Хосе Мадрасо

Хосе Мадрасо
ісп. José de Madrazo
Хосе Мадрасо. «Автопортрет», Національний музей Прадо.
Народження	22 квітня 1781[1][2][…]  Сантандер, Іспанія[1]
Смерть	8 травня 1859[1][4][…] (78 років)
	Мадрид, Іспанія[1]
Поховання	Sacramental de San Ginés y San Luisd
Національність	іспанець
Країна	Іспанія
Жанр	портрет, релігійний живопис, історичний живопис
Навчання	Мадрид, в майстерні Жака-Луї Давіда в Парижі, в Римі
Вчитель	Грегоріо Ферро і Жак-Луї Давід
Діяльність	художник, літограф, митець
Напрямок	академізм, пізній класицизм, романтизм
Роки творчості	1803 - 1855
Покровитель	королі Іспанії
Вплив	Грегоріо Ферро, Рафаель Менгс, Жак-Луї Давід, Теодор Жеріко
Відомі учні	Леон Бонна, José María Avrial y Floresd і Pedro Kuntz y Valentinid
У шлюбі з	Isabel Kuntz y Valentinid
Діти	Luis de Madrazod[6], Федеріко де Мадрасо і Кунцd, Juan de Madrazo y Kuntzd[6] і Pedro de Madrazod[6]
Родичі	Mariano Fortunyd
Роботи в колекції	Музей Прадо, Латиноамериканське товариство Америкиd, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd і Королівський палац в Аранхуесі
Хосе Мадрасо у Вікісховищі

Хосе Мадрасо і Агудо (ісп. José Madrazo y Agudo; 22 квітня 1781, Сантандер— 8 травня 1859, Мадрид) — іспанський художник, представник академічного живопису. Працював у напрямах класицизму і романтизму, в жанрах парадного портрету, історично-релігійного живопису, літографії. Заснував династію художників, серед яких салонний художник Маріано Фортуні. Більшість робіт представлені у Національному музеї Прадо.

Народився у Сантандері на півночі Іспанії. Художню освіту почав опановувати під керівництвом Грегоріо Ферро, котрий працював у запізнілій манері бароко та академізму 17-18 ст. Навчання проходив у Королівській академії Сан Фернандо у Мадриді.

Іспанський дипломат у французькій столиці Фернандо ла Серна викликав його у Париж, де сприяв влаштуванню у майстерню Жака-Луї Давіда. До цього періоду належить його картина «Самогубство Лукреції» та декілька інших, де розробляв античну тематику. Перебування у Парижі сприяло зближенню з учнем Давіда Енгром.

1806 року разом із Енгром вони покинули майстерню Жака-Луї Давіда, аби продовжити стажування у Римі. Академічні настанови, сприйняті у Іспанії і у Парижі, знайшли власну реалізацію в творах художника у римський період. Серед творів цього періоду велика композиція «Смерть Віріато». Вона була свого роду програмним твором для іспанського митця, котрий зажадав створити картину нібито з іспанської історії. Картина розповідала про смерть ватажка лузітан, котрих іспанці вважали власними стародавніми пращурами-попередниками і картина таким чином мала патріотичне спрямування у світлі війни Наполеона у Іспанії. Твір вийшов пафосним, нагадував сцену з театральної вистави і мав ознаки творів доби французького ампіру, бачених в майстерні Давіда.

Мінлива доба першої чверті 19 ст., на котру прийшлася творчість митця, найбільш повно відбилась у його портретних роботах. Він створює як парадні портрети в стилістиці бароко («Кінний портрет короля Іспанії Фернандо VII» 1821 р.), так і в стилістиці романтизму («Невідомий французький кірасір» 1813 р.) Все це ознаки нестабільності доби і нестабільності художньої манери митця, дещо розчавленого стилістикою пізнього класицизму і академізму і вимушеного використовувати напрацювання як художників попередників (Антоніс ван Дейк, Себастьян Бурдон), так і художників сучасників (Теодор Жеріко).

Його перебування у Римі закінчилося неприємностями. Так, він відмовився присягати родичу Наполеона як королю Італії під час захоплення Риму. Це закінчилося тюремним ув'язненням.

1818 року він повернувся у Мадрид. До нього прихильно поставився король Іспанії. В іспанській столиці розпочались клопоти по створенню національного музею. Свій внесок зробили дві королеви Іспанії — Марія Ізабелла, а після її смерті — Марія Жозефа. Німкеня з Саксонії, Амалія, забажала мати музей на кшталт Дрезденської галереї і багато зробила для його відкриття. Датою заснування музею вважають 1819 рік.

До створення колекцій нового музею був залучений і художник Хосе Мадрасо. Сюди передавали картини з королівських палаців та зачинених іспанських монастирів. Хосе Мадрасо створив 1843 року перший каталог картинної галереї музею Прадо, а більшість найбільш вартісних картин збірки відтворив у техніці літографії. Він був серед перших іспанських митців, що запроваджувати техніку літографії у Іспанії. Перший каталог мав 448 сторінок та занотовував 1949 картин. Був створений також каталог скульптур, колекція котрих також збільшилась.

1823 року король призначив Хосе Мадрасо керівником королівської академії Сан Фернандо, а згодом і директором музею Прадо. За роки директорства Хосе Мадрасо він домігся збільшення приміщень музею прибудовою нового корпуса з південного боку. На 1853 рік прийшлися непорозуміння з королівським фінансовим управлінням. З роками розбіжності у витратах на музей тільки збільшувались. 30 березня 1857 року він пішов у відставку з посади директора музею.

Хосе Мадрасо помер на початку травня 1859 року у Мадриді. Місце його поховання невідоме.

• Грегоріо Ферро
• Франсіско Байєу
• Вісенте Пальмаролі

• José Luis Diez, Catálogo de la exposición, «José de Madrazo», Museo Municipal de Madrid, Fundación Marcelino Botín, 1998 ISBN 84-87678-69-6.
• María Ealo de Sá, José de Madrazo, primer pintor neoclásico de España, en su bicentenario, 1781—1759, Ayuntamiento de Santander, 1981 ISBN 84-300-4462-0