Уліс Діні

Ulisse Dini
італ. Ulisse Dini[1]
Народився	14 листопада 1845[2][3][1]  Піза, Велике герцогство Тосканське[3][1][…]
Помер	28 жовтня 1918[3][1] (72 роки)  Піза, Королівство Італія[3][1][…]
Поховання	Кампосанто Монументале[5][6]
Країна	Велике герцогство Тосканське  Королівство Італія Сардинське королівство
Діяльність	математик, викладач університету, політик
Alma mater	Пізанський університет (1865)[1][7] Scuola Normale Superiore. Classe di Scienzed (1864)[4]
Галузь	математика[8] і політика[8]
Заклад	Пізанський університет[1][9] Вища нормальна школа[1][9]
Посада	Director of the Scuola Normale Superiored[10], Director of the Scuola Normale Superiored[10], член Палати депутатів Королівства Італіяd[11], член Палати депутатів Королівства Італіяd[11], член Палати депутатів Королівства Італіяd[11], член Палати депутатів Королівства Італіяd[11], сенатор Королівства Італіяd і ректор
Науковий керівник	Енріко Бетті[1]
Відомі учні	Eugenio Elia Levid Арцела Чезаре Mauro Piconed Віто Вольтерра
Аспіранти, докторанти	Guido Fubinid[7] Луїджі Біанкі[7] Грегоріо Річчі-Курбастро[7]
Членство	Геттінгенська академія наук Національна академія наук Італії Туринська академія наук[3] Національна академія дей-Лінчей[12]
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах  Уліс Діні у Вікісховищі

Уліссе Діні (італ. Ulisse Dini; 14 листопада 1845 — 28 жовтня 1918) — італійський математик і політик, народився в Пізі. Він відомий своїм внеском у аналіз дійснозначних функцій, частково описаним у його збірці "Основи теорії дійснозначних функцій" (італ. «Fondamenti per la teorica delle funzioni di variabili reali»)^[13].

Діні навчався у Вищій нормальній школі Пізи, щоб стати вчителем. Одним з його професорів був Енріко Бетті. У 1865 році стипендія дозволила йому відвідати Париж, де він навчався у Шарля Ерміта, а також у Жозефа Бертрана, і опублікував кілька робіт. У 1866 році він був призначений до Пізанського університету, де викладав алгебру та геодезію. У 1871 році він змінив Бетті на посаді професора аналізу та геометрії. З 1888 по 1890 рік Діні був ректором^[14] Пізанського університету та SВищої нормальної школи з 1908 року до своєї смерті в 1918 році.

Він також був активним політиком: у 1871 році був обраний до міської ради Пізи, а в 1880 році став депутатом італійського парламенту.

Він був обраний почесним членом Лондонського математичного товариства^[15].

Діні працював у сфері математичного аналізу в той час, коли він почав базуватися на суворих засадах. Крім своїх книг, він написав близько шістдесяти праць. ^[16]

Він довів критерій Діні для збіжності рядів Фур'є та досліджував теорію потенціалу та диференціальну геометрію поверхонь на основі роботи Еудженіо Бельтрамі.

Його роботи з теорії дійсних функцій мали також важливе значення в розвитку поняття міри на множині^[17].

Теорема про неявну функцію в Італії відома як теорема Діні.

Одним з його учнів був Луїджі Б'янкі.

• Serie di Fourier e altre rappresentazioni analitiche delle funzioni di una variabile reale (Pisa, T. Nistri, 1880)
• Lezioni di analisi infinitesimale. vol. 1 (Pisa, T. Nistri, 1907–1915)
• Lezioni di analisi infinitesimale.vol. 2 part 1 (Pisa, T. Nistri, 1907–1915)
• Lezioni di analisi infinitesimale.vol. 2 part 2 (Pisa, T. Nistri, 1907–1915)
• Fondamenti per la teorica delle funzioni di variabili reali (Pisa, T. Nistri, 1878)

• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Уліс Діні в архіві MacTutor (англ.)
• Уліс Діні(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».