Корпус військових топографів Російської імператорської армії

Корпус військових топографів
рос. Корпус военных топографов
Жетон на згадку про 75-річчя Корпусу військових топографів, 1897 р.
На службі	1822 — 1917
Країна	Російська імперія
Належність	Генерал-квартирмейстер, Військово-топографічне депо Генерального штабу; Військово-топографічний відділ головного управління Головного штабу
Вид	Російська імператорська армія
Тип	Корпус топографів
Роль	картографія, топографія, геодезія
У складі	Генеральний (Головний) штаб
Гарнізон/Штаб	Санкт-Петербург
Розформовано	1917
Командування
Визначні командувачі	• Ф. Ф. Шуберт  • І. І. Дибич  • А. А. Адеркас  • П. П. Сухтелен  • О. І. Нейдгардт  • Ф. Ф. Берг  • В. К. Лівен  • О. І. Веригін  • І. Ф. Бларамберг  • Е. Й. Форш  • І. І. Стебницький  • О. Е. Штубендорф  • М. Д. Артамонов  • І. І. Померанцев

Корпус військових топографів Російської імператорської армії, Корпус топографів до 1866 р. (рос. Корпус военных топографов Российской императорской армии, КВТ) — корпус був організований в 1822 р. для централізованого проведення картографічних зйомок на території Російської імперії під керівництвом Військово-топографічного депо. До цього топографічним забезпеченням Російської імператорської армії займалися офіцери Квартирмейстерської частини, організованої Петром I 20 лютого 1702 року. Після державного перевороту комуністів у жовтні 1917 р. продовжував існувати як рід служби під такою ж назвою до 1923 р.^[1] У 1923 р. перетворений на військово-топографічну службу (ВТС) Червоної армії.

Корпус військових топографів (КВТ) був створений з метою топографічного (топогеодезичного) забезпечення збройних сил, завчасної підготовки та доведення до штабів і військ топографічних і спеціальних карт, що містять докладну інформацію про місцевості^[2], проведення державних картографічних зйомок на користь як збройних сил, так і держави загалом під керівництвом військово-топографічного депо^[3] Головного штабу, як єдиного замовника картографічної продукції Російської імперії.

Корпус був утворений за безпосередньою участю П. М. Волконського, К. І. Оппермана, Ф. Ф. Шуберта та складався з офіцерів-геодезистів, класних топографів, топографів унтер-офіцерського звання, «класних» військових художників, «некласних» художників, учнів топографів та художників.

Офіцери і чиновники Корпусу виконували топографічні зйомки з метою створення точних карт і планів місцевості на користь військових дій, проводили зйомки та рекогносцировки на замовлення Геологічного комітету (у кам'яновугільних басейнах і золотоносних районах), Міністерства закордонних справ (під час руху посольств за кордон^[4] та в місцях їх розташування), Міністерства державного майна (з метою обміру та оцінки територій), Комітету з будівництва державних доріг (для пошуку оптимальних маршрутів) тощо.

Офіцерами та спеціалістами Корпусу виконувались також і великі астрономо-геодезичні роботи зі створення державної геодезичної мережі тригонометричних пунктів як основи при топографічних зйомках, визначення форми та розмірів Землі та взаємного розташування на ній місцевих предметів^[3].

З 1866 р. посаду начальника військово-топографічного депо (військово-топографічного відділу ГУ ГШ) Генерального штабу було поєднано з посадою начальника КВТ. Начальники військово-топографічних відділів при штабах військових округів керували офіцерами КВТ, які проводили зйомки місцевості у складі військових формувань (польових топографічних загонів), що іменувалися відповідно до виду робіт і назви місцевості, де цей загін робив зйомки^[5]. Наприклад, «1-й топографічний загін», що підпорядковувався військово-топографічному відділові ГУ ГШ, у різні роки мав такі назви:

• «Астрономо-геодезичні роботи у Фінляндії», начальники — полковники Форш (1860—1863), Андерсін (1863—1868) та Ернефельт (з 08.02.1868);
• «Топографічна зйомка Фінляндії та Санкт-Петербурзької губернії» (1888—1900);
• «Топографічна зйомка Санкт-Петербурзької губернії та Фінляндії» (1900—1911);
• «Військово-топографічна зйомка Санкт-Петербурзької губернії та Фінляндії» (1911—1914);
• «Військово-топографічна зйомка Петроградської губернії та Фінляндії» (1914—1918)^[6].

• • від 20.05.1884 — Іркутський 1-го формування, м. Іркутськ
  • від 06.08.1865 — Східно-Сибірський, м. Іркутськ
  • від 17.03.1906 — Іркутський 2-го формування, м. Іркутськ
  • від 06.08.1865 — Західно-Сибірський, м. Омськ
  • від 25.05.1882 — Омський 1-го формування, м. Омськ
  • від 12.06.1899 — Сибірський, м. Омськ
  • від 17.03.1906 — Омський 2-го формування, м. Омськ
  • від 06.08.1865 — Кавказький, м. Тифліс
  • від 06.08.1865 — Оренбурзький, м. Оренбург
  • від 20.05.1884 — Приамурський, м. Хабаровськ
  • від 13.07.1867 — Туркестанський, м. Ташкент

• 1828—1829 — російсько-турецька війна:

Для огляду місць у тилу армії було сформовано дві півроти по вісім офіцерів та 24 топографи та астрономічна група. Одна піврота слідувала безпосередньо за армією і робила зйомку маршрутів, фортець, позицій, інша займалася зйомкою місцевості в тилу армії. Астрономічна група визначала астрономічні пункти, на основі яких у 1828 р. та 1829 р. півротами у Молдові та Валахії та топографами інших частин у Болгарії було виконано зйомку в масштабі дві версти у дюймі на площі 55 квадратних верст. Розмноження маршрутних карт та планів фортець, а також друкування окремих аркушів карт зі знімальних оригіналів проводилися літографією при канцелярії генерал-квартирмейстера Головного штабу. Роботи, виконані на фронті, були першим досвідом топогеодезичного забезпечення бойових дій військ російської імператорської армії^[7].

• 1853—1856 — Кримська війна:

Під керівництвом полковника Й. І. Ходзько було сформовано топографічний загін, який займався зйомкою маршрутів, планів битв, табірних місць, а також території Туреччини на площі 9669 квадратних верст — інструментально, 3765 кв. верст — напівінструментально і 1885 кв. верст — окомірним способом^[8]. Після закінчення війни окружним військово-топографічним відділом проводилися (1857) топозйомки на геодезичній основі території Кавказького краю в масштабі дві версти в дюймі, а в окремих районах — в масштабі півверсти в дюймі^[9].

• 1877—1878 — російсько-турецька війна:

На початку війни на всю територію ТВД, крім оглядово-географічних карт масштабів 20 і 40 верст у дюймі, була топографічна карта масштабу 10 верст у дюймі. П'ятиверстка була лише на частину Кавказу та Туреччини, а двоверстка — на частину Кавказу, прикордонну частину Туреччини та райони Балкан. Наприкінці 1876 р. при польовому штабі армії на Балканському ТВД було сформовано топографічний відділ чисельністю 17 осіб, а в 1878 р. у ньому перебували вже 102 офіцери і топографи. Під час цієї війни артилерійські офіцери Реутов і Семьонов, використовуючи топографічну карту, вперше визначили відстань до мети, чим було започатковано топографічне забезпечення артилерії^[10]. Досвід топогеодезичного забезпечення військ у роки російсько-турецької війни показав необхідність заздалегідь готувати топографічні карти біля можливих ТВД на початок бойових дій; під час війни у ​​складі фронту, серед його передових частин необхідні топографічні частини, що мають фахівців (топографів, геодезистів та картографів) та картовидавничі засоби. Але перебудова топогеодезичного забезпечення бойових дій військ не відбулася, що й позначилося на подіях російсько-японської війни^[10].

• 1904—1905 — російсько-японська війна:

Запасів карт у Манчжурській армії, як і в сусідніх військових округах, не було. До початку бойових дій топографічна служба Манчжурської армії була представлена ​​лише топографічним відділенням на чолі з офіцером Головного штабу та п'яти офіцерів-топографів. Тільки на сьомий місяць війни, тобто в серпні 1904 р., одинадцятьма топографами було розпочато зйомки в районі Мукдена. До квітня 1906 р. було сформовано три маньчжурські зйомки силами 302-х офіцерів і топографів під керівництвом трьох генералів^[11]. Таким чином, час було втрачено, і навіть такі сили не змогли покращити топогеодезичне забезпечення Маньчжурської армії. Фактично, топогеодезичне забезпечення бойових дій було незадовільним, бо були відсутні карти двоверстного масштабу, постачання наявних карт з м. Петербургу було скрутним.

• 1914—1918 — Перша світова війна:

Досвід попередньої війни показав необхідність мати запас карт на власну територію та можливі ТВД. Акцент у роки було зроблено на збільшення чисельності особового складу картографічного закладу за рахунок частин Корпусу військових топографів; в результаті, від 1906 р. до 1914 р. було надруковано 33 мільйони карт різних масштабів. На початку війни на складах були:

• • напівверстки та верстування західного прикордонного простору;
  • триверстки Європейської частини Російської імперії (однофарбова із зображенням рельєфу штрихами);
  • десятиверстка Європейської частини Російської імперії;
  • двадцятиверстка Європейської частини Російської імперії, військово-дорожня;
  • сорокаверстка Середньої частини Російської імперії, стратегічна^[11].

Було створено деякі запаси топографічних карт у п'яти західних військових округах, але потреби у великомасштабних картах, необхідних піхоті та артилерії, задоволені були. До травня 1917 р. штатну чисельність Корпусу військових топографів було збільшено до 732 особи^[12].

Для друку карт було залучено деякі приватні друкарні та видавництва Петрограду (ними надруковано 58,3 млн екземплярів карт різних масштабів), а картографічні заклади Корпусу до січня 1918 р. надрукували 46 млн екземплярів. Загальна кількість карт різних масштабів, надрукованих під час війни, разом з довоєнними запасами склала 139,6 млн екземплярів^[13]. Для порівняння, інші держави надрукували: Німеччина — 275, Австро-Угорщина — 65, Великобританія — 32, Італія та Франція — по 20 млн екземплярів карт^[14].

На фронтах Першої світової війни знайшлося місце й подвигам, скоєним офіцерами Корпусу. Найбільш відомий подвиг підпоручника Котлинського В. К., який очолив названу на Заході «атаку мерців» у 1915 р. при обороні Осовецької фортеці. З-за газової атаки німців загинуло багато навколишніх місцевих селян. У ніч на 9 серпня 1915 р. ті, що залишилися живими організовано відійшли від фортеці, підірвавши знаряддя, що залишилося цілим, від німецьких бомбардувань протягом 190 днів. Термін «атака мерців» придуманий німцями як виправдання безуспішності тривалої облоги.

Корпус військових топографів Російської імператорської армії проіснував 95 років. Фахівцями корпусу здійснювалась підготовка кадрів; виконувались астрономо-геодезичні, топографічні та картографічні роботи; виготовлялися топогеодезичні інструменти та прилади; проводилися наукові дослідження: обчислення координат астрономічних та геодезичних пунктів, складання каталогів та інше.

Корпус виконав великий обсяг астрономогеодезичних робіт. Інструментальної топографічної зйомки виконано на площі 7425319 квадратних кілометрів, напівінструментальної та окомірної — на площі 506247 квадратних кілометра; визначено 3 900 астрономічних пунктів, з них 1800 — у Європейській частині Російської імперії та на Кавказі, 1150 — у Сибіру та 960 — у Туркестані. Визначено геодезичних пунктів 1 класу точності — 3 650; 2-го та 3-го класів — 63 736^[15].

Картографічна діяльність Корпусу військових топографів та його картографічні заклади користувалися широкою популярністю у наукових колах та за їх межами. На всесвітніх виставках (м. Відень, 1873 і м. Париж, 1889) Військово-топографічного відділу Головного штабу за виконання топографічних зйомок на великих територіях і гідності російських карт присудили премії, а у Відні — і почесний диплом виставки^[15].

Корпус військових топографів виконував свої роботи на науковій основі, тому їх вирізняє висока точність. Багато з них, наприклад градусні виміри, не втратили значення й у наші дні. Усі інструментальні топографічні зйомки на великих площах у різних районах Російської імперії проводилися на твердій геодезичній основі, що забезпечило створення точних топографічних карт. Корпус створив шерег мап, завдяки яким було виведено російську картографію в XIX столітті на передові позиції світової картографії^[15].