YaChudo

Хана Земер

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

Хана Земер
Ім'я при народженнікілька Hanna Haberfeld = חנה הברפלד Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася2 жовтня 1924[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Братислава, Чехословаччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла6 березня 2003[1][2] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тель-Авів, Ізраїль Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Кир'ят-Шаульd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Ізраїль Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналістка, редакторка газети, публіцистка Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДавар Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Премія ім. Соколоваd

Q56236022? (1978)

(…) У моїх подорожах закордоном, а особливо в Німеччині, я дуже зважаю, щоб не з'їсти некошерне. Це свого роду демонстрація солідарності. Але тут, при вході до Равенсбрюку, я б з'їла й свинини, якби взагалі могла їсти. Я б з'їла стейк із сиром, щоб помститися Богу за смерть моїх тіток і двоюрідних сестер, які рахували дні «нідда» за Законом, відокремлювали халу від тіста, бігли до дайяна з питаннями про пляму на зарізаній гусці, і читали з [книги] «Цена у-Рена» кожної вільної хвилини — і як нагороду за це їх було принижено до праху і катувань, поки вони не загинули. За п'ять хвилин від Равенсбрюка я б навіть з'їла козеня, зварене на молоці матері. Замість цього я прийняла валіум (…)

Хана Земер, з книги про свій візит-повернення до концтабору Равенсбрюк «Бог вже не живе там більше»[3]

Хана Земер (івр. חנה זמר; 2 жовтня 1924 — 6 березня 2003) — ізраїльська журналістка[3][4][5], редакторка та публіцистка. Головна редакторка газети «Давар» з 1970 до 1990, перша жінка на цій посаді у великій ізраїльській щоденній газеті[6]. Ув'язнена в концтаборах Равенсбрюк і Мальхов під час Другої світової війни[7].

Біографія

Хана Габерфельд (івр. חנה הברפלד); пізніше Зомер, тоді Земер) народилася 2 жовтня 1924 року в Братиславі. Її батьком був рабин Шломо Габерфельд (івр. שלמה הברפלד), а її дід, рабин Якоб Габерфельд, був рабином Тура-Лука (тепер частина міста Миява)[7]. Сім'я дотримувалася ультраортодоксальних поглядів[3].

Під час Другої світової війни була ув'язнена в концтаборах Равенсбрюк і Мальхов[7]. Більшість її родини було вбито під час Голокосту[7].

Хана іммігрувала до Ізраїлю в 1950 році[7]. Одружилася, але шлюб тривав недовго. Змінила своє шлюбне прізвище з «Зомер» на «Земер»[3]. Викладала в ортодоксальній шкільній системі «Беїс-Яаков» (івр. בית יעקב; також «Бейт-Яаков») в окрузі Азор, на південний схід від Тель-Авіва[3].

Кар'єра

1950 року Хана Земер почала працювати нічною редакторкою німецькомовної ізраїльської газети «Єдіот-га-Йом». 1951 року найнята кореспонденткою щоденної газети «Омер» для нових іммігрантів, яка виходила як додаток до газети «Давар». Пізніше Земер стала дописувати до самої газети «Давар», стала там кореспонденткою з політичних питань[3].

1961 року Земер стала членкинею редакційної ради газети «Давар». Згодом також стала радіо- і телеведучою. 1966 року вона посіла посаду заступниці головного редактора Єгуди Ґотгальфа (івр. יהודה גוטהלף), а в 1970 році сама стала головною редакторкою видання, що на той час було найвищою посадою, яку займала жінка в ізраїльських ЗМІ. Земер лишалася на цій посаді протягом 20 років[3]. Пішла у відставку в 1990 році[8].

Хана Земер також писала статті для «Encyclopaedia Judaica», входила до складу ради Міжнародного інституту журналістики[3].

Нагороди та визнання

Серед нагород Хани Земер:

  • премія імені Теодора Герцля (1970);
  • премія імені Нахума Соколова 1972 року (присуджена Тель-Авівським університетом);
  • титул «Ізраїльська жінка року» (1975);
  • премія імені Макса Нордау (1978);
  • премія імені Теда Лурі (1978);
  • премія організації «Бней Бріт» імені Вольфа Мацдорфа у галузі журналістики (1993);
  • премія жіночої організації «Гадасса» для видатних жінок[3][7][9].

2008 року в Тель-Авіві з'явилася вулиця на її честь.

Опубліковані роботи

  • «Пів чаю, пів кави» (івр. חצי תה, חצי קפה) (1969)
  • «Бог вже не живе там більше» (івр. אלוהים כבר לא גר שם יותר) (1995)

Виноски

  1. ↑ а б Вікіпедія івритом — 2003.
  2. ↑ а б в BillionGraves — 2011.
  3. ↑ а б в г д е ж и к Danny Rubinstein. Hanna Zemer; 1925–2003. Jewish Women's Archive. Процитовано 2 серпня 2011.
  4. ↑ Yoram Peri (2004). Telepopulism: media and politics in Israel. ISBN 9780804750028. Процитовано 2 серпня 2011.
  5. ↑ Gershom Gorenberg (2007). The Accidental Empire: Israel and the Birth of the Settlements, 1967–1977. Macmillan. с. 142. ISBN 9780805075649. Процитовано 2 серпня 2011. zemer.
  6. ↑ Hanna Zemer, journalist, dies. Jweekly. 14 березня 2003. Процитовано 2 серпня 2011.
  7. ↑ а б в г д е Hanna Zemer, renowned journalist, dies at 78. The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 2 серпня 2011. [Архівовано 2012-11-07 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Emmanuel Mann (26 вересня 1990). Women Editors. The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 2 серпня 2011. [Архівовано 2012-11-07 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Noted. The Jerusalem Report. 18 листопада 1993. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 2 серпня 2011. [Архівовано 2012-11-07 у Wayback Machine.]

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).