Шарль Ерміт

Charles Hermite
фр. Charles Hermite[1]
Народився	24 грудня 1822[2][3][…]  Дьєз, Реставрація Бурбонів[5][6][…]
Помер	14 січня 1901[2][3][…] (78 років)  Париж, Третя французька республіка[5][6][…]
Поховання	цвинтар Монпарнас[8][9]
Країна	Франція[1]
Діяльність	математик
Alma mater	Колеж де Нансі Колеж Генріха IV, Сорбонна Колеж Людовика Великого,
Галузь	математика
Заклад	Вища нормальна школа[10] Паризький університет[11] Політехнічна школа[10][3]
Посада	президент Французької академії наукd[12]
Науковий ступінь	бакалаврат[11] (1 липня 1847) і бакалавр наук (9 травня 1848)
Науковий керівник	Ежен Шарль Каталан
Вчителі	Louis Paul Emile Richardd[3]
Відомі учні	Анрі Пуанкаре Бурже Леон Шарв Анрі Паде Михайло Петрович Жуль Танрі
Аспіранти, докторанти	Анрі Пуанкаре[13] Томас Йоанес Стілтьєс[14] Georges Humbertd[14] Jules Tanneryd[14] Désiré Andréd[14] Léon Charved[15] Михайло Петрович[14] Louis Bourguetd[14] Charles Biehlerd[14] Анрі Паде[14]
Членство	Лондонське королівське товариство[11] Паризьке філоматичне товариствоd Французька академія наук[11] Петербурзька академія наук Шведська королівська академія наук Ліга французької батьківщини Угорська академія наук Académie de Stanislas (Nancy, France)d[16] Американська академія мистецтв і наук Національна академія дей-Лінчей[17] Російська академія наук Прусська академія наук Національна академія наук Італії Королівське товариство Единбурга[11] Нідерландська королівська академія наук Туринська академія наук[6] Геттінгенська академія наук
Відомий завдяки:	Ермітів простір, поліноми Ерміта, доведення трансцендентності числа e
Родичі	Marcel Bertrandd, Жозеф Бертран[3] і Еміль Пікар[3]
Нагороди	іноземний член Лондонського королівського товариства (27 листопада 1873) почесний доктор Льєзького університетуd (1893)
Висловлювання у Вікіцитатах  Шарль Ерміт у Вікісховищі

Шарль Ерміт (фр. Charles Hermite; 24 грудня 1822 — 14 січня 1901) — французький математик.

Народився 24 грудня 1822 року в Дьєзі. Відвідував колеж Генріха IV. У 1841 році вступив до ліцею Людовика Великого, потім у 1842 році вступив у Політехнічну школу, з якої був відрахований 1 січня 1844 року, оскільки пропустив семестр через поганий стан здоров'я. З 1848 року викладав математику в Колеж де Франс, з 1870 року — професор Вищої нормальної школи і Сорбонни. Член Паризької академії наук з 1856 року, Лондонського королівського товариства з 1873 року.

Роботи Ерміта присвячені теорії чисел, алгебрі та теорії еліптичних функцій. Він показав, як звести загальне алгебраїчне рівняння п'ятого степеня до виду, що розв'язується в еліптичних модулярних функціях. Вивчив клас ортогональних многочленів (многочлени Ерміта), створив теорію інваріантів (спільно з Келі і Сільверстом). Довів трансцендентність числа e (1873); пізніше німецький математик Фердинанд фон Ліндеман довів методом, аналогічним методу Ерміта, трансцендентність числа π. Відома праця Ерміта «Про розв'язування рівняння п'ятого ступеня» (Sur la résolution de l `équatia du cinquième degré, 1858).

Помер Ерміт в Парижі 14 січня 1901 року.

На його честь названо астероїд 24998 Ерміт^[18].