YaChudo

Цереус

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

?Цереус
Cereus
Cereus repandus
Cereus repandus
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Рослини (Plantae)
Відділ:Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас:Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:Евдикоти
Порядок:Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:Кактусові (Cactaceae)
Підродина:Cactoideae
Триба:Cereeae
Рід:Цереус (Cereus)
Mill., 1754
Види
див. #Види
Посилання
Вікісховище:Cereus
Віківиди:Cereus
EOL:38008
IPNI:5253-1
ITIS:19877
NCBI:153845

Цереус[1] (Cereus Mill., 1754) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.

Етимологія

Ілюстрація Cereus forbesii у виданні Бріттона і Роуза «The Cactaceae» (1919—1923), том II, 1920
Квітка Cereus spegazzinii
Монстрозна форма цереуса
Плоди Cereus hildmannianus
Cereus hildmannianus в парку Теннеті, Вішакхапатнам, Індія

Назва походить від лат. cereus — «восковий», що вказує на зовнішній вигляд цих рослин, що нагадують велетенські свічки.

Історія систематики

З часів Карла Шумана (кінець XIX століття) до роду Цереус включали представників кактусів, для яких характерною ознакою була форма стебел у вигляді циліндрів або колон. До нього ж відносили також види кактусів зі сланкими і чіпляючимися стеблами. В результаті цей рід об'єднував до 900 видів. На початку XX століття Бріттон, Роуз і Бергер почали подрібнювати гігантський рід на менші. Потім Андерсон продожив роботу в цьому напрямку. Наприклад, найбільший у світі кактус, що був описаний раніше як цереус гігантський (Cereus giganteus) тепер віднесений до монотипного роду Карнегія (Carnegiea).

Ареал

Ареал охоплює острови Вест-Індії, Центральну і Південну Америку, де рослини цього роду широко поширені.

Загальна біоморфологічна характеристика

Свічкоподібний кактус; деревоподібний або кущуватий, 1,5-20 м заввишки і до 40 см в діаметрі. Утворюють потужну кореневу систему. Ребра (4-8) дуже різні за довжиною і кількостю, прямі і гострі. Число колючок, розташованих у великих повстистих ареолах, теж різне. Радіальні колючки (3-20) міцні, жорсткі, прямі, 0,5-3 см завдовжки. Центральні колючки (1-8) шилоподібні, 3-10 см завдовжки. Забарвлення колючок від сірого, коричневого до червонуватого і чорного. Квітки у більшості видів нічні, білі, іноді рожево-пурпурові, воронкоподібні, 30 см завдовжки і до 10-20 см в діаметрі, ароматні. Квіткова трубка з невеликою кількістю лусочок. Зав'язь гола. Плоди довгасті, гладенькі, жовто-зелені або червоні, понад 10 см завдовжки. Насіння досить велике, чорне, рідко блискуче.

Загальною ознакою всіх цереусів є особливість їхніх великих квіток. Після завершення цвітіння стовпчик маточки не відпадає, а залишається на рослині, і часто зберігається на плоді, що сформувався.

Культивування

Більшість цереусів — великі кактуси, що в кімнатних умовах не досягають свого природного розміру, однак молоді екземпляри часто зустрічаються в колекціях. Особливою декоративністю відрізняються монстрозні форми цих рослин.

У культурі цереуси невибагливі, добре ростуть і зрідка цвітуть. Невимогливі до світла і ґрунтової суміші, проте краще розвиваються при хорошому сонячному освітленні і на родючому ґрунті. Влітку потребують рясного поливу та підживлення мінеральними добривами в період вегетації. Взимку утримують при температурі 10-12 °С майже сухими.

Розмноження насінням і живцями.

Застосування

Як великомірні кактуси знаходять широке застосування в озелененні різних приміщень, зимових садів, вітрин, створення декоративних кактусних гірок. Відрізняються швидким ростом, зарекомендували себе як одні з найвитриваліших підщеп для інших кактусів.

Види

Згідно з систематикою Андерсена, до роду Cereus належать 34 види. Список видів сайту «The Plant List» налічує 48 прийнятих назв видів. Види роду Cereus за даними сайту «The Plant List»:

Види роду Cereus за Едвардом Андерсоном (2002):

Див. також

Примітки

  1. ↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.

Література

  • Haage W. — Kakteen von A bis Z. Leipzig. l979 (нім.)
  • О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. (рос.)
  • Турдиев С. и др. Кактусы. (Издание 2-е). Алма-Ата, «Кайнар», 1974 г. (рос.)
  • Нико Вермёлен. Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)
  • Forzza, R. C. 2010. Lista de espécies Flora do Brasil https://web.archive.org/web/20150906080403/http://floradobrasil.jbrj.gov.br/2010/. Jardim Botânico do Rio de Janeiro, Rio de Janeiro. (порт.)
  • Jørgensen, P. M., M. H. Nee & S. G. Beck. (eds.) 2014. Cat. Pl. Vasc. Bolivia, Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 127(1-2): I—VIII, 1-1744. Missouri Botanical Garden Press, St. Louis. (англ.)
  • Jørgensen, P. M., M. H. Nee & S. G. Beck. (eds.) 2015 en adelante. Catalogo de las plantas vasculares de Bolivia (adiciones). (ісп.)
  • Madsen, J. E. 1989. 45. Cactaceae. 35: 1-79. In G. W. Harling & B. B. Sparre (eds.) Fl. Ecuador. University of Göteborg & Swedish Museum of Natural History, Göteborg & Stockholm. (англ.)
  • Molina Rosito, A. 1975. Enumeración de las plantas de Honduras. Ceiba 19(1): 1-118. (ісп.)

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).