YaChudo

Гейнс Володимир Костянтинович

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гейнс.
Володимир Костянтинович Гейнс
нім. Vladimir Heins
портрет Гейнса В.К. 1866 р.
Ім'я при народженнірос. Гейнс Владимир Константинович
Псевдорос. Вильям Фрей
англ. William Frey
Народився16 жовтня 1839
Естляндська губернія
Помер5 листопада 1888 (49 років)
Лондон
·туберкульоз
Підданство Російська імперія
Місце проживанняNew Odessad[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвійськовослужбовець РІА
Галузьгеодезія[2][2], філософія[2][2], утопічний соціалізм[2][2], позитивізм[2][2], ненасильство[2][2] і вегетаріанство[2][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиписьменник
Alma materБрестський кадетський корпус,
Костянтинівське артилерійське училище,
Михайлівська артилерійська академія,
Академія Генштабу
Знання мовросійська[3][2][2] і англійська[2][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадагеодезист,
викладач
Військове звання Капітан
КонфесіяРПЦ
РідГейнси
БатькоКостянтин Карлович Гейнс
МатиАристея Костянтинівна Комінарі-Корезо
Брати, сестриКостянтин, Олександр
У шлюбі зМарія Євстафіївна Славінська

Володимир Костянтинович Гейнс, Вільям Фрей (нар.16 жовтня 1839[4], Естляндська губернія[4] — †5 листопада 1888[4], Лондон) — письменник, гуманіст; ідеолог ненасильства, «непротивлення злу» та вегетаріанства.

Життєпис

Народився в православній дворянській родині Естляндської губернії[4], в латиському селі в похідних умовах, в армійському гарнізоні[5]. Його батько — генерал російської імператорської армії Костянтин Гейнс. Під час турецької кампанії К. К. Гейнс одружився в 1830 р. в Бухаресті на Аристеї Костянтинівні Комінарі-Корезо, доньці грецького емігранта (із «старовинного аристократичного роду»). У сім'ї було 3 сини та 3 доньки. Перші дев'ять років свого життя Гейнс провів у м. Севастополі.

Володимир, молодший із трьох синів, виховувався в Брест-Литовському кадетському корпусі і звершив там навчання в 1856 р.[4].

Навчався у Костянтинівському військовому училищі, яке закінчив у 1858 р.[4]. У 1858 р. був зарахований до списків лейб-гвардії фінляндського полку.

Потім навчався в Михайлівській артилерійській академії в Петербурзі, яку закінчив у 1860 р.[4]. Здобув спеціальність геодезиста[5] Корпусу військових топографів Російської імператорської армії.

У 1864 р. завершив навчання на геодезичному відділенні Миколаївської академії Генерального штабу[4].

У 1865 р. був відряджений до Пулковської обсерваторії, де працював під керівництвом Струве О. В., брав участь у роботах міжнародної комісії з вимірювання 52-ї паралелі, меридіану[4]. Як геодезист об'їздив всю Росію[5]. У 1865—1869 рр. служив в Генштабі, вчителював лектором вищої математики у зазначеній академії[4].

У 1869 р. він вийшов у відставку зі званням капітна[4].

З початку 1860-х рр. брав участь у діяльності таємних гуртків та організацій:

Під упливом подій 1860-х рр. в Російській імперії (у тому числі замаху на вбивство Олександра II) і творів російських революційних демократів Герцена та Чернишевського, а також І. С. Тургенєва, Л. М. Толстого та ін. дійшов висновку про необхідність соціальної революції та виховання людей, здатних до її вчинення. Вивчав статті про Америку, що публікувалися в російській періодичній пресі, і, зокрема, досліджував інформацію про діяльність общинних поселень у США (комуна «Онайда» та ін.)[5]. У 1866 р. — одружився.

У 1868 р. він з дружиною емігрував спочатку до Німеччини, потім до США і оселилися в Нью-Йорку. На знак початку нового життя він узяв псевдонім «Вільям Фрей» (від нім. frei або англ. англ. free — «вільний»). Спочатку Фрей змінив багато робітничих професій. У заяві про прийом у комуну «Онайда» назвався астрономом і посилався на переслідування «комуністів» із боку державної влади Російської імперії як причину його еміграції[5].

У 1871 р. Фрей заснував землеробську ферму на комуністичних засадах — «Комуну Кедрової долини»[5]. Комуна за кілька років розпалася. Припинення її існування, крім внутрішніх склок і розбратів, сприяли розбіжності у філософських поглядах членів комуни, і навіть погляди його дружини на «вільне кохання». Після кількох адюльтерів з гостилими росіянами (від чого у неї народилася дитина) вона на деякий час покинула комуну[5].

Протягом кількох років Фрей проживав на експериментальній фермі-комуні «Нова Одеса», заснованої в Орегоні єврейськими переселенцями, що емігрували з Російської імперії, за його сприяння[5].

З початку 1870-х років він почав публікувати в пресі свої статті і став відомий за кордоном і на Росії під псевдонімом, він вів листування зі співвітчизниками на Росії, в тому числі з Л. М. Толстим[5]. Толстой згодом високо відгукувався про Фрея, вважав його одним із найцікавіших людей, яких йому довелося знати, «людиною, яка за своїми моральними якостями була однією з чудових людей нашого і не лише нашого століття» і навіть збирався писати про нього. Висловлюють думку, що Фрей послужив певною мірою прообразом Симонсона, персонажа з роману «Воскресіння».

У 1870-х роках Фрей розміщував кореспонденції, нариси з американського життя та статті з різних соціальних питань у «Вітчизняних записах», в «Ділі», «Тижні» (рос. Неделя) та «Віснику Європи».

Після багаторічних поневірянь, під час яких він пройшов найрізноманітніші стадії «чорної праці», у 1885 р. Фрей переселився до Англії. У м. Лондоні він відвідував лекції та збори Позитивістського товариства, співпрацював з теоретиками позитивізму Дж. Бріджес, Ф. Гарісон, Е. Біслі.

Під час приїзду в м. Санкт-Петербург, в 1885 р. Вільям Фрей зустрічався з Володимиром Вернадським, Федором Ольденбургом і його братом Сергієм Ольденбургом, він вплинув на майбутніх великих російських учених. Сильні духом, напрочуд людинолюбні, талановиті студенти об'єдналися у гурток «Братство» для боротьби з несправедливістю у суспільстві Російської імперії, маючи за мету освіту народу. До цього гуртка входили: Д. І. Шаховський, І. М. Гревс, О. О. Корнілов та інші[6]. З Фреєм був знайомий Ульянов О. І. (старший брат Леніна)[7], через роботу студентського науково-літературного товариства та діяльність згаданого «Братства»[8]. Пізніше молодший Ульянов (Ленін) обрав собі один з ранніх псевдонімів саме «Вільям Фрей»[7].

Фрей помер у м. Лондоні, а його вдова переїхала до Нью-Йорка. Похований на цвинтарі «Едмонтон» у Північному Лондоні.

Твори

  • (англ.) Frey W. Vegetarianism in connection with the Religion of Humanity. London: Ludgate Circus. [1889];
  • (англ.) Frey W. On Religion. A Paper read before the Fellowship of the New Life. By William Frey. Price two pence. Printed by W. Frey and Brothers. London. 1889;
  • (рос.) Фрей В. Американская жизнь. Письмо первое // Отечественные записки. 1870.№ 1. С. 215—263;
  • (рос.) W.F. <Гейнс В. К.> Женский вопрос в Америке // Отечественные записки. 1872. № 4. С.503-538;
  • (рос.) Фрей В. Письмо коммуниста // Вперёд! 1874. № 3. С.120-146;
  • (рос.) Ф. <Гейнс В. К.> Президентская кампания в Америке и появление третьей партии // Отечественные записки. 1877. № 2. С.415-453;
  • (рос.) В. З. <Гейнс В. К.> Растрата общественных земель американским конгрессом // Отечественные записки. 1877. № 5. С.81-97;
  • (рос.) Письма В.Фрея к Л. Н. Толстому. Geneve: M.Elpidine, 1877;
  • (рос.) Переписка и личные свидания Вильяма Фрея с Л. Н. Толстым. Б.м.: Б.и., 1886; [Дополнение к письму (первому), написанному Льву Толстому от В.Фрея] // Русские пропилеи. Т.1. М.: Типо-лит. Т-ва И. Н. Кушнарев и К, 1915. С.279-294; [Третье письмо к Л. Н. Толстому] // Русские пропилеи. Т.1. С.342-362.

Примітки

  1. ↑ Blumenthal H. E. New Odessa, 1882-1887: United We Stand, Divided We Fall — 1975. — С. 98.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н БГУ, 2007, с. 154.
  5. ↑ а б в г д е ж и к (рос.) Иванян Э. А. Энциклопедия российско-американских отношений. XVIII-XX века. — М. : Международные отношения, 2001. — 696 с. — ISBN 5-7133-1045-0.
  6. ↑ (рос.) Кузьмина Ирина, Лубков Алексей, «Князь Шаховской». М.: «Молодая гвардия», серия «ЖЗЛ», вып. 1269 (1069), 363 с. — С.107-108.
  7. ↑ а б (рос.) Вольпер И. Н. Псевдонимы В. И. Ленина - Кто был Фрей?. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 18 травня 2019.
  8. ↑ (рос.) Кузьмина Ирина, Лубков Алексей, «Князь Шаховской». М.: «Молодая гвардия», серия «ЖЗЛ», вып. 1269 (1069), 363 с. — С.96-97.

Джерела

  • (рос.) П. И. Бригадин, А. М. Лукашевич. Мятежный корпус: из истории Александровского Брестского кадетского корпуса (1842–1863). — Минск : ГИУСТ БГУ, 2007. — С. 113, 136, 154. — ISBN 978-985-6739-74-6.
  • Батуринский В. Гейнс, Владимир Константинович // Русский биографический словарь : в 25 т / Издание Императорского Русского Исторического Общества. — М. : Типография Г. Лисснера и Д. Собко, 1914. — Т. 4 : Гааг — Гербель. — С. 355—359. (рос.)
  • Марголин М.М. Фрей, Вильям // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXXVIa, IIa. — С. 713, 839. (рос. дореф.)
  • (рос.) Бирюков П. И., «Л. Н. Толстой и В.Фрей» // «Минувшие годы», 1908. Сентябрь;
  • (рос.) Гершензон М. В., «Фрей» // «Русские пропилеи». Т.1. М.: Типо-лит. Т-ва И. Н. Кушнарев и К, 1915. С.276-279;
  • (рос.) Перпер М. И., «Предисловие к публикации письма Л. Н. Толстого к В. Фрею» // Лит. наследство. Т.69. Кн.1. М.: Изд-во АН СССР. 1961. С.533-536;
  • (рос.) Першин П. П., «Воспоминание о В. Фрее (В. К. Гейнсе)» // Волжский Вестник. 1891. № 292Ю 297;
  • (рос.) Рейнгардт Р., «Необыкновенная личность и письма Ф. к Л. Н. Толстому» («Волжский Вестник», 1891 и 1895);
  • (рос.) Рейнгардт Н. В., «Из истории 60-х годов: Необыкновенная личность (Вильям Фрей)» // Наука и жизнь. 1905. № 2, 3, 4;
  • (рос.) «Фрей (Вильям)». Энциклопедический словарь. Т.27. СПб.: Типография Акционерного Общества Брокгауз-Ефрон, 1902. С.713;
  • (англ.) Beesley E. S., «The Life and Death of William Frey». London: Reeves and Turner, 1888;
  • (англ.) Maude A., «The Life of Tolstoy: Later Years». London: Constable and Com Ltd. 1910. P. 212—221.

Посилання

  • (рос.) Галимзянова Евгения (25.11.2021). ФРЕЙ ВИЛЬЯМ. ЭНЦИКЛОПЕДИЯ «Всемирная история». Архів оригіналу за 25 червня 2026.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).