[1], 233 осіб (31 грудня 2004)[1], 245 осіб (31 грудня 2005)[1], 249 осіб (31 грудня 2006)[1], 258 осіб (31 грудня 2007)[1] |
| Часовий пояс | UTC+2 |
| GeoNames | 631994 |
| OSM | ↑2376175 ·R (Наанталі) |
| Міська влада | |
| Вебсайт | velkua |
| Мапа | |
![]() | |
| | |
Велкуа[2] ([Velkua] Помилка: {{Langx}}: транслітерація латинського тексту (довідка)), раніше Палва[3] — колишня громада у провінції Південно-Західна Фінляндія у ляні Західна Фінляндія.
Історія

Велкуа стала незалежною громадою у 1863 році, коли острова вже були густо заселені. Найбільші острови — Палва, Велкуанмаа, Теерсало, Салавайнен і Кеттумаа — були заселені ще з середньовіччя. Велкуа об'єднаний з містом Наанталі 1 січня 2009 року. Довгий час це був найменший фіномовний муніципалітет у країні, а також найменший муніципалітет за межами Аландських островів. Область Велкуа в Наанталі складається з 300 островів, дев'ять з яких заселені цілий рік. Є дорога та поромне сполучення з Велкуа через Аскайнен.
У 2002 році 99,6 відсотка населення розмовляли фінською мовою, а 0,4 відсотка — шведською мовою. Крім постійних мешканців, було приблизно 1700 дачників[4].
Велкуа, Аскайнен і Рюмяттюля увійти до складу Наанталі на початку 2009 року. Назва міста залишилася без змін, а кількість жителів стала трохи менше, впавши до 20 000[5]. Євангелічно-лютеранська парафія Велкуа вже була приєднана до парафії Наанталі 2005 року[6]. Церква Велкуа датується 1793 роком[7].
До скасування Велкуа межував із сусідніми громадами: Аскайнен, Ініе, Куставі, Мерімаску, Корпо, Рюмяттюля, Тайвассало.
Герб Велкуа був розроблений Густавом фон Нумерсом і затверджений у 1968 році[8].
Основною діяльністю є сільське та лісове господарство, обробка й послуги.
Географія

Велкуа повністю розташований на архіпелазі Турку. Його головним островом є Палва, який має портове сполучення з Лівонсаарі, південний край якого, Теерсало, належав до Велкуа. З Палви все ще є портове сполучення з Велкуанмаа. Іншими значними островами є Лайлуото, Талосмері та Салавайнен на південь від Палви[9][10].
Крім того, є постійні поселення в Муннінмаа і Кеттумаа[11] та села Гаукка, Калсор, Кеттумаа, Креепіля, Палва, Пог'якюля, Салавайнен, Теерсало, Тіурла[12].
Культура
Події роману Калле Ісокалліо «Вапаа Велкуа» 1997 року відбувається у Велкуа[13].
У 1980-х васпуукіс, риба зі спеціями, виготовлена з невеликих оселедців, була названа видатною стравою Велкуа[14].
Джерела
- Історія Велкуа, Naantali.fi
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к Kaupunkien ja kuntien lukumäärät ja väestötiedot — Association of Finnish Municipalities.
- ↑ Facta 2001
- ↑ Palva. Otavan Iso tietosanakirja. Osa 6, 3. p. Helsinki, Otava 1967
- ↑ Faktaa, Hallinnon perustiedot, [Архівовано 2009-04-13 у Wayback Machine.] Velkua.fi
- ↑ Kuntaliitos hyväksyttiin valtuustoissa pienin murinoin [Архівовано 2007-09-30 у Wayback Machine.], Turun Sanomat 28.8.2007
- ↑ Yleistietoa seurakuntayhtymästä. naantalinseurakunnat.fi. Naantalin seurakuntayhtymä. Процитовано 10.11.2020.
- ↑ Kulttuuriympäristön palveluikkuna. www.kyppi.fi. Процитовано 7 квітня 2025.
- ↑ Mitä-Missä-Milloin, Kansalaisen vuosikirja 1980, С. 173. Отава 1979, Гельсінки.
- ↑ Kansalaisen karttapaikka. Maanmittauslaitos. Процитовано 28.10.2014.[недоступне посилання]
- ↑ Livonsaaren ja Lempisaaren liittäminen osaksi Naantalin kaupunkia (PDF). Livonsaaren kyläyhdistys. Архів оригіналу (PDF) за 26.7.2014. Процитовано 28.10.2014.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 2014-07-26? (довідка) - ↑ Elina Auri. Ilman kiinteää tieyhteyttä olevat pysyvästi asutut saaret (PDF). Työ- ja elinkeinoministeriö. с. s. 83. Архів оригіналу (pdf) за 2 лютого 2014. Процитовано 28.10.2014.
- ↑ Velkua. Suomen sukututkimusseura. Процитовано 28.10.2014.
- ↑ Vapaa... Velkua. Kirjasampo.fi. Процитовано 21.3.2016.
- ↑ Kolmonen, Jaakko 1988. Kotomaamme ruoka-aitta: Suomen, Karjalan ja Petsamon pitäjäruoat, s. 32. Helsinki: Patakolmonen Ky.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Велкуа
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

