Якоб Гадолін
| Якоб Гадолін | |
|---|---|
 | |
| Народився | 13 жовтня 1719[1][2][3]  Strängnäs city congregationd, Швеція[2] |
| Помер | 26 вересня 1802[1] (82 роки) Турку, Швеція |
| Країна |  Швеція |
| Національність | шведи |
| Діяльність | філософ, богослов, астроном, лютеранський пастор |
| Alma mater | Королівська академія Обо[4] Грайфсвальдський університет[5] Університет Уппсала[5] |
| Заклад | Королівська академія Обо |
| Посада | Bishop of Turkud, доцент[5] і професор[5] |
| Науковий керівник | Андерс Цельсій[4] і Samuel Klingenstiernad[4] |
| Вчителі | Samuel Klingenstiernad[5] і Андерс Цельсій[5] |
| Відомі учні | Лексель Андрій Іванович[4] Samuel Lizeliusd[5] |
| Аспіранти, докторанти | Лексель Андрій Іванович |
| Членство | Шведська королівська академія наук |
| Партія | Партія «капелюхів»[5] |
| Брати, сестри | Daniel Gadolind |
| Діти | Йоган Ґадолін Q137945818? Gustaf Gadolind |
| Нагороди |   |
 Якоб Гадолін у Вікісховищі | |
Якоб Гадолін (Стренгнес, 24 жовтня 1719 — Турку, 26 вересня 1802) — фінський лютеранський єпископ, професор фізики та теології, а також політик.
Біографія
Батьком Гадоліна був Якоб Гадолініус, священик, який утік до Швеції через Північну війну і який після повернення до Фінляндії служив вікарієм Мерікарвії, серед інших місць[6]. Гадолін спочатку навчався в Порійській тривіальній школі, а потім вивчав теологію та математику в Королівській академії Турку (яка пізніше стала Університетом Турку). У 1745 році він став магістром філософії та професором математики. Він розвинув талант у кількох галузях. Під час подальшої навчальної поїздки до Уппсали Гадолін також став спостерігачем у Фінській землевпорядній комісії та в Академії Турку, а також екстраординарним професором астрономії в 1748 році. Після висвячення він отримав сан пребендарія фінської громади Турку та став членом кафедрального собору в 1752 році. Наступного року його було призначено професором фізики. Восени 1756 року Гадолін отримав ступінь доктора теології в Університеті Грайфсвальда у Шведській Померанії, який святкував своє 300-річчя. У Турку він перевівся на богословський факультет, де в 1762 році його призначили завідувачем третьої кафедри теології. Всього через три роки він став другим професором, а в 1779 році — першим професором теології, а водночас деканом собору Турку та вікарієм шведської парафії Турку та парафії Святої Карін[7][6].
Він зробив значний внесок у розвиток математики, а також був піонером астрономічних досліджень у Фінляндії. У 1751 році Гадоліна було обрано членом Королівської шведської академії наук. Під його керівництвом в Академії між 1747 і 1760 роками було опубліковано загалом 35 докторських дисертацій, більшість з яких з фізики. Як теолог, Гадолін відрізняв божественне одкровення від фізичних знань, даних у манері, типовій для епохи Просвітництва. У 1765—1783 роках під його керівництвом було опубліковано лише вісім дисертацій з теології, і його внесок у теологічні дослідження також був незначним[6].
Гадолін був представником духовенства та членом таємного комітету в Риксдагах 1755—1756, 1760—1762, 1771—1772, 1786, 1789 та 1792 років, а також членом Риксдагу навіть у віці 80 років, у 1800 році. Він став одним із найвпливовіших людей у своїй державі та мав вирішальний вплив на багато дій та рішень держав. У партійній політиці епохи Свободи він був одним із лідерів капелюшників своєї держави та був ув'язнений за наказом короля під час державного перевороту в серпні 1772 року. Навіть пізніше Густав III, здається, вважав Гадоліна ненадійним, поки в 1780-х роках він чітко не визнав себе монархістом. Гадолін працював банківським аудитором у 1785 та 1791 роках, а в 1796 році обіймав посаду аудитора в Національному борговому управлінні. Наступного року він заснував Фінське економічне товариство (Finska hushållningssällskapet)[6]. Він був членом християнського освітнього товариства «Pro Fide et Christianismo»[8].
Протягом кількох років досвідчений професор, вчений і політик домагався призначення єпископа, але його не підтримали, оскільки король не довіряв йому. Однак, проявивши себе як беззастережний монархіст на Риксдазі 1786 року, твердо підтримавши пропозиції регента, які викликали запеклий опір, він забезпечив собі це призначення на наступних єпископських виборах[6]. Таким чином, 5 червня 1788 року він змінив Якоба Хартмана на посаді єпископа Турку, який тоді був єпархією Шведської церкви. Він обіймав цю посаду до своєї смерті[7]. У квітні 1789 року він став першим фінським священиком, нагородженим знаком Командора Ордена Полярної Зірки[6].
Якоб Гадолін одружився з Елізабет Броваллією (1737—1793), дочкою єпископа Йохана Бровалліуса, у 1757 році, і серед їхніх дітей був відомий хімік Юган Гадолін[6] та професор і член парламенту Густав Гадолін[9]. Братом Якоба Гадоліна був землемір Даніель Гадолін[7]. Батько дружини Якоба Гадоліна Елізабет Бровалліус, Йоганнес Бровалліус, був професором фізики та єпископом[10].
Примітки
- ↑ а б Jacob Gadolin — 1917.
- ↑ а б Strängnäs stadsförsamlings kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/ULA/11471/C/4 (1713-1745), bildid: C0007653_00039
- ↑ Jakob Gadolin — SLS.
- ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в г д е ж и Biografiskt lexikon för Finland — SLS.
- ↑ а б в г д е ж Väänänen, Kyösti. GADOLIN, Jakob. www.blf.fi. Процитовано 21 червня 2025.
- ↑ а б в Ylioppilasmatrikkeli 1640–1852. ylioppilasmatrikkeli.fi. Процитовано 21 червня 2025.
- ↑ Ahokas, Minna (1 березня 2013). Pro Fide et Christianismo -seuran papisto ja 1700-luvun ruotsalainen koulu-uudistuskeskustelu. Kasvatus & Aika (фін.). 7 (1). ISSN 1797-2299.
- ↑ Ylioppilasmatrikkeli 1640–1852. ylioppilasmatrikkeli.fi. Процитовано 6 січня 2026.
- ↑ Ylioppilasmatrikkeli 1640–1852. ylioppilasmatrikkeli.fi. Процитовано 6 січня 2026.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).